Рішення № 91784922, 15.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 915/1093/20

м.Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервісгруп»

(69068, м.Запоріжжя, вул. Кругова, 73, код ЄДРПОУ 38839589)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція»

(01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661

адреса відокремленого підрозділу: 55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: Мельник О.М.

СУТЬ СПОРУ: стягнення боргу за теплову енергію в розмірі 104024,57 грн, пені в розмірі 74643,45 грн, інфляційних втрат в розмірі 14598,74 грн, 3% річних в розмірі 6858,30 грн, –

17.08.2020р. за вх. №10057/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервісгруп» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.08.2020р., в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 2689200,18 грн., а також 24515,38 грн. – 3% річних та 13895,12 грн. втрат від інфляції, яка мотивована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №53-123-01-20-06038 від 09.01.2020р. на постачання товару в частині своєчасної належної оплати за отриманий від позивача товар.

Ухвалою суду від 19.08.2020р. було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Промсервісгруп» до ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» про стягнення заборгованості за договором №53-123-01-20-06038 від 09.01.2020р. на постачання товару, підготовче засідання призначено на 15.09.2020р.

11.09.2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що дійсно ним був отриманий товар за договором №53-123-01-20-06038 від 09.01.2020р. на загальну суму 2689200,18 грн., однак у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникли фінансова криза неплатежів, що, в свою чергу, і призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар. У зв`язку з цим, в силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що вина, як підстава для його відповідальності відсутня.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що товар відповідно до умов договору був отриманий відповідачем належним чином та наразі розрахунки за нього не здійснені у зв`язку із скрутним фінансовим становищем та наявності значного розміру непогашеної дебіторської заборгованості.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників учасників справи.

У відповідності до ч.3 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи викладене, зважаючи на фактичне визнання суми позову відповідачем про що свідчить відзив на позов, за наслідками проведеного судового засідання 02.10.2018р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив:

09 січня 2020 року за №53-123-01-20-06038 між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі заступника генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС», як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервісгруп», як постачальником, був укладений договір на постачання товару, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю товар – код CPV 44440000-6 по ДК 021:2015 – Вальниці, у кількості, асортименті та цінам, зазначеним у специфікації №1, рік виготовлення товару – не раніше 2019 року, в покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до умов п.2.1 договору загальна вартість товару складає 2241000,15 грн.

За умовами п. 2.2 договору, оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов п.п.3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Згідно з пунктом 3.1 договору, постачання здійснюється протягом 90 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020р. на умовах DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010 з обов`язковою присутністю постачальника.

Умовами п. 3.3 договору його учасники узгодили, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до специфікації №1 (а.с.13) сторони визначили найменування поставляємого товару(підшипники у асортименті), його технічні характеристики, кількість та ціну.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар (підшипники в асортименті) на загальну кількість 2689200,18 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №10 від 05.02.2020р., №13 від 20.02.2020р. та №24 від 13.03.2020р., підписаних представником відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим, позивач направив відповідачу претензію від 01.06.2020р. №1, в якій просив сплатити суму основного боргу 2689200,18 грн. та 3% річних у розмірі 8822,25 грн. згідно з наданим розрахунком.

Відповідач листом від 17.06.2020р. №07/9845 підтвердив існування вказаної заборгованості та у зв`язку із скрутним фінансовим становищем просив позивача розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливі терміни.

Позивач листом від 30.06.2020р. за №6 повідомив відповідачу про те, що позивачу також бракує оборотних коштів для виконання договірних обов`язків по розрахунку за придбану продукцію із заводами-виробниками, оплату податків та зборів, виплату заробітної плати працівникам, та просив у найкоротший термін сплатити прострочену заборгованість, попередивши про звернення до суду з відповідним позовом у випадку несплати.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, вартість отриманого товару не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або докази сплати основного боргу за спірний період.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений але не оплачений товар у сумі 2689200,18 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 24515,38 грн. за період прострочення по накладній №10 від 02.05.2020р. з 15.04.2020р. по 01.06.2020р., по накладній №13 від 20.02.2020р. з 30.04.2020р. по 01.06.2020р. та по накладній №24 від 13.03.2020р. з 23.05.2020р. по 01.06.2020р., а також втрати від інфляції у загальній сумі 13895,12 грн. за травень-червень 2020 року.

За перевіркою наданих позивачем розрахунків (а.с.8-9) суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно, тому заперечення відповідача щодо невірно здійснених розрахунків не приймаються судом до уваги.

Стосовно твердження відповідача про відсутність його вини у невиконанні зобов`язання та відсутності підстав для відповідальності за порушення зобов`язання, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випаду заявлені заходи відповідальності відповідача за невиконання зобов`язання за договором відсутні, оскільки позивачем заявлено до стягнення лише основний борг та 3% річних без нарахування пені або інших штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов`язань за договором на постачання товару №53-123-01-20-06038 від 09.01.2020р.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661 адреса відокремленого підрозділу: 55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервісгруп» (69068, м.Запоріжжя, вул. Кругова, 73, код ЄДРПОУ 38839589) 2689200,18 грн. основного боргу, 13895,12 грн. інфляційних втрат, 24515,38 грн. – 3% річних, та 40914,17 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.09.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко