Рішення № 91784253, 23.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2020Справа № 910/8237/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8237/20

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» (11602, Житомирська обл., місто Малин, вулиця Неманихіна буд. 2; ідентифікаційний код: 32876028)

До - Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 1; ідентифікаційний код: 05450185)

Про стягнення заборгованості за договором у розмірі 621 505, 25 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» (далі - відповідач) з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 621 505, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 3-Оф від 11.02.2020, а саме ухиленням від оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000019, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 621 505 (шістсот двадцять одна тисяча п`ятсот п`ять ) грн 25 коп., з яких: 596 718, 60 грн - основний борг, 17 053, 76 грн - пеня, 4 773, 75 грн - інфляційні втрати, 2 959, 14 грн - 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

17.06.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху, встановив позивачеві строк на усунення недоліків - 5 днів шляхом надання належних доказів відправлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

24.06.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою від 17.06.2020.

08.07.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заявву до розгляду та відкрив провадження у справ, розгляду справи №910/8237/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

03.08.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву відповідача по справі, в якому останній заперечував проти задовлення позовних вимог, проте суму основного боргу у розмірі 596 718, 60 грн визнав, однак не погоджується із сумою нарахованих позивачем відповідачеві штрафних санкцій, посилаючись при цьому на форс-мажорні обставини, що пов`язані із встановленням на всій території України карантину та відсутністю замовлень на поставлений товар, про що був повідомлений позивач листом від 11.06.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 11.02.2020 між ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» (надалі також - позивач, постачальник) та ДП «Київська офсетна фабрика» (надалі також - відповідач, замовник) укладено Договір поставки №3-Оф (надалі - Договір), згідно умов п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовнику папір з водяним знаком «УЗ-22» (маса - г/м2, формат 820 мм) в кількості 11 000, 00 кг (одинадцять тисяч кілограм) (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених цим Договором.

З умов п. 3.2. Договору вбачається, що загальна сума цього Договору становить - 1 042 800, 00 грн.

За рахунок Додаткових угод №1 та №2, що укладені між позивачем та відповідачем 20.02.2020 кількість та відповідно вартість товару збільшилась, у зв`язку з чим загальна сума Договору становить 1 062 755, 40 грн за 11 210,5 кг товару.

За твердженнями позивача, ним своєчасно та у повному обсязі поставлено товар двома партіями на суму 1 062 755, 40 грн, в підтвердження чого подано видаткові накладні від 20.02.2020 №РН-0000018 на загальну суму 466 036, 80 грн та №РН-0000019 на загальну суму 596 718, 60 грн, а також довіреність на отримання поставленого товару (матеріальних цінностей) уповноваженою особою відповідача за Договором №3-Оф від 11.02.2020 та товарно-транспортну накладну.

Згідно підпунктів 3.2. та 3.3. Додаткової угоди №2 до Договору замовник здійснює часткову оплату в розмірі 50 % до 27 березня 2020 р. згідно наданої постачальником накладної та Додаткової угоди №2 від 20.02.2020 р.; замовник здійснює остаточну оплату до 13 квітня 2020 р. згідно наданої постачальником накладної та Додаткової угоди №2 ввід 20.02.2020 р.

Натомість, позивач стверджує, що відповідачем сплачено в повному обсязі лише товар згідно видаткової накладної №РН-0000018 на загальну суму 466 036, 80 грн. Поставлений позивачем товар за видатковою накладною №РН-0000019 на загальну суму 596718, 60 грн не сплачено.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що ним 07.05.2020 направлено на адресу відповідача лист з проханням погасити заборгованість протягом 15 робочих днів з моменту отримання такого листа, однак лист залишився без відповіді відповідача.

В свою чергу, відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ним 11.06.2020 була надіслана відповідь на лист позивача від 07.05.2020, в якому відповідач наголошував на тому, що він не відмовляється від своїх обов`язків в частині оплати поставленого товару, однак просив відтермінувати оплату за поставлений товар до серпня 2020 року, у зв`язку із запровадженням карантину.

Одночасно, зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що ним визнано суму основного боргу, яка складає 596 718, 60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, з умов укладеного між сторонами Договору та Додаткових угод вбачається, що загальна вартість Договору становить 1 062 755, 40 грн.

Одночасно, підпунктами 3.2. та 3.3. Додаткової угоди №2 до Договору встановлено, що замовник здійснює часткову оплату в розмірі 50 % до 27 березня 2020 р. згідно наданої постачальником накладної та Додаткової угоди №2 від 20.02.2020 р.; замовник здійснює остаточну оплату до 13 квітня 2020 р. згідно наданої постачальником накладної та Додаткової угоди №2 ввід 20.02.2020 р.

Матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами, що 20.02.2020 позивачем поставлено відповідачеві товар в сумі та кількості обумовленими сторонами в Додаткових угодах.

Однак, відповідач всупереч умовам підпункту 3.2. та 3.3. Додаткової угоди №2 до Договору не здійснив оплату поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000019 на загальну суму 596718, 60 грн. Зокрема, факт заборгованості відповідача перед позивачем, що складає 596718, 60 грн. визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, визнання факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем на суму основного боргу, що становить 596718, 60 грн., настання строку виконання зобов`язань згідно ст. 530 ЦК України та умов Додаткової угоди №2 до Договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 596718, 60 грн.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов підпунктів 3.2. та 3.3. Додаткової угоди №2 до Договору нараховано пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення в сукупному розмірі 17 053, 76 грн, 3 % річних у сумі 2 959, 14 грн за користування належними позивачу коштами, а також інфляційні втрати у сумі 4 773, 75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у випадку невиконання умов п. 4.2. Договору, замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої суми, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, при визначені боргового періоду варто враховувати вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Здійснивши перевірку поданого позивачем заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно встановлений період нарахування пені та не враховано вимоги ст. 253 ЦК України, а відповідно проведений помилковий розрахунок.

Приписами ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В постанові Верховного Суду КГС від 08.10.2018 року по справі № 927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Як встановлено судом вище, підпунктами 3.2. та 3.3. Додаткової угоди №2 до Договору встановлено, що замовник здійснює часткову оплату в розмірі 50 % до 27 березня 2020 р. згідно наданої постачальником накладної та Додаткової угоди №2 від 20.02.2020 р.; замовник здійснює остаточну оплату до 13 квітня 2020 р. згідно наданої постачальником накладної та Додаткової угоди №2 від 20.02.2020 р.

Таким чином, останнім днем строку часткової оплати в розмірі 50 % (298 359, 30 грн) поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000019 є 27.03.2020 (включно), а відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання з 28.03.2020 (а не 27.03.2020 як визначено позивачем).

В свою чергу, останнім днем остаточної сплати (596 718, 60 грн) за поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000019 є 13.04.2020 (включно), а отже відповідач є таким, що прострочив зобов`язання з 14.04.2020 (а не з 13.04.2020 як визначено позивачем).

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня за боргові періоди з 28.03.2020 по 13.04.2020 та з 14.04.2020 по 03.06.2020 в сукупному розмірі 16 727, 68 грн. із 17 053, 76 грн. заявлених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем, аналогічно, як при нарахуванні пені не враховано положення ст. 253 ЦК України.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за боргові періоди з 28.03.2020 по 13.04.2020 та з 14.04.2020 по 03.06.2020 в сукупному розмірі 2 910, 23 грн. із 2 959, 14 грн. заявлених позивачем.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем повинні були бути нараховані інфляційні втрати за боргові періоди, що охоплюють квітень-травень 2020 року у розмірі 6 578, 23 грн, а не 4 773,75 грн. як визначено позивачем.

Однак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка встановлює, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог суд задовольняє позовні вимоги позивача у заявленому ним розмірі інфляційних нарахувань, що становить 4 773,75 грн.

Разом з тим, суд не враховує доводи позивача з приводу того, що нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати здійснені без урахування того, що згідно ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» до форс-мажорних обставин відноситься, в тому числі карантин, встановлений постановою Кабінету міністрів України, з огляду на наступне:

Згідно п. 5.3. Договору сторона для якої виникла неможливість виконання зобов`язань згідно Договору, повинна про настання бо припинення обставини, які заважають виконанню зобов`язань, негайно сповістити іншу сторону.

Як вбачається з висновків суду вище, строк виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем був визначений до 27.03.2020 (часткова оплата) та 13.04.2020 (остаточна оплата) .

Натомість, складений в червні 2020 року (11.06.2020) лист про неможливість виконання грошового зобов`язання у зв`язку з запровадженням на території України карантину не є належним доказом визнання встановленого постановою Кабінету міністрів України карнтину форс-мажорною обставиною сторонами по справі. Разом з тим, відповідачем не подано до суд належних доказів надсилання такого листа для погодження з позивачем на адресу останнього.

Також, в матеріалах справи відсутній засвідчений торгово-промисловою палатою сертифікат про форс-мажорні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору укладеного між позивачем та відповідачем.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідач не надав жодних належних доказів, які б підтвердили неможливість виконання зобов`язання у зв`язку з встановленням на всій території України карантину.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сукупному розмірі 621 130, 26 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» до Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» про стягнення заборгованості за договором у розмірі 621 505, 25 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 1; ідентифікаційний код: 05450185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» (11602, Житомирська обл., місто Малин, вулиця Неманихіна буд. 2; ідентифікаційний код: 32876028) 596718 (п`ятсот дев`яносто шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 60 коп. - основного боргу; 16726 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 68 коп. - пені; 2910 (дві тисячі дев`ятсот десять) грн. 23 коп. - 3 % річних; 4773 (чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн. 75 коп. - інфляційні збитки, а також 9 229 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 35 коп. - судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення 326,08 грн. - пені, 48,91 грн. - 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких