Рішення № 91785426, 10.09.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/247/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем Дяченко Т.В. за участю представників: позивача – Джирма А.В. адвокат, відповідача-1 – Бумар В.Б. за посадою, відповідача-2 – Гринюк Т.Б. за посвідченням, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та до Державної казначейської служби України про стягнення 1186500,00 грн. збитків та 200000,00 грн. моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 1186500,00 гривень збитків та 200000,00 грн. моральної шкоди.

Позивач, заявляючи позов, посилався на постанову Великої Палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №712/9272/17, провадження № 14-345цс19 за позовом ОСОБА_1 до Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ в Черкаській області, Державної казначейської служби України, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка оприлюднена 11.09.2019. Цією постановою касаційні скарги Державної казначейської служби України та Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області були задоволені частково, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.12.2017 та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08.05.2018 скасовано, провадження у справі - закрито.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили предметну та суб`єктну юрисдикцію спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства.

Підставою такого висновку Великої Палати Верховного суду стало те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо відшкодування збитків за втрату майна - крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ, який у власність набув позивач як фізична особа-підприємець, тобто суб`єкт господарювання. Позивач, враховуючи висновки Великої Палати Верховного суду викладені в постанові від 21.08.2019 у справі № 712/9272/17, звернувся до Господарського суду Черкаської області з даним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що внаслідок вчинення неправомірних дій державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Купчин О.С. при здійсненні своїх повноважень у виконавчому проваджені № 41818149 про стягнення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів, було втрачено майно позивача, чим завдано йому збитків у вигляді вартості цього майна. Такі незаконні дії державного виконавця завдали позивачу додаткових фінансових проблем, які також вплинули на моральний стан позивача і завдали йому додаткових душевних страждань.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

30.03.2020 від відповідача-2 (Державної казначейської служби України) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач не погодився із вимогами позивача посилаючись на те, що основним підтвердженням оплати вартості крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ і відповідно набуття його у власність позивачем є відповідні банківські документи, що підтверджують факт виконання грошового зобов`язання в сумі 56 000,00 грн., які в матеріалах справи відсутні. Відповідач-2 вважає, що договір купівлі-продажу від 01.12.2012 не може вважатись доказом набуття майна, оскільки не посвідчений нотаріально і міг бути складений попередньою датою, а тому вказаний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦКУ та не може бути підставою для набуття права власності позивачем і є недійсним в розумінні вимог ст. 215 ЦК України.

На думку відповідача-2 відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час арешту та опису майна, за втрату майна крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ, повинен відповідати зберігач - ОСОБА_2 . Відповідач-2 зазначив, що оскільки, у встановленому законом порядку не доведено факт вини державного органу, а саме Соснівського відділу Державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, чи їх посадових осіб, щодо втрати майна, то підстави для відшкодування матеріальних збитків за рахунок коштів Державного бюджету України, відсутні.

Відповідач-2 вказує на те, що обов`язок по відшкодуванню позивачу орендної плати згідно договорів від 02.12.2012 та від 08.01.2014 належить виключно ФОП Іванюті О.І. Ці доводи підтверджуються рішеннями Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 по справі № 925/1024/14 та Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2014 по справі № 712/8608/14-ц, на підставі яких стягнуто на користь позивача з ФОП Іванюти О. І. кошти в сумі 44 727,00 грн. та 104 291,07 грн., відповідно.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, відповідач-2 зауважив про відсутність підтверджуючих документів щодо постійних хвилювань та душевних страждань з приводу втрати майна та порушеного права та причинно-наслідкового зв`язку, що саме вищевказані події спричинили моральні страждання. Відповідач вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і з врахуванням обставин справи не повинен призводити до надмірного стягнення коштів за рахунок держави.

Ухвалою суду від 26.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 вересня 2019 року.

28.08.2020 від відповідача-1 (Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси) до суду надійшов відзив на позов, в державний виконавець заперечував проти позову з тих підстав, що на його думку відсутні докази, які б підтверджували заподіяння позивачу вказаних збитків саме бездіяльністю державного виконавця, наявності причинного зв`язку між заподіянням такої шкоди і протиправним діянням заподіювача.

Відповідач-1 вважає, що нарахування упущеної вигоди після проведення державної реєстрації припинення статусу фізичної особи – підприємця 04.09.2015 доводить безпідставність та нелогічність даної вимоги позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, відповідач вважає, що позивачем не доведено, яким саме чином, дії чи бездіяльність відповідача-1 призвели до порушення його нормального ритму життя чи можливих розладів психічного здоров`я, зниження рівня його престижу та ділової репутації. Тому, на думку відповідача, встановлена позивачем сума в розмірі 200 000 грн. є необґрунтованою і безпідставною.

09.09.2020 позивач подав до суду заперечення на відзив та пояснення, в яких не погодився із доводами відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні заперечували проти заявлених вимог, просили суд у позові відмовити.

В судовому засіданні судом була оголошена перерва до 09:00 год. 10 вересня 2010.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору купівлі - продажу від 01.12.2012, укладеним між позивачем та фізичною особою - підприємцем Іванютою Олександром Івановичем, позивач - ОСОБА_1 є власником крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ.

Цей крупоцех перебував в користуванні ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 02.12.2012, в подальшому - на підставі договору оренди від 08.01.2014.

14.02.2014 державним виконавцем Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (станом на час розгляду справи - Соснівський відділ Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Межрегіонального Управління Міністерства Юстиції ( м. Київ)) Купчин О.С. при виконанні виконавчого провадження № 41818149 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів був складений акт опису та арешту майна за адресою: АДРЕСА_1 .

В акті опису та арешту майна зазначено, що описано і накладено арешт на майно, що належить боржнику:

1. Крупорушка синього кольору, до якої входять:

- зерношліфувальна машина;

- вольсова різка;

- розсів;

- пневмотранспорт (операційна машина);

- норія з двигуном;

- чотири мотори;

2. Двоє напільних електронних ваг;

3. Мішкозшивочна машина сірого кольору;

4. Рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1,25 т.

Після того, коли позивач дізнався від ОСОБА_3 про арешт власного майна, 17.02.2014 позивачем до Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції була подана заява про скасування безпідставно накладеного арешту із відповідними доказами про те, що крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, належав на праві власності ОСОБА_1 .

Вказана заява подавалась позивачем в порядку ч.3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.02.14, яка передбачає, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

ОСОБА_5 під час опису й арешту майна надав державному виконавцю копію Договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 19.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., згідно якого він є власником нежитлового приміщення «банно-прального комбінату», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На письмове звернення власника державна виконавча служба не відреагувала, не підтвердила та не спростувала факт накладення арешту на крупоцех КОПКЗК-2 ДЛ. Про результати розгляду заяви виконавчою службою позивача не було повідомлено. Такі дії позивач розцінив, як позбавлення його можливості, як власника вилученого майна, звернутись до суду для захисту свого порушеного права.

Позивачем була отримана лист/відповідь від 14.03.2014 за №9462 про неможливість скасувати арешт та вручено особисто його представнику 16.05.2014 саме після того, як 15.05.2014 описане й арештоване майно було вилучено й передано ОСОБА_6 на відповідальне зберігання для подальшої реалізації, що підтверджується актом державного виконавця.

15.05.2014 позивач звернувся із заявою до Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області про вчинення неправомірних дій державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Купчин О.С. , що підтверджується висновком за матеріалами перевірки по зверненню гр. ОСОБА_1 від 28,05.2014, затвердженого в.о. начальника Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області.

Відповідно повідомлення від 02.06.2014, через відсутність відомостей, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, було відмовлено в у внесенні інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

11.07.2014 р. згідно повідомлення про початок досудового розслідування Кам`янським РВ УМВС України в Черкаській області розпочате досудове розслідування на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.07.2014 р. у кримінальному провадженні № 12014250170000421 за ст. 364 ч. 1 КК України, по факту того, що 15.05.2014 року, державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління Купчин О.С. незаконно було вилучено крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ.

Також, захищаючи свої права, в зв`язку з тим, що останнє відоме місце знаходження майна, було м. Кам`янка, Черкаської області, ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовною заявою про визнання права та виключення майна з акта опису і арешту і повернення майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 09.07.2014 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь - які дії, спрямовані на відчуження, знищення, пошкодження Крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушки синього кольору в комплекті: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1,25 т., вилученого 15.05.2014 Соснівським відділом ДВС Черкаського МУЮ та зобов`язати Соснівський відділ ДВС Черкаського МУЮ передати спірне майно вилучене 15.05.2014 на зберігання ОСОБА_1 .

22.07.21014 позивачем було подано до виконавчої служби зазначену ухвалу суду, яка набрала законної сили. Проте, виконавчою службою жодних дій спрямованих на її виконання не було вчинено.

Лише 20.08.2014 року, Апеляційний суд Черкаської області, скасував Ухвалу Кам`янського районного суду Черкаської області та направив справу за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (за адресою реєстрації ОСОБА_2 , особи якій передано майно на «зберігання»).

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22.04.2015 у справі № 696/839/14-ц (провадження № 2/711/163) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та зобов`язано Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , повернути власнику ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) Крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушку синього кольору до неї входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1.25т.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01.10.2015 у справі № 22-ц/793/2294/15 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця Іванюти Олександра Івановича, ОСОБА_4 , Соснівський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, Козакова Миколи Леонідовича, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права та виключення майна з акта опису і арешту і повернення майна із чужого незаконного володіння, було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.04.2015 та виключено із рішення зобов`язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушку синього кольору до неї входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1.25т. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 рішення Апеляційного суду Черкаської області від 01.10.2015 у справі № 22-ц/793/2294/15 залишено без змін.

Судом з`ясовано, що при розгляді вказаної справи суд дослідив законність дій державної виконавчої служби та встановив, що державний виконавець мав право лише при наявності вмотивованого рішення суду, довівши в суді, що майно належить саме боржнику і що воно знаходиться на території іншої особи проникнути на територію іншої особи з метою проведення виконавчих дій. Тому на державному виконавці лежить обов`язок доведення факту належності боржнику описаного, арештованого та вилученого майна. Як вбачається з матеріалів справи Державний виконавець Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції діяв з грубим порушенням положень чинного законодавства та перевищила свої повноваження.

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

З метою примусового виконання рішення суду позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси по справі № 696/839/14-ц, провадження № 2/711/163/15 про зобов`язання Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського МУЮ (м. Черкаси, пр-кт Хіміків, 50, ідентифікаційний код 34998129).

На підставі вказаного виконавчого документу, 01.10.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрите виконавче провадження № 48889364., про що винесено відповідну постанову, копії якої за вих. № 3246/2.1 - 28/1 були направлені до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції для виконання та ОСОБА_1 до відома.

З метою виконання рішення суду, керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.373 ЦПК України, державний виконавець Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області звернувся до суду з заявою змінити спосіб виконання рішення та стягнути з боржників грошові кошти в рахунок відшкодування стягувану вартості майна, що станом на 19.10.2016 становила 580 000,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2016, яка набрала законної сили 26.12.2016, у задоволені заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відмовлено. Відмовляючи в заяві, суд зазначив, що: «змінити спосіб і виконання такого судового рішення на інший, а саме на стягнення з Соснівського відділу ДВС на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 580 000,00 грн. в рахунок відшкодування вартості крупо цеху - неможливо, оскільки це призведе до зміни самого рішення суду, а згідно з ч. 2 ст. 218 ЦПК України, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, що викладені в постанові № 6-1829цс15 від 25.11.2015 р. Крім того, на думку суду, в разі неможливості виконання судового рішення за виконавчим документом та при наявності певних об`єктивних обставин, ОСОБА_1 , має право відповідно до вимог ст. З ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав/ інтересів, в тому числі з позовом про відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичних, юридичних осіб, посадових або службових осіб органів державної влади, органу місцевого самоврядування при здійснення ними своїх повноважень, що відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, як передбачено статтями 1166 та 1174 ЦК України.»

При примусовому виконані виконавчого провадження № 48889364, винесено 27.01.2017 постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, згідно якої виконавчий документ повернуто ОСОБА_1 в зв`язку відсутністю майна у боржника, на яке може бути накладене стягнення і заходи державного виконавця виявилися безрезультатними.

27.02.2017 за заявою ОСОБА_1 у Соснівському відділі ДВС м. Черкаси ГТУЮ Черкаської області було відкрите виконавче провадження № 53433167 по примусовому виконанню виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси по справі № 696/839/14-ц, провадження № 2/711/163 про зобов`язання ОСОБА_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , повернути власнику ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) Крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушку синього кольору до неї входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1.25т. (далі - майно).

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 15.06.2017 р. виконавче провадження закінчене в зв`язку з тим, що боржник рішення суду не виконав.

Таким чином, починаючи з 15.06.2017 у ОСОБА_1 виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування збитків оскільки остаточно йому стало відомо, що фактичне повернення майна не можливе.

З матеріалів справи вбачається, що після скасування постановою Великої Палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №712/9272/17 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.12.2017 та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 08.05.2018, та закриття провадження у справі, намагаючись самостійно відновити своє порушене право, позивач звернувся до Приватного підприємства «ТОВА» із заявою про встановлення ймовірної вартості вилученого обладнання.

На вказане звернення позивач отримав висновок оцінювача від 12.02.2020 в якому зазначено, що загальна ймовірна ринкова вартість обладнання станом на 12.02.2020 могла б складати 720 500,00 грн. без врахування ПДВ, в тому числі:

- ринкова вартість лінії для виробництва круп і зернових культур крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ виробник ТДВ «БРИГ» з врахуванням чотирирічного терміну використання 710 000,00 грн. без ПДВ;

- ринкова вартість напільних електронних ваг в кількості 2 од. могла б складати 5000,00 грн. без ПДВ (2500,00 грн. без ПДВ за одиницю) ;

- ринкова вартість мішко зашивальної машина могла б складати 2500,00 грн. без ПДВ;

- ринкова вартість рокли (візка гідравлічного) вантажопідйомністю 1.25 т. могла б складати 3000,00 грн. без ПДВ;

Також, в друкованому ресурсі - газета «Черкаський край» № 7(20304) від 12.02.2020 було розміщено оголошення про намір позивача купити крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ (виробник ТДВ «Бриг»), бувший в користуванні в робочому стані.

Пропозицій щодо продажу вказаного обладнання до позивача не надходило, що може свідчити про відсутність можливості придбати аналогічного обладнання в робочому стані бувше в користуванні.

За умовами п.4.1 Договору оренди майна від 08.01.2014, орендар зобов`язався сплачувати орендну плату щомісячно до 20 числа кожного місяця користування в сумі 4 000,00 грн. Відтак, позивач у зв`язку з незаконним вилученням майна зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди за орендну плату щомісячно 4000,00 грн.

Оскільки вилучення відбулось - 15.05.2014, то період, за який позивач зазнав збитків на час звернення до суду по 26.02.2020, що становить 69 місяців.

Розмір збитків у вигляді упущеної вигоди за оренду майна позивач нарахував в сумі 276 000,00 грн (4 000, 00 грн. х 69). А загальний розмір збитків, заданих позивачу, становить 1 186 500,00 грн. з яких:

- 900 000,00 грн. - вартість лінії для виробництва круп і зернових культур крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ виробник ТДВ «БРИГ»;

- 5000,00 грн. - ринкова вартість напільних електронних ваг в кількості 2 од. ;

- 2500,00 грн. - ринкова вартість мішкозашивальної машини;

- 3000,00 грн. - ринкова вартість рокли (візка гідравлічного) вантажопідйомністю 1.25 т.;

- 276 000,00 грн. - упущена вигода за оренду майна.

При розрахунку розміру збитків позивач враховував ту обставину, що відновити своє порушене право можливо лише шляхом придбання нового крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ в ТДВ «БРИГ», оскільки іншої можливості у нього не має. Інше вилучене обладнання існує в наявності бувше в користуванні в мережі інтеренет, тому при здійсненні обрахунку враховувалась його вартість бувшого в користуванні, визначена висновком оцінювача ТОВ «ТОВА» від 12.02.2020.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є - витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитками є витрати, яких особа зазнала в зв`язку з пошкодженням майна, а також які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Ст.1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами ст.1166, ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1192 ЦК України чітко визначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд враховує, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно рахунку №11 від 10.02.2020 наданому ТДВ «БРИГ» (виробником обладнання для зернопереробної промисловості) станом на 10.02.2020 вартість лінії для виробництва круп із зернових культур КОПКЗК - 2ДЛ становила 900 000,00 грн. з ПДВ, що становить реальну вартість втраченого майна на час розгляду справи.

Крім того, як зазначалось вище, вказаний крупоцех перебував у користуванні/оренді ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 гідно Договору оренди майна від 08.01.2014.

Договірні відносини щодо умов Договору оренди майна від 08.01.2014 досліджувались судом при розгляді ряду справ, що підтверджується, зокрема рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014. Відтак, не потребує додаткового доведення обставина наявності договірних відносин між ФОП Іванютою О.І. та ОСОБА_1 .

Ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та Закону України «Про державну виконавчу службу». Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-48цс13.

Суд враховує, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача-1 завдано ОСОБА_1 значної моральної шкоди, яка виразилась у постійних хвилюваннях та душевних стражданнях, з приводу втрати майна та порушеного права. Ця подія також суттєво вплинула по діловій репутації позивача, оскільки ОСОБА_1 проживає в невеликому місці, де кожен один одного знає, а особливо підприємці.

Суд також враховує, що тривалі поневіряння позивача між судами, виконавчими службами та правоохоронними органами з метою захисту свого порушеного права, завдали йому теж моральної шкоди.

Зокрема, в результаті вилучення майна, позивач втратив можливість додаткового прибутку, і ця обставина також завдала додаткових душевних страждань, оскільки позивач є годувальником для родини.

Крім отримання орендної плати за користування майном, позивач, як приватний підприємець, що надавав послуги з перевезення вантажів, також мав роботу по перевезенню зерна та круп. Через вилучення його майна у містечку, де він мешкає, роботи для нього не було. У зв`язку з чим, позивач був змушений припинити підприємницьку діяльність, що підтверджується повідомленням №529 від 04.09.2015. Таким чином, підприємницька діяльність позивача була припинена, діюче виробництво було припинене, і щоб його налагодити позивачу потрібно чимало зусиль, коштів та здоров`я.

Крім того, як зазначалося вище, ОСОБА_3 мав заборгованість перед позивачем. Здійснюючи підприємницьку діяльність на орендованому майні, ОСОБА_3 поступово погашав свою заборгованість.

З моменту вилучення майна, ОСОБА_7 в зв`язку з відсутністю можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати прибуток - припинив повертати кошти, що змусило позивача звертатись до суду з позовними заявами. Цей факти підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 44 727.00 грн. та рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2014 у справі № 712/8608/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 104 291007 грн.

Виконавчі документи, видані на підставі вказаних рішень знаходяться на примусовому виконані в Соснівському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області в складі зведеного виконавчого провадження. Станом на час розгляду спору по суті зазначені рішення у примусовому порядку не виконані, грошові кошти на користь позивача не перераховані.

Відтак, розмір не отриманих позивачем грошових коштів складає 149 718,07 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що незаконними діями державного виконавця позивачу завдано додаткових фінансових проблем, які також вплинули на його моральний стан і завдали додаткових душевних страждань.

Зважаючи на ці обставини, суд вважає, що негативні емоції позивача внаслідок вище вказаних тривалих дій відповідача завдали позивачу моральної шкоди.

Позивач, враховуючи те, що особисте його самопочуття, негативні наслідки для здоров`я, порушені відносини з оточуючими, глибина моральної травми, наслідки втрати нормальних життєвих зв`язків, вважаю, що розмір компенсації, завданої йому моральної шкоди має складати 200 000,00 грн.

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Разом з тим, визначаючи сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. «Розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, тому суд, заслуховуючи сторони та встановлюючи фактичні обставини справи, має свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (сумірного) розміру відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 55 вищезазначеного закону права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що не потребує додаткового доведення неправомірність дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, а саме: незаконно вилучене майно.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області були вчинені всі можливі дії, в межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», проте, вони не призвели до належного результату, тобто до виконання рішення суду в повному обсязі в зв`язку з тим, що в ході вчинення виконавчих дій стало відомо про відсутність майна, що належить стягувачу.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що незаконні дії та бездіяльність в послідуючому Соснівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області при здійсненні своїх повноважень, обсяг яких встановлюється відповідними правовими актами, в тому числі Законом України «Про виконавче провадження», призвели до втрати майна позивача чим завдано йому значних збитків.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що заявлені позивачем вимоги є доведеними і позов підлягає до задоволення.

За приписами ст.25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) здійснюється Державною казначейською службою України.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, код ЄДРПОУ: 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 , код ІПН. № НОМЕР_1 ) 1 186 500,00 грн. (один мільйон сто вісімдесят шість

тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) збитків, з яких:

- 900 000,00 грн. - вартість лінії для виробництва круп і зернових культур крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ,виробник ТДВ «БРИГ»;

- 5000,00 грн. - ринкова вартість напільних електронних ваг в кількості 2 од. ;

- 2500,00 грн. - ринкова вартість мішкозашивальної машини;

- 3000,00 грн. - ринкова вартість рокли (візка гідравлічного) вантажопідйомністю

1.25 т.;

- 276 000,00 грн. - упущена вигода за оренду майна.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 , код ІПН. № НОМЕР_1 ) - 200 000, 00 (двісті тисяч грн.) моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.09.2020.

СУДДЯ К.І. Довгань