Ухвала суду № 91778479, 25.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання закриття провадження у справі

25.09.2020 р. справа № 520/10986/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб питання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про: 1) скасування рішення №53494155 від 06.08.2020р. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі за текстом - Квартира); 2) зобов`язання державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі матеріалів звернення від 31.07.2020р., -

встановив:

17.09.2010р. між заявником (у якості позикодавця) та власниками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (далі за текстом - позичальники) було вчинено письмовий правочин у формі договору позики валюти у розмірі 7.920,00 доларів США (далі за текстом - Договір позики №1).

У цей же день між названими вище особами було укладено письмовий договір іпотеки Квартири.

15.09.2011р. між заявником (у якості позичальника) та власниками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було вчинено письмовий правочин у формі договору про зміни та доповнення до Договору позики №1 на додаткову суму валюти у розмірі 4.440,00 доларів США.

У цілях погашення боргу за позикою заявник 20.07.2020р. звернувся до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - Департамент) із заявою про вчинення реєстраційної дії - реєстрації права власності на Квартиру за позичальником.

24.07.2020р. державним реєстратором Департаменту Вєлєвою Анастасією Олексіївною було вчинено оформлене письмовим рішенням №53283568 управлінське волевиявлення з приводу відмови у проведенні реєстрації права власності на Квартиру за заявником (а.с.36).

31.07.2020р. заявник у цілях погашення боргу за позикою повторно звернувся до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - Департамент) із заявою про вчинення реєстраційної дії - реєстрації права власності на Квартиру за позичальником.

05.08.2020р. державним реєстратором Департаменту Венглюк Тетяною Василівною було вчинено оформлене письмовим рішенням №53494155 управлінське волевиявлення з приводу відмови у проведенні реєстрації права власності на Квартиру за заявником (а.с.36).

Таким чином, усі діяння заявника у спірних правовідносинах спрямовані на набуття права власності на Квартиру за рахунок припинення такого права у позичальників.

У силу п. 7 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 19, п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених особою вимог та наведених особою доводів, природи, характеру та сутності спірних правовідносин, суб`єктного складу учасників спору.

З матеріалів позову чітко та однозначно випливає, що метою звернення особи до суду у даному випадку є реалізація практичного наміру на набуття належного іншій особі речового права - права власності на предмет іпотеки як наслідок виконання зобов`язань за цивільними правочинами у формі договору позики та договору іпотеки.

То ж, вирішуючи питання про наявність перешкод для розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства, суд виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб`єкта - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", проте стосуються виключно переходу цивільного права (права власності на об`єкт нерухомості у вигляді квартири) від однієї особи - сторони цивільного правочину до іншої особи - сторони цього ж самого цивільного правочину з підстав, визначених нормами Цивільного кодексу України, тобто поза межами публічно-правових відносин.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) після зміни правової позиції було викладено остаточний (у хронологічному вимірі на дату вирішення цього спору) правовий висновок з приводу визначення юрисдикції суду у спорі за участю державного реєстратора.

Так, згідно з п. 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

У п. 36 цієї постанови указано, що "З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру".

Відповідно до п. 50 зазначеної постанови скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

У силу п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) "Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.".

Окружний адміністративний суд вважає за можливе поширити правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) на спірні правовідносини, позаяк реальним наміром позивача є бажання через державного реєстратора домогтись набуття права власності на об`єкт нерухомості, належний іншій особі.

Отже, у спірному випадку позивач формально оскаржує управлінські діяння владного суб`єкта, проте прагне до набуття належного іншій особі цивільного права.

Тому, окружний адміністративний суд зважає, що спір у дійсності не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб`єкта - державного реєстратора речових права на нерухоме майно, а стосується захисту його приватних інтересів у зв`язку з чим не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція була сформульована Верховним Судом України у постанові від 14.06.2016 року та у постанові від 11.04.2017 у справі № 21-3632а16.

З огляду на положення ст.ст. 2, 19 КАС України, ст.19 ЦПК України, суд вважає, що спір по суті виник з цивільних правовідносин, пов`язаних з реалізацією сторонами цивільно-правової угоди (договору іпотеки нерухомого майна від 17.10.2010 року, укладеною позивачем саме як фізичною особою-громадянином) прав та виконанням обов`язків у межах такої угоди.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний спір не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства в силу норм ст.19 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати та вирішувати за правилами адміністративного судочинства.

Клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні задоволенню не підлягає, адже і характер спірних правовідносин, і предмет доказування не викликають виникнення об`єктивної потреби в усному слуханні справи, що цілком відповідає змісту п.2 ч.6 ст.262 КАС України.

Керуючись ст. ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 238, 241- 243, 248, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Клопотання відповідача про слухання справи у відкритому судовому засіданні - залишити без задоволення.

Провадження у справі - закрити.

Роз`яснити, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко