Рішення № 91784213, 23.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2020Справа № 910/8409/20

Господарський суд місті Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8409/20

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 1016, м. Київ 2, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02002)

до Фізичної особи - підприємця Ревіна Дениса Андрійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 26 992,08 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ревіна Дениса Андрійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що 01.09.2016 між ним та відповідачем було укладено договір № КБР-91/09/16, відповідно до якого відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає відповідачу право на публічне виконання творів згідно умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання щодо сплати винагороди (роялті) за договором № КБР-91/09/16 від 01.09.2016.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з листопада 2018 року до червня 2020 року: суму основного боргу - 10800, 00 грн, втрати від інфляції - 310, 57 грн, 3% річних від простроченої суми - 281,51 грн, штраф - 9600, 00 грн, суму дострокової сплати винагороди (роялті) - 6000,00 грн та покласти на відповідача судові витрати.

22.06.2020 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

14.07.2020 від позивача надійшли заява на виконання ухвали від 22.06.2020 та додаткове пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

20.07.2020 від позивача надійшла заява, в якій позивач просив суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 6 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, доповнено Розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.

Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 набрав чинності - 17.07.2020, відповідно строк на подання відзиву закінчився 06.08.2020.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/8409/20 та її прийняття до провадження судді Бондаренко Г.П., про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/8409/20 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: поштовий індекс: 04086, м. Київ, вул. Олега Ольжича, буд. 10.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/8409/20 від 22.06.2020, не було вручено під час доставки, про що підприємством зв`язку надано довідку, в якій зазначена причини повернення (досилання): "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/8409/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та до 06.08.2020 включно, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.09.2016 між Приватною організацією "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - УЛАСП) та Фізичною особою - підприємцем Ревіним Денисом Андрійовичем (далі - користувач) укладено договір № КБР-91/09/16 (далі за текстом - договір), умовами якого передбачено (п. 3.1. договору), що користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону.

Згідно п. 1 договору, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п. 3.3. договору, користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Користувач зобов`язується не пізніше 20 - го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у додатку № 3 до даного договору (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2017, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 6.1. договору).

Згідно п. 6.2. договору, у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

У п. 1 додатку №1 від 01.03.2018 до договору зазначено один заклад, у якому користувач здійснює використання творів, а саме бар "TITAN HOOKAH BAR", який розташований за адресою м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, кількість місць у закладі 32.

Додатком № 2 від 01.09.2016 до договору сторони погодили наступний розмір щомісячного платежу за використання творів:

1.1. Розмір щомісячного платежу має складати 600,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

1.2. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 600,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

3. Сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.

Як вказує позивач, відповідачем мали бути здійснені платежі за 46 місяців, натомість відповідач сплатив лише за 19 місяців -11 400, 00 грн, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 10 800, 00 грн за період з листопада 2018 року по червень 2020 року (нарахування роялті за квітень, травень 2020 року не здійснювалися, з огляду на введення на всій території України карантину, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати винагороди за договором, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 800, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 310, 57 грн - інфляційних втрат за період з 27.10.2018 до 27.05.2020, 281, 51 грн - 3 % річних за період з 27.10.2018 до 27.05.2020, 9 600, 00 грн - штрафу та 6 000, 00 грн дострокової оплати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011.

За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до додатку № 2 від 01.09.2016 до договору сторони погодили наступний розмір щомісячного платежу за використання творів: розмір щомісячного платежу має складати 600, 00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору; загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 600, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, суд дійшов висновку, що дія договору у відповідності до п. 6.2. договору була продовжена на строк до 30.04.2021 (дія договору тричі продовжувалася на той самий строк - 14 місяців).

Згідно п. 3.3. договору, відповідач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з договором, є період з листопада 2020 року до червня 2020 року, заборгованість за який складає 10 800 грн (основний борг). При цьому, позивач зазначає, що роялті на квітень та травень 2020 року відповідачу не нараховував, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на території всієї України був введений карантин.

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказаний період в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10 800, 00 грн (20 місяців, за 2 з яких роялті не нараховано) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 3.3. договору настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 10 800, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 310, 57 грн - інфляційних втрат за період з 27.10.2018 до 27.05.2020, 281, 51 грн - 3 % річних за період з 27.10.2018 до 27.05.2020, 9 600, 00 грн - штрафу та 6 000, 00 грн дострокової оплати за період з липня 2020 року до квітня 2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач не здійснював нарахування 3 % річних за квітень та травень 2020 року з огляду на введення на території України картинних заходів.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Позивач не здійснював нарахування інфляційних втрат за квітень та травень 2020 року з огляду на введення на території України картинних заходів.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу ґрунтуються на законі та договорі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 3 додатку № 2 до договору), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення з 27.10.2018 до 27.05.2020 підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, оскільки при здійсненні перевірки розрахунку індексу інфляції, нарахованого позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок, в тому числі із розрахунку за повний місяць, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 600,00 грн штрафу, в зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів, а саме за листопад 2018 року - лютий 2020 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6. договору, вимоги позивача про стягнення 9 600, 00 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є обґрунтованим.

У відповідності до положень п. 3.6. договору в разі прострочки платежу стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

В п. 1 договору сторони визначили, що строк - це строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку договору, зазначеному у п. 6.1. договору, а у випадку коли строк зазначений у п. 6.1. закінчився, але цей договір залишився чинним - строк визначений на підставі п. 6.2. договору.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, та дійшов висновку, що дія договору у відповідності до п. 6.2. договору була продовжена на строк до 30.04.2021. Суд також, встановив, що з боку відповідача було допущене прострочення оплати платежів за листопад 2018 року - лютий 2020 року на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, а отже, відповідно дно до умов п. 3.6. договору позивач набув право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк до 30.04.2021 в повному обсязі.

Доказів, що позивач скористався наданим йому п. 3.6. договору правом та вимагав від відповідача дострокової оплати за договором (з липня 2020 року до 30 квітня 2021 року) матеріали справи не містять.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу вимоги щодо дострокового отримання винагороди, відповідно, у відповідача відсутнє зобов`язання щодо сплати дострокової винагороди, оскільки строк виконання відповідного зобов`язання для відповідача не настав.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача щодо стягнення 6 000, 00 грн дострокової оплати винагороди за договором.

Крім того, суд зазначає, що предметом даного договору є здійснення відповідачем використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання та виплата винагороди позивачу за право такого використання. Отже, винагорода сплачується саме за використання творів. При цьому, позивач не здійснював нарахування відповідачу плати за користування за квітень та травень 2020 року саме тому, що відповідач в силу нормативної заборони діяльності розважальних закладів не міг використовувати в зазначений період твори. З огляду на зазначене стягнення дострокової оплати за договором за відсутності факту використання творів в майбутньому не в повній мірі відповідає правовій природі правовідносин сторін.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості та нарахованих штрафних санкцій або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку здійснити виплату винагороди (роялті) обумовлені договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 800, 00 грн основного боргу, 581, 51 грн 3 % річних, 310, 57 грн інфляційних втрат та 9 600, 00 грн штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення витрат на професійну правничу, яка була надана Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс".

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено або буде витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позивач в підтвердження понесених судових витрат надано до позовної заяви договір про надання професійної правничої допомоги №8.262-А від 15.04.2020 Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс", предметом якого є професійна правнича допомога (підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта, тобто Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до ФОП Ревін Денис Андрійович про стягнення заборгованості за договором №КБР-91/09/16 від 01.09.2016. Так, за цим договором винагорода за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді) складає 6 000,00 грн. Також, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України позивачем додано до матеріалів справи наказ Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" №8.262 від 15.04.2020 про здійснення представництва інтересів клієнта адвокатами об`єднання - Хлєбніковим С.Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000083 від 11.12.2017) та Сербуль О.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3228 від 28.02.2008), акт приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом (додаток №1 до договору №8.262-А про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020) з детальним описом виконаних робіт.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати в повному обсязі винагороди (роялті) та відсутність заяви відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку про покладення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Фізичної особи - підприємця Ревіна Дениса Андрійовича про стягнення заборгованості у розмірі 26 992, 08 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ревіна Дениса Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 37396233) 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн - заборгованості, 310 (триста десять) грн 57 коп. - інфляційних втрат, 218 (двісті вісімнадцять) грн 51 коп. - 3 % річних, 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) грн - штрафу, 1 634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн 75 коп. - судового збору та 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн 28 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення 6 000, 00 грн дострокової оплати, - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких