Вирок № 91786010, 25.09.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/29896/19

Провадження №1-кп/127/918/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання

Гордієнко О.О., Шевченко О.В., Кізян Ю.О.,

Алексюк В.О., Войнаревич О.М., Свистун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2019 р. за № 12019020020002053 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , без освіти, неодруженого, непрацюючого, інваліда 2-ї групи, громадянина України, раніше судимого:

18.03.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

27.06.2014 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Барановської Ю.Р., Ужвака О.С., Шеліховської І.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бевз О.І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.09.2019 року приблизно о 01 год. 15 хв., перебуваючи поблизу Повного товариства «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія» по вул. Привокзальній, 2/1 в м. Вінниці, помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , після чого у ОСОБА_1 виник умисел відкрито із застосуванням насильства заволодіти належним потерпілому майном. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, з корисливими мотивом, спрямованим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та наніс один удар лівою долонею в область потилиці та один удар правою долонею в ліву частину обличчя ОСОБА_2 , застосувавши таким чином насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_2 , в результаті чого ОСОБА_2 впав на землю та з його рук випали грошові кошти в сумі 1 333 грн. 00 коп. та мобільний телефон марки «Assistant» моделі AS- 502 ShotBlack у корпусі чорного кольору вартістю 1 046 грн. 33 коп. згідно висновку експерта №499 від 03.10.2019 року, в якому знаходилась SIM-карта мобільного оператора «Київстар», яка для потерпілого матеріальної цінності не становить. Згідно висновку експерта №1120 від 21.10.2019 у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження - синець на обличчі зліва, садна в ділянці лівого ліктьового суглобу та правій кисті належать до легких тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_3 всупереч волі ОСОБА_2 , відкрито заволодів його грошовими коштами в сумі 1 333 грн. 00 коп. та мобільним телефоном марки «Assistant» моделі AS- 502 ShotBlack в корпусі чорного кольору, в якому знаходилась SIM-карта мобільного оператора «Київстар», в подальшому залишивши місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядившись на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 2 379 грн. 33 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину визнав та показав, що дійсно вчинив даний злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро кається, просить вибачення та завіряє суд, що подібне більше не повториться, просить суд його суворо не карати, врахувати стан здоров`я.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_2 , який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не прибув, однак надав до суду заяву, в якій просить розгляд кримінального провадження здійснювати без потерпілого.

Відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового розгляду без потерпілого, вважає за можливе проведення судового розгляду без потерпілого, який надав до суду відповідну заяву.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочину, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, враховує положення статей 12, 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше притягувався неодноразово, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став та продовжував вчиняти злочини, не працевлаштований, інвалід 2-ї групи, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Також суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що він щиро кається та жалкує про вчинене, завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Обставиною, яка, згідно частини 1 статті 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставиною яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №77 від 04.06.2020 року Київського міського центру судово-психіатричної експертизи в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , він виявляв ознаки легкої розумової відсталості, ступеня легкої дебільності з поведінковими порушеннями і за своїм психічним станом не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, ступеня легкої дебільності з поведінковими порушеннями, яке належить до категорії інших хворобливих станів психіки. В період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він підозрюється, ОСОБА_1 не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, ступеня легкої дебільності з поведінковими порушеннями, яке істотно впливає на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до ст. 20 Кримінального кодексу України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст. ст. 93-95 Кримінального кодексу України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом зокрема до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення. Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.

Враховуючи викладене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_1 обмежено осудним та вважає, що визнання особи обмежено осудною є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 було затримано 14.09.2019 року.

Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2019 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2019 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого було продовжено на строк 60 днів, починаючи з 08.11.2019 року до 06.01.2020 року включно.

В подальшому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого неодноразово продовжувався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2020 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого було продовжено на строк 60 днів, починаючи з 04.08.2020 року до 02.10.2020 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14.09.2019 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого, вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак на строк, який не може перевищувати 60 днів з дня ухвалення вироку.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2019 року на довідку від 14.09.2019 року Повного товариства «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта №499 від 03.10.2019 року в розмірі 628 грн. 04 коп.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Керуючись статтями 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, а саме з 14.09.2019 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14.09.2019 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак на строк, який не може перевищувати 60 днів з дня ухвалення вироку.

Застосувати щодо ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2019 року на довідку від 14.09.2019 року Повного товариства «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», - скасувати.

Речовий докази у кримінальному провадженні - довідку від 14.09.2019 року Повного товариства «Найкращий Ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», яка відповідно до постанови слідчого про визнання предметів речовим доказом від 15.09.2019 року зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя