Постанова № 91788498, 24.09.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9076/19

Провадження № 2-а/369/6/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.09.2020 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді: Дубас Т.В.,

при секретарі Мазурик Д.С.,

за участі представника позивача адвоката Грицюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області протиправною, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області протиправною, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги мотивує наступним.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010 прийнято рішення згідно якого: 1) дії посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи з 19.05.2010р.- визнано неправомірними; 2) судом зобов`язано посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області зробити перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 19.05.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 р. у справі № 2а-2608/10, апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області залишено без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. - без змін.

Додатковою постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011 р. у справі № 2-а-2608/2010: 1) дії Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київські області щодо відмови ОСОБА_1 у здійснені перерахунку - забезпеченні виплати як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення, доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року - визнано неправомірними; 2) судом зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків катастроф на ЧАЕС 1-ї категорії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року, з врахуванням раніше здійснених виплат.

На виконання вищезазначених рішень Києво-Святошинського районного суду Київської області та вимог Конституції і законів України, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області Гостровою Юлією Петрівною 13.05.2011 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26594158, про що виконуючим обов`язки начальника підрозділу В.О. Бабій листом № 9144 від 23.05.2011 р. було повідомлено стягувача - ОСОБА_1 .

Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (далі за текстом – Закон № 796-ХІІ), у редакції чинній на момент прийняття постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. та набрання її законної сили, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії;додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.4 ст.54 Закону № 796-ХІІ, пенсія для інвалідів II групи, щодо яких встановлений зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою 8-ми мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст.50 цього ж Закону - «Особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах, інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком».

Згідно ч. І ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Згідно ст.22 Конституції України Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод громадянина», що міститься в ч. З ст.22 Конституції України, Конституційний Суд України навів у п.5.2 Рішення № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р. де зазначив, що Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Також у п.5 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. вказано, шо пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004.

Згідно п.4 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.

Переконливим є і те, що за ствердженням Конституційного Суду України метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). (п.4 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р.).

Згідно ч.2 ст.150 Конституції України (у редакції чинній після 01.02.2011 р.) встановлено, що Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Аналогічна правова позиція викладена і в п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/10 від 14.12.2000 р. де чітко вказано, що рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст.151-2 Конституції України (у чинній редакції) Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені»

Згідно п.9 ч.3 ст.129 Конституції України (у редакції чинній після 01.02.2011 р.) основними засадами судочинства є: обов`язковість рішень суду».

Згідно п.9 ч.2 ст.129 Конституції України (у чинній редакції) - «Основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення», а у відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення, а його контроль здійснює суд.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України (у редакції чинній після 02.12.2010 р.) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів. підприємств. установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч. 1 ст.З70 КАС України (у чинній редакції) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб. інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

А тому, у відповідності до вимог: 1) ч. 3 ст.22, ч. 1 ст.58 та п.9 ч. З ст.129 Конституції України (у редакції чинній після 01.02.2011 р.); 2) Рішень Конституційного Суду України: № 8-рп/99 від 06.07.1999 р.; № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р.; № 7-рп/2004 від 17.03.2004 р.; № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р.; № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р.; № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р.; № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р.; 3) ч. І ст.255 КАС України (у редакції чинній після 02.12.2010 р.) постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010 для посадових осіб, як управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі так і для посадових осіб підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області, як станом на 2011 рік так і на теперішній час, була і залишається обов`язковою для виконання.

Але, не зважаючи на існуюче виконавче провадження № 26594158, не зважаючи на вимоги Конституції та законів України, фактично умисно та свідомо не виконуючи рішення суду (постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010), яка 29.07.2011 р. набрала законної сили, управлінням Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі, замість виконання постанови від 06.12.2010 ОСОБА_1 було надано письмову відповідь № 7653/Я-01 від 01.09.2011 р.,де в абзаці 4 зазначено, що відповідно до п.4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VІ, що набрав чинності 19.06.2011 року, затверджено, що у 2011 році норми і положення ст.39, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу Пенсійного фонду України на 2011 рік», а тому, на думку управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі законні підстави для проведення перерахунку відсутні» (абзац 7 письмової відповіді № 7653/Я-01 від 01.09.2011 р.).

Виходячи із конституційної природи, визначеною ч.2 ст.6 Конституції України, органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, системний аналіз норм Основного Закону України фактично розкриває суть конституційного положення ст. 1 Конституції України, згідно якої Україна є суверенна незалежна, демократична, соціальна, правова держава», і саме це свідчить про те, що конституційну характеристику сучасної Української держави конституцієдавець жодним чином не пов`язує із тезою про стан її «фінансових можливостей».

В основу конституційного положення про те, що «Україна є соціальна держава», як одну з базових засад конституційного ладу України, покладено, як мінімум, положення, встановлене ст. 3 Конституції України, згідно якої людина. її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини, в тому числі і соціального характеру, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і при цьому держава безпосередньо відповідає перед людиною за свою діяльність так, як утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З метою належного виконання цих положень, у відповідності до вимог ч. 4 ст.13 Конституції України, держава, зокрема, зобов`язана забезпечити і «соціальну спрямованість» своєї економіки так, як це є її прямий конституційний обов`язок, як соціальної держави і одночасно одна з її базових характеристик (ознак), яка безпосередньо передбачена Основним законом України, і за змістом статей Конституції України жодна із них не визначає такої ознаки соціальної держави, як забезпечення необхідних загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту виходячи з фінансових можливостей держави. Дії держави у сфері соціального захисту є її Функціями, а не ознаками.

Саме така правова позиція була викладена в Рішеннях Конституційного Суду України, де пріоритетом визнавалися не фінансові можливості держави, а її обов`язок забезпечувати конституційні права та гарантії громадян. (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини); від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини); від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і помісячного довічного грошового утримання (абзаци перший, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини); від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 у справі про гарантії незалежності суддів (абзац третій підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини); від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян (абзаци четвертий, п`ятий, шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини); від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України (абзаци перший, другий, четвертий підпункту 7.6 пункту 7 мотивувальної частини); від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009 у справі про допомогу по безробіттю звільненим за угодою сторін (абзац третій підпункту 7.6. пункту 7 мотивувальної частини); від 8 вересня 2009 року № 19-рп/2009 (підпункт 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

В статтях 85, 92, 95, 96, 97 Основного Закону України закладено загальні положення бюджетного процесу, визначено його учасників та розмежовано їх повноваження в цій сфері, а також закріплено, що виключно законами встановлюються Державний бюджет України і Бюджетна система України.

На виконання конституційних норм визначених статтями 6, 19, 85, 92, 95, 113, 116, частинами 1, 3 ст.129 Конституції України та з метою врегулювання правовідносин у сфері соціального захисту, Верховна Рада України приймає закони, які є обов`язковими до виконання, зокрема, як Урядом України так і судами України

Положення Конституції та законів України у сфері соціального захисту реалізуються за процедурою, визначеною актами Кабінету Міністрів України, який видає їх у межах своєї компетенції на виконання Конституції та законів України. Таким чином, акти Кабінету Пні стрів України у сфері соціального захисту є підзаконними нормативними актами, які видаються на підставі закону і на його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена і в абзаці 1 сторінка 2 ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 р. у справі № 2-а-2608/10 де зазначено, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав».

Статтею 95, ч.2 ст.96, ч.І ст.97 та п.6 ч.І ст.116 Конституції України визначено статус Кабінету Міністрів України, як вищого органу в системі органів виконавчої влади, який відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України та у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України; Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого нею Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання.

Державний бюджет України є планом з Формування і використання фінансових ресурсів, який визначає джерела доходів та будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, зокрема для забезпечення витрат у сфері соціального захисту, розміри і цільове спрямування цих видатків на бюджетний період, тобто встановлює розподіл державних фінансових ресурсів.

Таким чином, в положеннях закону про Державний бюджет України закріплені показники надходжень і видатків Державного бюджету України та визначено державні фінансові гарантії реалізації правил, передбачених іншими законами.

Державний бюджет України не може розглядатися як базовий нормативно-правовий акт, що регулює суспільні відносини в соціальній сфері, оскільки таку функцію виконують соціальні закони. Коло питань, які вирішуються законом про Державний бюджет України, вичерпно визначено ст.95 Конституції України. Цей акт приймається щороку, діє на тимчасовій основі і згідно ч. І ст.96 Конституції України, після закінчення визначеної визначеного в ньому періоду, на який його прийнято, втрачає чинність.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-УІ від 14.06.2011 р., що набрав чинності тільки 19.06.2011 року, на який посилається у своїй письмовій відповіді № 7653/Я-01 від 01.09.2011 р. управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі, було доповнено «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 2857-17, пунктом 4, установити, що у 2011 році норми і положення статей 39. 50, 51. 52. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р. № 13,ст.178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст.94 з наступними змінами, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст.399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік».

Як вбачається із вищенаведеного, то навіть наявність Закону України «Про внесення до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-УІ від 14.06.2011 р. не відміняє покладених статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. на посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області обов`язків:

1) здійснити перерахунок і провести виплату ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 19.05.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат;

2) здійснити перерахунок і провести виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 19.05.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат;

3) здійснити перерахунок і провести виплату ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків катастроф на ЧАЕС 1-ї категорії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення, доплати до пенсії розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року, з врахуванням раніше здійснених виплат,

а, тільки обмежує застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 Рік» 2857-17 щодо порядку та розмірів, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України і то тільки починаючи з 19.06.2011 р. з моменту набрання ним чинності і до 31.12.2011 р, до визначеного ч. 1 ст.96 Конституції України кінцевого періоду, на який його було прийнято.

Аналогічна правова позиція викладена і у Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р., яким пункт 4 розділу VII «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», було визнано конституційним.

Так, в п.2.1. Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних 0дЙможливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України, а додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) (254к/9-ВР) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов`язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

А тому, за ствердженням Конституційного Суду України механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства». але ці права не можуть бути скасованими взагалі, так як зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. (Рішення _від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (v005р710-05) у справі про постійне користування земельними ділянками), адже неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України» (п.2.1. Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р.).

Згідно Договору № 7/00/02-19 про надання правової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до адвоката Грицюка Віктора Вікторовича, тільки 14 лютого 2019 р.

Для вивчення даного питання та з`ясування обставин, ОСОБА_1 адвокату було надано:

1) копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р.у справі № 2-а-2608/2010.

2) Копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 р. у справі № 2-а-2608/10.

3)копію додаткової постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від ^ваі 18.10.2011 р. у справі № 2-а-2608/2010.

4)копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 26594158 від 13.05.2011 р.

5) копію письмової відповіді управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі № 7653/Я-01 від 01.09.2011 р.,

6) копію письмової відповіді управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 21088-2-25/2 від 13.06.2018 р.

Виходячи із змісту письмової відповіді № 21088-2-25/2 від 13.06.2018 р., вбачається що дана відповідь управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області була надана ОСОБА_1 майже через два роки, а саме на його лист ще від 17.06.2016 р. щодо надання інформації про внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

Також, в абзаці 6 письмової відповіді № 21088-2-25/2 від 13.06.2018 р. зазначено, що у поданому виконавчому документі відсутня дата набрання законної сили. Після усунення недоліків, він має право повторно подати пакет документів для внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою», і це не зважаючи на наявність постанови про відкриття виконавчого провадження № 26594158 від 13.05.2011 р., копія якої була надана до листа ОСОБА_1 від 17.06.2016 р. та повернута управлінням державної виконавчої служби разом із письмовою відповіддю № 21088-2-25/2 від 13.06.2018 р.

У зв`язку з фактичною відсутністю інформації та підтверджуючих документів, щодо правових підстав невиконання управлінням Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі та управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010, яка набрала законної сили 29.07.2011 р., ним до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 07.03.2019 р. направлено заяву на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 26594158, але не отримавши жодної відповіді, він був вимушений 11.04.2019 р. повторно подати заяву на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 265941.

Згідно письмової відповіді № 1952 від 12.04.2019 р.. начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шевченком С.П., в абзаці 6 зазначено, що 27.09.2011, керуючись положенням п.8 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, так як згідно листа управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області та розпорядження начальника УПФУ боржником рішення суду виконано.

Виходячи зі слів ОСОБА_1 та фактичних обставин, то на його адресу було надіслано тільки постанову про відкриття виконавчого провадження № 26594158, яке за його ствердженням, по теперішній час з невідомих йому причин, так і не виконується, а постанови про закінчення виконавчого провадження, як то стверджує у письмовій відповіді № 1952 від 12.04.2019 р., начальник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шевченко С.П., ОСОБА_1 до цього часу так і не отримав.

Вищенаведений факт беззаперечно підтверджується і змістом письмової відповіді управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київській області № 21088-2-25/2 від 13.06.2018 р.. в якій жодним чином не значиться інформація про закінчення виконавчого провадження № 26594158 не тільки в 2011 році, а і навіть станом на 2018 рік, на момент надання письмової відповіді.

А тому, з метою з`ясування усіх обставин у даній справі, ним до Києво-Святошинського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області 22.04.2019 р. направлено адвокатський запит № 25-16/1/7/ФО/Р2-19, в якому крім іншого, в прохальній частині, було прохання надати, у разі наявності в пенсійній справі ОСОБА_1 , належним чином завірену копію листа Києво-Святошинського Управління Пенсійного фонду України Київської області адресованого на державну виконавчу службу підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області про виконання Києво-Святошинським Управлінням Пенсійного Фонду України Київської області рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області Власті від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010 та належним чином завірену копію розпорядження начальника Києво-Святошинського Управління Пенсійного фонду України Київської області адресованого на державну виконавчу службу підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області про виконання Києво-Святошинським Управлінням Пенсійного Фонду України Київської області рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010, а у разі відсутності в пенсійній справі копій таких документів, то обґрунтовану письмову інформацію їх відсутності. Але, замість надання конкретно запитуваних копій документів та інформації, для підтвердження або спростування наявних фактів, Києво-Святошинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було надіслано тільки формальну відписку, письмову відповідь № 5551/04 від 24.04.2019 р., із змісту якої вбачається, що свої незаконні дії та бездіяльність Києво-Святошинське Управління Пенсійного фонду України станом на квітень місяць 2019 року, обґрунтовує тільки на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на 2012 та на 2014 -роки, безпідставність яких була уже вище обґрунтована тим, то навіть у разі зміни державою реалізації прав громадян, то такі зміни повинні здійснюватися шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, а не скасування Києво-Святошинським об`єднанням Управління Пенсійного фонду України Київської області та відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській у|Ь 265941 області, цих прав взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена і в п.4 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2018 від 17.07.2018 р. де чітко зазначено, що пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян. а тому скасування чи обмеження них пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку».

За переконливим ствердженням Конституційного Суду України скасування пільг компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до ні тешконодавства України» (п.4 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2018 від 17.07.2018 р.), а й тому - рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб. На яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту» (п.6 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2018 від 17.07.2018 р.)

А тому, у зв`язку з ненаданням Києво-Святошинським об`єднанням Управління Пенсійного фонду України Київської області та відділом примусового виконання рішень Управління справі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області документів, підтверджуючих правові підстави невиконання ними Постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010 та прийняття неіснуючої постанови про закінчення виконавчого провадження № 26594158 ним, як представником стягувана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, подано заяву про відновлення виконавчого провадження № 26594158.

Але, за традицією не тільки жодних дій, але як і за звичай і жодних відповідей відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на момент подання даного позову, йому, як представнику стягувача. а ні ОСОБА_2 не надано.

У відповідності до вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України, надає письмове підтвердження її те, що будь-якого іншого позову до Відповідача — відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції та співвідповідача - Києво-Святошинського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області, із тим самим предметом та із тих самих підстав, ні Позивачем ОСОБА_1 , ні ним, як його представником, не подано.

Згідно ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист».

В постанові про відкриття виконавчого провадження № 26594158 зазначено, що виконавчий лист № 2-а-2608/2010 видав Києво-Святошинський районний суду Київської області.

Згідно ч. І ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень,чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. І ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ. у порядку, передбаченому законом.

Згідно п.1 ч.2 ст.287 КАС України - «Позовну заяву може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».

Згідно ч.4 ст.383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» - рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як було уже вище зазначено, то на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» 30.05.2019 року, до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, подано заяву про відновлення виконавчого провадження № 26594158, але жодних відповідей та дій посадовими особами суб`єкта владних повноважень до цього часу не здійснено, а усі намагання дізнатися про хід справи або про прийняте державними виконавцями рішення, за номер телефону НОМЕР_1 , який після реєстрації заяви було надано канцелярією відділу, результату не надало, так як у відділі примусового виконання слухавки ніхто стабільно не бере.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 виданого Київською облдержадміністрацій 29.08.2011 р. та вкладки № НОМЕР_3 до посвідчення Категорія 1 серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Тобто, у відповідності до вимог п.9 та п.10 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

А тому, на підставі вищевикладеного, та керуючись ч.ч. 1, 2, 6 ст.55, ч. І та п.п.1, 3, 6, 7 ст.129 Конституції України; ст.ст.5-7, 19, 22, 160-161, ч. І, п.1 ч.2, ч.5 ст.287 та ч.І ст.383 КАС України просить:

1. Прийняти до розгляду дану позовну заяву.

2. Дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області визнати протиправними.

3. Визнати протиправним та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 26594158.

4. Зобов`язати уповноважених та компетентних посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, відновити виконавче провадження № 26594158.

5. Стягнути з відповідача відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, код ЄДРПОУ 34481907 та з співвідповідача Києво-Святошинського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Київської області, код ЄДРПОУ 41248571 на користь позивача - ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 сплачені грошові кошти за фактично надані та виконані адвокатом Грицюком Вікторовичем Вікторовичем послуги по наданню ОСОБА_1 правової допомоги згідно Договору № 7/ФО/02-19 від 14.02.2019 р. на загальну суму, яка станом на 23 квітня 2019 року становить 19 800,00 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

6. У відповідності до вимог п.6 ч.2 ст.129 Конституції України, п. 3, ч. 3 ст.2 та ч. 13 ст.10 КАС України розгляд даної позовної заяви здійснювати шляхом повного фіксування усіх суд засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

7. Розгляд даної позовної заяви здійснювати за обов`язковою участю Позивача та представника.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грицюк Віктор Вікторович неодноразово подавав заяви на підставі ч. 1 ст. 47 КАС України про зміни предмету позовної заяви щодо стягнення витрат позивача на надання правничої допомоги.

В заяві України про зміни предмету позовної заяви на підставі ч. 1 ст. 47 КАС від 27.01.2020 р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грицюк В.В. стгнути з відповідачів сплачені грошові кошти за фактично надані та виконані адвокатом Грицюком Вікторовичем Вікторовичем послуги по наданню ОСОБА_1 правової допомоги згідно Договору № 7/ФО/02-19 від 14.02.2019 р. сплачені грошові кошти за фактично надані та виконані адвокатом Грицюком Вікторовичем Вікторовичем послуги по наданню ОСОБА_1 правової допомоги згідно Договору № 7/ФО/02-19 від 14.02.2019 р. станом на 18 грудня 22019 року на загальну суму 61 824,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.01.2020 року здійснена заміна неналежного відповідача - Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська,40.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві № 588/108 від 20.08.2019 р. проти позову заперечує, мотивуючи це наступним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів У країни від 22 серпня 2018 року № 628 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», наказу Пенсійного фонду України від 28.08.2018 року № 144 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 рок № 628», Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області реорганізовано 14 червня 2019 року шляхом влиття в Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

26.07.2019 р на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшла Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/9076/19 від 16.07.2019 року про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області ознайомилось із позовною заявою ОСОБА_1 (далі Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області протиправною, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 26594158, та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження № 26594158, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” було встановлено, що підвищення та доплати до пенсії за ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного форду України на відповідний рік.

Розрахунок виплати визначеної ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться згідно вищезазначених нормативних актів.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп, під час вирішення питання, яке виникає з одно предметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв`язання спорів відповідної категорії та норма, яка прийнята пізніше.

На виконання вищевказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 (набрала чинності 23.07.2011), якою були встановлені розміри відповідних пенсійних виплат. Дана постанова діє до 1 січня 2012 року, тому в подальшому відсутні правові підстави нарахування коштів. Згідно Конституції України норми закону не мають зворотної сили в часі. Кошти в Державному бюджеті враховані в розмірах, передбачених постановою Кабінету у Міністрів України від 06.07.2011 року за № 745.

Враховуючи викладене, починаючи з 23.07.2011 року із врахуванням положень чинного законодавства, у органів Пенсійного фонду для виплати пенсій в інших розмірах, ніж встановлених постановою Кабінету Міністрів країни від 06.07.2011 року за № 745, правових підстав немає.

Вказані норм Закону України “Про Державний бюджет України” не визнавалися не конституційними. Разом з тим, рішенням Конституційного суду від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 визначено, що механізм реалізації соціально-економічних прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Правову позицію Управління підтримує Київський апеляційний адміністративний суд, а саме: ухвалою від 12.04.2016 року №369/153/16-а суд прийшов до висновку, що виплати передбачені, зокрема ст.ст. 39,49,50,51,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, отже правові підстави дальшої виплати пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії, відсутні. Аналогічну позицію підтримує Києво-Святошинський районний суд Київської області по справі №369/8598/16-а.

В зв`язку з вище зазначеним, Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області правомірно закрите виконавче провадження, к Фактично виконане.

Відповідно де пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та пункту 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, у випадку наявності заборгованості з виплати коштів за рішенням суду, він маєте право звернутися до Головного територіального управління юстиції у Київській області та в подальшому до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області з метою отримання виплати коштів.

Оскільки 24.04.2019 року позивачу роз`яснено, що згідно протоколу від 25.08.2011 року індивідуального перерахунку Управлінням здійснено перерахунок та виплату з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року, Управління не вбачає правових підстав для звернення з метою судового врегулювання даних правовідносин, тому позовна заява про визнання діяльності суб`єкта владних повноважень, відділ примусового виконання півень Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області протиправною, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 26594158, та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження № 6394158, а також стягнення з Управління як співвідповідача на користь ОСОБА_1 сплачені ним грошові кошти за фактично надані послуги адвокатом не підлягає задоволенню. Також до позовної заяви адвокатом не наданий розрахунок витрат на правничу допомогу.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відзиві № 11221 від 08.02.2020 зазначило наступне.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) Управління викладає заперечення проти позову - заперечення, щодо наведених позивачем обставин та правових і підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права та перелік документів та інших доказів, що додаються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Отже, в частині стягнення може бути належною стороною орган Казначейської служби України.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Управління) заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з Управління витрат позивача за фактично надані послуги адвоката, остільки Управлінням не порушені права позивача, тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок даних витрат з діями чи бездіяльністю Управління.

Відповідно до статті 373 КАСУ виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Водночас, звертає увагу суду на те, що відповідно де статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть буси пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за яким стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, при розгляду справи є важливим дослідження факту перебування на примусовому виконанні виконавчої документу 2011 року, а також факт виплати коштів відповідно до рішення суду у випадку якщо позивач вважає що виплата коштів не відбувалася.

Оскільки дані взаємовідносини регулювалися пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та пунктом 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 мають істотне значення відомості органу Міністерства юстиції України.

Таким чином, керуючись нормами КАСУ та ЗУ «Про виконавче провадження» не може розглядати спір щодо тих самих правовідносин що вже визначені по справа № 2-а-2608/10 чи розглядати питання про виконання рішення суду.

Якщо все ж таки, порушуючи норми права, почати розгляд виконання рішення суду 2010 року то порушуються норми права статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ігноруючи норми права визначені ст.122 КАСУ, суд позбавить Управління можливості надати докази по справі в повній мірі, оскільки відомості про виплачену пенсію з дати набрання чинності постанов суду, згідно термінів зберігання знищені, оскільки зберігаються згідно номенклатури справ 3 роки, та крім того, орган Пенсійного фонду України за період з 2009 по нинішній день два рази вже реорганізовано на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 628 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення Києво-Святошинського районного суду, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення і рішення суду виконане Управлінням в повному обсязі, відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчуються розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з вимогам статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний ступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

За змістом статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, то такі особи мають право звернутися із заявою про роз`яснення такого судового рішення.

Крім того, статтю 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача або ж подати заяву про роз`яснення судового рішення відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України щодо порядку його виконання, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому у такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи вище викладене,Управління дійшло висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанов суду, то ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Отже, виходячи заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню. Позиція Управління підтримана Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року № 320/4332/19.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 5, 170, 238, 240, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 05.06.2020 року позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та представника. Позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання 05.06.2020 року не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

06.12.2010 р. постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від у справі № 2-а-2608/2010 частково задоволений позов ОСОБА_1 Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області.

Вказаною постановою:

Визнані неправомірними дії посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи з 19.05.2010р.

Зобов`язано посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області зробити перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 19.05.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

29.07.2011 р. ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 2а-2608/10, апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області залишено без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. - без змін.

13.05.2011 р. постановою Головного управління юстиції у Київській області Гостровою Юлією Петрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26594158 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-2608/10, виданого 22.10.2010 Києво-Святошинським районним судом Київської області про зобов`язання посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області зробити перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 19.05.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

З листа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 12.04.2019 №1952 вбачається, що згідно інформації, що міститься в спеціальному розділі Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в період : 11.05.2011 до 27.09.2011 рр. на виконанні перебувало виконавче провадження № 26594158 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-2б08/2010 від 22.10.2010 виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області про зобов`язання посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області зробити перерахунок і сплату ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 19.05.10 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

11.05.2011 до відділу на примусове виконання надійшов вище зазначений виконавчий документ.

13.05.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26594158.

27.09.2011 керуючись положенням п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, так як згідно листа управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області та розпорядження начальника УПФУ боржником рішення суду виконано.

Надати більш детальну інформацію щодо перебування вищезазначеного виконавчого документу та надати для ознайомлення, та зняття фототехнічними засобами усіх аркушів провадження № 26594158, відділ не має можливості, оскільки матеріали даного виконавчого провадження знищено відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах виконавчої служби та приватними виконавцями затвердженого, наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017.

З наданої суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області копії протоколу Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області від 25.08.2011 в № ОР 179012 індивідуального перерахунку ОСОБА_1 нараховано борг 73 002,98 грн.

Доказів про здійснення виплати ОСОБА_1 73 002,98 грн. суду не надано.

Додатковою постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011 р. у справі № 2-а-2608/2010 ухвалено:

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київські області щодо відмови ОСОБА_1 у здійснені перерахунку - забезпеченні виплати як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення, доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року неправомірними.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків катастроф на ЧАЕС 1-ї категорії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року, з врахуванням раніше здійснених виплат.

Доказів про видачу виконавчого листа на примусове виконання додаткової постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011 р. у справі № 2-а-2608/2010 та пред`явлення його до виконання суду не надано. тш 6:0

З листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.06.2018 №1952 вбачається, що ОСОБА_1 листом від 17.10.2016 звертався до управління з заявою щодо внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

В листі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.06.2018 №1952 вказано, що управління повідомляє, що згідно постанови № 440 від 03.09.2014 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» він повинен надати:

1. Заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній.

2. Оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію). Копія рішення суду вважається належним чином оформлена, якщо вона видана в порядку встановленому Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 173, Інструкцією з діловодства в адміністративних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 № 174 та Інструкцією з діловодства в господарських судах України затвердженою наказом Державної| судової адміністрації від 20.02.2013 № 28. Копія рішення суду обов`язково повинна містити дату, станом на яку рішення набрало законної сили;

3. У разі зміни способу і порядку виконання рішення до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду про зміну способу і виконання рішення.

До кожного виконавчого документа надається заява, копія паспорта, копія паспорта, копія довідки присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

У поданому ним виконавчому документі відсутня дата набрання законної сили. Після усунення недоліків, він маєте право повторно подати пакет документів для внесення рішення до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою.

Доказів про повторне звернення ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від з заявою щодо внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, після усунення вказаних в листі від 13.06.2018 №1952 недоліків суду не надано.

Не надано суду також і доказів про оскарження ОСОБА_1 дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, яка полягала в поверненні йому листа із заявою щодо внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою та доданих документів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку невиконанням постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010 в частині виплати ОСОБА_1 державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням раніше здійснених виплат на загальну суму 73 002 грн 98 коп.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-XII).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011№3491-VI (далі по тексту - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 наступного змісту - установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Конституції України(є конституційним)положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік".

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

На виконання вищевказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 (набрала чинності 23.07.2011), якою були встановлені розміри відповідних пенсійних виплат.

Кошти в Державному бюджеті враховані в розмірах, передбачених постановою Кабінету у Міністрів України від 06.07.2011 року за № 745.

Враховуючи викладене, починаючи з 23.07.2011 року із врахуванням положень чинного законодавства, у органів Пенсійного фонду не було підстав для виплати пенсій в інших розмірах, ніж встановлених постановою Кабінету Міністрів країни від 06.07.2011 року за № 745.

Однак це не позбавляло позивача вимагати від держави виконання постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2010 р. у справі № 2-а-2608/2010 в частині виплати державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров`ю, з 13 травня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням раніше здійснених виплат на загальну суму 73 002 грн 98 коп.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Дані взаємовідносини зокрема регулювалися нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Ч.1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п. 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

П. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

П.3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, встановлено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Згідно п. 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява):

реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку) із зазначенням назви банку, його МФО, коду згідно з ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв`язку (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній;

місця реєстрації (проживання);

номерів засобу зв`язку.

До заяви додаються:

оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірена його копія);

копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

копія паспорта громадянина України;

документи, що підтверджують повноваження представника, оформлені відповідно до вимог законодавства (у разі залучення).

Для отримання повідомлень, передбачених пунктами 9 і 17 цього Порядку, у заяві може зазначатися адреса електронної пошти.

У разі подання органу державної виконавчої служби виконавчого документа заявник додає до нього копію судового рішення (за наявності).

У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

У разі зміни даних (у тому числі зміни реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв`язку) або внесення змін до документів, що подані згідно з цим пунктом, заявник повідомляє про це органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 5 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 7 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов`язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).

Якщо за результатами перевірки встановлено, що рішення виконано в повному обсязі, в тому числі в межах виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звернувся заявник, відповідальна особа повертає рішення заявнику із супровідним листом та відповідною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження.

У разі коли до заяви про виконання рішення заявником додано довідку боржника про наявну невиплачену за ним заборгованість, відповідальна особа вносить дані про таке рішення до Реєстру.

Відповідальна особа повертає документи, надані заявником, у разі, коли:

рішення не підлягає обліку відповідно до цього Порядку;

рішення подано не за місцезнаходженням боржника;

заявником не подано заяву про виконання рішення або заява не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 цього Порядку;

заява подана особою, яка не є заявником та повноваження якої не підтверджені в установленому порядку;

оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду оформлений неналежним чином;

відповідальною особою вже внесено до Реєстру дані про рішення чи виконавчий документ, подані заявником із заявою про виконання рішення;

до заяви не додані документи (документ), зазначені в пункті 4 цього Порядку, або такі документи не відповідають вимогам законодавства;

виконавчий документ перебуває на виконанні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за бюджетною програмою щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою.

Документи повертаються із супровідним листом із зазначенням причини повернення у строки, визначені абзацом першим цього пункту.

Повернення документів не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою про виконання рішення відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У разі подання заявником повторно заяви про виконання рішення черговість погашення заборгованості за рішенням визначається з дати подання повторної заяви.

Заявник має право подати заяву про відкликання рішення без виконання. У такому разі відповідальна особа не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після надходження до неї зазначеної заяви повертає документи заявнику та у разі внесення даних про таке рішення до Реєстру здійснює у Реєстрі відповідний запис.

Відкликання заявником рішення без виконання не позбавляє його права повторно звернутися із заявою про виконання рішення відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У разі отримання інформації про смерть заявника (стягувача за відповідним рішенням) подане рішення надсилається до суду, який постановив таке рішення, для приєднання до справи. Таке рішення може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником.

Ч.1 – 3 КАС України (в редакції чинній на час винесення оспоряваної постанови голвного державного виконавця)передбачала:

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

2. Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Ч. 1 – ч. 3 ст. 287 КАС передбачають:

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

2. Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Враховуючи наведене, керуючись 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області протиправною, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2020 року.

Суддя Т.Д. Дубас