Рішення № 91784022, 17.09.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2020 Справа № 905/899/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 33355209, адреса: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 37/3)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; адреса для листування: 85000, Донецька область, м. Добропілля, б. Шевченко, 2),

про: стягнення 840.881,97 грн.

та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; адреса для листування: 85000, Донецька область, м. Добропілля, б. Шевченко, 2),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 33355209, адреса: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 37/3),

про: визнання недійсними пунктів договору, -

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" заборгованості у розмірі 840.881,97 грн., з яких: 710.904,00 грн. - основний борг, пеня - 92.687,71 грн., 3% штрафу - 21.327,12 грн., 3% річних - 11.024,51 грн. та 4.938,63 грн. - сума втрат від інфляції, крім того, судові витрати в сумі 12.613,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої продукції за договором поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 згідно видаткових накладних № 175 від 26.07.2019, № 95 від 25.04.2019, № 96 від 25.04.2019, № 176 від 26.07.2019, № 250 від 29.10.2019.

На підтвердження вимог надано суду: договір поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017; додаткова угода №3 від 31.12.2018; специфікації: від 12.03.2019, від 18.06.2019, від 28.08.2019 до Договору поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017; видаткові накладні: №175 від 26.07.2019, №95 від 25.04.2019, №96 від 25.04.2019, №176 від 26.07.2019, №250 від 29.10.2019; наряди на отримання ТМЦ: №674 від 23.07.2019, №303 від 22.04.2019, №606 від 23.07.2019, №877 від 29.10.2019; рахунки на оплату поставленої продукції: №139 від 26.07.2019, №73 від 25.04.2019, №74 від 25.04.2019, №141 від 26.07.2019, №204 від 29.10.2019; товарно-транспорті накладні: №175 від 26.07.2019, №95 від 25.04.2019, №96 від 25.04.2019, №176 від 26.07.2019, №250 від 29.10.2019; податкові накладні №18 від 26.07.2019, №15 від 25.04.2019, №16 від 25.04.2019, №19 від 26.07.2019, №18 від 29.10.2019;

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/899/20 визначено суддю Величко Н.В.

Ухвалою від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/899/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; судове засідання (підготовче) призначено на 16.06.2020; визнано явку у повноважених представників не обов`язковою; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (для подання відзиву на позовну заяву відповідачем, відповіді на відзив за наявності - позивачем).

Така ухвала суду отримана позивачем - 01.06.2020, відповідачем - 25.05.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

11.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" через офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 11.06.2020 (вх.№04-18/2230) про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване продовженням на території України терміну дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами та доповненнями) та обмеженням пресування територією країни.

На дату судового засідання 16.06.2020 від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Ухвалою від 16.06.2020 підготовче засідання відкладено на 02.07.2020; визнано явку уповноважених представників сторін не обов"язковою; запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 18.05.2020 по справі № 905/899/20.

30.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12044/20), в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідач посилається на збитковість відчизняної енергетики, що призвело до виникнення дефіциту оборотних засобів та ускладнення управління зобов"язаннями компанії, що, в свою чергу, позначилось на своєчасності оплати поставленої продукції. На думку відповідача, збитковість відчизняної енергетики є обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає та може називатися форс-мажорною обставиною та такою, яка об"єктивно не може бути усунена жодною із сторін.

Відносно вимог позивача щодо штрафу в розмірі 3% відповідач вказує, що сторонами в пункті 6.7 договору визначено відповідальність за кожний день прострочення у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, а у п.6.11.1 та 6.11.2 договору додатковий вид відповідальності за порушення грошового зобов"язання встановлено сторонами під впливом помилки. До відзиву додано документи згідно переліку.

30.06.2020 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява б/н від 26.06.2020 (вх.№12043/20) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" про визнання недійсними пунктів 6.11.1, 6.11.2, 6.12 договору №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 з моменту укладення Договору.

Зустрічний позов мотивований тим, що встановлений в пунктах 6.11.1., 6.11.2., 6.12 договору розмір пені та штрафу суперечить приписам ст. 231 Господарського кодексу України та вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та завідомо суперечать інтересам позивача. При визначенні умов пунктів 6.11.1 та 6.11.2 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" діяло під впливом помилки, що, на переконання позивача за зустрічним позовом, є підставою для визнання договору у цій частині недійсним на підставі статей 203, 207, 215, 217, 229 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 01.07.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" б/н від 26.06.2020 (вх.№12043/20 від 30.06.2020) до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 905/899/20. Призначено розгляд зустрічного позову спільно з первісним позовом на 02.07.2020. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом п`ятнадцятиденний строк на подачу суду відзиву на зустрічну позовну заяву.

В судове засідання 02.07.2020 сторони своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Ухвалою від 02.07.2020 підготовче засідання відкладено на 04.08.2020; визнано явку уповноважених представників сторін не обов`язковою; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" надати суду: відповідь на відзив за первісним позов та відзив на зустрічну позовну заяву, з доказами їх направлення іншій стороні по справі; встановлено учасникам справи строк для подачі суду всіх пояснень, заяв, у тому числі по суті спору, клопотань та документів (доказів) в письмовій формі - не пізніше, ніж за п`ять днів до дати судового засідання.

Така ухвала отримана позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 20.07.2020, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) - 08.07.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

28.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№13923/20), в якій викладено заперечення проти доводів відповідача. Наполягає на задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі.

До відповіді на відзив додано документи згідно переліку, які долучено до матеріалів справи.

Цього ж дня від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" до канцелярії суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх..№13951/20 від 28.07.2020), в якому викладено заперечення проти задоволення зустрічних позовних вимог.

До відзиву додано документи згідно переліку, які долучено до матеріалів справи.

03.08.2020 на офіційну електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване не отриманням від позивача за первісним позовом ні відповіді на відзив за первісною позовною заявою, ні відзиву на зустрічну позовну заяву, та бажанням скористатися своїми процесуальними правами на подачу суду заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом та відповіді на відзив за зустрічною позовною заявою.

В судове засідання 04.08.2020 сторони своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Ухвалою від 04.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 905/899/20 до 17.08.2020 включно; відкладено підготовче засідання на 17.08.2020; явка уповноважених представників сторін в судове засідання визнана необов`язковою.

В судове засідання 17.08.2020 позивач та відповідач своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку. Додаткові докази чи пояснення сторонами не подавались.

Ухвалою від 17.08.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/899/20; призначено розгляд справи по суті на 17.09.2020 року; явка уповноважених представників сторін в судове засідання визнана необов`язковою.

17.09.2020 на електронну адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання б/н від 17.09.2020 (вх.№04-18/4316) про проведення судового засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА".

В судове засідання, що відбулось 17.09.2020, сторони своїх представників не направили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача, які повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВІI- РУДПРОМАВТОМАТИКА» (Позивач. Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОГИЛЛЯВУГІЛЛЯ» (Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №4315-ДУ-УМТС (Договір).

Пунктами 1.1.-1.2. Договору передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених чинним Договором, Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технологічної о призначення, код ГК (Продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та із якісними характеристиками, погодженими Сторонами у чинному Договорі та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, яка поставляється в його власність у відповідності з умовами чинного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, приймання Продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості у відповідності зі звичаями ділового обороту. Під звичаями ділового обороту Сторони розуміють перевірку дотримання Постачальником умов чинного Договору у відношенні кількості, асортименту, якості, комплектності, тари і (або) упаковки Продукції у відповідності з «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П~6 та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1965 року №П-7, в частині, яка не суперечить умовам Договору.

Згідно вимогам п. 2.8. Договору, якщо по результатам проведеного вхідного контролю при прийманні Продукції по якості, кількості, асортименту, комплектності Покупцем знайдено невідповідність даним, вказаним у товаросупровідних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспорту, або додатковим вимогам до вказаної продукції, обумовленої Сторонами у відповідній Специфікації до Договору, іншій документації, яка визначає кількісні та якісні характеристики Продукції. Покупець зобов`язується викликати Постачальника, шляхом направлення телеграми на адресу Постачальника, і/або факсу, і/або електронного листа для спільного приймання Продукції.

У відповідності з п. 2.9. Договору Постачальник зобов`язується з урахуванням вимог, обумовлених п 2.8. чинного Договору, направити свого уповноваженого представника (представників) для участі в прийманні Продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності та для складання/підписання Акту невідповідності (по кількості, асортименту, комплектності).

Поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені Сторонами у Специфікаціях до чинного Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, які супроводжуються одним документом про якість і/або одним товаросупровідним документом. Умови поставки Продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень, які знаходяться у чинному Договорі і/або відповідних Специфікаціях до Договору. Погоджене місце призначення поставки зазначається Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Узгоджене місце призначення поставки вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе всі витрати, пов`язані з постачанням Продукції, до моменту її поставки а узгоджене місце призначення поставки. У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємини Сторін будуть регулюватися положеннями узгодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору(п.п. 4.1- 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу-виробника і/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації); дозвіл Держпром нагляду (у випадку, якщо отримання даного документа обов`язкове згідно норм діючого законодавства): інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.4 чинного Договору.

Відповідно до п. 4.7 Договору, датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про прибуття Продукції на залізничну станцію призначення (у погоджене місце призначення поставки).

Згідно п.4.8. Договору, зобов`язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції у розпорядження Покупця у погоджене місце поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, погодженими Сторонами у Договорі і Специфікаціях до Договору. Обов`язки Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовно сума Договору не повинна перевищувати 3.000.000,00 (три мільйони гривень. 00 коп.) без ПДВ на дату укладання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Відповідно до п.6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої зі Сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Підписанням цього Договору Постачальник підтверджує, що має передбачене законами України право здійснювати поставку Продукції на умовах, обумовлених Договором, при тому такою поставкою не порушуються права і/або законні інтереси третіх осіб в тому числі майнові та/або немайнові права інтелектуальної власності. Постачальник несе відповідальність передбачену законодавством України.

У випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої Продукції. (п.6.1. Договору).

В разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції. Термін нарахування штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати) коли зобов`язання мало бути виконано за Договором, в зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п.п.6.7., 6.9. Договору).

Пунктами 6.11., 6.11.1., 6.11.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію або оплату з порушенням узгоджених термінів, передбачених в Договорі або відповідної Специфікації, Покупець несе наступну відповідальність.

- прострочення оплати за поставлену Продукцію в межах 10 (десяти) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3% від вартості Продукції, поставленої за відповідною специфікацію.

- в разі прострочення оплати за поставлену Продукцію понад 10 (десяти) календарних днів, Покупець, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня, сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості, не оплаченої Продукції або Продукції, оплаченої з порушенням термінів, за кожен день прострочення.

У разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.6.12. Договору).

Відповідно до п.6.13. Договору у разі порушення Покупцем прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором, Постачальник має право направити Покупцю розрахунок штрафних санкцій, і до їх оплати Покупцем затримати майбутні поставки продукції. При цьому штрафних санкції за прострочення поставки продукції щодо Постачальника не застосовуються. Покупець зобов`язується здійснити оплату штрафних санкцій протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання розрахунку штрафних санкцій. Внесення плати і поставлену продукцію не звільняє Покупця від зобов`язань по сплаті штрафних санкцій, прийнятих на себе за цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріпленням печатками Сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома Сторонами своїх зобов`язань, термін дії Договору встановлюється до 31.12.2018 включно. У разі не виконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов`язань за цим Договором, термін дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. У разі укладення Сторонами згідно з цим Договором Специфікації до Договору до закінчення терміну дії Договору, встановленого в абзаці 1 п. 8.1. цього Договору, терміни виконання зобов`язань за якими виходить за рамки терміну дії Договору, зазначеного в абзаці 1 п.8.1. цього Договору, дія Договору продовжується на строк виконання Сторонами зобов`язань за вказаними Специфікаціям. Термін дії Договору продовжується тільки в відношенні Специфікацій, які укладені в порядку, зазначеному в даному пункті Договору, і тільки на період виконання Сторонами зобов`язань за вказаними Специфікаціям. (п.8.1. Договору).

Згідно п. 1 Додаткової угоди №3 від 31.12.2018 року до Договору, у відповідності до ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, Сторони Договору дійшли взаємної згоди про подовження строку дії Договору до 31.12.2019 року.

Згідно до п. 2 Додаткової угоди №3 від 31.12.2018 року до Договору, розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за чинним Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 (дев`яностого) календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умовою пред`явлення Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 чинного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Договір поставки № 4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 та додаткова угода №3 від 31.12.2018 до договору поставки № 4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплений печатками обох підприємств.

Сторонами були узгоджені та підписані Специфікації до Договору поставки № 4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 зокрема: від 12.03.2019 на суму 62.280,00 грн., від 18.06.2019 на суму 125.424,00 грн., від 28.08.2019 року на суму 523.200.00 грн., відповідно до яких сторонами визначено найменування, кількість, ціну та строки поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 та зазначених Специфікацій, узгоджених сторонами, позивачем була поставлена продукція на загальну суму 710.904.00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №95 від 25.04.2019 на виконання специфікації від 12.03.2019 (блок захисту та управління типу БЗУ-2-11-О ЗИП, заводський номер: 7864, в кількості 1 шт. на суму 31.140,00 грн. з ПДВ);

- №96 від 25.04.2019 на виконання специфікації від 12.03.2019 (блок захисту та управління типу БЗУ-2-11-О ЗИП, заводський номер: 7865, в кількості 1 шт. на суму 31.140,00 грн. з ПДВ);

- №175 від 26.07.2019 на виконання специфікації від 18.06.2019 (блок захисту та управління типу БЗУ-2-11-О ЗИП, заводський номер: 7972, в кількості 1 шт.; блок захисту та управління типу БЗУ-2-11-О ЗИП в комплекті з адаптаційними джгутами до комплектного розподільного пристрою КРУВ-6, заводський номер: 7973, в кількості 1 шт. на загальну суму 62.280,00 грн. з ПДВ)

- №176 від 26.07.2019 на виконання специфікації від 18.06.2019 (блок захисту та керування типу БЗУ-2-11-Р репитор, заводський номер: 7974-7976, в кількості 3 шт. на загальну суму 63.144,00 грн. з ПДВ).

- №250 від 29.10.2019 на виконання специфікації від 28.08.2019 (пристрій комутаційний вибухозахищений типу КУВ-ІІ-П-80-1ВР-1140/660/380-Д-УХЛ5, заводський номер:1942-1949, в кількості 8 шт. на загальну суму 523.200,00 з ПДВ).

Вищевказані видаткові накладні мають посилання на Договір поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017.

Продукція була прийнята відповідачем за первісним позовом, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача за первісним позовом у видаткових накладних та нарядами на отримання ТМЦ а саме: №674 від 23.07.2019 року, №303 від 22.04.2019 року, №606 від 23.07.2019 року, №877 від 29.10.2019 року.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження повернення отриманого товару позивачу, пред`явлення відповідачем будь-яких претензій позивачу щодо кількості, якості чи комплектності поставленого товару.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання в частині оплати поставленого товару порушив, сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" за отриманий товар станом на 29.04.2020 складає 710.904,00 грн., що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 з додатками та додатковими угодами до нього підписаний обома сторонами без розбіжностей та у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним повністю чи частково такий договір визнано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, такий договір є підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених таким договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У пункті 2 Додаткової угоди №3 від 31.12.2018 року до Договору, розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за чинним Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 (дев`яностого) календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умовою пред`явлення Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 чинного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що у відповідача за первісним позовом виник обов`язок оплатити отриманий товар:

за видатковою накладною № 175 від 26.07.2019 на загальну суму 62.280,00 грн. з ПДВ у строк до 31.10.2019 включно;

за видатковою накладною № 176 від 26.07.2019 на загальну суму 63.144,00 грн. з ПДВ у строк до 31.10.2019 включно;

за видатковою накладною № 95 від 25.04.2019 на загальну суму 31.140,00 грн. з ПДВ у строк до 31.07.2019 включно;

за видатковою накладною № 96 від 25.04.2019 на загальну суму 31.140,00 грн. з ПДВ у строк до 31.07.2019 включно

за видатковою накладною № 250 від 29.10.2019 на загальну суму 523.200,00 грн. з ПДВ у строк до 03.02.2020.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження здійснення відповідачем розрахунків за отриманий товар за цим договором повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банку про рух коштів по рахунку тощо).

Матеріали справи свідчать, що позивач за первісним позовом свої зобов`язання за договором поставки виконав належним чином, здійснив поставку товару на загальну суму 710.904,00 грн., однак відповідач за первісним позовом свої зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати такого товару не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" має перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" заборгованість у розмірі 710.904,00 грн.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" основного боргу за отриманий товар у розмірі 710.904,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається, Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" також пред`явлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" пеню у розмірі 92.687,71 грн., 3% штрафу у розмірі 21.327,12 грн., 3% річних у розмірі 11.024,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4.938,63 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" про визнання недійсними пунктів 6.11.1, 6.11.2, 6.12 договору №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 з моменту укладення Договору.

Зустрічний позов мотивований тим, що встановлений в пунктах 6.11.1., 6.11.2., 6.12 договору розмір пені та штрафу суперечить приписам ст. 231 Господарського кодексу України та вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та завідомо суперечать інтересам позивача. При визначенні умов пунктів 6.11.1 та 6.11.2 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" діяло під впливом помилки, що на переконання позивача за зустрічним позовом, є підставою для визнання договору у цій частині недійсним на підставі статей 203, 207, 215, 217, 229 Цивільного кодексу України.

Розглянувши доводи зустрічної позовної заяви та заперечення на них, суд вважає, що підстави для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" відсутні, з огляну на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як було зазначено вище, пунктом 6.7. Договору сторони обумовили, що в разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Пунктами 6.11.1., 6.11.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію або оплату з порушенням узгоджених термінів, передбачених в Договорі або відповідної Специфікації, Покупець несе наступну відповідальність.

- прострочення оплати за поставлену Продукцію в межах 10 (десяти) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3% від вартості Продукції, поставленої за відповідною специфікацію.

- в разі прострочення оплати за поставлену Продукцію понад 10 (десяти) календарних днів, Покупець, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня, сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості, не оплаченої Продукції або Продукції, оплаченої з порушенням термінів, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.12 у разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що п.6.12 прийнятий сторонами помилково, так як повністю повторює зміст пункту 6.7. Договору.

Крім цього позивач за зустрічним позовом посилається на те, що всупереч нормам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, сторони в п.6.11.1 та 6.11.2 Договору, під впливом помилки, встановили додатковий вид відповідальності за порушення грошового зобов`язання - штрафу у розмірі 3% та неустойку у розмірі 0,1% за кожен день прострочки.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Так, зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Судом враховано, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб, не вчиняти дій, спрямованих на виникнення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Отже, кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що договір поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

За вимогами ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Визнання правочину недійсним вчиненого під впливом помилки можливе за таких умов: а) здійснення правочину під впливом помилки; б) помилка має істотне значення; в) звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

До того ж, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За приписами ст.ст.229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Докази того, що договір поставки №4315-ДУ-УМТС від 03.04.2017 був укладений та підписаний зі сторони позивача за зустрічним позовом під впливом помилки, насильства, обману, тяжкої обставини, або за інших передбачених законом обставин, які дають підстави для визнання його недійсним, у матеріалах справи відсутні.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Аналізуючи умови спірного договору, судом встановлено, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано господарському суду належних доказів та не обґрунтовано наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними спірних положень укладеного між сторонами договору.

Відтак, у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" слід відмовити.

Відповідач за первісним позовом у відзиві обставини порушення зобов`язань щодо оплати товару не заперечував та вказав на скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", що і стало підставою для порушення строків розрахунків з позивачем.

Суд враховує, що статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Проте, відповідачем доказово не обгрунтовано суду дійсного скрутного фінансового становища підприємства як і не доведено наявності інших обставин, які б давали достатньо підстав для невиконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо поданого ТОВ «НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА» розрахунку пред`явлених до стягнення санкцій.

Враховуючи умови п. 4.7 Договору (датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником) та п. 2 Додаткової угоди №3 від 31.12.2018 року до Договору (розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за чинним Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 (дев`яностого) календарного дня з дати постачання відповідної продукції), строк виконання грошових зобов`язань ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» наступив: за видатковою накладною № 175 від 26.07.2019 на загальну суму 62.280,00 грн. з ПДВ - 31.10.2019; за видатковою накладною № 176 від 26.07.2019 на загальну суму 63.144,00 грн. з ПДВ - 31.10.2019; за видатковою накладною № 95 від 25.04.2019 на загальну суму 31.140,00 грн. з ПДВ - 31.07.2019; за видатковою накладною № 96 від 25.04.2019 на загальну суму 31.140,00 грн. з ПДВ - 31.07.2019; за видатковою накладною № 250 від 29.10.2019 на загальну суму 523.200,00 грн. з ПДВ - 03.02.2020.

Право вимоги сплати обумовлених договором та законом санкцій у ТОВ «НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА» наступив відповідно:

за видатковою накладною № 175 від 26.07.2019 на загальну суму 62.280,00 грн. з ПДВ - 01.11.2019;

за видатковою накладною № 176 від 26.07.2019 на загальну суму 63.144,00 грн. з ПДВ - 01.11.2019;

за видатковою накладною № 95 від 25.04.2019 на загальну суму 31.140,00 грн. з ПДВ - 01.08.2019;

за видатковою накладною № 96 від 25.04.2019 на загальну суму 31.140,00 грн. з ПДВ - 01.08.2019;

за видатковою накладною № 250 від 29.10.2019 на загальну суму 523.200,00 грн. з ПДВ - 04.02.2020.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.9. Договору встановлено, що термін нарахування штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати) коли зобов`язання мало бути виконано за Договором, в зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання

У пункті 6.12 Договору сторони обумовили, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за первісним позовом розраховано пеню наступним чином:

за видатковою накладною № 175 від 26.07.2019 за період з 04.11.2019 по 28.04.2020 - 7454,40 грн.;

за видатковою накладною № 176 від 26.07.2019 за період з 04.11.2019 по 28.04.2020 - 7557,82 грн.;

за видатковою накладною № 95 від 25.04.2019 за період з 01.08.2019 по 28.04.2020 - 6415,48 грн.;

за видатковою накладною № 96 від 25.04.2019 за період з 01.08.2019 по 28.04.2020 - 6415,48 грн.;

за видатковою накладною № 250 від 29.10.2019 за період з 30.10.2019 по 28.04.2020 - 64.844,63 грн.

Перевіривши поданий розрахунок, із врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та умов Договору, за допомогою калькулятора штрафів програмного комплексу "ЛІГА: Закон" судом встановлено, що пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості:

за видатковою накладною №175 від 26.07.2019 на суму 62.280,00 грн. за період 04.11.2019-28.04.2020 складає 7454,40 грн.;

за видатковою накладною №176 від 26.07.2019 суму 63.144,00 грн. за період 04.11.2019-28.04.2020 складає 7557,82 грн.

за видатковою накладною №95 від 25.04.2019 на суму 31.140,00 грн. за період 01.08.2019-28.04.2020, пеня складає 6366,32 грн.;

за видатковою накладною №96 від 25.04.2019 на суму 31.140,00 грн. за період 01.08.2019-28.04.2020 складає 6366,32 грн.;

за видатковою накладною №250 від 29.10.2019 на загальну суму 523.200,00 грн. за період з 04.02.2020-28.04.2020 складає 25.102,16 грн.

Судом встановлено, що період нарахування пені за накладною №250 від 29.10.2019 відповідно до розрахунку встановлено з 30.10.2019 - 28.04.2020, проте з матеріалів справи вбачається, що за накладною №250 від 29.10.2019 кінцевий строк сплати 03.02.2020. Таким чином позивачем за первісним позовом не вірно визначено період нарахування пені.

Отже, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені підлягають задоволенню частково - в розмірі 52.854,62 грн.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про помилковість поданого позивачем за первісним позовом розрахунку 3% річних та інфляційних в частині визначення періоду за видатковою накладною № 250 від 29.10.2019 на суму 523.200,00 грн.

Як вже зазначалось судом, за видатковою накладною №250 від 29.10.2020 строк виконання відповідачем грошових зобов`язань тривав до 03.02.2020 включно, проте при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем за первісним позовом визначено період нарахування з 30.10.2019 по 28.04.2020, що є не вірним.

Здійснивши перерахунок за допомогою калькулятору штрафів програмного комплексу "Ліга: Закон" пред`явлені до стягнення 3% річних з урахуванням визначеного позивачем кінцевого періоду для розрахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги у загальному розмірі 6857,30 грн., у тому числі:

- за видатковою накладною №95 від 25.04.2019 на суму 31.140,00 грн. за період 01.08.2019-28.04.2020 складає 695,34 грн.;

- за видатковою накладною №96 від 25.04.2019 на суму 31.140,00 грн. за період 01.08.2019-28.04.2020 складає 695,34 грн.;

- за видатковою накладною №175 від 26.07.2019 на суму 62.280,00 грн. за період 04.11.2019-28.04.2020 складає 904,38 грн.;

- за видатковою накладною №176 від 26.07.2019 суму 63.144,00 грн. за період 04.11.2019-28.04.2020 складає 916,93 грн.

- за видатковою накладною №250 від 29.10.2019 на загальну суму 523.200,00 грн. за період з 04.02.2020-28.04.2020 складає 3645,25 грн.

Таким чином вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних підлягають задоволенню частково - в розмірі 6857,30 грн.

Щодо інфляційних.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. по справі №910/24266/16, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, за підрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору штрафів програмного комплексу «Ліга: закон», з урахуванням визначеного позивачем кінцевого періоду для розрахунку, інфляційні складають 3140,93 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в на підставі пункту 6.11.1 Договору в сумі 21.327,12 грн.

Відповідно до п.6.11.1 Договору прострочення оплати за поставлену Продукцію в межах 10 (десяти) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3% від вартості Продукції, поставленої за відповідною специфікацію.

Прострочення виконання зобов`язань понад 10 днів за видатковими накладним: №95 від 25.04.2019 на суму 31.140,00 грн.; №96 від 25.04.2019 на суму 31.140,00 грн.; №175 від 26.07.2019 на суму 62.280,00 грн.; №176 від 26.07.2019 суму 63.144,00 грн.; №250 від 29.10.2019 на загальну суму 523.200,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Суд перевірив арифметичний розрахунок 3% штрафу та встановив, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню у пред`явленому до стягнення розмірі 21.327,12 грн.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення і в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний частково, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; адреса для листування: 85000, Донецька область, м. Добропілля, б. Шевченко, 2), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-РУДПРОМАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 33355209, адреса: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 37/3) основний борг в сумі 710.904,00 (сімсот десять тисяч дев`ятсот чотири гривні, 00 коп.) пені в розмірі - 52.854,62 грн. (п`ятдесят дві гривні вісімсот п`ятдесят чотири гривні, 62 коп.), 3% річних в розмірі - 6857,30 грн. (шість тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень, 30 коп.), 3% штрафу в розмірі - 21.327,12 грн. (двадцять ода тисяча триста двадцять сім гривень, 12 коп.) інфляційних втрат в розмірі - 3140,93 грн. (три тисячі сто сорок гривень, 93 коп.) та судовий збір в сумі 11926,26 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2020.

Суддя Н.В. Величко