Рішення № 91784634, 15.09.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокуСправа № 912/832/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/832/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", 27503, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, буд. 3-Б,

про стягнення 10 549 734,00 грн,

Представники:

від позивача - Колісник О.В., посвідчення адвоката № 2976 від 21.06.07, довіреність № 19/3-2/57 від 03.02.20 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Попов Р.О., посвідчення адвоката № 67 від 30.10.14, ордер №1003663 від 03.04.20 (в режимі відеоконференції);

3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний Ощадний банк України", Банк, позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення на підставі Договору поруки № 1 від 07.10.2011 простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії № 5 від 07.10.2011, яка станом на 16.08.2018 (включно) становить 35 254 629,11 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до договору поруки № 1 від 07.10.2011 поручився перед позивачем за виконання Приватним підприємством "Спецзовнішкомплект" зобов`язання за договором кредитної лінії № 5 від 07.10.2011, щодо якого має місце заборгованість.

Ухвалою суду від 11.04.2019 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/832/19 за правилами загального позовного провадження. Згідно вказаної ухвали залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Спецзовнішкомплект" (далі - ПП "Спецзовнішкомплект", третя особа). У справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

В межах встановленого строку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 189-193), відповідно до якого позовні вимоги заперечено повністю з тих підстав, що позовні вимоги про стягнення відсотків та штрафних санкцій по кредитному договору з 27.05.2016 по 16.08.2018 не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір припинив свою дію 10.02.2015, у зв`язку з направленням 09.02.2015 Банком вимоги №55/2-06/172-1238 про дострокове погашення всієї заборгованості по кредитному договору та прийняттям Господарським суду Кіровоградської області рішення від 10.05.2016 по справі №912/1543/16 про стягнення з ПП "Спецзовнішкомплект" заборгованості по кредитному договору. Відповідач також просить застосувати строк позовної давності.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 21.05.2019 (том 1 а.с. 241-244), позивач не погодився з доводами відповідача та вказав, що наявність судових рішень про дострокове задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником в повному обсязі, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань, а тому не позбавляє Банк права на отримання належних йому процентів за кредитом та штрафних санкцій й інших нарахувань. Банк вказує, що в пункті 2.7.2. кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості та за термін фактичного користування кредитом, починаючи з першого дня видачі кредиту та до повного погашення заборгованості. Зазначено, що за умовами кредитного договору збільшено строк позовної давності щодо стягнення пені до 3-х років.

Згідно ухвали суду від 29.05.2019 за усним клопотанням позивача, заявленим в підготовчому засіданні, зупинено провадження у справі №912/832/19 до набрання законної сили постановою Верховного Суду, прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 912/1120/16 про банкрутство ТОВ Спільне Українсько-Польське Підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест".

Ухвалою від 25.05.2020 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 17.06.2020.

12.06.2020 від ПАТ "Державний Ощадний банк України" надійшла заява від 10.06.2020 № 55/2-08/308 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 1 від 07.10.2011 прострочену заборгованість за Договором кредитної лінії № 5 від 07.10.2011, яка станом за період з 27.05.2016 по 16.08.2018 включно становить 10 549 734,00 грн, з яких: 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 2 271 312,27 грн, втрати Банку від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 8 278 421,28 грн (том 2 а.с. 94-96).

В підготовчому засіданні 17.06.2020 судом постановлено ухвалу, згідно якої прийнято заяву ПАТ "Державний Ощадний банк України" про зменшення розміру позовних вимог від 10.06.2020 та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви. У справі продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 02.07.2020, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

26.06.2020 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (том 2 а.с. 148-151), згідно яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову на заявлену суму з тих підстав, що розрахунки Банку не конкретизовані, не наведено методики їх розрахунку, розрахунки документально не підтверджені. Повідомлено, що відповідач має намір подати суду власний розрахунок (контррозрахунок) і у разі невідповідності розрахунків позивача і відповідача, вважає за доцільне скористатись своїм правом на подання клопотання про призначення судової експертизи.

У відповіді на відзив, яка надійшла від Банку 02.07.2020 на заперечення відповідача, позивачем наведено пояснення щодо формули і порядку розрахунку (том 2 а.с. 155-157).

02.07.2020 судом продовжено підготовче засідання, в якому оголошено перерву до 16.07.2020.

В підготовчому засіданні 16.07.2020 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та закрито підготовче засідання і призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2020.

12.08.2020 судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 25.08.2020.

Ухвалою від 25.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Тимошевської В.В.

25.08.2020 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті, в якому постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 21.08.2020 про поновлення строку для зупинення провадження у справі шляхом повернення до підготовчого засідання, повернення до підготовчого засідання та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення по справі № 756/217/15.

В судовому засіданні 25.08.2020 у вступному слові представником ПАТ "Державний Ощадний банк України" позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 10 549 734,00 грн підтримано повністю; представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 25.08.2020 судом розпочато дослідження доказів у справі та на підставі усного клопотання представника відповідача оголошено перерву до 15.09.2020.

Ухвалою від 14.09.2020 клоптоння ОСОБА_1 від 08.09.2020 про відвід судді Тимошевської В.В. у справі № 912/832/19 залишено без розгляду.

15.09.2020 судом продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 15.09.2020 присутніми представниками позивача - позовні вимоги підтримано повністю, відповідача - заперечено проти задоволення позову.

Третьою особою ПП "Спецзовнішкомплект" участі представника в жодному із засідань по справі не забезпечено, про поважність причин суду відсутності суду не повідомлено, будь-які заяви, клопотання чи пояснення щодо позову і відзиву зі сторони третьої особи не надходили. Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи в суді.

За правилами пунктів 1, 2 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З підстав наведеного, суд розглядає справу за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі, та подані на їх підтвердження і спростування докази.

07.10.2011 між ПАТ "Державний Ощадний банк України" (Банк) та ПП "Спецзовнішкомплект" (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 5 (далі - Договір, Кредитний договір № 5, том 1 а.с. 14-31), зі змінами (Додаткові угоди № 1 від 04.07.2012, № 2 від 25.07.2012, № 3 від 05.10.2012, № 4 від 22.05.2013, № 5 від 28.08.2013, том 1 а.с. 32-37), відповідно до якого Банк зобов`язався надати, а Позичальник - отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки грошові кошти (Кредит) та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.

В пункті 2.3. Договору погоджено суму Максимального ліміту кредитування і визначили його в еквіваленті 37 500 000,00 грн.

07.10.2011 між ПАТ "Державний Ощадний банк України" (Кредитор або Банк) та фізичною особою ОСОБА_1 (Поручитель), ПП "Спецзовнішкомплект" (Позичальник) укладено договір поруки № 1 (далі - Договір поруки, том 1 а.с. 38-39), за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором (договором кредитної лінії № 5 від 07.10.2011), а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 позовні вимоги ПАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 за участю третьої особи ПП "Спецзовнішкомплект" задоволено частково (том 1 а.с. 57-58). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний Ощадний банк України" 91 917 821,84 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" 9 626 230,50 грн - 3 % річних та інфляційні втрати (том 1 а.с. 59-64).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі № 756/217/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю та скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с. 65-74).

Постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі № 756/217/15-ц та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року (том 1 а.с. 75-84).

Предметом спору у даній справі, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду (ухвала від 17.06.2020), є стягнення нарахувань за частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на суму заборгованості за тілом кредиту.

Норми права, застосовані судом при розгляді справи.

Відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язання, в силу якого одна сторона (у тому числі боржник) зобов`язана вчинити певну дію на користь іншої сторони, а інша сторона (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно загальних умов виконання, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В статті 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В силу положень частин 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зобов`язання зі сплати грошових коштів є зобов`язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), є грошовим зобов`язанням, що випливає зі змісту ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Обставини, які визнаються судом встановленими.

За правилами частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду".

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 у справі №756/217/15-ц та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 у вказаній справі, в якій ОСОБА_1 брав участь як відповідач, встановлено обставини виконання ПАТ "Державний ощадний банк України" зобов`язань за Кредитним договором № 5 від 07.10.2011 по наданню ПП "Спецзовнішкомплект" Кредиту траншами та наявність у вказаного підприємства станом на 27.05.2016 заборгованості за Кредитом в розмірі 37 500 000,00 грн.

Вказана заборгованість, а також інші нарахування за Договором (проценти, пеня) стягнуто з ОСОБА_1 , як Поручителя за договором поруки від 07.10.2011. Окрім того, згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016, яке залишено в силі відповідно до ухвали Верховного Суду України від 13.09.2017, стягнуто інфляційні та 3% річних по періоду нарахування станом на 27.05.2016 (без урахування вказаного дня).

Таким чином, обставини надання ПП "Спецзовнішкомплект" за Кредитним договором № 5 від 07.10.2011 Кредиту та порушення зобов`язання з його повернення в розмірі Кредиту 37 500 000,00 грн, як Позичальником ПП "Спецзовнішкомплект" , так і Поручителем ОСОБА_1 , є встановленими. Рішенням суду підтверджено правомірність нарахування у спірних правовідносинах і стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя, нарахувань згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за період до 26.05.2016 включно.

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

За розрахунком позивача, 3% річних та інфляційні нарахування нараховано на суму основного зобов`язання - заборгованість за Кредитом в розмірі 37 500 000,00 грн за період прострочення: з 27.05.2016 до 16.08.2018 включно (3% річних) та червень 2016 - серпень 2018 (інфляційні).

З підстав викладено, суд не надає оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві, який подано до суду 24.04.2019 щодо заперечень на позов в частині стягнення процентів за користування кредитом та пені, так як вказані суми не є предметом судового розгляду.

Як вже встановлено, ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 1 від 07.10.2011 є Поручителем за зобов`язанням ПП "Спецзовнішкомплект" за Кредитним договором № 5 від 07.10.2011.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 у справі №756/217/15-ц встановлено прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 5 від 07.10.2011, у тому числі в частині повернення Позичальником та сплати Поручителем Кредиту в сумі 37 500 000,00 грн. Зазначена сума стягнута з ОСОБА_1 разом з іншими нарахуваннями, включаючи інфляційні та 3% річних за період нарахування станом на 27.05.2016 (не включаючи зазначену дату).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.10.2019 915/880/18.

Також, не є підставою припинення зобов`язання з повернення суми отриманого кредиту закінчення строку дії кредитного договору, оскільки чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Так, відповідно до частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. Відповідно, невиконане грошове зобов`язання свідчить про наявність прострочення з його виконання, що надає підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в силу норм закону.

Щодо зобов`язання поручителя суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин вважати припиненою поруку за Договором поруки № 1 від 07.10.2011.

Як встановлено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2018 у справі № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" (том 1 а.с. 201-208), яка набрала законної сили, заборгованість по Договору кредитної лінії №5 від 07.10.2011, в зв`язку з реалізацією заставного майна, погашено перед Банком у наступній послідовності: 7962519,09 грн спрямовано на погашення заборгованості за простроченими процентами. Загальна заборгованість за простроченим кредитом становить 37 500 000 грн, як визначено рішенням суду і зазначено у розрахунку Банка.

Вказана сума заборгованості включена Банком до грошових вимог, які заявлені у справі № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" та які визнано судом згідно названої ухвали від 02.10.2018.

Таким чином, розмір заборгованості за сумою кредиту в період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань червень 2016 - серпень 2018 становив 37 500 000,00 грн, що підтверджено наведеним вище обставинами і доказами.

Під час розгляду справи відповідачем вказаний розрахунок не спростовано та не повідомлено суд про наявність обґрунтованих підстав вважати погашеною повністю чи частково суми основної заборгованості по Кредиту.

За змістом частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на частину 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Беручи до уваги додатковий характер зобов`язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя процентів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, забезпеченого порукою, на основі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до фактичного погашення боргу.

Правомірність вимоги ПАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, яка заявлена як до Поручителя за Договором поруки № 1 від 07.10.2011, підтверджено, у тому числі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 у справі №756/217/15-ц .

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Щодо річних, то вказані в частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу розмір 3% річних застосовуються якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

З підстав викладеного є правомірним нарахування ПАТ "Державний Ощадний банк України" Поручителю ОСОБА_1 інфляційних та 3% річних за період прострочення повернення Кредиту в сумі 37 500 000,00 грн.

Перевіривши період нарахування, судом враховано також наступне.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПП "Спецзовнішкомплект" введено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області у справі про банкрутство №912/2007/18, яка постановлена 17.08.2018.

Згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв в період постановлення вказаної ухвали, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, розрахунок 3% річних до 16.08.2018 включно здійснено з урахуванням дати введення мораторію.

Однак, з підстав введення мораторію відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат за повний місяць серпня 2018 року, тоді як нарахування інфляційних за певну частину місяця не передбачено.

Одночасно, суд зазначає, що включення до періоду розрахунку інфляційних повного місяця серпня 2018 року фактично не вплинуло на розрахунок суми, так як індекс інфляції в серпні становив 100,00.

З урахуванням вищевикладеного та перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено що відповідні нарахування становлять:

3% річних з 27.05.2016 - 16.08.2018 (812 днів) - 2 500 895,46 грн;

інфляційні за період червень 2016 - липень 2018 - 9 702 119,29 грн за безперервний період прострочення.

Поряд з цим, Банк просить стягнути 2 271 312,27 грн 3% річних та 8 278 421,28 грн, що є меншим від наведеного розрахунку, а тому суд обмежує суму нарахувань, що підлягають стягненню, позовними вимогами Банку.

Різниця в сумі нарахування, яка заявлена Банком в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект", та яка є предметом стягнення з ОСОБА_1 , не спростовує правомірність відповідних нарахувань, оскільки виходячи з положень ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор може пред`явити вимогу до всіх співборжників разом або до кожного з них як повністю, так і в частині боргу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати зазначених нарахувань, у тому числі третьою особою ПП "Спецзовнішкомплект". Також суду не повідомлено про наявність законодавчо визначених підстав вважати такі вимоги погашеними повністю чи в частині, у тому числі в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект". У справі № 912/2007/17 постановою суду від 24.06.2019 ПП "Спецзовнішкомплект" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута. На час розгляду справи №912/832/19 звіт ліквідатора у справі про банкрутство не затверджено, провадження у справі про банкрутство не закрито.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню, однак частково, так як Банком при визначені загальної суми заборгованості застосовано заокруглення. Так, 2 271 312,27 грн + 8 278 421,28 грн = 10 549 733,55 грн, тоді як Банк згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути 10 549 734,00 грн, що перевищує загальну суму нарахування на 0,45 грн.

Стосовно позовної давності судом враховано, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2017, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 303/238/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 360/1415/15-ц.

Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Суд враховує, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Подібна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц.

Отже, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць та відповідний день з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "Державний Ощадний банк України" пред`явив позов у даній справі 20.03.2019 (здано до органу поштового зв`язку, ч. 2 ст. 255 ЦК, том 1 а.с. 97), а тому нарахування 3% річних з 27.05.2016 та інфляційних з червеня 2016 здійснено в межах трирічного строку позовної давності.

Наведене вище в сукупності спростовує аргументи заперечень відповідача та підтверджує правомірність вимог позивача.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та згідно відповідного розрахунку розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 158 246,00 грн.

Інших судових витрат сторони у справі не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129) 2 271 312,27 грн 3% річних та 8 278 421,28 грн інфляційних, а також 158 246,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити ПАТ "Державний ощадний банк України" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г; ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1; ліквідатору ПП "Спецзовнішкомплект"- арбітражному керуючому Карасюку О.В. (АДРЕСА_2).

Повне рішення складено 25.09.2020.

Суддя В.В.Тимошевська