Рішення № 91784125, 15.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/105/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 908/1460/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Селянського господарства “Матвєєв” (70132 Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Кринівка, вул. Комплексна, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 232841170)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви” (70151 Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Барвинівка, вул. Шкільна, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 30870438)

про стягнення 153 929 грн. 51 коп.

За участю представників сторін:

представник позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Селянського господарства “Матвєєв” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви” 144 400 грн. 00 коп. заборгованості, 2 748 грн. 69 коп. 3 % річних, 3 050 грн. 16 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 730 грн. 66 коп. збитків у формі упущеної вигоди.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1460/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1460/20, присвоєно справі номер провадження 27/105/20 розгляд справи по суті призначено на 08.07.2020.

Ухвалою суду від 08.07.2020 на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 17.08.2020.

Ухвалою суду від 17.08.2020 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2020.

Ухвалою суду від 31.08.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2020.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, надав до канцелярії суду письмову заяву про проведення судового засідання без його участі, на позовних вимогах наполягав.

Заява позивача прийнята судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між Селянським господарством «Матвєєв» в особі Голови господарства Матвєєва Е.М. (виконавець), діючого на підставі Статуту і Товариством з обмеженою відповідальністю «Барви» (замовник) в особі Генерального директора Кацило Т.П., діючого на підставі Статуту було укладено 28.08.2019 року договір про надання сільськогосподарських послуг (комбайнування зернових). Між виконавцем та замовником 01.10.2019 року був підписаний акт № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджує прийняття замовником від виконавця послуги по збиранню соняшника на площі 190 га вартістю 144 400,00 гривень у тому разі ПДВ та відсутність у замовника претензій до наданих виконавцем послуг. При умові виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором 08.10.2019, жодних оплат на виконання умов договору з боку відповідача на користь позивача не надходило. Заборгованість відповідача за договором становить 144 400 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ. У зв`язку із несплатою заборгованості в розмірі 144 400 грн. 00 коп., позивач просив суд стягнути з відповідача 2 748 грн. 69 коп. 3 % річних, 3 050 грн. 16 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 730 грн. 66 коп. збитків у формі упущеної вигоди.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який наданий до канцелярії суду 17.08.2020 за вх. № 15787/08-08/20, відповідно до якого відповідач не згоден з сумою, яку просить стягнути позивач, виходячи з наступного. Позивач вказує, що в наслідок порушення відповідачем умов договору в частині належної оплати отриманих послуг він зазнав збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 3730,66 грн. Це сума відсотків за користування кредитними коштами сплачених Позивачем за кредитним договором. Відповідно до ч. 2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведена наявність причинного зв`язку між невиконанням відповідачем умов договору в частині належної оплати отриманих послуг, та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, а саме - сплачених процентів за користування кредитними коштами на протязі трьох місяців. При цьому позивач не надав жодного доказу наявності кредитного договору та доказів сплати коштів на користь банку за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача та позивача.

За результатами судового засідання 15.09.2020 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

28.08.2019 між Селянським господарством “Матвєєв” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Барви” (замовник) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг (комбайнування зернових) № 28.08./19-1 від 28.08.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець своєю технікою-Комбайн John Deere (далі техніка) та своїми трудовими кадрами на підставі отриманого завдання від замовника надає останньому сільськогосподарські послуги по збиранню соняшника врожаю 2019 року.

Згідно п. 1.1.3 договору вартість збирання 760 гривень за 1 га у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата здійснюється замовником у безготівковій формі згідно виставленого ним рахунку на підставі документу, що підтверджує факт виконання робіт, послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів, якщо інший погоджений сторонами термін сплати не зазначений в завданні замовника.

Між виконавцем та замовником 01.10.2019 був підписаний акт № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджує прийняття Замовником від виконавця послуги по збиранню соняшника на площі 190 га вартістю 144 400,00 грн., у тому числі ПДВ та відсутність у замовника претензій до наданих виконавцем послуг.

Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, а саме не здійснив оплату наданих позивачем послуг, відповідно до умов договору та акту здачі-прийняття робіт.

У відзиві на позовну заяву відповідач лише заперечує проти нарахованої позивачем суми збитків у вигляді упущеної вигоди, щодо стягнення 144 400 грн. 00 коп. заборгованості та нарахованих позивачем 2 748 грн. 69 коп. 3 % річних та 3 050 грн. 16 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, відповідач не виклав своєї позиції, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про визнання позову відповідачем в цій частині.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою договір № 28.08./19-1 від 28.08.2019 є договором про надання послуг.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином.

Про факт виконання позивачем зобов`язань в рамках договору про надання сільськогосподарських послуг (комбайнування зернових) № 28.08./19-1 від 28.08.2019 свідчить акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000005 від 01.10.2019.

Відповідач доказів оплати отриманих послуг не надав. Отже, взяті на себе зобов`язання згідно умов договору про надання сільськогосподарських послуг (комбайнування зернових) № 28.08./19-1 від 28.08.2019 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманих послуг на суму 144 400 грн. 00 коп., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 748 грн. 69 коп. 3 % річних, 3 050 грн. 16 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за період з 09.10.2019 по 27.05.2020 та інфляційних втрат за період жовтень 2019 року-квітень 2020 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задовольняються судом повністю.

Заявлена сума збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 3 730 грн. 66 коп. не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, окрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, обов`язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов`язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні зобов`язання.

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вимоги, позивач посилається на укладений позивачем з АТ "МетаБанк" кредитний договір № 57-12/0020-ГЛ/К-7 від 18.12.2018 року, відповідно до якого позивач повинен був здійснювати погашення заборгованості у жовтні, листопаді, грудні 2019 року. Сума, яку відповідач повинен був сплатити позивачу за договором теж планувалось позивачем спрямувати на погашення заборгованості по кредитному договору для зменшення вартості користування кредитними коштами по кредитному договору. Сплату заборгованості за кредитним договором здійснювалось позивачем за період з 21.10.2019 по 05.12.2019 рік включно. Розмір упущеної вигоди в розмірі 3 730 грн. 66 коп. позивач розрахував наступним чином: 144 400,00 (вартість послуг) * 20,5% (відсоткова ставка по кредитному договору)/365*46 (період погашення заборгованості за кредитним договором).

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).

Як зазначено вище, спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо оплати заборгованості за надані позивачем послуги.

Так, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з оплати заборгованості у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, у вигляді упущеної вигоди.

Суд не бере до уваги укладений між позивачем та АТ "МетаБанк" кредитний договір № 57-12/0020-ГЛ/К-7 від 18.12.2018 року, відповідно до якого позивач повинен був здійснювати погашення заборгованості у жовтні, листопаді, грудні 2019 року, у зв`язку з необґрунтованістю, відсутністю складових збитків, недоведеністю наявності збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача із заподіяними збитками, у зв`язку з чим, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Європейський Суд у пункті 83 рішення від 11 січня 2007 року у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" (Kuznetsov and Others v. Russian Federation) зазначив: "83. Суд повторює, що у відповідності до установленого прецедентним правом, яке відображує принцип належного відправлення правосуддя, у рішеннях судів та органів правосуддя повинні бути належним чином вказані підстави, за якими вони були винесені. Пункт 1 статті 6 зобов`язує судові інстанції вказувати мотивування постановлених ними рішень, проте цей пункт не можна тлумачити як зобов`язуючий надавати докладну відповідь з кожного приводу. Те, у якій мірі повинно виконуватись це зобов`язання, залежить від характеру рішення (див. п. 29 рішення у справі "Руіз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 19994p., Серія А, № 303-А).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача поштові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, а саме: витрати на послуги Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", пов`язані з направленням відповідачу претензії від 03.04.2020 року та вимоги від 28.05.2020 року у розмірі 89 грн. 20 коп.

За приписами ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення поштових витрат підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Селянського господарства “Матвєєв”, с. Кринівка, Новомиколаївський район, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви”, с. Барвинівка, Новомиколаївський район, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви” (70151 Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Барвинівка, вул. Шкільна, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 30870438) на користь Селянського господарства “Матвєєв” (70132 Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Кринівка, вул. Комплексна, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 232841170) 144 400 (сто сорок чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. заборгованості, 2 748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 69 коп. 3 % річних, 3 050 (три тисячі п`ятдесят) грн. 16 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн. 94 коп. судового збору, 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп. витрат на послуги Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», 2 252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн. 98 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 25.09.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова