Рішення № 91784130, 15.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/55/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 908/858/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (71111, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, 2/40)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса представника Кузнецової А.С. - АДРЕСА_2 )

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Короленко І.М., ордер ЗП №114640 від 13.02.2020;

від відповідача: Кузнецова А.С., ордер АР №1016221 від 15.06.2020.

СУТЬ СПОРУ:

02.04.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне акціонерне товариство "БЕРТІ" з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 108380,62 грн.

02.04.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/858/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/858/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін. Ухвалою суду від 09.06.2020 суд перейшов до розгляду справи №908/858/20 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 02.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 02.07.2020 не відбулось. Учасникам справи направлено поштовим зв`язком повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 06.07.2020 підготовче засідання призначено на 22.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.07.2020 не відбулось. Учасникам справи направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27.07.2020 підготовче засідання призначено на 30.07.2020.

Ухвалою суду від 30.07.2020 відкладено підготовче засідання на 18.08.2020.

Ухвалою суду від 18.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 15.09.2020.

В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на те, що 07.10.2019 на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 108 380,62 грн. В призначенні платежу вказано «оплата за договором поставки №43 від 31.12.2012». проте заборгованість позивача перед відповідачем за вказаним договором відсутня, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти в розмірі 108 380,62 грн.

В судовому засіданні 15.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що доказом існування між сторонами правовідносин за договором №43 від 31.12.2012 є видаткова накладна №РН-0000001 від 09.01.2013, відповідно до якої був поставлений товар на суму 831 657,84 грн. Крім того, доказом наявності заборгованості та фактів наявності господарських взаємовідносин сторін є акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість позивача перед відповідачем становить 6 344 650,74 грн.

На думку відповідача, перераховані грошові кошти в сумі 108 380,62 грн є частковою оплатою товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних первинних документів на підтвердження наявності господарської операції за договором поставки №43 від 31.12.2012.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».

В судому засіданні 15.09.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Платіжними дорученнями №10977 від 29.10.2019 та №10817 від 07.10.2019 ПрАТ «Берті» перерахувало на розрахунковий рахунок ФОП Савченко О.С. грошові кошти в сумі 108 380,62 грн. Призначення платежу - на поставлену сировину зг. дог. 43 від 31.12.12.

Як вказує позивач, заборгованість позивача перед відповідачем за договором №43 від 31.12.2012 відсутня, тому листом від 03.03.2020 він звернувся до відповідача з вимогою повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 108 380,62 грн.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення безпідставно перерахованих на його розрахунковий рахунок коштів після отримання ним відповідної вимоги стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на існування заборгованості позивача перед відповідачем за договором №43 від 31.12.2012.

В якості доказів поставки товару за договором №43 від 31.12.2012 відповідачем надано видаткову накладу №РН-0000001 від 09.01.2013 на суму 831 657,84 грн.

В якості доказу наявності заборгованості позивача перед відповідачем, останнім надано акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.09.2017 по рахунку 361 між ФОП Савченко О.С. та ПрАТ «Берті», згідно якого сальдо на користь ФОП Савченко О.С. становить 6 344 650,74 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Стаття 1213 ЦК України визначає, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1).

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання повернути безпідставно набуті грошові кошти.

Відповідно до ч. 1. ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо наданої відповідачем видаткової накладної №РН-0000001 від 09.01.2013.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України № 996-ХІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пунктів 1-5 ст.9 Закону України № 996-ХІУ від 16.07.1999 визначено наступне:

"... 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені...".

Як засвідчили сторони, між ними існують господарські відносини за декількома договорами. З наданої відповідачем видаткової накладної не вбачається, на виконання якого саме договору була здійснена поставка товару на суму 831 657,84 грн.

Щодо посилання відповідача на акт звіряння взаєморозрахунків як на підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження відомостей про проведені між сторонами господарські операції на суми, які вказані в акті звірки, відповідач з метою підтвердження вказаних ним у відзиві на позов обставин, для повноти та всебічності розгляду господарської справи повинен подати до суду видаткові, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення тощо, тобто всі первинні документи, які посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору №43 від 31.12.2012.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 також звернув увагу, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідачем не надано жодного первинного бухгалтерського документу на підтвердження зазначеної в акті звіряння інформації. Крім того, акт з боку ПрАТ «Берті» підписано ОСОБА_1 , без зазначення посади. Тобто відповідачем не доведено, що акт підписано уповноваженою на те особою.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи наведених норм, надавши оцінку зазначеним вище обставинам, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 108 380,62 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу буде розглянута після надання позивачем відповідних доказів понесення таких витрат.

Керуючись статтями 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» до Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (71111, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, 2/40, ідентифікаційний номер юридичної особи 00152359) 108 380,62 грн (сто вісім тисяч триста вісімдесят гривень 62 коп.), 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій