Рішення № 91783896, 15.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020м. ДніпроСправа № 904/1056/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 3 581 389,40 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів у сумі 1 581 752,30 грн.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Дураченко Г.О.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Блонська В.Д.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № 2811/1 від 28.11.2018 у сумі 3 581 389,40 грн.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" подано заяву про відшкодування судових витрат, а саме: 5 950,00 грн. витрати на правову допомогу та 53 720,84 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору поставки № 2811\1 від 28.11.2018 в частині повної та своєчасної передачі товару.

Відповідач за первісним позовом проти заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідно до умов договору відповідач був готовий поставити товар та запропонував позивачу графік поставки товару, проте, останній неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" з проханням про перенесення строків поставки.

Причини перенесення строків поставки є невідомими, на думку відповідача, це свідчить про те, що позивач не був зацікавлений в отриманні товару.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" з проханням поставити товар, а також будь-яких телефонних запитів щодо строку поставки товару не було.

Посилання позивача про наявність зв`язку між надзвичайною ситуацією, що сталася 28.10.2019 на території ТОВ «Потоки» та поставкою товару за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 є безпідставним та не доведеним жодними доказами.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що станом на 14.11.2019 (дата підписання позивачем листа за вих. № 1411/1) не могло бути будь-яких порушень строків поставки з боку відповідача, оскільки сторони домовилися продовжити строк поставки товару до 30.11.2019. У зв`язку з чим, посилання останнього в листі за вих. № 1411/1 від 14.11.2019 та в позовній заяві про вимушене укладання угод з іншими виробниками на поставку лушпиння соняшника гранульованого на листопад 2019 року обсягом 2000 тон, на підставі не відвантаження відповідачем товару, є безпідставним.

На думку відповідача, доводи позивача про необхідність додатково його інформувати щодо місця та строку передачі товару є безпідставним, оскільки умовами Специфікації № 6 від 08.08.2019 сторонами було чітко визначено місце та строк поставки. Будь-якого обов`язку постачальника щодо надання Покупцю строків поставки транспортних засобів під завантаження, або повідомлень про готовність товару до відвантаження не передбачено ні договором, ні законодавствам, ні правилами Інкотермс-2010.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки в строк до 30.11.2019 товар в повному обсязі був наявний в місці поставки, про що покупець був належним чином проінформований, він вважається таким, що переданий покупцю.

У зв`язку з зазначеним, на думку відповідача, у позивача відсутнє будь-яке право відмовлятись від поставленого товару та вимагати повернення передоплати за вже поставлений товар.

Технічна неможливість вивезення товару позивачем у строк до 30.11.2019, на яку посилається останній, ніяким чином не впливає та не вказує на порушення строків поставки з боку відповідача, оскільки товар вважається поставленим в місце поставка з моменту, коли відповідач надав товар у розпорядження позивачеві на площах свого складу, а не з моменту, коли позивач здійснить завантаження товару в транспортний засіб, зважування, транспортування та вивантаження його на своєму складі.

Отже, як вважає відповідач, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності факту не поставки товару з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро", а також відмови останнього від здійснення своїх обов`язків за спірним договором. За таких обставин, вказує відповідач, відсутні підстави для повернення вартості товару.

Крім того, відповідач заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог зазначаючи, що позивач неправомірно посилається на віднесення сум оплати за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 в рахунок інших специфікацій, оскільки, по-перше, будь-яких зустрічних однорідних та безспірних вимог між сторонами не існує, по-друге, з боку позивача на адресу відповідача будь-яких повідомлень про такий залік не надходило, по-третє, акт звірки № 192 від 23.01.2020, на який посилається позивач, не містить підпису відповідача, що не може являтися належним та допустимим доказом.

У відповіді на відзив, позивач за первісним позовом не погоджується з доводами відповідача вказуючи, що посилання останнього на те, що повторне ініціювання продовження строків поставки здійснене саме позивачем, не підтверджене жодним доказом.

Не погоджуючись і посиланням відповідача на відсутність обов`язку щодо повідомлення позивача щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього, позивач вказує наступне.

Згідно пункту 4.4 договору, встановлено, що датою поставки партії товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на поставку товару.

Отже, строком виконання зобов`язання за спірним договором встановлена саме дата фактичного передання товару на складі постачальника з оформленням видаткової накладної на товар, яка, як первинний документ, підтверджує факт здійснення господарської операції з передачі товару.

Згідно статті А.7. Інкотермс 2010 «Повідомлення покупцю» продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Далі позивач вказує на те, що відвантаження товару (за умовами даного договору), здійснювалося суворо у відповідності з графіком поставки транспортних засобів, наданим відповідачем, що підтверджується листом останнього № 04/09/19-1 від 04.09.2019, в якому визначені дати поставки транспортних засобів під завантаження, кількість товару, що відвантажується за добу для поставки товару за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 на вересень 2019 року. Цей графік складається з урахуванням технічних можливостей відповідача розташувати на території складу певну кількість транспортних засобів та здійснити їх завантаження. Як видно з графіку, технічна можливість не перевищує 100 тонн на добу, що відповідає нормі завантаження 5 транспортних засобів. Таким чином, твердження відповідача про можливість передати у власність позивача товар у кількості 2000 т. в строк з 28.11.2019 по 30.11.2019 не відповідає фактичним технічним можливостям відповідача.

Отже, приходить до висновку позивач, посилання відповідача на відсутність обов`язку щодо повідомлення позивача про час та місце, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього, та надання графіку поставки транспортних засобів під завантаження на листопад 2019 року із зазначенням дат відвантаження, кількості тон, що можуть бути завантаженні протягом доби, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що він неодноразово протягом листопада здійснював дії з отримання товару, звертався до відповідача з запитом про надання графіку поставки, що підтверджується листами, які долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідачем не виконано умови спірного договору у строк до 30.11.2019, що передбачало надання графіку подання транспортних засобів під завантаження, завантаження товару у транспортний засіб, оформлення та надання позивачу товаросупровідних документів, видаткової накладної, посвідчення якості та здійснення передачі товару за кількістю та якістю відповідно до інструкції П-6, П-7 Держарбітражу СРСР, інших актів законодавства України.

Не виконання відповідачем зазначених вище зобов`язань позбавило можливості позивача отримати товар у строк до 30.11.2019.

Також позивач вказує на те, що розрахунок заборгованості, залучений до матеріалів справи, підтверджений також актом звірки взаємних розрахунків № 192 від 23.01.2020, підписаний сторонами.

Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем за первісним позовом були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з наступних підстав.

Зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" не надходила пропозиція до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" про внесення змін до Специфікації № 6 від 08.08.2019 щодо строків поставки, станом на 04.09.2019 товар був готовий до відвантаження, що підтверджується листом № 04/09/19-1 від 04.09.2019.

У зв`язку з чим, твердження позивача, що начебто саме відповідач ініціював внесення змін до вказаної специфікації є безпідставним та необґрунтованим відповідними доказами.

У відповіді на відзив позивач вказує, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 2811\1 від 28.11.2018 повинен співпадати із датою зазначеною у видатковій накладній.

Проте, саме у зв`язку з тим, що покупець не здійснював дій щодо отримання товару, продавець не мав можливості заповнити видаткові накладні.

Таким чином, посилаючись на частину 3 статті 220 ГПК України, відповідач зазначає, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, відповідач зазначає, що мав всі технічні можливості передати у власність товар у кількості 2000 тонн у строк з 28.11.2019 по 30.11.2019, що підтверджується листом № 04/09/19-1 від 04.09.2019, в якому ТОВ "Енергетик Дніпро" запропонував ТОВ "Крона Імпульс Плюс" графік відвантаження товару з урахуванням технічних можливостей останнього.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що 29.10.2019 та 30.10.2019 позивач отримав товар за Специфікацією № 8 від 02.10.2019, це підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, що повністю спростовує твердження позивача про те, що надзвичайна ситуація, яка сталася 28.10.2019 року на ТОВ «Потоки», якимсь чином могла зупинити поставку товару за договором, адже після цієї дати, поставки продовжувалися, позивач забирав товар зі складу.

Як вважає відповідач, це вказує на те, що позивач не втратив інтерес до виконання договору, зокрема до поставки товару, як зазначив останній у листі № 1411/1 ВІД 14.11.2019. Навпаки, ТОВ "Крона Імпульс Плюс" продовжувало і наділі отримувати товар за спірним договором, виконуючи обов`язки по іншим специфікаціям та отримуючи той самий товар.

Таким чином, позивач не витратив інтерес до товару, а тому не може вимагати від відповідача повернення передоплати.

Крім того, відповідач зазначає, що акт № 192 від 23.01.2020 не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, адже ТОВ "Енергетик Дніпро" виконало свої обов`язки щодо поставки товару, а у ТОВ "Крона Імпульс Плюс" наявний інтерес до товару.

Ухвалою від 02.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162, 172 Господарського процесуального кодексу України.

17.03.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено належні докази надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро", а також обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми боргу, відсутність яких на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.04.2020, після чого розгляд підготовчого засідання відкладався до 20.05.2020.

28.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" заборгованості у сумі 1 567 274,06 грн., з яких: 1 052 102,44 грн. - сума заборгованості за товар отриманий за специфікаціями №№7, 8; 225 288,00 грн. - витрати (збитки), 129 976,66 грн. - пеня, 15 591,03 грн. - 3% річних, 83 152 ,23 грн. - 16% річних, 52 605,11 грн. - штраф 5%, 8 558,58 грн. - інфляція грошових коштів.

Судові витати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги, за зустрічним позовом, обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Крона Імпульс Плюс" (відповідачем за зустрічним позовом) умов договору поставки № 2811\1 від 28.11.2018, щодо отримання товару, у зв`язку з чим позивачу завдано збитки, пов`язані із його зберіганням, на загальну суму 225 288,00 грн.

Вимоги щодо стягнення заборгованості за товар, штрафних санкцій річних та інфляції грошових коштів, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного вище договору, щодо здійснення розрахунків, за отриманий товар.

У відзиві на зустрічний позов, ТОВ "Крона Імпульс Плюс" заперечує проти заявлених ТОВ «Енергетик Дніпро» вимог, посилаючись на таке.

Відповідно до умов спірного Договору відповідачем було здійснено 100% попередню оплату за товар, проте, позивач зобов`язання щодо поставки товару згідно Специфікації № 6 від 08.08.2019 у строк до 30.11.2019 не виконав.

Посилання позивача на відсутність обов`язку щодо повідомлення відповідача про час та місце, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього, та надання графіку поставки транспортних засобів під завантаження на листопад 2019 року із зазначенням дат відвантаження, кількості тон, що можуть бути завантаженні протягом доби, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що останній неодноразово протягом листопада здійснював дії з отримання товару, звертався до позивача з запитом про надання графіку поставки, що підтверджується листами, які долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідачем не виконано умови спірного договору у строк до 30.11.2019, що передбачало надання графіку подання транспортних засобів під завантаження, завантаження товару у транспортний засіб, оформлення та надання позивачу товаросупровідних документів, видаткової накладної, посвідчення якості та здійснення передачі товару за кількістю та якістю відповідно до інструкції П-6, П-7 Держарбітражу СРСР, інших актів законодавства України, у зв`язку з чим позивач не мав можливості отримати товар у строк до 30.11.2019.

Таким чином, внаслідок прострочення боржника (позивача), виконання зобов`язання за спірним договором втратило інтерес для кредитора ( відповідача), у зв`язку з чим останній відмовився від прийняття виконання, та звернувся з позовом до ТОВ «Енергетик Дніпро» про повернення попередньої оплати.

Щодо понесених позивачем збитків у розмірі 225 288,00, які пов`язані з витратами за послуги відповідального зберігання лушпиння соняшника гранульованого в кількості 2000 тонн, зарезервованого для ТОВ «Крона Імпульс Плюс», за період з 01.12.2019 по 27.04.2020, відповідно до договору відповідального зберігання товару № 2-3Б від 01.10.2018 року, укладеного з ТОВ «Патоки», відповідач зазначає таке.

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: порушення зобов`язання, самі збитки, причинний зв`язок між ними, вина.

Відповідач звертає увагу суду на те, що порушення господарського зобов`язання мало місце саме з боку ТОВ «Енергетик Дніпро», що виключає можливість застосування правових наслідків у вигляді відшкодування шкоди до ТОВ «Крона Імпульс Плюс».

До того ж, відповідач вказує на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту здійснення господарських операцій з надання послуг відповідального зберігання товарів згідно договору відповідального зберігання № 2-3Б від 01.10.2018.

Щодо стягнення основної суми боргу, відповідач вказує на те, що заборгованість за товар, поставлений згідно Специфікації 7 від 05.09.2019 та Специфікації 8 від 02.10.2019 відсутня, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 192 від 23.01.2020.

Згідно вказаного акту станом на 31.12.2019 борг ТОВ «Енергетик Дніпро» складає 3 581 389,40 грн., що повністю спростовує посилання позивача про наявність заборгованості з боку відповідача станом на 27.04.2020.

Безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню відповідач вважає також вимоги щодо стягнення пені, 3% річних, 16 % процентів за користування чужими грошовими коштами, 5% штрафу та інфляції грошових коштів.

Таким чином, ТОВ "Крона Імпульс Плюс" вважає, що усі вимоги ТОВ «Енергетик Дніпро» за зустрічним позовом, є неправомірними, не підтвердженими належними доказами, а відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив за зустрічним позовом позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на зустрічний позов, з огляду на таке.

ТОВ «Крона Імпульс Плюс» не надано жодного доказу на підтвердження факту того, що саме ТОВ «Енергетик Дніпро» ініціював перенесення строків поставки, а тому відповідачем не доведено, що строки поставки за Специфікацією № 6 були змінені за зверненням позивача.

Крім того, позивач вважає, що вказана обставина, а саме – вирішення питання про те, хто саме був ініціатором зміни строків поставки, не має жодного значення для справи, адже Специфікація № 6 у редакції зі строком поставки до 30.11.2019 була погоджена та підписана представниками обох сторін.

Позивач зазначає, що у зв`язку з тим , що покупець не здійснював дії щодо отримання товару, постачальник не мав можливості заповнити видаткові накладні.

Посилаючись на частину 3 статті 220 ГПК України, останній зазначає, що не прострочив виконання свого зобов`язання за спірним Договором, зокрема за Специфікацією № 6.

Твердження відповідача стосовно того, що постачальник не мав технічної можливості передати у власність товар у кількості 2000 тонн у строк з 28.11.2019 по 30.11.2019 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки листом 04/09/19-1 від 04.09.2019 позивач запропонував покупцю графік відвантаження товару з урахуванням технічних можливостей останнього, таким чином товар був готовий до відвантаження вчасно, свій обов`язок постачальник виконав.

Також, позивач зазначає, що не мав обов`язку перед відповідачем зі здійснення завантаження товару на транспортні засоби покупця.

Крім того, надзвичайна ситуація на території ТОВ «Потоки», як зазначає позивач, ніяким чином не вплинула на дати поставки.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не надано достатніх доказів, які підтверджують факт здійснення господарської операції з надання послуг відповідного зберігання товару згідно з договором відповідального зберігання № 2-3Б від 01.10.2018, останній зазначає, що ним були надані до суду платіжні доручення, які повністю підтверджують здійснення останнім оплати за цим договором.

Крім того, як зазначає позивач, документ із підписом бухгалтера, який було скріплено печаткою підприємства, вказує на підтвердження викладеної у ньому інформації та визнання його змісту безпосередньо підприємством.

Таким чином, головний бухгалтер ТОВ «Потоки» Сливинська С.А. має повноваження підписувати документи, які відображають стан заборгованості та руху коштів у бухгалтерському обліку. Саме таку інформацію містить довідка № 27/04-1 від 27.04.2020, яка підписана головним бухгалтером ТОВ «Потоки» Сливинська С.А. та скріплено печаткою підприємства.

Отже, твердження відповідача, що головний бухгалтер ТОВ «Потоки» не є уповноваженою особою, яка має право підписувати документи є безпідставними.

Також, відповідачем надано лист ТОВ «Потоки» № 215 від 19.06.2020, що підтверджує факт здійснення господарської операції з надання послуг відповідального зберігання товару згідно з договором відповідального зберігання № 2-3Б від 01.10.2018 та відсутності заборгованості ТОВ «Енергетик Дніпро» з оплати вказаних послуг.

Позивач вважає, що акт звірки № 192 від 23.01.2020 є лише технічним документом та не свідчить про залік зустрічних вимог між сторонами.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом, в яких останній зазначає, що листом №19 від 28.11.2019 постачальник лише формально повідомив про готовність здійснювати відвантаження товару, без повідомлення строків та кількості транспортних засобів, що свідчить про відсутність реального наміру з боку постачальника здійснювати відвантаження товару, а лише про його намагання уникнути відповідальності за порушення зобов`язання за договором.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що попри відсутність в Специфікації № 6 від 08.08.2019 прямо встановленого обов`язку постачальника здійснювати завантаження товару, цей обов`язок за згодою сторін був покладений на постачальника.

Відповідач мав реальний намір отримати товар в строк до 30.11.2019 та здійснити всі залежні від нього дії для отримання цього товару, що підтверджується листами № 1411/1 від 14.11.2019 та № 2511/1 від 25.11.2019.

Проте, позивач не виконав свої зобов`язання за Договором № 2811/1 від 28.11.2018 в строк до 30.11.2019.

Саме тому прийняття виконання від боржника, а саме прийняття товару за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 в кількості 2000 тонн втратило інтерес для кредитора, у зв`язку з чим він скористався своїм правом відмовитися від прийняття простроченого виконання.

Крім того, відповідач зазначає, що акт № 192 від 23.01.2020 свідчить про те, що позивачем та відповідачем суму в розмірі 643 718,72 грн., сплачену, як попередню оплату за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 зараховано в рахунок сплати заборгованості за товар, поставлений згідно Специфікації № 7 від 05.09.2019; суму в розмірі 694 909,28 грн., сплачену, як попередню оплату за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 зараховано в рахунок сплати заборгованості за товар, поставлений згідно Специфікації № 8 від 02.10.2019 та станом на 31.12.2019 заборгованість ТОВ «Енергетик Дніпро» перед ТОВ «Крона Імпульс Плюс» складає 3 581 389,40 грн., що повністю спростовує посилання позивача про наявність заборгованості з боку відповідача за зустрічним позовом станом на 27.04.2020.

Щодо здійснення витрат позивачем на зберігання товару, відповідач вважає, що оскільки жодного порушення зобов`язання з боку відповідача не було, це виключає можливість застосування до нього правових наслідків у вигляді відшкодування шкоди.

Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з надання послуг відповідального зберігання товару згідно з договором відповідального зберігання № 2-3Б від 01.10.2018.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що вимоги ТОВ «Енергетик Дніпро» є необґрунтованими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 04.05.2020 вказану вище зустрічну позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

18.05.2019 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява, до якої останнім залучено належні докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача та докази на підтвердження перерахування грошових коштів в сумі 225 288,00 грн. за зберігання товару за договором № 2-3Б від 01.10.2018, відсутність яких на момент подання зустрічної позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

Ухвалою суду від 20.05.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" для спільного розгляду з первісним позовом.

Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні на 15.06.2020.

У судовому засіданні 20.05.2020 розгляд підготовчого засідання відкладено до 15.06.2020, про що постановлено ухвалу суду.

04.06.2020 на адресу суду від ТОВ "Крона Імпульс Плюс" надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 15.06.2020, розглянуто клопотання ТОВ "Крона Імпульс Плюс" про витребування доказів, в задоволенні якого, з огляду на відсутність підстав, передбачених статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом відмовлено.

Ухвалою суду від 15.06.2020 розгляд підготовчого засідання відкладався до 08.07.2020.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 08.07.2020, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" залишено без руху у зв`язку з недодержанням вимог, викладених у статті 162 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд підготовчого засідання до 21.07.2020, про що постановлено ухвалу суду.

15.07.2020 ТОВ "Енергетик Дніпро" подано до суду заяву, до якої останнім залучено обґрунтовані розрахунки суми збитків у розмірі 225 288,00 грн., пені, штрафу, річних та інфляції грошових коштів щодо вказаних ТОВ "Енергетик Дніпро" видаткових накладних із зазначенням сум та періодів прострочення та початку періоду їх нарахування, відсутність яких стала підставою для залишення зустрічної позовної заяви без руху.

20.07.2020 ТОВ "Енергетик Дніпро" подано до суду заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення пені до 133 564,36 грн., 3% річних до 15 937,54 грн., 16% річних до 84 964,25 грн. та інфляції грошових коштів до 17 290,61 грн.

Вимоги щодо стягнення суми основного боргу та штрафу за зустрічним позовом залишились незмінними.

Подана ТОВ "Енергетик Дніпро" заява прийнята судом до розгляду.

21.07.2020 ТОВ "Крона Імпульс Плюс" подані до суду додаткові письмові пояснення у справі.

Ухвалою від 21.07.2020 господарським судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 20.08.2020 та відкладено підготовче засідання до 18.08.2020.

13.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 18.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.09.2020, про що постановлено ухвалу суду.

13.08.2020 ТОВ "Крона Імпульс Плюс" подані до суду додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.09.2020, представником ТОВ "Крона Імпульс Плюс" обґрунтовані позовні вимоги, а представником ТОВ "Енергетик Дніпро" викладені заперечення за первісним позовом.

Ухвалою від 07.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2020.

14.09.2020 ТОВ "Енергетик Дніпро" були подані через канцелярію суду додаткові письмові пояснення.

15.09.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування позивача за первісним позовом у даній справі є неналежне виконання умов договору поставки № 2811\1 від 28.11.2018 стосовно повної та своєчасної передачі товару.

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (Постачальник) укладено договір поставки № 2811\1 (далі – Договір).

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати) Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Номенклатура, кількість, вартість та інші характеристики Товару визначаються для кожної окремої партії Товару в додатках до цього Договору (Специфікаціях), погоджених сторонами, які є невід`ємною її частиною.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору ціна Товару та сума вартості партії Товару вказуються сторонами у Специфікації та/або видаткових накладних.

Загальна вартість Договору складається з всіх вартостей окремих поставок Товару, що здійснюється на умовах цього Договору.

Умови оплати визначаються в Специфікаціях.

Пунктами 4.1, 4.2 сторони погодили, що строки та умови поставки Товару узгоджується сторонами окремо та вказуються у Специфікаціях до цього Договору.

Товар постачається Покупцю за його замовленнями окремими партіями на підставі письмової заявки Покупця, якщо інше не передбачено Договором та/або Специфікацією. Заявку на поставку товару Покупець має право передати одним із таких способів: засобами поштового/факсимільного/телефонного зв`язку; електронною поштою; вручити під розписку за підписом уповноваженої особи Покупця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, що передують дню поставки. На підставі отриманої від Покупця заявки, Постачальник формує Специфікацію та передає Покупцю для погодження.

Відповідно до пункту 4.10 Прийомка Товару за кількістю, комплектністю та якістю здійснюється Покупцем під час передачі товару Постачальником Покупцю. При прийманні товару сторони куруються Інструкціями П-6, П-7 Держарбітражу СРСР, іншими актами законодавства України.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 Договору).

До Договору поставки № 2811\1 від 28.11.2018 сторонами було складено та підписано Специфікації № 6 від 08.08.2019, № 7 від 05.09.2019 та № 8 від 02.10.2019 (а.с. 35, 36, 45, 88 том-1), відповідно до яких Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цими Специфікаціями передати у власність Покупцю Товар - лушпиння гранульоване, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах передбачених цими Специфікаціями.

Згідно пункту 1 Специфікації № 6 вартість партії Товару становить: 4 608 000,00 грн. з ПДВ 20% за 2000 тонн.

Пунктом 2 Специфікації № 6 передбачено, що поставка Товару за даною Специфікацією здійснюється на умовах: EXW – м. Дніпро, вул. Байкальська, 9 (Інкотермс 2010).

В пункті 3 Специфікації № 6 визначено строк поставки Товару - до 01.10.2019, в подальшому сторонами вносились зміни у вказаний пункт специфікації, і в кінцевій редакції визначено строк поставки товару - до 30.11.2019.

Розрахунок за товар здійснюється на наступних умовах:

- передоплата в розмірі 100% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Специфікації (пункт 4 Специфікації № 6).

Відповідно до пункту 1 Специфікації № 7, вартість партії Товару становить: 2 004 000,00 грн. з ПДВ 20% за 1000 тонн.

Пунктом 2 Специфікації № 7 передбачено, що поставка Товару за даною Специфікацією здійснюється на умовах: EXW – м. Дніпро, вул. Байкальська, 9 (Інкотермс 2010).

Розрахунок за товар здійснюється на наступних умовах:

- 100% передоплата за кожні 300 тонн товару протягом одного календарного дня з моменту отримання рахунку від Постачальника (в тому числі електронною поштою) (пункт 3 Специфікації № 7).

Постачальник здійснює поставку Товару партіями, після отримання від Покупця повної оплати вартості відповідної партії Товару.

Строк поставки Товару: до 10.10.2019

В пункті 1 Специфікації № 8, вартість партії Товару становить: 2 000 040,00 грн. з ПДВ 20% за 1000 тонн.

Пунктом 2 Специфікації № 87 передбачено, що поставка Товару за даною Специфікацією здійснюється на умовах: EXW – м. Дніпро, вул. Байкальська, 9 (Інкотермс 2010).

Розрахунок за товар здійснюється на наступних умовах:

- 100% передоплата за кожні 300 тонн товару протягом одного календарного дня з моменту отримання рахунку від Постачальника (в тому числі електронною поштою) (пункт 3 Специфікації № 8).

Постачальник здійснює поставку Товару партіями, після отримання від Покупця повної оплати вартості відповідної партії Товару.

Строк поставки Товару: до 31.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючи умови договору позивачем, у період з 08.08.2019 по 15.10.2019 на рахунок відповідача здійснено перерахування попередньої оплати на загальну суму 6 810 412,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 37-42, 167-169 том - 1).

Відповідач, в свою чергу, здійснив відвантаження ТОВ "Крона Імпульс Плюс" товару за Специфікацією № 7 від 05.09.2019 та за Специфікацією № 8 на загальну суму 3 229 022,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 90-166 том - 1).

У зв`язку із зупиненням відвантаження продукції, позивач 14.11.2019 звернувся до відповідача з листом № 1411/1, в якому просив терміново надати свою пропозицію з приводу вирішення питання, або розглянути нові умови контракту відносно вартості та строків постачання, або розглянути можливість повернення грошових коштів, що були перераховані на розрахунковий рахунок останнього за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 (а.с. 56 том-1).

Вказаний лист був отриманий відповідачем 26.11.2019, що підтверджується витягом із сайту Укрпошти та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57-58 том-1).

Проте, останній відповіді на вказаний лист не надав.

25.11.2019 листом № 2511/1 позивач повідомив відповідача, що готовий виконувати свої обов`язки по вивозу продукції по Специфікації № 6 від 08.08.2019 та просив надати графік постановки транспорту під завантаження продукції (а.с. 59 том-1).

Відповідач листом № 19 від 28.11.2019 повідомив позивача про готовність товару до відвантаження та просив здійснити всі необхідні дії з метою прийняття товару згідно до погоджених сторонами умов поставки (а.с. 61 том-1).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем так і не було здійснено передачі товару ТОВ «Крона Імпульс Плюс» за Специфікацією № 6.

Посилання відповідача на не подачу ТОВ «Крона Імпульс Плюс» транспортних засобів під завантаження, у визначеному місці поставки, спростовуються матеріалами справи, із яких вбачається, що після отримання повідомлення від ТОВ «Енергетик Дніпро», яке викладене в листі від 28.11.2019 про готовність товару до відвантаження, позивачем 29.11.2019, 30.11.2019, 02.122019 та 03.12.2019 подавались транспортні засоби під завантаження, проте в них здійснювалась передача товару за Специфікацією № 8, строк постачання за якою закінчився ще 31.10.2019.

Таким чином, відповідач свого зобов`язання за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 щодо поставки товару у визначений строк до 30.11.2019 не виконав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Листом № 1612/1 від 16.12.2019 ТОВ «Крона Імпульс Плюс» повідомило ТОВ «Енергетик Дніпро»,про те, що внаслідок прострочення боржником виконання зобов`язання, останнє втратило інтерес для кредитора і він відмовляється від прийняття його виконання, у зв`язку з чим просить не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання цієї претензії повернути суму попередньої оплати (а.с. 62-63 том-1).

Вказаний лист був отриманий відповідачем 23.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61 том-1).

Листом № 1002/1 від 10.02.2020 позивач повторно звертався до відповідача про повернення попередньої оплати.

Це повідомлення надіслано відповідачу 12.02.2020 рекомендованою кореспонденцією № 4909400512798, що підтверджується накладною АТ "Укрпошта" та описом вкладення у цінний лист (а.с. 68 том-1).

Крім зазначених вище первинних документів, які свідчать про перерахування відповідачу грошових кошті на загальну суму 6810412 грн. та видаткових накладних, які підтверджують факт передачі відповідачем позивачу товару на загальну суму 3229022,60 грн., позивачем до матеріалів справи залучено копію акту звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 23.01.2020, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором складає суму 3581389,40 грн., яка позивачем і заявлена до примусового стягнення.

Документального підтвердження яке б спростовувало зазначене вище, відповідачем надано не було.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань згідно Договору та не повернув отриманого авансу в розмірі 3 581 389,40 грн., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, покупцю законом надано право відмовитись в односторонньому порядку від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В матеріалах справи наявне повідомлення від № 1612/1 від 16.12.2019 адресоване відповідачу, про відмову позивача прийняття виконання зобов`язання та вимога про повернення грошових коштів.

У відповідності до пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Дану вимогу надіслано відповідачу 17.12.2019 та 12.02.2020 рекомендованою кореспонденцією № 4909400423140, № 4909400512798, що підтверджується квитанцією АТ "Укрпошта", описом вкладення та накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога була отримана відповідачем 23.12.2020.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 3 581 389,40 грн. сплачених в якості попередньої оплати за поставку товару, яка фактично виконана не була.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вимоги позивача, щодо стягнення суми попередньої оплати, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що відвантаження товару не здійснювалося з вини позивача, а саме те, що ТОВ «Крона Імпульс Плюс» не надавався транспорт для вивезення товару за Специфікацією № 6, судом до уваги не приймаються, оскільки останнім не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного факту.

Як вже було зазначено вище, та вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами, в період з 11.10.2019 по 03.12.2019 здійснювалися відвантаження товару за Специфікацією № 8, в транспортні засоби, що надавались ТОВ «Крона Імпульс Плюс».

Таким чином, у суду достатньо підстав вважати, що на територію ТОВ «Потоки» позивачем здійснювалася подача транспорту для отримання товару відповідно до умов спірного договору та специфікацій до нього, в тім числі і №6, проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що останній мав намір та вчиняв будь-які дії по передачі позивачу спірного товару у відповідному обсязі та у вказаний період за Специфікацією № 6.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 28.11.2019 повідомив позивача про можливість останнім отримати товар за Специфікацією № 6, проте доказів на підтвердження того, що у нього є технічна можливість відвантажити товар в об`ємі 2000 тонн до кінця граничного терміну за вказаною Специфікацією ТОВ «Енергетик Дніпро» до суду не надано, як і не надано графіку постановки транспортних засобів, за яким позивач повинен був надавати транспортні засоби для завантаження товару в листопаді 2019.

Посилання відповідача на запропонований графік, що надавався у вересні 2019 , не заслуговують на увагу, оскільки в подальшому, як вже зазначалося вище, строк поставки товару було змінено.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частиною 1 статті 77 ГПК України).

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування позивача за зустрічним позовом у даній справі є неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору поставки № 2811\1 від 28.11.2018 стосовно приймання та вивезення товару; оплати за поставлений товар; наявність підстав для стягнення збитків з відповідача.

При розгляді первісного позову господарським судом встановлено факт укладання сторонами 28.11.2018 Договору поставки 2811\1 від 28.11.2018 та Специфікацій № 6 від 08.08.2019, № 7 від 05.09.2019 та № 8 від 02.10.2019.

Як зазначає позивач, листом за вих. № 04/09/19-1 від 04.09.2019 останній повідомив відповідача про готовність товару за Специфікацією № 6 від 08.08.2019 до відвантаження за адресою: м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9, та запропонувало графік поставки товару.

В подальшому, сторонами вносились зміни в Специфікацією № 6 щодо строків поставки товару, остання редакція якої передбачала поставку товару за сказаною специфікацією – до 30.11.2019.

Як вказує позивач у зустрічній позовній заяві, його підприємство 26.11.2019 отримало листа від відповідача з проханням розглянути можливість повернення грошових коштів, що були перераховані на розрахунковий рахунок останнього за Специфікацією № 6 від 08.08.2019, а також просив терміново надати свою пропозицію з приводу вирішення питання, або розглянути нові умови контракту відносно вартості та строків постачання (а.с. 56 том-1).

Листом № 19 від 28.11.2019 позивач повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження та просив здійснити всі необхідні дії з метою прийняття товару згідно до погоджених сторонами умов поставки (а.с. 61 том-1).

Крім того, позивачем було повторно направлено на адресу відповідача лист № 24 від 10.12.2019, в якому останнім зазначено про готовність товару до відвантаження, вказаний лист отриманий відповідачем новою поштою 13.12.2019, згідно даних трекінгу нової пошти (експресс-накладна № 10035014188).

Проте будь-якої відповіді на вказаний лист на адресу постачальника не надходив.

В подальшому, ТОВ «Енергетик Дніпро» листами-вимогами № 34 від 15.01.2020, № 5 від 30.01.2020, № 8 від 11.02.2020 та № 15 від 03.03.2020 неодноразово повідомляло ТОВ «Крона Імпульс Плюс» про готовність товару до відвантаження та вимагало здійснити всі необхідні дії з метою прийняття товару.

Проте, відповідач жодних заходів з приймання товару на погоджених сторонами умовах не здійснив.

В свою чергу слід зазначити про те, що 01.10.2018 між ТОВ «Енергетик Дніпро» (Поклажодавець) та ТОВ «Потоки» (Зберігач) укладено Договір № 2-3Б відповідального зберігання товару, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов`язується передати на відповідальне зберігання Зберігачу готову продукцію, а саме: олію соняшникову, лушпиння соняшникове (гранульоване та негранульоване), шрот, відходи другої категорії та сплатити вартість наданих послуг, а Зберігач зобов`язується прийняти товар на зберігання та повернути його Поклажодавцю на умовах, передбачених цим Договором (а.с.32-34 том-2).

Відповідно до пункту 5.1 Договору вартість послуг зі зберігання, в тому числі: вартість послуг зі зберігання лушпиння соняшнику за добу складає 0,63 грн. за одну тону без ПДВ, вартість ПДВ – 0,756 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов вказаного договору ТОВ «Енергетик Дніпро» передало ТОВ «Потоки» на зберігання лушпиння соняшникове у кількості 2000 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 35-58 том- 2).

Таким чином, позивач був вимушений здійснювати оплату за зберігання неприйнятого товару покупцем у кількості 2000 тонн, у зв`язку з чим останній поніс збитки на загальну суму 225 288,00 грн.

Крім того, позивачем було здійснено поставку товару відповідно до Специфікацій № 7,8, що підтверджується видатковими накладними копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 78-118 том-2).

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 2 202 412,00 що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Не сплачена відповідачем частина грошових коштів за отриманий товар становить 1 052 102,44 грн.

Таким чином, не сплачена відповідачем сума збитків у розмірі 225 288,00 грн. та грошових коштів у сумі 1 052 102,44 за отриманий товар і стала причиною звернення позивача до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 225 288,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України), тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої стаття 224 Господарського кодексу України, пов`язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв`язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тому, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «Крона Імпульс Плюс» не виконала обов`язку щодо прийняття товару за Специфікацією № 6.

Як вже було встановлено при розгляді вимог за первісним позовом, посилання відповідача на не подачу ТОВ «Крона Імпульс Плюс» транспортних засобів під завантаження, у визначеному місці поставки, спростовуються матеріалами справи, із яких вбачається, що після отримання повідомлення від ТОВ «Енергетик Дніпро», , яке викладене в листі від 28.11.2019 про готовність товару до відвантаження, позивачем 29.11. 2019, 30.11.2019, 02.12 та 03.12.2019 подавались транспортні засоби під завантаження, проте в них здійснювалась передача товару за Специфікацією № 8, строк постачання за якою закінчився ще 31.10.2019.

Таким чином, саме позивач ТОВ «Енергетик Дніпро», не виконало свого зобов`язання щодо передачі товару за Специфікацією № 6, - ТОВ «Крона Імпульс Плюс».

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на підставі Договору № 2-3Б відповідального зберігання товару за актами приймання-передачі позивачем було передано ТОВ «Потоки» на зберігання товару в об`ємі 2000 тонн, який відповідач повинен був отримати саме за Специфікацією № 6.

Так, із наданих позивачем актів вбачається, що ним ТОВ «Потоки» у вересні 2019 передано на зберігання 2000 тн. лушпиння соняшникового гранульованого, в той час як відповідно до умов договору поставки №2811/1, за специфікаціями №№ 6, 7, 8, ТОВ «Енергетик Дніпро» повинно було передати ТОВ «Крона Імпульс Плюс» за період з 10.10.2019 по 30.11.2019 – 4000 тн. лушпиння соняшникового гранульованого.

Отже, слід прийти до висновку про відсутність причинного зв`язку між здійсненням оплати позивачем у сумі 225 288,00 грн. за Договором № 2-3Б відповідального зберігання товару та неодержанням відповідачем товару за Специфікацією № 6.

Таким чином, враховуючи, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, відсутні підстави для застосування до нього такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за Специфікаціями № 7,8 у сумі 1 052 102,44 грн., пені – 133 564,36 грн., 3 % річних - 15 937,54 грн.; 16% річних – 84 964,25 грн.; штрафу – 52 605,10 грн. та інфляції – 17 290,61 грн., суд знана чає таке.

При розгляді первісного позову судом було встановлено, що за спірним Договором ТОВ «Крона Імпульс Плюс» у період з 08.08.2019 по 15.10.2019 було здійснено попередню оплату в загальній сумі 6 810 412,00 грн.

Позивачем здійснено поставку товару за Специфікацією № 7 від 05.09.2019 та за Специфікацією № 8 на загальну суму 3 229 022,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с. 90-166 том - 1).

Зазначене вище вказує на те, що відвантаження товару за спірними специфікаціями, здійснювалось на умовах попередньої оплати, яка була передбачена умовами спірного договору та специфікаціями до нього.

Вказані обставини також відображені в підписаному сторонами в акті звірки взаємних розрахунків № 192, із якого вбачається відсутність заборгованості ТОВ «Крона Імпульс Плюс» перед позивачем за зустрічним позовом, та наявність заборгованості у ТОВ «Енергетик Дніпро» перед ТОВ «Крона Імпульс Плюс» за спірним договором в сумі 3 581 389,40 грн.

Вказаний документ не є первинним документом, що відображає господарські операції, проте, він складається саме на підставі первинних документів. Такий акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках – рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформативний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Документального підтвердження, які б спростовували вказані обставини, позивачем надано не було.

З огляду на викладене, слід прийти до висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, та безпідставності заявлених вимог як щодо стягнення суми основного боргу, так і вимог, щодо стягнення пені, річних штрафу та інфляції, які є похідними від суми основного боргу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем за первісним позовом заявлено витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 002 від 10.02.2020 та Додаткової угоди від 10.02.2020 до цього договору, що складає 5 950,00 грн., вказана сума підтверджуються складеним та підписаним актом виконаних робіт (а.с. 76-79 том-1).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, та відносно велику кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 950,00 грн. є обґрунтованими, та підлягають стягненню з ТОВ «Енергетик Дніпро».

Крім того, суд зазначає, що згідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні.

Враховуючи ціну позову, позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 53 720,84 грн.

Проте, під час звернення до суду останнім сплачено судовий збір у сумі 58 217,25 грн. за платіжним дорученням № 1174 від 14.02.2020 (а.с. 8 том-1).

Отже, надмірно сплачений судовий збір складає 4 496,41 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

З огляду на викладене, надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 4 496,41 грн. (чотири тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 41оп.) підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 87, 88, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (49107, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 4; код ЄДРПОУ 41467362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 41429568) 3 581 389,40 грн. (три мільйона п`ятсот вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят дев`ять гривень 40 коп.) – суму попередньої оплати, 53 720,84 грн. (п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять гривень 84 коп.) судового збору, 5 950,00 грн. (п`ят тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.) витрати на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом:

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" про стягнення грошових коштів у сумі 1 581 752,30 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.09.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко