Рішення № 91784888, 17.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 915/2435/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Шевченка Валерія Володимировича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове", 57107, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с.Степове; 57107, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с.Степове, вул.Козацька, 39 (код ЄДРПОУ 00854995)

про: стягнення 82 645,47 грн.

18.12.2019 Фізична особа - підприємець Шевченко Валерій Володимирович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 16.12.2019 про стягнення з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" заборгованості у розмірі 82 645,47 грн. з якої: 69 538,00 грн. - заборгованість по Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року, 11 636,66 грн. - пеня, 413,45 грн. - інфляційні втрати, 1 057,36 грн. - 3% річних.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №13/06-2019 від 13 червня 2019 року в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

18.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с. 15).

Ухвалою суду від 23.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2435/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 на підставі п.11 ст.176 ГПК України позовну заяву Фізичної особи - підприємця Шевченка Валерія Володимировича залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Позивач ухвалу суду від 21.01.2020 отримав 28.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 39157393.

03.02.2020 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 21.01.2020 надійшов супровідний лист з додатками.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року продовжено розгляд справи №915/2435/19 у спрощеному позовному провадженні. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі №915/2435/19 призначене на 20.02.2020 - не відбулось.

21.02.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання №28 від 08.02.2020 року про призначення почеркознавчої експертизи, в якому позивач просить:

1) призначити в межах розгляду позовної заяви Фізичної особи - підприємця Шевченка Валерія Володимировича про стягнення заборгованості у справі №915/2435/19 почеркознавчу експертизу документів;

2) проведення експертизи доручити Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А);

3) на вирішення експертів поставити таке питання:

- чи виконано підпис від імені особи - Ільчєвої О.А., у документах (Договорі поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року та довіреності №70 від 13.06.2019 року) Ільчєвою О.А. чи іншою особою?

4) витребувати у Фізичної особи - підприємця Шевченка Валерія Володимировича оригінали Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року та довіреності №70 від 13.06.2019 року.

В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що, на думку відповідача, підпис на довіреності №70 від 13.06.2019 року зроблений з наслідуванням підпису директора відповідача Ільчєвої О.А. та їй не належать (підпис відрізняється від підпису Ільчєвої О.А., зробленого в Договорі). Відтак, керуючись ст. 99 ГПК України, відповідач вважає, що наявні підстави для витребування судом оригіналів вищезазначених документів та призначення почеркознавчої експертизи у справі №915/2435/19.

21.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 73-76), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.

- наказом з особового складу № 76-п від 14.11.2019 р. Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Теника Володимира Володимировича призначено виконуючим обов`язків директора Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове". Під час проведення перевірки переданої первинної документації було встановлено, що відповідачем були укладені договори поставки товарів, при цьому у відповідача відсутні вказані товари, а жодні первинні документи не підтверджують, що в дійсності була здійснена реальна поставка товарів, зокрема, за Договором поставки товару № 13/06-2019 від 13.06.2019 року;

- рахунок №225 від 21.05.2019 року, на який посилається позивач як на підставу виникнення заборгованості за Договором поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року не має жодного відношення до вказаного Договору, оскільки був виставлений і оплачений Відповідачем ще до моменту укладення Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 р. Таким чином, надані позивачем документи, зокрема, рахунок №225 від 21.05.2019, платіжне доручення №322 від 31.05.2019, довіреність №69 від 13.06.2019 та накладна №205 від 13.06.2019 не мають жодного відношення до предмету спору у даній справі, оскільки жодним чином не стосуються Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019;

- сторони у п. 1.1 Договору домовились, що позивач зобов`язується поставити, а відповідач прийняти і оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки в асортименті, кількості, в строки та за ціною, визначеною у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору; в той же час зі змісту Специфікації неможливо встановити остаточну кількість та найменування товару, що поставляється, оскільки вона вказується у видатково-прибуткових накладних відпуску Товару;

- позивачем не надано суду, як того вимагає п. 2.2, 2.3 Договору, заявки відповідача на постачання продукції;

- позивачем на підтвердження виконання умов Договору надано видаткову накладну №206 від 13.06.2019 року, в якій у графі «Прийняв» відсутні П.І.Б, посада та печатка відповідача. Тобто, позивачем надано видаткову накладну, яка не містить посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла вантаж. Таким чином, оскільки видаткова накладна №206 від 13.06.2019 року підписана зі сторони відповідача невстановленою особою, вказаний документ не може вважатись належним доказом поставки позивачем товару відповідачу за Договором, а отже, і виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором;

- позивачем надано довіреність №70 від 13.06.2019 за підписом невстановлених осіб. При цьому підпис у графі «зразок підпису особи, що одержала довіреність» та підпис у накладній №206 від 13.06.2019 у графі «прийняв» відрізняються. Окрім того, підпис у довіреності №70 від 13.06.2019 у графі «керівник підприємства», на думку відповідача, зроблений з наслідуванням підпису директора відповідача Ільчєвої О.А. та їй не належать (підпис відрізняється від підпису Ільчєвої О.А., зробленого в Договорі). Вказане стосується і видаткової накладної №205 від 13.06.2019 та довіреності №69 від 13.06.2019, які не стосуються предмета спору у даній справі.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року судове засідання призначено на 19.03.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, судове засідання у справі №915/2435/19 призначене на 19.03.2020 - не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020, ухвалено провести судове засідання у справі №915/2435/19 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та про дату та час судового засідання у справі №915/2435/19 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 05.06.2020 року судове засідання призначено на 22.06.2020 року.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року судове засідання відкладено на 31.08.2020 року, зобов`язано позивача у строк до 10 серпня 2020 року надати до суду оригінал Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019, оригінал Специфікації, оригінал довіреності №69 від 13.06.2019, оригінал накладної №205 від 13.06.2019, оригінал накладної №206 від 13.06.2019, оригінал довіреності №70 від 13.06.2019. Надати письмові пояснення на клопотання №28 від 08.02.2020 про призначення почеркознавчої експертизи.

12.08.2020 року до суду від позивача надійшли пояснення щодо клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 127-128), в яких позивач із посиланням на приписи ст. 92 ЦК України зазначає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. З викладеного вбачається, що будь-яка особа, яка діє від імені юридичної особи (керівник підприємства, його засновник, представник, працівник тощо), зобов`язана діяти виключно в інтересах такої юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому, позивач, як особа, яка вступає у договірні правовідносини з такою юридичної особою, вправі розраховувати на те, що особа, яка укладає правочин від імені юридичної особи, має необхідний обсяг повноважень. Позивач звертає увагу на те, що договір поставки, специфікація до нього, а також довіреності на отримання від позивача ТМЦ, як зазначено у них, підписані керівником ДП «Племрепродуктор «Степове» та містять усі необхідні реквізити, включаючи печатку підприємства. З огляду на зазначене позивач не мав жодних сумнівів щодо їх справжності та достатності повноважень в особи, якою вони підписані. Довести протилежне відповідач не в змозі, що виключає доцільність проведення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки, навіть за умови встановлення експертним дослідженням факту виконання підпису у довіреності № 70 від 13.06.2019р. від імені директора ДП «Племрепродуктор «Степове» іншою особою, остання обставина в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України не матиме доказового значення для справи. Крім того, відповідачем не заперечується факт укладення договору поставки № 13/06-2019 від 13.06.2019р. та отримання за ним товару, що свідчить про схвалення угоди та виключає можливість відмови у задоволенні позовних вимог. За викладених обставин позивач вважає клопотання ДП «Племрепродуктор «Степове» про призначення почеркознавчої експертизи безпідставним та таким, що скероване виключно на затягування справи, з огляду на що у його задоволенні просить відмовити. Зважаючи на територіальну віддаленість м. Олександрії Кіровоградської області від м. Миколаєва, а також на достатність, на думку позивача, поданих позивачем доказів для правильного вирішення справи, керуючись ст. 42 ГПК України, просить здійснити розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує.

До вказаних пояснень позивачем долучено витребувані судом оригінали документів (а.с. 129-135).

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, судове засідання у справі №915/2435/19 призначене на 31.08.2020 - не відбулось.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року судове засідання призначено на 17.09.2020 року.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 07.09.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (щодо вручення копії ухвали суду позивачу) та витяг з сайту Укрпошти (щодо вручення копії ухвали суду відповідачу).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача №28 від 08.02.2020 року про призначення почеркознавчої експертизи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до частин 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення): первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до ч. 1 ст. 58-1 Господарського кодексу (ГК) України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки.

Як вбачається з наданих суду оригіналів документів (а.с. 129-135), договір поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року, специфікація, довіреність №70 від 13.06.2019 року, накладна №206 від 13.06.2019 року містять підписи та печатку відповідача.

Верховний Суд у постановах від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16 виклав наступну правову позицію:

"Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні)."

З урахуванням викладеного, судом взято до уваги:

- наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах;

- що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на видаткових накладних;

- що відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.

Відповідачем не заявлялось клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності саме відтисків печатки відповідача на спірних документах.

Отже, відтиск печатки відповідача на спірних документах є свідченням участі відповідача у здійсненні господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" №28 від 08.02.2020 про призначення почеркознавчої експертизи у справі №915/2435/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Предметом спору у справі №915/2435/19 є стягнення заборгованості та штрафних санкцій саме за Договором поставки №13/06-2019 від 13.06.2019.

Позивач зазначає, що поставка товару по накладним №205 від 13.06.2019 року на суму 70 000,00 грн та №206 від 13.06.2019 року на суму 34 538,00 грн була здійснена в межах договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року. Просить стягнути заборгованість за Договором в сумі 69 538,00 грн; також позивачем нараховано пеню на суму заборгованості 69 538,00 грн за період з 14.06.2019 року по 15.12.2019 року, розмір якої склав 11 636,66 грн; крім того позивачем нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості 69 538,00 грн за період з липня по листопад 2019 року, розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат склав 413,45 грн; також позивачем нараховано 3% річних на суму заборгованості 69 538,00 грн за період з 14.06.2019 року по 15.12.2019 року, розмір нарахованих позивачем 3% річних склав 1 057,36 грн.

Відповідач у відзиві зазначає, що рахунок №225 від 21.05.2019 року, платіжне доручення №322 від 31.05.2019 року, довіреність №69 від 13.06.2019 року та накладна №205 від 13.06.2019 року не мають жодного відношення до предмету спору у даній справі, оскільки не стосуються Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року. Вказує, що позивачем на підтвердження виконання умов Договору надано видаткову накладну №206 від 13.06.2019 року, в якій в графі "прийняв" відсутні ПІБ, посада та печатка відповідача. За твердженням відповідача, оскільки видаткова накладна №206 від 13.06.2019 року підписана зі сторони відповідача невстановленою особою, вказаний документ не може вважатись належним доказом поставки позивачем товару відповідачу за Договором, а отже і виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

Згідно матеріалів справи, рахунок №225 від 21.05.2019 року, платіжне доручення №322 від 31.05.2019 року, довіреність №69 від 13.06.2019 року та накладна №205 від 13.06.2019 року не містять будь-яких посилань на Договір поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені документи стосуються Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року.

Позивачем в порушення ст.ст.73, 76 ГПК України не надано належних доказів в підтвердження обставин поставки запчастин на суму 70 000,00 грн. саме згідно Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019.

Отже, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача в межах даного судового провадження заборгованості за товар, поставлений за накладною №205 від 13.06.2019 року, а також нарахованих позивачем на вказану заборгованість пені, інфляційних втрат та 3% річних.

13.06.2019 року між фізичною особою - підприємцем Шевченко Валерієм Володимировичем (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Племрепродуктор "Степове" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №13/06-2019 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки (в подальшому "Продукція") в асортименті, кількості, в строки та за ціною, вказаними у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 23-24).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах: EXW - склад постачальника: місто Олександрія, вул. Маршала Конева, 5.

Відповідно до п. 2.2 Договору постачання продукції здійснюється партіями у відповідності до заявки покупця, які є невід`ємною частиною Договору, протягом 21 дня з моменту подання заявки постачальнику.

Відповідно до п. 2.3 Договору найменування, асортимент, кількість і ціна продукції та термін поставки узгодженої сторонами партії продукції вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору загальна ціна Договору визначається із загальної вартості товару, наведеної у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.5 Договору на кожну партію продукції, що поставляється, постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає покупцеві оригінали наступних документів: рахунок фактуру, видаткову накладну та товарно-транспортну накладну (відмітка за наявності) на продукцію.

Відповідно до п. 2.6 Договору сторони в цьому Договорі погодили, що представник покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей, є уповноваженою особою покупця, яка має право отримувати продукцію, що поставляється згідно Специфікація до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору протягом терміну дії Договору грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання його в повному обсязі сторонами.

Специфікацією до Договору сторони погодили поставку запчастин до зернозбирального комбайну на суму 104 538,00 грн; остаточна кількість та найменування товару, що поставляється, вказуються у видатково-прибуткових накладних відпуску товару (а.с. 25).

Позивач зазначає, що відповідач подавав заявки на поставку товару усно за допомогою засобів телефонного зв`язку, термін поставки також погоджено сторонами усно.

13.06.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 34 538,00 грн, що підтверджується накладною №206 від 13.06.2019 року на суму 34 538,00 грн (а.с.135).

В накладній містяться відомості, що товар від відповідача отримано Бурлака Павлом Миколайовичем на підставі довіреності №70 від 13.06.2019 року (а.с. 28).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №229 від 13.06.2019 року на суму 34 538,00 грн (а.с. 30).

У накладній №206 від 13.06.2019 року зазначено, що поставка товару відбулась на підставі рахунку №229 від 13.06.2019 року та довіреності №70 від 13.06.2019 року.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за товар у сумі 34 538,00 грн згідно видаткової накладної №206 від 13.06.2019 року суду не надано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року та специфікації до нього строк оплати товару не встановлений.

Отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів.

Як зазначено вище, 13.06.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 34 538,00 грн, що підтверджується накладною №206 від 13.06.2019 року на суму 34 538,00 грн (а.с.135).

Товар від відповідача отримано Бурлака Павлом Миколайовичем на підставі довіреності №70 від 13.06.2019 року (а.с.134).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №229 від 13.06.2019 року на суму 34 538,00 грн (а.с. 30).

У накладній №206 від 13.06.2019 року зазначено, що поставка товару відбулась на підставі рахунку №229 від 13.06.2019 року та довіреності №70 від 13.06.2019 року.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за товар у сумі 34 538,00 грн згідно накладної №206 від 13.06.2019 року суду не надано.

Оскільки поставка товару відбулась 13.06.2019 року, відповідач мав здійснити оплату товару негайно, тобто 13.06.2019 року.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що у видатковій накладній №206 від 13.06.2019 року в графі "прийняв" відсутні ПІБ, посада та печатка відповідача, не приймаються судом до уваги, оскільки у накладній №206 від 13.06.2019 року міститься підпис Бурлаки Павла Миколайовича, який діяв на підставі довіреності №70 від 13.06.2019 року, крім того видаткова накладна №206 від 13.06.2019 та довіреність №70 від 13.06.2019 року містять печатку відповідача, що (як вже зазначалось вище) є свідченням участі відповідача у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що поставка товару за накладною №206 від 13.06.2019 відбулась в межах Договору поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року в сумі 34 538,00 грн є обґрунтованою.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Як зазначено вище, відповідно до п. 5.2 Договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню на суму заборгованості 69 538,00 грн за період з 14.06.2019 року по 15.12.2019 року, розмір якої склав 11 636,66 грн. Детальний розрахунок пені наявний у матеріалах справи (а.с. 33).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, позивач мав право на нарахування пені за період з 14.06.2019 року по 13.12.2019 року включно.

Враховуючи викладене, судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахунок пені на суму заборгованості 34 538,00 грн за період з 14.06.2019 року по 13.12.2019 року включно, розмір пені склав 5 728,58 грн. Отже, саме цей розмір пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1 057,36 грн та інфляційних втрат у сумі 413,45 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості 69 538,00 грн за період з липня по листопад 2019 року, розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат склав 413,45 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (а.с. 34).

Судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 34 538,00 грн за період з липня по листопад 2019 року, розмір інфляційних втрат склав 205,35 грн. Отже, саме цей розмір інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем нараховано 3% річних на суму заборгованості 69 538,00 грн за період з 14.06.2019 року по 15.12.2019 року, розмір нарахованих позивачем 3% річних склав 1 057,36 грн. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи (а.с. 35).

Судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахунок 3% річних на суму заборгованості 34 538,00 грн за період з 14.06.2019 року по 15.12.2019 року, розмір 3% річних склав 525,17 грн. Отже, саме цей розмір 3% річних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1921,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 50%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 960,50 грн (1921,00 х 50%).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с.Степове; 57107, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с.Степове, вул.Козацька, 39; код ЄДРПОУ 00854995) на користь Фізичної особи - підприємця Шевченка Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 34 538,00 грн - заборгованість за договором поставки №13/06-2019 від 13.06.2019 року;

- 5 728,58 грн - пеня,

- 205,35 грн - інфляційні втрати,

- 525,17 грн - 3% річних,

- 960,50 грн - судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.09.2020.

Суддя Н.О. Семенчук