Рішення № 91789956, 16.09.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/13048/19

Провадження №2/428/753/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Скворцової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним та відновлення залишку коштів на рахунках, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про визнання кредитного договору недійсним та відновлення залишку коштів на рахунках.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що в лютому 2015 року вона звернулась до одного з відділень АТ КБ «Приватбанк» для отримання картки для виплати заробітної плати. Працівники банку повідомили її про необхідність підписання анкети-заяви для отримання картки. В цій анкеті-заяві не було зазначено повного переліку послуг, які надає відповідач, та була відсутня можливість обрати до якої саме послуги вона приєднується.

При отриманні зарплатної картки їй була також видана картка «Універсальна», як додаткова в межах наявних власних коштів клієнта. Своїми діями працівники банку порушили чинне законодавство, оскільки нав`язали їй пакет послуг, замість однієї визначеної послуги. Наміру отримувати кредит у неї не було, в анкеті - заяві по платіжній карті «Універсальна» не зазначена сума кредитного ліміту.

Надалі жодних операцій з дати отримання картки «Універсальна» вона не здійснювала, з приводу збільшення кредитного ліміту до банку не зверталась, що підтверджує відсутність у неї наміру отримувати кредит в банку. Підписання анкети-заяви не означає підписання кредитного договору.

В грудні 2016 року відповідач на власний розсуд надав кредит третім особам та без відповідних підстав обліковує за нею кредитну заборгованість на рахунках, відкритих на її ім`я. 11.12.2016 року невідомі особи в невідомий їй спосіб встановили, а потім вдвічі збільшили кредитний ліміт, перерахували кошти з кредитного рахунку на зарплатний рахунок, з якого згодом перерахували кошти на рахунки невідомих осіб. Вона негайно повідомила банк про несанкціоноване списання коштів з її рахунків, проте кошти продовжували списуватись.

В порушення вимог ст. 1073 ЦК України відповідач продовжує обліковувати за нею кредитну заборгованість, нараховувати відсотки та штрафні санкції. Після проведення шахрайських дій зарплатний рахунок було закрито, а на картці № НОМЕР_1 утворилась кредитна заборгованість на суму 14768,73 грн.

Для отримання зарплатної картки вона була введена відповідачем в оману та змушена була приєднатись до публічного договору, вона не бажала укладати з відповідачем кредитний договір. АТ КБ «Приватбанк» створює складні та неоднозначні для розуміння пересічного громадянина документи, одноосібно встановлює кредитні ліміти поза виявленням клієнтів. Відповідач приховав від неї повну та об`єктивну інформацію щодо оформлення картки, яку на власний розсуд зробив з дебетної, чим фактично ввів її в оману.

Просила суд визнати недійсним договір банківського обслуговування між нею та АТ КБ «Приватбанк» та відновити залишок коштів на її рахунках до того стану, в якому вони перебували на 12-00 год. 11.12.2016 року перед встановленням та використанням кредитного ліміту.

25.11.2019 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження.

11.06.2020 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

16.09.2020 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Суду пояснила, що між її роботодавцем та відповідачем був укладений договір обслуговування, тому звернулась до одного з відділень АТ КБ «Приватбанк» для оформлення картки. Вона отримала зарплатну картку і «Універсальну», при цьому її працівники банку повідомили, що картка «Універсальна» може бути кредитною. Цією карткою вона взагалі не користувалась, а використовувала лише зарплатну картку. 11.12.2016 року їй прийшло повідомлення про блокування картки і необхідність зателефонувати до колл-центру за телефоном, зазначеним в смс-повідомленні. Вона зателефонувала та їй повідомили, що необхідно набрати комбінацію цифр і знаків, щоб розблокувати картку. Вона отримала код і після введення цифр і знаків, зазначених в ньому, у неї почали списуватись гроші з картки. Гроші списувались тричі, шахраї підвищували ліміт і знімали кошти. Вона звернулась до поліції та повідомила про шахрайські дії щодо неї. Її було визнано потерпілою, розслідування триває, винні особи не встановлені.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Скворцова А.Ю. підтримала позовні вимоги. Суду пояснила, що відповідач порушив вимоги законодавства щодо нав`язування послуг. Позивач підписала заяву-анкету, проте вона не обирала жодного виду карток, кредитний ліміт не обговорювала. Банк ввів позивача в оману, оформивши кредит.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

16.02.2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій власним підписом засвідчила, що умови кредитування їй зрозумілі, пам`ятка про умови кредитування нею отримана.

В судовому засіданні з пояснень позивача було встановлено, що по її банківському рахунку в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито і випущено дві картки - зарплатну та «Універсальну».

Згідно з копією листа АТ КБ «Приватбанк» від 22.06.2017 року №20.1.0.0.0/7-20170522/5233 несанкціоноване списання грошових коштів 11.12.2016 року сталось шляхом переведення коштів на сторонньому сайті, картковий рахунок був закритий невідомими особами у спосіб підробки сім-карти ОСОБА_1 з фінансовим номером, що дало змогу керувати кредитним лімітом по картці, в тому числі і підняти його.

Згідно з випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2 кредитний ліміт становить 0 грн., 11.12.2016 року відбулись операції з переводу грошових коштів в сумі 4000 грн., 7000 грн., 1200 грн., 3181,37 грн., 5055 грн., 2429 грн. та 1994,70 грн.

Згідно з довідкою від 12.12.2016 року №Е1О-ОНКЕ-743JАКDU кредитний ліміт по рахунку № НОМЕР_1 становить 15000 грн., 11.12.2016 року відбулись операції з переводу грошових коштів в сумі 1202 грн., 7002 грн., 4002 грн. та 1994,70 грн., на суму 14768,73 грн.

Згідно з довідкою від 12.12.2016 року №LDSV-V48R-A5M6-TR72 кредитний ліміт по рахунку № НОМЕР_3 становить 0 грн., 11.12.2016 року відбулись операції з переводу грошових коштів в сумі 1994,7 грн. та 3181,37 грн.

Згідно з довідкою від 14.05.2020 року №ALFL-QRS5-0M9F-KII5 по рахунку № НОМЕР_1 11.12.2016 року відбулось збільшення кредитного ліміту до 7000 грн., до 11500 грн. та до 15000 грн.

12.12.2016 року за завою ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження №12016130430000518 за ч.3 ст.190 КК України за фактом заволодіння невідомими особами грошовими коштами з карти АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивач вимоги про визнання недійсним договору обґрунтувала тим, що відповідачем не доведено на виконання якого кредитного договору та на яких умовах ним було встановлено кредитний ліміт та надано кошти третім особам, відповідач приховав від неї інформацію щодо оформлення кредиту на її ім`я, чим фактично ввів її в оману, що має наслідком визнання кредитного договору недійсним.

При цьому в судовому засіданні не було встановлено існування підстав, які б могли мати наслідком визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» 16.02.2015 року.

Суду позивачем також не було надано доказів на підтвердження доводів щодо того, що відповідач навмисно ввів її в оману щодо обставин, які впливали на вчинення нею правочину, істотності значення обстави, щодо яких ОСОБА_1 було введено в оману та самого факту обману.

В судовому засіданні було встановлено, що 16.02.2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та по її банківському рахунку в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито і випущено дві картки - зарплатну та «Універсальну». Зарплатною картою позивач користувалась, а картка «Універсальна» нею не використовувалась.

Зазначене відповідає умовам договору від 16.02.2015 року, укладеного між сторонами, та свідчить про те, що правочин був вчинений та виконувався його сторонами.

Суд відзначає, що підвищення кредитного ліміту по картковому рахунку ОСОБА_1 та наступне за цим несанкціоноване зняття грошових коштів, відбувалось внаслідок шахрайських дій третіх осіб, за вказівками яких позивач вводила по своєму фінансовому номеру телефону комбінацію цифр та знаків, що надало останнім можливість отримати доступ до банківської картки ОСОБА_1 , відкритої в АТ КБ «Приватбанк».

Зазначене знайшло підтвердження в судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями позивача.

За таких обставин, саме ОСОБА_1 несе відповідальність за здійснення операцій по належній їй кредитній картці, оскільки банк не вчинив жодних дій, які б призвели до несанкціонованого підвищення кредитного ліміту та зняття грошових коштів.

Зазначений висновок суду узгоджується з пунктом 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, яким встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем, та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору від 16.02.2015 року, укладеного між сторонами, та відновлення залишку коштів на рахунках позивача до розміру, в якому вони перебували станом на 12-00 год. 11.12.2016 року перед встановленням та використанням кредитного ліміту, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, а доводи позивача на підтвердження заявлених позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від їх сплати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 21.09.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Скворцова Алла Юріївна, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, кв. МЖК «Мрія», б. 2, офіс 2.

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Ж.І. Кордюкова