Рішення № 91778483, 25.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2020 року № 520/9681/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (вул. Клочківська, буд. 228,м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 14321742) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 08.04.2020 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум;

-зобов`язати Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) Східного регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 08.04.2020 року по 26.06.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 08.04.2020 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум є протиправною та з метою захисту порушених прав звернувся до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що в період з січня 2015 по квітень 2020 року ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Східного регіонального управління від 08 квітня 2020 № 222-ос позивача визнано непридатним та звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Станом на день видання наказу № 222-ос, позивачу не здійснено розрахунок та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178.

Виплату зазначеної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно здійснено лише 26.06.2020 року.

Не погоджуючись з вказаним вище позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 43 Конституції України також проголошено, що кожен має право на працю, а право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Суспільні відносини з приводу проходження громадянином публічної військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а відносно заявника також регламентовані і нормами Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах місцевого самоврядування.

Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби (у тому числі і у лавах Державної прикордонної служби України) не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із військовослужбовцем при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 КЗпП України, де указано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У силу висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №816/1640/17, постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, компенсаційний характер запровадженого ст.117 КЗпП України заходу юридичної відповідальності вимагає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності, що зумовлює необхідність урахування таких юридично факторів як: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, і у залежності від цих критеріїв допускає зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Висновки перелічених судових актів за правилами ч.5 ст.242 КАС України мають пріоритет над висновками постанов Верховного Суду України, а відтак, усі доводи заявника з даного приводу слід визнати юридично неспроможними.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що подія несвоєчасного розрахунку при звільненні має місце у спірних правовідносинах, позаяк публічна військова служба заявника була припинена - 08.04.2020, а грошова компенсація за неотримане речове майно виплачена Військовою частиною - 26.06.2020.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 08.04.2020 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум.

Враховуючи викладене, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) Східного регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 08.04.2020 року по 26.06.2020 року.

Щодо дотримання строку звернення до суду.

Позивач просить стягнути заробіток у спорі, який пов`язаний з проходженням і звільненням з публічної служби.

Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Остаточний розрахунок з позивачем Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) здійснив 26.06.2020 (після звільнення зі служби).

Рішенням Конституційного Суду України №1-5/2012 від 22 лютого 2012 року встановлено правило обчислення строку звернення до суду у справах про стягнення заробітку.

Так, згідно з висновком Конституційного Суду України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, у спорах щодо стягнення заробітку у правовідносинах публічної служби місячний строк звернення до суду треба обчислювати з дня фактичного розрахунку.

Тому, строк звернення до суду розпочав перебіг з 26 червня 2020 року.

Позивач звернувся до суду 23 липня 2020 року, таким чином, позивач не пропустив строку звернення до суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (вул. Клочківська, буд. 228, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 14321742) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 08.04.2020 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум.

Зобов`язати Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) Східного регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 08.04.2020 року по 26.06.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.