Рішення № 91778432, 21.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. № 520/7346/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Бондар О.В.,

за участю: представника позивача – Троцко Богдани Олександрівни, представника відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області - Коваленко Марини Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" (вул. Потьомкіна, буд.18 А, смт.Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд.18, м.Харків, 61166) про стягнення суми -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо неповернення сум надмірно сплачених коштів;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" (код ЄДРПОУ 31632468, 62370, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Потьомкіна, буд. 18 А) суму надмірно сплаченої пені в розмірі 690 781,32 грн. (шістсот дев`яносто тисяч сімсот вісімдесят одну грн. 32 коп.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що судовими рішеннями встановлено факт неправомірного нарахування ГУ ДПС у Харківській області штрафних санкцій у вигляді податкових - повідомлень рішень Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН". Внаслідок скасування таких податкових - повідомлень рішень, в інтегрованій картці підприємства відповідачем мали бути внесені зміни щодо коригування заборгованості. Натомість, як зазначив позивача, ГУ ДПС у Харківській області на неіснуючу заборгованість ТОВ "ГРАНД МАРИН" ГУ ДПС у Харківській області було додаткового нараховано пеню, яку позивачем, з метою приведення у відповідність даних інтегрованої картки, було сплачено за відсутності на те обовязку. Таким чином, наразі ТОВ "ГРАНД МАРИН" має надмірно сплачену пеню, яку у відповідності до вимог ст. 43 Податкового кодексу України має право повернути, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Представник відповідача 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що розпочата ТОВ "ГРАНД МАРИН" процедура повернення надмірно сплаченої пені не призведе до відповідного коригування в інтегрованій картці платника податків, а матиме лише наслідком зменшення суми податку на прибуток. Також представник відповідача 1 вказав, що необхідною умовою для повернення надмірно сплаченої пені є визнання в судовому порядку факту неправомірно нарахованої пені, що, наразі, доведено не було, а тому підстави для повернення надмірно сплаченої пені у розумінні ст. 43 ПК України відсутні.

Представник відповідача 2 у відзиві на позов вказав, що оскільки наразі до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області від Головного управління ДПС у Харківській області не надходив висновок щодо повернення ТОВ "ГРАНД МАРИН" надмірно сплачених коштів, то права позивача відповідачем 2 наразі не порушено.

У судовому засіданні 21.09.2020 року представники позивача, відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, підтримали свої правові позиції по справі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 по справі № 820/1675/16, яка набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, встановлено факт правомірного погашення позивачем грошових зобов`язань за податку на прибуток за 2015 рік.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що з метою сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань з податку на прибуток: за 2015 рік, 1 квартал 2016 року, 1 півріччя 2016 року, 9 місяців 2016 року, 1 квартал 2017 року позивачем у 2016-2017 роках були подані, у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість із заявами про повернення сум бюджетного відшкодування шляхом зарахування цих коштів у рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток за спірний період.

В уточнюючих розрахунках був визначений порядок бюджетного відшкодування (заповнено рядок 20.2.2) та у табличній частині розділу “б” Додатку 4 наведено: код бюджетної класифікації: 11021000; рахунок у Держказначействі: 33114318700200; назва платежу “ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ”.

27.02.2016 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік №9276254327, з граничним строком сплати – 10.03.2016, в якій нараховано до сплати грошових зобов`язань із вказаного податку у сумі 2969572,00 грн.

01.03.2016, тобто, у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, з метою сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 2969572,00 грн позивачем були подані:

- уточнююча декларація з ПДВ за червень 2015 (згідно з додатком 4 до декларації суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації) підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 801715,00 грн);

- уточнююча декларація з ПДВ за липень 2015 (згідно з додатком 4 до декларації суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації) підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 883909,00 грн);

- уточнююча декларація з ПДВ за серпень 2015 (згідно з додатком 4 до декларації суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації) підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 334071,00 грн);

- уточнююча декларація з ПДВ за вересень 2015 (згідно з додатком 4 до декларації суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації) підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 587949,00 грн);

- уточнююча декларація з ПДВ за жовтень 2015 (згідно з додатком 4 до декларації суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації) підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 334071,00 грн).

З урахуванням вищенаведених уточнюючих декларацій, а також беручи до уваги, що у ТОВ “Гранд Марин” на початок спірного періоду була наявна переплата в сумі 56155,99 грн, станом на граничну дату строку сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток по декларації за 2015 рік (10.03.2016) – переплата з цього податку склала 56583,99 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 по справі № 820/1675/16 встановлено, що судове рішення в частині зобов`язального припису відобразити в інтегрованій картці платника податку відсутність непогашеної податкової заборгованості у розмірі 2 913 416,01 грн. відповідачем виконано не було з посиланням на відсутність такої заборгованості.

В подальшому, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2019 №0014945005, №0014925005 на загальну суму 1 397 748.30 грн. за порушення строку сплати податку на прибуток підприємств, що відбулось внаслідок утоврення податкового боргу через бездіяльність податкового органу у зв`язку з незабезпеченням поверненням з бюджету сум бюджетного відшкодування за декларацією за 2015 рік.

Позивач, з метою оскарження вказаних рішень, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в рамках справи № 520/2486/19.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі № 520/2486/19 встановлено та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року по справі № 520/2486/19 підтверджено обставини, які в розумінні ст. 78 КАС України вказані обставини мають преюдиційне значення.

Так, 05.05.2016 позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року №9070757312 з граничним строком сплати – 20.05.2016, в якій нараховано до сплати грошових зобов`язань із вказаного податку у сумі 1057025,00 грн.

У зв`язку з уточненням показників 2015 року позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, якою зменшено податкових зобов`язань на суму 40418,00 грн.

10.05.2016 позивачем, шляхом подання уточнюючих декларацій з ПДВ за лютий 2016 року та березень 2016 року (згідно з додатком 4 до декларації суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації), було погашено за рахунок бюджетного відшкодування задекларовані по вищевказаній декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року зобов`язання у сумі 1057025,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених уточнюючих декларацій, станом на 10.05.2016 сума переплати з податку на прибуток у позивача склала 97001,99 грн.

17.06.2016 ТОВ “Гранд Марин” подано поточну декларацію з ПДВ за травень 2016 року разом з додатком 4, в якому зазначено суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації), яка підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток, в розмірі 1000000,00 грн.

21.07.2016 позивачем подано уточнюючі декларації з ПДВ за грудень 2015 року та січень 2016 року, у додатках 4 до яких задекларовано суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації), що підлягає відшкодуванню в рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 706538,00 грн та 813441 грн відповідно.

09.08.2016 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року за №9139926344 з граничним строком сплати – 19.08.2016, в якій нараховано до сплати грошових зобов`язань із вказаного податку у сумі 2188238,00 грн.

Отже, станом на граничний строк сплати зобов`язань (19.08.2016) переплата з податку на прибуток у позивача склала 428742,99 грн.

20.10.2016 позивачем подано поточну податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року, в додатку 4 до якої вказано суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації), що підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток, у розмірі 200000 грн.

18.11.2016 ТОВ “Гранд Марин” подано поточну декларацію з ПДВ за жовтень 2016 року, згідно з додатком 4 до якої сума від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації), що підлягає відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток, складає 400000 грн.

04.11.2016 позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2016 року №9209306545 зі строком сплати – 30.12.2016, в якій нараховано до сплати грошових зобов`язань із вказаного податку у сумі 39171 грн. та авансового внеску з податку на прибуток у сумі 712465 грн.

Таким чином, станом на граничну дату строку сплати грошових зобов`язань (30.12.2016) сума переплати з податку на прибуток у підприємства склала 355448,99 грн.

07.02.2017 ТОВ “Гранд Марин” подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік за №9269502250 з граничним строком сплати – 19.02.2017, в якій нараховано до сплати грошових зобов`язань із вказаного податку у сумі 667511 грн.

17.02.2017 з метою погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток за 2016 рік позивачем подано поточну декларацію з ПДВ за січень 2017року, в додатку 4 до якої зазначено суму від`ємного значення (р. 20.2.2 декларації), що підлягає відшкодуванню в рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток, в розмірі 1000000 грн.

05.05.2017 ТОВ “Гранд Марин” подано податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року №9081432161, з граничним строком сплати – 05.05.2017, в якій нараховано до сплати грошових зобов`язань із вказаного податку у сумі 235195,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, за спірний період ТОВ "ГРАНД МАРИН" задекларовано до сплати грошові зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 6180200,32 грн, які були погашені шляхом подання уточнюючих декларацій з ПДВ із заявами про бюджетне відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток на загальну суму 7447004 грн.

Крім того, суму грошових зобов`язань з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року в розмірі 235195,00 грн. сплачено підприємством грошовими коштами в повному обсязі за платіжними дорученнями №№ 1446, 1801,1820,1821, 1861.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України" (пп. в) абз. третього п. 87.1 ст. 87 Кодексу).

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України податок на прибуток належить до загальнодержавних податків, який сплачується до державного бюджету.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 Податкового Кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За приписами п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.

Отже, в рамках справи № 520/2486/19 встановлено, що непогашення грошових зобов`язань позивача у строк, встановлений ПК України, відбулось з огляду на протиправну бездіяльність контролюючого органу, що виразилась у непроведенні зарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за заявами ТОВ “ГРАНД МАРИН” у рахунок сплати податку на прибуток та в подальшому - за рішенням суду.

Ураховуючи наведене, ТОВ “ГРАНД МАРИН” вжито всіх належних заходів для погашення, у передбачений податковим законодавством спосіб, грошових зобов`язань з податку на прибуток, а саме за рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплати власними коштами та подання уточнюючих розрахунків з податку на прибуток на зменшення раніше задекларованих показників.

Таким чином, станом на день настання граничних строків погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток позивачем вчинено дії з погашення цих задекларованих податкових зобов`язань у спірних періодах, що згідно позиції Верховного Суду виключає таку кваліфікуючу ознаку податкового правопорушення, як протиправна дія (бездіяльність).

Враховуючи викладене, неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасного погашення позивачем податкових зобов`язань відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності (зокрема, і шляхом нарахування пені).

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №808/2127/17, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, в межах справи № 520/2486/19 суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що подання позивачем у 2017 році уточнюючих розрахунків, в яких змінено напрямок спрямування грошових коштів бюджетного відшкодування не на сплату зобов`язань з податку на прибуток, а на розрахунковий рахунок у банку, та сплати зобов`язань з податку на прибуток вищевказаними платіжними дорученнями №№ 1446, 1801,1820,1821, 1861, не враховується як доказ прострочення грошових зобов`язань з податку на прибуток, оскільки в ході розгляду справи встановлено погашення цих зобов`язань у відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57, ст. 87 Податкового кодексу України, що також підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили по справі.

Подання уточнюючих розрахунків у 2017 році зі спрямуванням коштів бюджетного відшкодування на рахунок у банку позивача, жодним чином не спростовує вжиття позивачем дій, направлених на погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток у граничні строки сплати (у спірному періоді) шляхом подання уточнюючих декларацій з ПДВ щодо зарахування коштів узгодженого бюджетного відшкодування на погашення зобов`язань з податку на прибуток.

У відповідності до приписів п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Таким чином, враховуючи встановлений судом в межах справи №520/2486/19 факт неправомірного нарахування ТОВ «Гранд Марин» заборгованості з податку на прибуток та вжиття підприємством всіх можливих заходів з метою погашення такої заборгованості (з метою уникнення нарахування подальших штрафних санкцій у вигляді пені), що, однак, не було відображено контролюючим органом в ІКП платника податків шляхом проведення відповідних коригувань (за факту відсутності заборгованості), наслідком чого стало неправомірне нарахування податковим органом ТОВ «Гранд Марин» пені у розмірі 690781,32 грн. за відсутності заборгованості та її фіксація у ІКП.

Як зазначив представник позивача у позовній заяві, нараховану пеню у розмірі 690781,32 грн. було погашено підприємством 08.06.2017 року за платіжним дорученням від 08.06.2017 року № 1821, що зафіксовано в інтегрованій картці платника податків та не заперечується відповідачем 1.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2020 року, ТОВ «Гранд Марин», з дотриманням строку повернення пені, подано до ГУ ДПС у Харківській області заяву про повернення надмірно зарахованих коштів – пені, у розмірі 690781,32 грн., сплачену платіжним дорученням від ь08.06.2017 року № 1821.

Листом від 19.06.2020 року № 22843/10/90-40-50-04-12, ГУ ДПС у Харківській області повідомлено ТОВ «Гранд Марин», що пеня у розмірі 690781,32 грн. була нарахована підприємству автоматично, на суму грошового зобов`язання за період з 09.06.2016 року по 08.06.2017 рік, визначеного платником податків по податковій звітності з податку на прибуток та не сплаченого у встановлені законодавство строки після погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митих політику.

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім`я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідними умовами для повернення платнику податків суми надмірно/помилково сплачених сум грошових зобов`язань та пені є: 1) встановлений належним чином факт неналежного виконання платником податків вимог податкового законодавства стосовно своєчасного погашення суб`єктом господарювання податкових зобов`язань відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності (зокрема, шляхом нарахування пені за відсутності на те законодавчо передбачених підстав); 2) відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, що зумовило протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями; 3) подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплаченої пені та відсутності податкового боргу.

Таким чином, враховуючи те, що погашення заборгованості ТОВ «Гранд Марин» з податку на прибуток відбулось шляхом проведення підприємством платежів та уточнення зобов`язань за минулі періоди, з огляду на відображення такої заборгованості в ІКП підприємства та допущення податковим органом бездіяльності щодо не проведення відповідних коригувань в ІКП платника податків, за наслідком чого ТОВ «Гранд Марин» було обтяжено додатковим обов`язком щодо сплати неправомірно нарахованої пені на неіснуючу заборгованість, то суд приходить до висновку, що ТОВ «Гранд Марин» має право на повернення сплаченої підприємством пені у розумінні ст. 43 ПК України, а ГУ ДПС у Харківській області допущено протиправну бездіяльність щодо неповернення сум надмірно сплачених коштів (пені).

Щодо посилання відповідача на те, що позивачу слід обрати інший спосіб захисту своїх прав, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів не призведе до змін в інтегрованій картці платника податків, то суд зазначає, що позивач у розумінні ст. 5 КАС України не обмежений в обранні належного, на його думку, способу захисту власних інтересів та відновлення прав.

Окрім того, суд звертає увагу, що податковий орган повинен привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування помилкових даних у ІКП, оскільки така дія прямо передбачена Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

Згідно п. 2 вказаного порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Разом з цим, перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Пунктом 3 Порядку №422 встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (п. 4 Порядку № 422).

При цьому, п. 5 Порядку № 422 вказує, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Відповідно до термінів, вживаних до цього порядку, первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;

первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

З аналізу наведених вище норм слідує, що рішення суду є первинним документом, на підставі якого працівниками структурних підрозділів здійснюється зміна первинних показників.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №826/9288/18 від 25.03.2020р. суд зробив висновок, що аналіз наведених положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування податкових повідомлень - рішень про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Отже, за наслідком скасування таких податкових повідомлень - рішень, які були прийняті за результатом неправомірно нарахованої заборгованості, податковим органом мали бути вчинені дії щодо коригування відповідних показників пені, правових підстав для нарахування якої також не було.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

Водночас, суд зауважує, що податковий орган як суб`єкт владних повноважень, безпосереднім обов`язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб`єктами господарювання, зобов`язаний коригувати дані в картці особового рахунку платника податків самостійно, що в даному випадку не було зроблено.

Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дій щодо визначення чіткої суми пені та переплати, яка в подальшому має за заявою платника або бути повернутою, або зарахована в майбутні звітні періоди.

Суд не приймає до уваги позицію відповідача 2 в частині необхідності попереднього визнання в судовому порядку факту неправомірного нарахування пені задля проведення надміру сплаченої пені, оскільки за вимогами п. 43.3 ч. 43 Податкового кодексу обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Інших обов`язкових умов для проведення повернення надміру сплаченої пені, законодавцем у розумінні п. 43.3 ч. 43 Податкового кодексу не передбачено, як і вільного трактування суб`єктом владних повноважень імперативних норм Податкового кодексу України на власний розсуд.

Отже, оскільки право позивача на повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань на підставі його заяви було порушено, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області щодо невжиття заходів, передбачених ст. 43 ПКУ з повернення ТОВ "ГРАНД МАРИН" надміру сплаченої пені у розмірі 690 781,32 грн.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" суми надмірно сплаченої пені в розмірі 690 781,32 грн., то суд зазначає, що в даному випадку слід враховувати його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми надмірно сплачених авансових внесків у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 28.05.2020 року по справі №816/2206/17.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, який заявлений позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачами не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог частини 1 статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" (вул.Потьомкіна, буд.18 А, смт.Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 31632468) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул.Бакуліна, буд.18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947) про стягнення суми - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області щодо невжиття заходів, передбачених ст.43 ПКУ з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" надміру сплаченої пені у розмірі 690781 (шістсот дев`яносто тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 32 коп.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" (код ЄДРПОУ 31632468, 62370, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Потьомкіна, буд. 18 А) суму надмірно сплаченої пені в розмірі 690 781,32 грн. (шістсот дев`яносто тисяч сімсот вісімдесят одну грн. 32 коп.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" (вул.Потьомкіна, буд.18 А, смт.Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 31632468) сплачену суму судового збору в розмірі 12463,72 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні) 72 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2020 року.

Суддя О.О. Горшкова