Рішення № 91789433, 23.09.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

23 вересня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1343/20

Провадження № 2/414/323/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючої судді Тесленко І.О.,

за участі секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє представник - адвокат Шмуйлова Інна Миколаївна, до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ), про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,

встановив:

до Кремінського районного суду Луганської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що він є власником житлового будинку з будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 28.09.2016 року. Згідно Довідки виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області від 26.06.2020 року № 2342 за адресою: АДРЕСА_2 , також зареєстрована ОСОБА_3 яка доводиться позивачу тіткою. Відповідно до акту про встановлення фактичного місця проживання від 02.07.2020 року з 15 вересня 2015 року та по теперішній час відповідач за вказаною адресою не проживає, тобто понад п`ять років, виїхала та не проживає в житловому будинку, добровільно не знялася з реєстрації та не бажає. Зазначені дії відповідача перешкоджають позивачу у здійсненні права власності. З огляду на зазначене позивач просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

09 липня 2020 року ухвалою судді Кремінського районного суду Луганської області було відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

07 вересня 2020 року ухвалою Кремінського районного суду Луганської області було закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином; заяв, клопотань або відзиву не надала.

У зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, яка була належним чином повідомлена про проведення судового засідання, та від якої не надходило заяви про розгляд справи за її відсутності, причини неявки нею не повідомлені, відзиву на позов на подано, а позивач та його представник не заперечували проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за наявними у справі доказами (у заочному порядку).

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але ОСОБА_3 не знає, ніколи не бачила її за місцем реєстрації.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні засвідчив, що тривалий час мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , знає, що ОСОБА_3 жила на сусідній вулиці, за місцем реєстрації ( АДРЕСА_2 ) її ніколи не бачив, де вона мешкає зараз він не знає.

Згідно договору дарування від 28.09.2016 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1558, ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9).

Як вбачається з довідки про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 26 червня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , датою реєстрації місця проживання є 18 липня 2015 року (а.с. 10).

Актом про встановлення фактичного місця проживання від 02 липня 2020 року підтверджується те, що ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 15.09.2015 року (а.с. 11).

Суд вбачає наявність між сторонами спору, який виник у цивільних правовідносинах та предметом спору є право на проживання у житловому будинку. Зважаючи за необхідне визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим будинком з підстав, вказаних у позові, позивач звернувся до суду.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особа має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316- 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своє сім`ї, інших осіб.

У відповідності до пункту 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду №5 від 7.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. 71, 72, 116,156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК УКраїни), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Крім того, у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду №5 від 7.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано про те, що ухвалюючи рішення, суд згідно з ч. 1 ст. 214 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має родинні зв`язки з ОСОБА_3 , остання є його тіткою.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, наслідком визнання особи в судовому порядку такою, що втратила право користування житловим приміщенням є зняття її з реєстрації місця проживання.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Суд захищаючи право власності громадян, усуває перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення; втрата права користування житловим приміщенням є наслідком відсутності члена сім`ї власника за місцем реєстрації.

Таким чином суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі безпосередньо досліджених наявних у справі доказів, вважає, що відповідач ОСОБА_3 , як член сім`ї власника приватного житлового будинку, втратила право на користування ним у зв`язку з відсутністю за місцем реєстрації на протязі більше року, а тому вказані перешкоди підлягають усуненню.

Як вбачається із ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте позивачем не зазначено про необхідність такого стягнення, а тому суд не вирішує питання про стягнення судового збору на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354, 355ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шмуйлова Інна Миколаївна, до ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_2

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.

Суддя І.О. Тесленко