Рішення № 91780665, 13.03.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2637/18

№ провадження 2-др/208/5/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

За участі:

Секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

Представника позивача - адвоката Пипи А.О.,

Представника відповідача - адвоката Куценка В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пипи А.О. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди»», суд -

встановив:

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди»», - задоволено частково.

А саме:

« стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди» - 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати понесені стороною позивача ОСОБА_1 при сплаті судового збору за вимоги немайнового характеру у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, з врахуванням ст. 141 ЦПК України, в частині суми 493 (чотириста дев`яносто три) гривні 36 копійок - покласти на позивача.

Судові витрати понесені стороною відповідача ОСОБА_2 , як витрати на правову правничу допомогу, в частині позовних вимог немайнового характеру на суму 1076 (однієї тисячі сімдесяти шести) гривень 86 копійок, з врахуванням часткового задоволення позову, згідно до ст. 141 ЦПК України в розмірі 269 (двісті шістдесяти дев`яти) гривень 22 копійки, - покласти на відповідача.

З врахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, визначити суму до відшкодування понесених судових витрати позивачем ОСОБА_1 , які підлягають стягненню зі сторони відповідача, на його користь, у розмірі 211 (двісті одинадцяти) гривень 44 копійки, та суму до відшкодування понесених судових витрат відповідачем ОСОБА_2 , що підлягають стягненню на його користь зі сторони позивача, у розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 64 копійки,

В порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову, та покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплатити на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,різницю визначених судових витрат, що становить 596 (п`ятсот дев`яносто шість) гривень 20 копійок.»

03 березня 2020 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвокат Куценко В`ячеслав Анатолійович подав через канцелярію суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 , третьої особи - ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВИЄННА ІНШУРАНС ГРУП» «про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків», згідно до якої просив:

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 523 (три тисячі п`ятсот двадцять три) гривні чотирнадцять копійок.

03 березня 2020 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пипи А.О. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди»», яким визнати судовий збір майнового характеру в розмірі, 1762 гривні 00 копійок.

Також, 03 березня 2020 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пипи А.О. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди»» яким врахувати витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень та стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу, понесену позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам на підставі статті 141 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в додатковому рішенні в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу, понесену позиваче, з огляду на наступне.

Враховуючи те, що сторони по справі не заперечували щодо проведення судового засідання без їх участі та фіксування технічних засобів, суд вважає можливим вирішити питання про ухвалення додаткового рішення, без участі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так, згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, визначено, що Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Як роз`яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

У травні 2018 року, представник Пипа Альона Олегівна , діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , подала до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області позов до ОСОБА_2 , третьої особи - ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВИЄННА ІНШУРАНС ГРУП» «про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків», згідно до якого просив:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

-16359 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 35 копійок, у відшкодування матеріальних збитків;

-5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - у відшкодування моральної шкоди;

-а також стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2466 гривень.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчий розгляд.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВИЄННА ІНШУРАНС ГРУП» «про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків», призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

27.11.2019 року представником позивача - адвокатом Пипа А.О. подано заяву про відмову від частини позовних вимоги заявлених в інтересах ОСОБА_1 , а саме від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 16359 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 35 копійок - матеріальних збитків.

В частині заявлених позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , просили стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 гривень 00 копійок - моральної шкоди; суму сплаченого судового збору 1762 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВИЄННА ІНШУРАНС ГРУП» «про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків», в частині позовних вимог ОСОБА_1 , а саме:

- 16359 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 35 копійок - матеріальних збитків, - з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - закрито.

При вирішенні питання про стягнення судового збору в розмірі 1792 гривні 00 копійок враховано Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВИЄННА ІНШУРАНС ГРУП» «про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків», в частині позовних вимог ОСОБА_1 , а саме:

- 16359 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 35 копійок - матеріальних збитків, - з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - закрито, та у відповідності до частини 3 статті 142 Цивільно процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача .

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. , де було розглянуто питання, щодо стягнення витрати на правничу допомогу.зазначено:

Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу

Велика Палата вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів стосовно розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин витрати по стягненню судового збору в розмірі 1762 гривень 00 копійок, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень не підлягають задоволенню. Оскільки відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, таку позицію викладено також в постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року, де вказано, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Суд зазначає, що представник позивача. Адвокат Пипи А.О. пропустила строк для звернення та для подання доказів понесених витрат.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

Керуючись ст.270 ЦПК України, суд,

постановив:

В задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пипи А.О. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди»» - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду - подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Додаткове Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2020 року (справа № 208/2637/18 провадження 2-др/208/5/20) є невід`ємною частиною Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року (справа № 208/2637/18 провадження 2/208/132/20).

Суддя Івченко Т. П.