Рішення № 91787877, 17.09.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/677/15-ц

2/357/408/20

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., Кривенко О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21.01.2015 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 08.05.2008 року між ВАТ «Комерційний банк Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 333/П/33/2008/840, згідно якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 41 360,00 доларів США грн. із розрахунку 14,69% на рік строком з 08.05.2008 року по 06.05.2033 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. 08.05.2008 року гр. ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є позивач, уклали договір поруки до кредитного договору, згідно якого відповідач ОСОБА_2 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору. Відповідачі взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконали і в зв`язку з цим станом на 03.10.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 49 255, 71 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.10.2014 року становить 637 393,29 грн.), яка складається з: непогашеного кредиту - 31 376,22 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.10.2014 року становить 406 023,85 грн.), несплачених відсотків - 15 254,94 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.10.2014 року становить 197 406,49 грн.), несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов`язань - 1 060,07 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.10.2014 року становить 13 717,83 грн.), та несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 1 564,48 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.10.2014 року становить 20 245,12 грн.). Відповідно до п. 8.4. кредитного договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язання. У зв`язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених договором платежів відповідачі неодноразово повідомлялися, однак кредитна заборгованість не була не погашена. Оскільки в добровільному порядку заборгованість відповідачі не сплачують, позивач просив в судовому порядку стягнути солідарно з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року в сумі 637393,29 грн. та судові витрати в розмірі 3654,00 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за договором № 333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року в сумі 759349,84 грн. та судові витрати по справі в розмірі 3 654,00 грн.

22.08.2019 року відповідач - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2015 року, у справі № 357/677/15-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до нього, про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року та витрат по сплаті судового збору.

17.09.2019 року судом постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 02.04.2015 року у справі № 357/677/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білу Ірину Володимирівну, з урахуванням того, що 04.06.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації Банку. 03.11.2016 року Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №2342 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора», яким строк здійснення ліквідаційної процедури було продовжено по 03.06.2020 року включно. Процедуру ліквідації банку Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією Фонду уповноважену особу. Під час дії зазначеної процедури Уповноважена особа Фонду виконує дії із забезпечення виведення неплатоспроможного банку з ринку, обов`язково керуючись приписами норм чинного законодавства. В тому числі, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним для здійснення зазначеної процедури. Згідно з Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №3383 від 17.12.2018 року всі повноваження ліквідатора Банку з 18.12.2018 року було делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами - Білій І.В.

02.10.2019 року представник відповідачів, адвокат Міхальов Андрій Олександрович, подав відзив на позов, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги не обгрунтованими та безпідставними. Дійсно, 08.05.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №333/П/33/2008/840, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 41 360 доларів США, строком повернення до 06.05.2033 року (п.1.4 Кредитного договору). На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки поручитель повинен виконати зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором (п.1.1 Договору поруки). Зі змісту п.2.1 Договору поруки, вбачається, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання при умові обов`язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій частині), однак повідомлення не надходило, крім того й сам позивач не надав до суду відповідні докази про направлення такого повідомлення, що вже є грубим порушенням договору поруки зі сторони позивача. Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 06.05.2033 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами). Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строк виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника щодо повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Як вбачається з пункту 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні кошти до 06.05.2033 року. Погашення заборгованості сторони визначили у сумі 525,97 доларів США щомісячно до 10 числа поточного місяця. Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно до 10 числа поточного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Так, оскільки останній платіж був внесений позичальником 30.06.2009 року, отже наступний платіж вона мала здійснити до 10.07.2009 року, однак банк звернувся до суду із цим позовом 24.11.2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку до наступного платежу за останнім сплаченим платежем. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду поза межами строку для звернення з вимогою щодо повернення грошових коштів, а тому порука в даному випадку припинена. На обґрунтування своїх позовних вимог позичальник посилається на невиконання вимог п.2.2.3 кредитного договору і зазначає «відповідач зобов`язався вносити чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії щомісячно, до 20 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не менше, ніж зазначена в п.2.2.1 кредитного договору», однак з договору вбачається, що пунктів 2.2.3 та 2.2.1 взагалі не існує, тому просив у задоволенні позову відмовити.

15.10.2019 року третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Біла І.В. подала відповідь на відзив в якому зазначила, що відповідно до п.7.3 кредитного договору №333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року, врегулювання спорів за зобов`язаннями за кредитним договором, а отже і похідними від нього зобов`язаннями, строк позовної давності збільшено до 10 років. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. ЦК України не передбачає скороченого строку позовної давності для пред`явлення вимог до поручителя у разі невиконання кредитного зобов`язання боржником. У пункті 5.3 Договору Поруки, що був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра» зазначено, що «дія цього Договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором чи виконання поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору». Станом на момент подання позову ПАТ «КБ «Надра» та на момент подання відзиву, зобов`язання за кредитним договором № 333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року не виконанні. Тому, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

25.10.2019 року представник відповідача, адвокат Міхальов Андрій Олександрович, подав заперечення в якому просив у задоволенні позову відмовити.

13.05.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача, явка якого до суду була визнана обов`язковою, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, а в позові міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника Банку.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідачів, адвокат Міхальов Андрій Олександрович, в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що 08.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (04.02.2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» стало правонаступником Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_4 (як позичальником) був укладений кредитний договір №333/П/33/2008/840, згідно якого відповідачу - ОСОБА_4 було надано кредит в розмірі 41 360,00 доларів США з цільовим призначенням проведення розрахунків по договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків у розмірі 14,69 % річних строком до 06.05.2033 року, що підтверджується копією договору (а.с. 8-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 , згідно договору, був виданий кредит на суму 40 000,00 доларів США (еквівалент у гривнях 202 000,00 грн.), що підтверджується копією заяви на видачу готівки № 249 (а.с. 13), договір підписано сторонами, тобто, позивачем умови договору були виконані.

08.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (04.02.2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» стало правонаступником Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно якого відповідач - ОСОБА_7 поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року, в тому числі повернути 06.05.2033 року кредит у сумі 41 360,00 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,99 % річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня), що підтверджується копією договору поруки (а.с. 14-15).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Так, відповідно до п.7.3 даного договору, сторони керуючись ст.259 ЦК України дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов`язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель) узяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 06 травня 2033 року, сплачуючи її частинами згідно з графіком погашення кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного місяця.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12).

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом.

За умовами договору поруки (пункт 5.3), строк його дії закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору та виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки (а.с.14), сторони домовились, що поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов`язань і необхідності їх виконання поручителем.

Крім того, як вбачається з п.2.1 Договору поруки (а.с.14), кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що витікає з кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов`язання в цілому в будь -якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов`язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Як вбачається з п. 3.3.1 кредитного договору (а.с.9), відповідач ОСОБА_4 зобов`язалась повертати кредит щомісячно в сумі мінімального необхідного платежу, що складає 525,97 доларів США.

Відповідно до п.3.3.3 даного кредитного договору, позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.п.3.3.1 цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно до 10 числа поточного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Як вбачається з розрахунку (а.с.6), останній платіж за договором було здійснено 30.06.2009 року, а у позовній заяві зазначено, що відповідачів неодноразово повідомляли щодо сплатити заборгованості за договором, однак до суду не надано жодних доказів про направлення таких вимог, враховуючи, що сторони договору домовилися про обов`язковість направлення такої письмової вимоги.

Отже, останній платіж було здійснено 30.06.2009 року, а наступний платіж мав бути здійснений до 10.07.2009 року, однак банк звернувся суду із цим позовом 26.12.2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку, тому, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 .

Крім того, позивачем заявлено вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за договором № 333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року в сумі 759349,84 грн., однак до позову не додано жодних доказів в підтвердження вказаного розміру боргу.

Як вбачається з позову ПАТ КБ «Надра» вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 мотивовано в тому числі положеннями п. 4.2.4 кредитного договору №333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року та положеннями ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Укладаючи у 2008 році кредитний договір фінансова установа та ОСОБА_1 у п. 4.2.4 погодили право ПАТ КБ «Надра» вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений у п. 3.3.3. цього договору.

Таким чином, ПАТ КБ «Надра», звернувшись до суду з позовом по стягнення заборгованості скористався своїм правом на дострокове виконання зобов`язань за договором і повернення кредитних коштів в повному обсязі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до п.1.3.1 даного кредитного договору, відсотки за користування кредитом розраховується банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,69 відсотків річних.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивач в позові посилається на те, що відповідно до умов договору, викладених в п.2.2.3 ОСОБА_1 зобов`язалася вносити чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії щомісячно, до 20 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не менше ніж зазначена в п.2.2.1 кредитного договору, та відповідачем станом на 03.10.2014 року порушені пункти 2.2.1, 2.2.3 договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами.

Однак, як вбачається з кредитного договору №333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року (а.с.8-12) в умовах кредитного договору відсутні пункти 2.2.1, 2.2.3 на які посилається позивач, а відповідно до п.3.3.3 кредитного договору доданого по позову, позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.п.3.3.1 цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.6-7), вбачається, що заборгованість за договором №333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року станом на 01.10.2014 року становить 49 255,71 доларів США, що в еквіваленті становить 637 393,29 грн. та складається з: заборгованості за кредитом, у тому числі прострочена: 31 376,22 доларів США, що в еквіваленті становить 406 023,85 грн., заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена 15 254,94 доларів США, що в еквіваленті становить 197406,49 грн., пеня за прострочення сплати 1 060,07 доларів США, що в еквіваленті становить 13 717,83 грн., штраф за порушення умов додаткової угоди 1564,48 доларів США, що в еквіваленті становить 20 245,12 грн. Штраф за порушення умов додаткової угоди відповідно до п.4.3 у розмірі 10%, що складає 1 564,48 доларів США. Курс 1 долара США становить 12.940496 грн.

Позивач в розрахунку посилається на те, що відповідачем порушено умови додаткової угоди відповідно до п.4.3, однак, до суду не надано доказів того, що між сторонами була укладена додаткова угода, а розрахунок заборгованості, на думку суду, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів визначає Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ № 496 від 12 листопада 2003 року.

Зазначене Положення - це нормативно-правовий акт НБУ, прийнятий у межах його компетенції, що регулює управління готівковим грошовим обігом. Положення не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пункту 2 Положення офіційний курс гривні до долара США установлюється щоденно.

Пунктом 3 Положення передбачено, що офіційний курс гривні розраховується до долара США - як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ.

Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає даний доказ наданий позивачем з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення боргу в розмірі 49 255,71 доларів США та 637393 грн. 29 коп.

Представник відповідачів, адвокат Міхальов Андрій Олександрович, в судовому засіданні заперечуючи проти позову також зазначив, що Голова Правління ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_9 не мав права видавати на ім`я ОСОБА_8 довіреність від 20.10.2014 року.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.23), 26.10.1993 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра».

Як вбачається з витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (а.с.24), цей статут визначає порядок організації, здійснення діяльності та припинення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра». ПАТ «КБ «Надра» продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування Відкритого акціонерного комерційного банку «Надра» та приведення його статуту у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до наказу Тимчасового адміністратора №52 від 26.01.2011 року. ПАТ «КБ «Надра» є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного комерційного банку «Надра», створеного відповідно до рішення засновників згідно установчого договору від 23.12.1993 року, який був реорганізований шляхом перетворення КБ «Надра» з товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство, зареєстрованого Національним банком України 26.10.1993 року, реєстраційний №205. Банк є банком з іноземним капіталом.

Як вбачається з протоколу №4 засідання Наглядової ради ПАТ «КБ «Надра» (а.с.211-212) було вирішено призначити Головою Правління ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_9 з 03.07.2012 року.

Згідно Наказу №338 від 02.07.2012 року (а.с.213), з 03.07.2012 року Головою Правління ПАТ «КБ «Надра» призначено ОСОБА_9.

Як вбачається з повідомлення Національного Банку України (а.с.214) рішенням Комісії національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 20.07.2012 року погоджено ОСОБА_9 на посаду голови правління ПАТ «КБ «Надра».

Згідно Наказу №414 від 24.07.2012 року (а.с.215) ОСОБА_9 приступив до виконання обов`язків голови правління ПАТ «КБ «Надра» з 24.07.2012 року у зв`язку з наданням письмової згоди Національним Банком України.

Як вбачається з рішення Наглядової ради ПАТ «КБ «Надра`від 04.02.2015 року (а.с.216) ОСОБА_9 було звільнено з посади голови правління ПАТ «КБ «Надра» 05.02.2015 року за угодою сторін.

Тобто, судом встановлено, що на момент видачі довіреності на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 був головою правління ПАТ «КБ «Надра».

Даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, а відповідачі як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад судовинства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати позивача, однак враховуючи, що в позові відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, адреса: м. Київ, вул. Артема,15) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна (адреса: м. Київ, вул. Січових стрільців,15), про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.09.2020 року.

СуддяО. В. Бондаренко