Рішення № 91781262, 24.09.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4106/20

Провадження № 2/185/2736/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А. С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/4106/2020 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерне товариство "Юнекс Банк" про захист прав споживача та визнання частини кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

17.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Юнекс Банк" про визнання частини кредитного договору недійсним. Просила визнати п. 1.4.3. кредитного договору № 0.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019 недійсним. Вимоги позову мотивовані тим, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору №0.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019 банк надав позивачці кредит на споживчі цілі в сумі 23711,34 грн зі сплатою 10 % річних за користування кредитом, щомісячної комісії 2,99%, та строком повернення до 01 серпня 2021 року. Умовами договору передбачено щомісячну комісію в розмірі 2,99% від суми кредиту, яка включається до складу щомісячних ануітетних платежів. Обов`язок сплачувати комісію позивач вважає несправедливою умовою договору, яка суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому просить визнати вказану умову недійсною з моменту укладення договору.

Ухвалою судді від 24.06.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного провадження.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримала, просить суд розглянути справу за її відсутності за наявними доказами у справі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору №0.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019, що укладеного між сторонами, банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів».

За змістом ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

У постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16 Верховний суд висловив правову позицію, за змістом якої положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пунктів 3-6 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49, банк розраховує загальну вартість кредиту для споживача (далі - загальна вартість кредиту) у грошовому виразі згідно з методикою, наведеною в додатку 1 до цих Правил. Банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк розраховує реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит (далі - реальна річна процентна ставка) у процентах згідно з методикою, наведеною в додатку 3 до цих Правил.

За змістом додатку №2 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у платежах за додаткові та супутні послуги зазначаються усі платежі споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту із зазначенням виду кожної послуги, зокрема: за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту.

Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Дослідженням кредитного договору №0.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019 (а.с.7-9), встановлено, що його пунктом 1.4.3 передбачена сплата позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту без зазначення того, які саме додаткові та супутні послуги з обслуговування кредиту за вказану комісію надаються боржнику.

З урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умова кредитного договору №0.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019, викладена у п.1.4.3, є незаконною, оскільки нею передбачено нарахування комісії без зазначення того, які саме додаткові та супутні послуги за вказану комісію надаються боржнику.

Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2019 року, справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року, справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02 жовтня 2019 року, справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.

У відповідності до ч.4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Вказане свідчить про наявність підстав для визнання недійсним пункту 1.4.3 кредитного договору №00.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК). У даній категорії справ позивач звільнена від сплати судового збору. Тому, з огляду на задоволення позову, судовий збір за вимогу немайнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 89,133,141,258-265,212,280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерне товариство "Юнекс Банк" про захист прав споживача та визнання частини кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним пункт 1.4.3. кредитного договору № 0.024.98.0819.ФО_К від 01.08.2019, укладеного між Акціонерним товариством "Юнекс Банк" та ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» (04070, м. Київ вул. Почайнинська,38; код ЄДРПОУ: 20023569) на користь держави 840,80 грн. судового збору.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», 04070, м. Київ вул. Почайнинська,38; код ЄДРПОУ: 20023569.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко