Рішення № 91784985, 22.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Справа № 915/1066/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Астахової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжі Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200)

до відповідача: Миколаївського обласного військового комісаріату (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 33; ідентифікаційний код 08299180)

про: стягнення 12779,26 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ніколащенко С.О., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

07.08.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 48С000/14-160 від 05.08.2020 (з додатками), в якій просить суд:ДНЗ-1/14/9/Ню від 05.08.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- справу прийняти до свого провадження;

- розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін;

- ухвалити рішення, яким стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату 12779,26 грн відшкодування середнього заробітку працівнику регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 за час проходження військових зборів з 11.09.2017 року по 10.10.2017 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі наказу Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ВЧДЕ-7-03/846 від 06.09.2017; повідомлення керівнику підприємства (установи) про призов на учбові збори; рахунку б/н від 13.12.2017 з відомістю нарахування середнього заробітку; розрахунку оплати середньої заробітної плати; листування учасників справи; застосування норм Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1664 «Про порядок і розмірі виплати грошового забезпечення за заохочення військовозобов`язаних» та мотивовані тим, що Миколаївський обласний військовий комісаріат відмовляється добровільно сплатити заборгованість у розмірі 12779,26 грн середнього заробітку за проходження навчальних зборів працівниками регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», тому позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Ухвалою суду від 12.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1066/20 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 22 вересня 2020 року о 10:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив № 10/5380 від 31.08.2020, в якому Миколаївський обласний військовий комісаріат не погоджується з позовними вимогами, мотивуючи тим, що станом на 01.11.2017 виділені кошти та кошторисні призначення на 2017 рік по виплаті витрат на виплату середнього заробітку військовозобов`язаним за період перебування на навчальних зборах відповідачем були витрачені в повному обсязі. Додаткові заявки для виплат у 2017 році не фінансувались, кошторисні призначення не надавались.

15.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № ДНЗ-1/90/Ню від 14.09.2020, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що ненадходженні субвенції з державного бюджету не може порушувати право позивача на отримання відшкодування середнього заробітку працівникам залізниці за час проходження військових зборів в повному обсязі та вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

22.09.2020 в судове засідання з`явився лише представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 22.09.2020 не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем 18.08.2020 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2020 у справі № 915/1066/20 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141183369.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 22.09.2020 представник позивача доповів суду предмет та підстави заявленого позову, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутністю відповідача суд оголосив стислий зміст відзиву.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 22.09.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача щодо відшкодування середнього заробітку за час проходження військових зборів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин правомірності здійснення позивачем відповідачу нарахування відшкодування середнього заробітку працівнику за час проходження військових зборів.

Так, позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- копія наказу Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ВЧДЕ-7-03/846 від 06.09.2017;

- копія повідомлення керівнику підприємства (установи) про призов на учбові збори;

- копія рахунку б/н від 13.12.2017 з відомістю нарахування середнього заробітку;

- копія списку працівників Експлуатаційного ванного депо Знам`янка, призваних на збори в 2017 році;

- копії розрахунку оплати середньої заробітної плати, розрахунків заробітної плати за вересень та жовтень 2017 року;

- копії платіжних відомостей;

- листування учасників справи: листи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (№ 2446 від 12.12.2017, № ВЧДЕ-7-06/451 від 19.03.2018, № ВЧДЕ-7-06/715 від 26.04.2018), Миколаївського обласного військового комісаріату (№ 4/3371 від 24.05.2018), Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату (№ 5535 від 15.12.2017).

Відповідач же на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- копія заявки Миколаївського обласного військового комісаріату на фінансування № 4/7678 від 01.12.2017.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Військовий комісар Первомайського об`єднаного міського військового округу повідомив позивача про призов на учбові збори терміном на 30 днів військовозобов`язаного ОСОБА_1 на 6:00 11 вересня 2017 року.

Наказом начальника Експлуатаційного вагонного депо Знам`янка Служби вагонного господарства Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ВЧДЕ-7-03/846 від 06.09.2017 ОСОБА_1 – ремонтника вагонів 6 розряду ПТО ст. Підгорна (таб. № 2297) було увільнено від роботи на 30 діб з 11.09.2017 по 10.10.2017 на час проходження ним учбових військових зборів до Збройних Сил України із збереженням за ним середнього заробітку, місця роботи та посади.

14.12.2017 позивач звернувся до Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату з листом № 2446 від 12.12.2017, з яким надав адресату рахунок на оплату б/н від 13.12.2017 (на загальну суму 12779,26 грн), з відомістю нарахування середнього заробітку (за період перебування на зборах: 11.09.2017-10.10.2017) для відшкодування витрат середнього заробітку працівникам, призваним на військові збори.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем також сформовані: розрахунок оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 20); розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2017 року (а.с. 21-22); платіжні відомості (а.с. 23-36).

Матеріали справи свідчать також про те, що 18.12.2017 Первомайський об`єднаний міський військовий комісаріат надав військовому комісаріату Миколаївської області з лисом № 5535 від 15.12.2017 документи для компенсації середнього заробітку військовозобов`язаному Первомайського ОМВК ОСОБА_1 , який пройшов навчальні збори у військовій частині А0224 у період щ 11.09.2017 по 10.10.2017.

У подальшому, позивач звертався до відповідача з листами № ВЧДЕ-7-06/451 від 19.03.2018, № ВЧДЕ-7-06/715 від 26.04.2018, в яких просив надати відповідь щодо невідшкодування сум середнього заробітку працівників підприємства позивача, які були призвані на військові збори в 2017 році в розмірі 12779,26 грн.

З вказаними листами позивач надавав відповідачу список працівників Експлуатаційного ванного депо Знам`янка, призваних на збори в 2017 році ( ОСОБА_1 ; період перебування на зборах – 11.09.2017-10.10.2017; середня заробітна плата за місяць / нарахована сума – 10474,80 грн; сума ЄСВ – 2304,46 грн).

У відповідь на вказані звернення Військовий комісар Миколаївського обласного військового комісаріату направив на адресу позивача лист № 4/3371 від 24.05.2018, в якому зазначив, зокрема, таке: надані позивачем відомість та рахунок від 13.12.2017 на суму 12779,26 надійшли до Миколаївського обласного військового комісаріату 18.12.2017. На цей час виділені кошти та кошторисні призначення на 2017 рік по виплаті витрат на виплату середнього заробітку військовозобов`язаним за період перебування на навчальних зборах Миколаївським обласним військовим комісаріатом витрачені у повному обсязі. До вищого командування були надані додаткові заявки на збільшення бюджетних призначень та додаткового фінансування, але до кінця 2017 року вільного резерву не було. У Миколаївського обласного військового комісаріату немає зареєстрованих у Держказначействі зобов`язань за 2017 рік.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування військовозобов`язаного працівника ОСОБА_1 на учбових зборах стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 11.09.2017) військовозобов`язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов`язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов`язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини. Чисельність військовозобов`язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону.

Відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за призваними на збори військовозобов`язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

Відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата середньої заробітної плати військовозобов`язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов`язаних та резервістів, грошової виплати резервістам» від 23.11.2006 №1644 передбачено, що виплата середнього заробітку військовозобов`язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 №80 затверджена Інструкція про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов`язаних та резервістів, грошової виплати резервістам (далі – Інструкція № 80)

Відповідно до абз. 1 п. 7 Інструкції № 80 за військовозобов`язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.

Згідно з п. 8 Інструкції № 80 особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв`язку з від`їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов`язаний.

За приписами п. 11 Інструкції № 80 виплата середнього заробітку військовозобов`язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.

Відповідно до п. 12 Інструкції № 80 підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов`язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов`язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов`язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов`язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за відповідною формою.

Як вбачається з п. 13 Інструкції № 80 середній заробіток військовозобов`язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

За змістом пунктів 4.6, 4.7. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов`язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.2009 №560 у редакції наказу Міністерства оборони України 05.04.2013 №245, командири військових частин (установ) зобов`язані під час проведення навчальних зборів організувати зокрема: видання наказу про зарахування військовозобов`язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов`язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи). Обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, Київський міський військовий комісаріат) зобов`язані зокрема після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов`язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку.

У відповідності до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.

Отже, відповідач – Миколаївський обласний військовий комісаріат є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов`язаним працівникам, які проходили військові збори, зокрема ОСОБА_1 , середньої заробітної плати.

Судом перевірено розрахунок заборгованості з відшкодування середнього заробітку працівнику Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 за час проходження військових зборів з 11.09.2017 по 10.10.2017 та встановлено, що позивачем суму заборгованості у розмірі 12779,26 грн зазначено вірно.

Відповідач не заперечуючи проти правильності здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог та періоду перебування вказаної особи на військовий зборах фактично обґрунтовує невиконання свого зобов`язання, яке виникло в силу Закону, відсутністю коштів на такі витрати, посилаючись, зокрема, на звернення до заступника начальника штабу командування Сухопутних військ ЗС України з заявкою на фінансування № 4/7678 від 01.12.2017, яка за поясненнями відповідача у відзиві не була профінансована.

Суд відхиляє вказані заперечення відповідача щодо відсутність належного бюджетного фінансування, у зв`язку з таким.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов`язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов`язку.

Приписи ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №908/3349/16.

За такого, позовні вимоги частині стягнення з відповідача 12779,26 грн відшкодування середнього заробітку працівнику Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 за час проходження військових зборів з 11.09.2017 по 10.10.2017 є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 33; ідентифікаційний код 08299180) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжі Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200) 12779,26 грн відшкодування середнього заробітку працівнику Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 за час проходження військових зборів з 11.09.2017 по 10.10.2017, а також 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжі Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200);

Відповідач: Миколаївський обласний військовий комісаріат (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 33; ідентифікаційний код 08299180).

Повне рішення складено та підписано судом 25.09.2020.

Суддя О.Г. Смородінова