Рішення № 91784601, 25.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2020 р. Справа № 911/1379/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс»

про стягнення 89 085, 98 грн.

суть спору:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою № 14/4-2893-20 від 29.04.2020 (вх. № 1389/20 від 15.05.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» заборгованості за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 у розмірі 89 085, 98 грн., з яких: 58 804, 35 грн. – пені, 10 119, 12 грн. – 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за фактично переданий газ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

02.07.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив вих. № 443 від 30.06.2020 (вх. № 13345/20 від 02.07.2020) на позовну заяву, у якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 39/5-521-20 від 20.07.2020 (вх. № 15261/20 від 23.07.2020) з приводу обставин, зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

19.08.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення вих. № 465 від 13.08.2020 (вх. № 17532/20 від 19.08.2020) по справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.09.2016 між сторонами укладено договір № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковими угодами № 1 від 23.01.2017, № 2 від 31.03.2017 та № 3 від 29.05.2017 до договору № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 сторони внесли зміни до деяких пунктів даного договору.

Так, додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 сторони вирішили замінити в п. 8.2 договору слова « 21 % річних» на « 16,4 % річних», а також викласти п. 12 договору у такій редакції: «договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення».

На виконання умов договору № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 позивач протягом жовтня – грудня 2016 року та січня – травня 2017 року поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 6 977 157, 13 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 550 050, 53 грн., від 30.11.2016 на суму 974 216, 46 грн., від 31.12.2016 на суму 1 485 689, 74 грн., від 31.01.2017 на суму 1 776 024, 34 грн., від 28.02.2017 на суму 1 305 162, 43 грн., від 31.03.2017 на суму 675 822, 46 грн., від 30.04.2017 на суму 67 096, 55 грн., від 31.05.2017 на суму 143 094, 62 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач зазначає, що оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив несвоєчасно, з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 58 804, 35 грн. – пені, 10 119, 12 грн. – 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення даного позову, стверджує про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах, оскільки Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» встановлено скасування правової підстави для нарахування відповідних санкцій. Крім того, відповідачем заявлено про зменшення розміру заявленої до стягнення заборгованості на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що розрахунки за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 здійснено з порушенням строків, встановлених вказаним договором.

Суд звертає увагу, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі – Закон № 1730-VIII), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730-VIII, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення, згідно ч. 2 ст. 5 цього Закону.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом № 1730-VIII, неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Отже, для правильного застосування положень Закону № 1730-VIII, необхідно встановити, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом № 1730-VIII, а саме до 30.11.2016.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII.

Якщо у теплопостачальних та теплорегулюючих організацій залишилася заборгованість перед постачальником природного газу за спожитий природний газ після набрання чинності Законом № 1730-VIII, до таких підприємств застосовується положення статей 1, 2, 3, 5 Закону № 1730-VIII, де статтею 3 цього Закону встановлено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як вже було встановлено судом вище, постачання природного газу, на підставі договору № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016, було здійснено позивачем відповідачу протягом жовтня – грудня 2016 року та січня – травня 2017 року.

Разом з тим, з матеріалів даної справи вбачається, що розрахунки за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 здійснювалися з порушенням строків, встановлених вказаним договором, остаточно заборгованість за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 була погашена відповідачем 19.09.2017.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 була погашена відповідачем після набрання чинності Законом № 1730-VIII, а тому ч. 3 ст. 7 вказаного Закону у даному випадку застосована не може бути.

Крім того, суд зазначає, що до спірних правовідносин також не підлягають застосуванню положення статей 1, 2, 3, 5 Закону № 1730-VIII, оскільки природний газ спожитий відповідачем після 01.07.2016 і будь-які докази щодо участі відповідача у процедурі врегулювання та реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із прямими нормами Закону № 1730-VIII, спростовується вищезазначеним.

Разом з тим, судом встановлено, що оплата за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2016 року була проведена відповідачем в строк встановлений договором, а за актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року, грудень 2016 року та січень – травень 2017 року - з порушенням строків.

Так, позивач, врахувавши здійснення відповідачем оплати за природний газ з порушенням умов договору, просить, на підставі п. 8.2 договору, стягнути з відповідача пеню, яка за його розрахунком складає 58 804, 35 грн., з яких:

- 2 011, 06 грн. - пеня нарахована за період з 26.11.2016 по 08.12.2016 за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016;

- 2 840, 17 грн. – пеня нарахована за період з 26.01.2017 по 09.02.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016;

- 8 552, 05 грн. - пеня нарахована за період з 28.02.2017 по 23.03.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017;

- 12 861, 20 грн. - пеня нарахована за період з 28.03.2017 по 12.05.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017;

- 24 125, 52 грн. - пеня нарахована за період з 26.04.2017 по 17.08.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017;

- 3 091, 05 грн. - пеня нарахована за період з 26.05.2017 по 14.09.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017;

- 5 323, 30 грн. - пеня нарахована за період з 27.06.2017 по 18.09.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач просить, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми складають 10 119, 12 грн., з яких:

- 287, 29 грн. – 3 % річних нараховані за період з 26.11.2016 по 08.12.2016 за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016;

- 406, 85 грн. – 3 % річних нараховані за період з 26.01.2017 по 09.02.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016;

- 1 225, 07 грн. – 3 % річних нараховані за період з 28.02.2017 по 23.03.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017;

- 2 247, 49 грн. – 3 % річних нараховані за період з 28.03.2017 по 12.05.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017;

- 4 413, 21 грн. – 3 % річних нараховані за період з 26.04.2017 по 17.08.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017;

- 565, 43 грн. – 3 % річних нараховані за період з 26.05.2017 по 14.09.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017;

- 973, 78 грн. – 3 % річних нараховані за період з 27.06.2017 по 18.09.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017.

Інфляційні втрати, згідно розрахунку позивача, складають 20 162, 51 грн., з яких:

- 2 179, 60 грн. – інфляційні втрати нараховані за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017;

- 16 688, 34 грн. - інфляційні втрати нараховані за період з 01.05.2017 по 31.07.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017;

- 1 151, 76 грн. - інфляційні втрати нараховані за період з 01.06.2017 по 31.08.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017;

- 142, 81 грн. - інфляційні втрати нараховані за період з 01.07.2017 по 31.08.2017 за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, враховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (постанови від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17, від 05.06.2019 у справі № 904/3763/18).

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно з п. 1.2 договору № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 природний газ, що постачався за цим договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаного за договором, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, не займається іншою діяльністю, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію.

Разом з тим, суд вважає за необхідне врахувати, що заборгованість за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 була повністю погашена відповідачем 19.09.2017.

Крім того, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на (1) ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (вся сума основного боргу погашена відповідачем на момент звернення з даним позовом, при цьому період прострочення був незначним); (2) обставини щодо відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання; (3) відсутність доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за договором; (4) правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню; беручи до уваги те, що рішення у справі приймається напередодні початку опалюваного періоду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 20 % (58 804, 35 грн. х 20 % = 11 760, 87 грн.).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 77 325, 11 грн., з яких: 47 043, 48 грн. – пені, 10 119, 12 грн. – 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 11 760, 87 грн. - пені суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Чорновола В`ячеслава, будинок 9, нежиле приміщення 8, ідентифікаційний код - 37893163) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код - 20077720) 47 043 (сорок сім тисяч сорок три) грн. 48 коп. – пені, 10 119 (десять тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 12 коп. – 3 % річних, 20 162 (двадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 51 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 11 760, 87 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 25.09.2020.

Суддя Т.В. Лутак