Рішення № 91784499, 25.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2020Справа № 910/9974/20

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп», м. Київ

про стягнення 342 937,93 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (відповідач) суми заборгованості в розмірі 288 864,00 грн, суми штрафу в розмірі 46 506,64 грн, суми 3% річних в розмірі 3 812,06 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 3 755,23 грн, посилаючи на невиконання відповідачем умов Договору №22/17 від 06.04.2017 року в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року у справі №910/9974/20 позовну заяву №250 від 09.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

20.07.2020 року позивачем до суду було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9974/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, будинок 19-А, направлялась ухвала суду від 27.07.2020 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473248138 отримав ухвалу суду від 27.07.2020 про відкриття провадження у справі 31.07.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 17.08.2020 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2017 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений Договір №22/17 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом Договору є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт (далі - послуг) на будівельному об`єкті за адресою «Будівництво житлового комплексу на вул. Стеценка у Святошинському районі м. Києва. Будинок №8» (далі - об`єкт).

Виконавець надає послуги на будівельному об`єкті баштовими кранами модифікації КБ-403 (КБ-405, КБ-408) (далі - кран), а замовник організовує надання послуг краном на об`єкті та проводить оплату наданих виконавцем послуг. (п. 1.2. Договору).

Виконавець щомісячно не пізніше 25 числа звітного місяця надає замовнику довідки про виконані роботи та витрати (форми №КБ-3, далі по тексту - Довідка), та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) або Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (далі по тексту - Акти) оформлені по договірних цінах, згідно з п. 4.1. даного Договору. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі Довідок та Актів.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. Договору і діє протягом одного року з дати його укладання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за даним Договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього Договору, жодна сторона письмово не заявила про свій намір припинити дію Договору, в такому випадку Договір, автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах, з послідуючою автоматичною пролонгацією. (пункти 7.1.-7.3. Договору).

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору в період з 01.04.2017 року по 31.08.2018 року було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 2 312 612,10 грн, згідно наступних актів приймання виконаних будівельних робіт:

- №541 за квітень 2017 року на суму в розмірі 42 618,79 грн;

- №1053 за серпень 2017 року на суму в розмірі 317 870,74 грн;

- №1071 за серпень 2017 року на суму в розмірі 35 280,00 грн;

- №1219 за вересень 2017 року на суму в розмірі 105 840,00 грн;

- №1362 за жовтень 2017 року на суму в розмірі 131 976,00 грн;

- №КУБ00001459 за листопад 2017 року на суму в розмірі 113 256,00 грн;

- №76 за грудень 2017 року на суму в розмірі 97 344,00 грн;

- №42 за січень 2018 року на суму в розмірі 108 576,00 грн;

- №166 за лютий 2018 року на суму в розмірі 137 592,00 грн;

- №262 за березень 2018 року на суму в розмірі 137 592,00 грн;

- №383 за квітень 2018 року на суму в розмірі 136 188,00 грн;

- №463 за травень 2018 року на суму в розмірі 46 334,17 грн;

- №42 за січень 2018 року на суму в розмірі 108 576,00 грн;

- №479 за травень 2018 року на суму в розмірі 136 414,80 грн;

- №637 за червень 2018 року на суму в розмірі 134 985,60 грн;

- №725 за липень 2018 року на суму в розмірі 191 880,00 грн;

- №794 за серпень 2018 року на суму в розмірі 369 600,00 грн;

- №801 за серпень 2018 року на суму в розмірі 69 264,00 грн.

Відповідачем було проведено частковий розрахунок з позивачем на загальну суму в розмірі 2 023 748,10 грн на підставі наступних платіжних доручень:

- №199 від 18.01.2018 року на суму в розмірі 500 000,00 грн;

- №1022 від 16.03.2018 року на суму в розмірі 500 000,00 грн;

- №1076 від 21.03.2018 року на суму в розмірі 89 607,71 грн;

- №1487 від 18.04.2018 року на суму в розмірі 137 592,00 грн;

- №2133 від 15.06.2018 року на суму в розмірі 313 936,97 грн;

- №2580 від 01.08.2018 року на суму в розмірі 134 985,60 грн;

- №284 від 27.08.2018 року на суму в розмірі 191 880,00 грн;

- №60626733 від 26.12.2019 року на суму в розмірі 100 000,00 грн;

- №81 від 31.01.2020 року на суму в розмірі 50 000,00 грн.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 288 864,00 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу суму штрафу в розмірі 46 506,64 грн, суму 3% річних в розмірі 3 812,06 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 3 755,23 грн, які він просить стягнути з останнього в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 2 312 612,10 грн, що підтверджується зазначеними вище актами.

Відповідачем, в свою чергу, проведено розрахунок з позивачем на загальну суму в розмірі 2 023 748,10 грн, що підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями.

Відповідно до матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, доказів на підтвердження сплати суми заборгованості в розмірі 288 864,00 грн до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. Договору, сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць.

Таким чином, за вказаним вище пунктом Договору, враховуючи, що акти сторонами підписані з обох сторін, оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше зазначеного строку.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 288 864,00 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачену вартість послуг на суму в розмірі 288 864,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 288 864,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу в розмірі 46 506,64 грн за період з 01.02.2020 року по 10.07.2020 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 6.4. Договору у разі порушення замовником строків оплати за Договором більше ніж на 30 календарних дні виконавець має право стягнути з замовника штрафні санкції у розмірі 0,1% від суми невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочки до повного виконання замовником зобов`язань за Договором.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми штрафу, та встановлено, що здійснений він вірно, проте сума в підрахунку зазначена позивачем є помилковою оскільки завищена на 18 копійок, а тому, здійснивши власний розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума штрафу в розмірі 46 506,46 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 812,06 грн суми 3% річних та 3 755,23 грн суми інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2020 року по 10.07.2020 року, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 3 812,06 грн 3% річних та 3 755,23 грн інфляційних втрат.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 288 864,00 грн, сума штрафу в розмірі 46 506,46 грн, сума 3% річних в розмірі 3 812,06 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 3 755,23 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 144,07 грн, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (ідентифікаційний код 37312682, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 19-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» (ідентифікаційний код 39907319, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2-А) суму основного боргу в розмірі 288 864,00 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривни 00 копійок), суму штрафу в розмірі 46 506,46 грн (сорок шість тисяч п`ятсот шість гривень 46 копійок), суму 3% річних в розмірі 3 812,06 грн (три тисячі вісімсот дванадцять гривень 06 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 3 755,23 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 23 копійки) та суму судового збору в розмірі 5 144,07 грн. (п`ять тисяч сто сорок чотири гривни 07 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов