Ухвала суду № 91785461, 25.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

25 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/859/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали заяви №19/427/822 від 18.09.2020 Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», код ЄДРПОУ 01431535, вул. Шевченко, 15, м. Чернігів, 14000 до боржника: Фізичної особи – підприємця Зароменко Олександра Миколайовича, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про видачу судового наказу ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи – підприємця Зароменка Олександра Миколайовича заборгованості у сумі 39 146,20 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань за Договором № 220/16 оренди нерухомого майна від 24.03.2016.

Розглянувши подану Дочірнім підприємством Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне:

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони грунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із наведених приписів даних норм, при зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» пред`являє вимоги до Фізичної особи – підприємця Зароменка Олександра Миколайовича про стягнення 39 146,20 грн заборгованості зі сплати орендної плати та компенсації витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги, а також суми сплаченого судового збору в розмірі 210,20 грн.

У поданій заяві заявник зазначає, що 24.03.2016 між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (далі – Повірений) та фізичною особою – підприємцем Зароменком Олександром Миколайовичем (далі – Орендар) укладено Договір №220/16 оренди нерухомого майна (далі – Договір).

Відповідно до ст. 1 Статуту Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (нова редакція), затвердженого Наказом Державної служби геології та надр України № 397 від 04.11.2019, погодженого Протоколом засідання правління Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» від 18.10.2019 № 32 було змінено назву з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» на Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія».

Згідно пункту 1.1. Розділу 1 Договору Повірений зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - частина нежитлового приміщення автогаражу, (інвентарний № 30938) площею - 90 м2 (далі – майно), що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., смт Талалаївка, вул. Робітнича, 39, що є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія».

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначається за домовленістю Сторін і є не нижчою від ринкової ціни у даному регіоні, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2015 р.) 2053,25 грн. (дві тисячі п`ятдесят три гривні 25 копійок). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Розрахунок плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України» і передається в оренду ОСОБА_1 за договором оренди нерухомого майна №220/16 від 24.03.2016 року з ПДВ наведено у Додатку № 2 до Договору.

Розділом 3 Договору встановлено, що нарахування орендної плати починається з дати підписання Повіреним та Орендарем акту приймання-передачі Майна. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4. Договору орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Повіреного в наступному порядку:

- авансовий платіж здійснюється в розмірі орендної плати за базовий місяць оренди - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі Майна (п. 3.4.1.);

- орендна плата - не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж (п. 3.4.2.);

- остаточний розрахунок здійснюється з урахуванням авансового платежу в строки, визначені в п.3.4.2. даного Договору (п.3.4.2.).

- розмір орендної плати підвищується на вимогу Повіреного або Орендодавця у випадку прийняття нових (або внесення змін до діючих) нормативно-правових актів, які регулюють відносини Сторін цього Договору та впливають на розмір орендної плати за цим Договором.

Орендар щомісячно відшкодовує Повіреному: витрати на утримання та обслуговування орендованого Майна; витрати на комунальні послуги, пропорційно до площі орендованого Майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються Повіреним; витрати Повіреного по сплаті податку на землю в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються Повіреним додатково. Орендар відшкодовує витрати Повіреного, вказані в абзаці першому пункту 3.6. Договору, до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому такі витрати були понесені Повіреним (п. 3.6. Договору).

Згідно пункту 4.3. Договору Орендар зобов`язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення 39 146,20 грн заборгованості по орендній платі та компенсації витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги за період з квітня 2017 по квітень 2018, що підтверджується відповідними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які Орендарем підписані не були.

Так, виходячи з умов Договору, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 286 від 30.04.2017 право вимоги виникло з 16.05.2017 та закінчилося 16.05.2020, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 33 від 31.05.2017 та за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 63 від 31.05.2017 право вимоги виникло з 16.06.2017 та закінчилося 16.06.2020, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 118 від 30.06.2017 та за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 від 30.06.2017 право вимоги виникло з 16.07.2017 та закінчилося 16.07.2020, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 224 від 31.07.2017 та за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 255 від 31.07.2017 право вимоги виникло з 16.08.2017 та закінчилося 16.08.2020, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 31.08.2017 та за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 359 від 31.08.2017 право вимоги виникло з 16.09.2017 та закінчилося 16.09.2020.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду 21.09.2020, право вимоги стягнення за судовим наказом заборгованості по орендній платі та компенсації витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги за період з квітня 2017 по серпень 2017 заявником втрачено, оскільки дана вимога заявлена поза межами строку, встановленого для позовної давності.

Щодо решти вимог, заявлених заявником за період з вересня 2017 по квітень 2018, строк позовної давності не пройшов.

Однак, за приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів визначено у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі -Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2. 7 Положення).

Як зазначає заявник з заяві про видачу судового наказу, боржником було частково погашено суду заборгованості за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 286 від 30.04.2017 в сумі 1411,34 грн.

Однак, заявником не було надано належним доказів (первинних документів) на підтвердження викладених у заяві обставин.

Разом з тим, як вбачається з Актів звірки взаєморозрахунків, які додані до заяви про видачу судового наказу, боржником було сплачено 16.11.2017 9921,36 грн та 78,64 грн, згідно платіжного доручення № 297234.

Проте заявником не наведено обставин та не надано первинних документів на підтвердження вищезазначених оплат, а тому неможливо встановити за який саме період відбулося погашення заборгованості, а відтак і стан заборгованості на момент звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Як встановлено судом, заява Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» про видачу судового наказу не відповідає вимогам, встановленим п. 4, 5 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, оскільки заявником не зазначено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не подано повного переліку доказів, на яких ґрунтуються його вимоги до боржника та не надано достатніх документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно п. 1, 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу та якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 12, 147, 150-153, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Дочірньому підприємству Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (вул. Шевченко, 15, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01431535) у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Зароменка Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованості у сумі 39 146,20 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун