Рішення № 91784534, 14.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2020 р. Справа № 911/1524/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія", 07400, Київська області, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3 А

про стягнення 1 286 759,06 грн за договором постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Пясецький Д.М. (посв. №5017 від 28.03.2018, дов. №14-416 від 27.11.2019);

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017 у сумі 1 286 759,06 грн, з яких: 956 929,03 грн пені, 107 718,54 грн 3% річних та 222 111,49 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017 в частині проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02 липня 2020 року від Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" надійшов відзив № 01-1514 від 17.06.2020 на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%, обґрунтовуючи вказане тим, що станом на дату подання позову основна заборгованість за період з жовтня 2017 року по жовтень 2018 року відсутня; відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів; відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, оскільки дебіторська заборгованість споживачів за теплопостачання становить 53017,40 тис. грн.; невідшкодована державою різниця в тарифах; а також позивачем подано ряд позовів до відповідача, що становить для підприємства надмірний тягар. Розгляд справи відповідач просить проводити без участі їх представника.

07 липня 2020 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив № 14/4-4341-20 від 03.07.2020, якою вказує, що відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено суду наявність підстав для зменшення нарахованих сум за несвоєчасне виконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору, а тому прохання відповідача про зменшення розміру нарахованих АК "НАК "Нафтогаз України" до стягнення з відповідача сум задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2020, підготовче провадження у даній справі ухвалено закрити 12.08.2020 та призначити розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 14.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (Постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (Споживач) 13.09.2017 укладено договір постачання природного газу № 2104/1718-КП-17.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 2317,86 тис. куб. м.

У відповідності з пунктом 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 9 488,64 грн (в тому числі ПДВ 20%).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі - щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

З метою узгодження вартості і обсягів природного газу, що поставляється та строку дії договору, між позивачем та відповідачем було підписано додаткові угоди № 1 від 01.04.2018, № 2 від 04.06.2018 та № 3 від 03.08.2018 та № 4 від 03.09.2018 до договору постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017.

На виконання умов Договору постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 12 818 735,15 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2017 на суму 1 338 353,70 грн; від 30.11.2017 на суму 1 592 165,33 грн; від 31.12.2017 на суму 2 053 313,23 грн; від 31.01.2018 на суму 2 850 937,80 грн; від 28.02.2018 на суму 2 315 218,67 грн; від 31.03.2018 на суму 2 482 180,78 грн; від 30.04.2018 на суму 186 565,64 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив.

Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі пункту 8.2. Договору 956 929,03 грн пені та в порядку статті 625 Цивільного кодексу України 107 718,54 грн 3% річних та 222 111,49 грн інфляційних втрат нарахованих за сукупний період з 28.11.2017 по дату остаточного розрахунку по кожному акту.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктами 8.1 та 8.2 Договору передбачено відповідальність у разі прострочення споживачем оплати за природний газ.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.

Крім того відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017 станом на момент подання позову до суду було погашено повністю, однак з порушенням строків виконання зобов`язання.

Наведена обставина відповідачем не заперечується.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних КП Броварської МР "Броваритепловодоенергія" за договором від 13.09.2017 № 2104/1718-КП-17 вбачається, що заявлені до стягнення розміри пені, 3% річних та інфляційних було визначено позивачем в сумах, які нараховані на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі:

- за зобов`язаннями жовтня 2017 року нарахованих за період з 28.11.2017 по 27.12.2017 суми пені становлять 11 336,72 грн; 3% річних - 1 237,03 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2017 року нарахованих за період з 26.12.2017 по 31.01.2018 – пені 29 675,67 грн; 3% річних 3 054,21 грн; інфляційних за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 в розмірі 939,85 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2017 року нарахованих за період з 26.01.2018 по 11.03.2018 – пені 36 604,39 грн; 3% річних 3 428,53 грн; інфляційних за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 - 3 197,86 грн;

- за зобов`язаннями січня 2018 року нарахованих за період з 27.02.2018 по 01.05.2018 – пені 95 271,58 грн; 3% річних 8 447,64 грн; інфляційних за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 - 17 096,77 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2018 року нарахованих за період з 27.03.2018 по 19.12.2018 – пені 317 360,18 грн; 3% річних 33 539,32 грн; інфляційних за період з 01.04.2018 по 30.11.2018 - 60 126,30грн;

- за зобов`язаннями березня 2018 року нарахованих за період з 26.04.2018 по 10.02.2019 – пені 433 599,59 грн; 3% річних 53 987,29 грн; інфляційних за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 - 129 119,88 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року нарахованих за період з 26.05.2018 по 12.02.2019 – пені 33 080,90 грн; 3% річних 4 024,52 грн; інфляційних за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 - 11 630,83 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку не надано.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення на 99% розміру нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище підприємства, наявність дебіторської заборгованості, неповне відшкодування місцевим бюджетом збитків, завданих різницею в тарифах на послуги теплопостачання, обмеженість у вільному розпорядженні коштами, які надходять на рахунок відповідача від споживачів, оскільки розрахунки здійснюються відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРП), якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання. На підтвердження даних обставин відповідачем долучено до відзиву баланси (звіт про фінансовий стан) по КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" за період з 2017 року по 2020 рік та звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за період з 2017 року по 2020 рік.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиноюдругою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (стаття 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, враховуючи приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Тобто, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором постачання природного газу № 2104/1718-КП-17 від 13.09.2017

Слід зазначити, що вказані відповідачем у клопотанні обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов`язань, оскільки, відповідно до умов договору використання споживачем природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, що не позбавляє відповідача звертатись у встановленому порядку з вимогами про відшкодування заборгованості, яка виникає у споживачів перед відповідачем.

Крім того, суми штрафних санкцій, 3% та інфляційних, нараховані позивачем за період неоплати боргу відповідачем, не є надмірно високими та не перевищують суми заборгованості, яка виникала у останнього за вказаним правочином.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3А, код 13711949) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720) 956 929 (дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 03 коп. пені, 107 718 (сто сім тисяч сімсот вісімнадцять) грн 54 коп. 3% річних, 222 111 (двісті двадцять дві тисячі сто одинадцять) грн 49 коп. інфляційних втрат, а також 19 301 (дев`ятнадцять тисяч триста одна) грн 39 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 23.09.2020.