Ухвала суду № 91781639, 21.09.2020, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/838/19

Провадження №2-з/193/3/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

21 вересня 2020 року смт.Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумська О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача: ОСОБА_2 про забезпечення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації (в порядку ст. 151 ЦПК України),-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року до суду звернувся представник позивача: ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача: ОСОБА_2 про забезпечення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації (в порядку ст. 151 ЦПК України).

В заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача: ОСОБА_2 вказує, що до Софіївського районного суду Дніпропетровської області пред`явлено позов до Селянського (Фермерського) господарства «Вдале» з вимогами про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації.

Представник позивача зазначає, що на даний час, на спірній земельній ділянці, а саме - земельній ділянці з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Мар`є-Дмитрівської сільської ради (на даний час Девладівська об`єднана територіальна громада) Софіївського району Дніпропетровської області та яка є власністю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, знаходяться посіви сільськогосподарських культур Відповідача- СФГ «ВДАЛЕ».

Оскільки на спірній земельній ділянці в залежності від погодних умов виконуються польові роботи (збір урожаю, культивація, посів, внесення ЗЗР тощо), представник позивача вважає, що існує високий ризик того, що Відповідач зможе розпочати сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці вже після збору врожаю соняшника і це призведе до завдання значних збитків потерпілому та унеможливить виконання рішення суду.

Представник позивач вважає, що належне забезпечення позову можливе шляхом заборони СФГ «ВДАЛЕ» вчиняти будь-які дії, пов`язані з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ -01.01), яка знаходиться на адміністративній території Мар`є-Дмитрівської сільської ради (на даний час Девладівська об`єднана територіальна громада) Софіївського району Дніпропетровської області як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду. Тому представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Селянському Фермерському Господарству «ВДАЛЕ» ЄДРПОУ 32627155, вчиняти будь-які дії, пов`язані з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Мар`є-Дмитрівської сільської ради (на даний час Девладівська об`єднана територіальна громада) Софіївського району Дніпропетровської області, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб, після збирання соняшника врожаю 2020 року.

Розглянувши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, приходжу до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до норм ч. 2ст.149ЦПК України «Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду».

Разом з тим ст.150 ЦПК України не містить вичерпний перелік заходів забезпечення позову, так пунктом 10 частини 1 вказаної статті визначено, що позов забезпечується також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Позивачем не надано доказів виникнення між сторонами спору, у даному випадку не надано доказів про наявність договору оренди, укладеного заявником з СФГ «ВДАЛЕ».

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

На думку суду, запропонований заявником вид забезпечення позову може обмежити можливість реалізації для сторін права користуватись та розпоряджатись зазначеним майном, а також перешкоджатиме господарській діяльності, з врахуванням цільового призначення земельної ділянки та може призвести до незворотних наслідків.

Так, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

В поданій заяві позивачем не наведено обставин, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку незастосування забезпечення позову, з огляду на спірні правовідносини, як і не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що застосування даних видів забезпечення позову є ефективним способом захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та їх невжиття призведе до порушення його прав.

Положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до норм ЦПК України одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та передбачають вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що вимога про заборону користування земельною ділянкою не є обґрунтованою, оскільки користування земельною ділянкою не тягне за собою її знищення або зменшення цінності.

Зазначені обставини в їх системному зв`язку свідчать, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,статтями 149-153 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача: ОСОБА_2 про забезпечення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації (в порядку ст. 151 ЦПК України)- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Суддя О.В.Шумська