Рішення № 91778854, 24.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2717/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1376 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1376, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Військової частини А1376 щодо виплати ОСОБА_1 не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2016 по 30.05.2019 включно.

2. Зобов`язати Військову частину А1376 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2016 по 30.05.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 31.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.05.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних дій відповідача, оскільки у період з 31.07.2016 по 30.05.2019 відповідачем не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивач проходив військову службу в період з 31.07.2016 по 30.05.2019 у Військовій частині А4590 та був звільнений саме з Військової частини А4590, яка є відокремленою юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, має власну печатку, керівництво, код ЄДРПОУ 00046775, самостійно видає накази, а тому самостійно несе відповідальність за протиправність дій чи бездіяльність. Вважає, що Військова частина А1376, в даному випадку, є неналежним відповідачем. Вказує, що позивачем не визначено, які його права порушив відповідач, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами. Також зазначив, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не с учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

14.08.2020 відповідачем подано до суду заяву про закриття провадження у справі, яка обґрунтована аналогічними підставами, що і відзив на позов.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній, серед іншого, зазначив, що Військова частина А1376 як орган, що виплачував грошове забезпечення позивачу, є належним відповідачем у даній справі, а Військова частина А4590, в якій позивач проходив службу, не має жодного відношення до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Розглянувши по суті подану заяву про закриття провадження у справі, суд відмовляє у її задоволенні, враховуючи таке.

За приписами частин 3-5 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Суд враховує, що позивачем подано позов до Військової частини А1376 і, як вказує позивач у відповіді на відзив, вказаний суб`єкт є належним відповідачем у даній справі; при цьому позивач категорично не згоден на заміну відповідача і вважає подане відповідачем клопотання спробою затягування вирішення спору.

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже прямою нормою Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено закриття провадження у справі з підстав подання позову до неналежного відповідача.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у спірний період з 31.07.2016 по 30.05.2019 проходив військову службу у Військовій частині А4590 (до перейменування з 01.01.2017 - Військова частина ПП В2287), що підтверджується військовим квитком позивача від 30.05.2016 серії НОМЕР_1 (а.с.22).

Наказом командира Військової частини А4590 (по стройовій частині) від 30.05.2019 №138 позивача, звільненого наказом командира Військової частини А4590 (по особовому складу) від 27.05.2019 №56-РС з військової служби у запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 30.05.2019 (а.с.23).

25.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, надати йому довідку про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення за весь період перебування на грошовому забезпеченні у Військовій частині А1376, починаючи з 31.07.2016 по 30.05.2019 (а.с.12-13).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, частиною 1 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №803/1252/17 (провадження №К/9901/50685/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом та визначаючи Військову частину А1376 як відповідача у справі, позивач виходив з того, що Військова частина А4590 зарахована на грошове забезпечення до Військової частини А1376.

Натомість, як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, позивач звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), наказом командира Військової частини А4590 (по особовому складу) від 27.05.2019 №56-РС та виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 30.05.2019 наказом командира Військової частини А4590 (по стройовій частині) від 30.05.2019 №138 (а.с.23).

Суд враховує, що наказ командира Військової частини А4590 (по стройовій частині) від 30.05.2019 №138 про виключення позивача зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення (а.с.23) передбачає, зокрема, виплату позивачу компенсації основної відпустки, щомісячної премії, надбавки за особливості проходження служби; грошової компенсації за невикористане речове майно.

При цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що Військова частина А4590 зарахована на грошове забезпечення до Військової частини А1376, а відповідач заперечує перебування Військової частини А4590 на його фінансовому забезпеченні та вказує, що Військова частина А4590 є відокремленою юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, має власну печатку, керівництво, код ЄДРПОУ 00046775, самостійно видає накази, а тому самостійно несе відповідальність за протиправність дій чи бездіяльність.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що фактично спірні правовідносини у даній справі виникли не за участю Військової частини А1376, а з Військовою частиною А4590, яка повинна нести відповідальність за виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2016 по 30.05.2019 не в повному розмірі.

Отже в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, суд вважає, що Військова частина А1376 не є належним відповідачем за даним позовом, оскільки первинні документи щодо виплати коштів складає саме військова частина, у якій військовослужбовець проходить військову службу.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх доводів, що Військова частина А4590 зарахована на грошове забезпечення до Військової частини А1376 і тому остання має бути відповідачем у даній справі, суд дійшов висновку, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А1376 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина А1376 (вул. Деповська, 101, м. Конотоп, Сумська область, 41602, код ЄДРПОУ - 26614840).

Суддя В.В. Падій