Рішення № 91778415, 25.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1647/20

25 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №3712 від 03.03.2020 та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шумської міської ради (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради №3712 від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 г, яка розташована в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Шумську міську раду повторно розглянути подану ним заяву від 22.10.2019 року про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.10.2019 про про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 прийняла рішення №3712 від 03.03.2020 про відмову в безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , в зв`язку з тим, що земельна ділянка в такій конфігурації не відповідає фактичному використанню та порушуватиме права третіх осіб щодо обмеження доступу до їх домоволодінь, та відсутнє погодження меж з суміжними землекористувачами, що не відповідає вимога статті 198 Земельного кодексу України. Вказану відмову позивач вважає протиправною з огляду на те, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідач надіслав відзив (заперечення - як зазначив відповідач) на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що Шумська міська рада прийняла рішення №3712 від 03.03.2020 про відмову в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0, 0400 га розташованої в АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що земельна ділянка в такій конфігурації не відповідає фактичному використанню та порушуватиме права третіх осіб щодо обмеження доступу до їх домоволодінь, та відсутнє погодження меж з суміжними землекористувачами, що не відповідає вимога статті 198 Земельного кодексу України. Вважають дане рішення правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Ухвалою суду від 29.07.2020 вирішено заборонити Шумській міській раді вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, загальною площею 0,04 га, - до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

Ухвалою суду від 25.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судове засідання 25.09.2020 позивач не прибув, представник позивача подав до суду 25.09.2020 клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.

Як випливає із матеріалів справи, 29 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 а для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі зазначеного договору, ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в розмірі 0,0400 га. по АДРЕСА_1 .

Рішенням кадастрового реєстратора Відділу у Шумському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Горбового Олега Федоровича, 18 жовтня 2019 року відомості про дану земельну ділянку площею 0,0400 га за адресою АДРЕСА_1 , внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер № 6125810100:02:003:0463, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру.

Позивачем, 22.10.2019 через центр надання адміністративних послуг було подано пакет документів щодо затвердження технічної документації та про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 (аркуш справи 32).

Шумська міська рада на сьомому скликанні п`ятдесят восьмій сесії на першому пленарному засіданні прийняла рішення № 3712 від 03.03.2020 про відмову в безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Підставою для відмову зазначено: "в зв`язку з тим, що земельна ділянка в такій конфігурації не відповідає фактичному використанню та порушуватиме права третіх осіб щодо обмеження доступу до їх домоволодінь, та відсутнє погодження меж з суміжними землекористувачами, що не відповідає вимога статті 198 Земельного кодексу України" (аркуш справи 35).

Позивач не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини 10 вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 №2768-III.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у місті площею не більше 0,10 га із земель комунальної власності.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст.118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 803/1244/16, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14, від 31.10.2019 у справі № 822/25/18, від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 31.10.2019 у справі № 607/4538/16-а, від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 18.10.2018 у справі № 527/43/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17 та від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17.

Із рішення Шумської міської ради слідує, що в обґрунтування відмови в наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд зазначено «в зв`язку з тим, що земельна ділянка в такій конфігурації не відповідає фактичному використанню та порушуватиме права третіх осіб щодо обмеження доступу до їх домоволодінь, та відсутнє погодження меж з суміжними землекористувачами, що не відповідає вимога статті 198 Земельного кодексу України" .

Суд надає оцінку зазначеним підставам, зокрема щодо підстави відмови, що земельна ділянка в такій конфігурації не відповідає фактичному використанню та порушуватиме права третіх осіб щодо обмеження доступу до їх домоволодінь, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, 14 квітня 2016 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - продавці та ОСОБА_1 - покупцем було укладено договір купівлі - продажу квартири, АДРЕСА_2 .

В подальшому дану квартиру було відокремлено в окреме будинковолодіння та було присвоєно адресний номер АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №170211216 від 12.06.2019 (аркуш справи 14).

Також, у відповідь на запит представника позивача, ФОП ОСОБА_8 , 20.09.2019 зазначила, що у травні поточного року нею було проведено технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . На час проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна будь яких господарський будівель не виявлено (аркуш справи 46).

Також, відповідно до акту обстеження земельної ділянки, передбаченої під будівництво місцевих каналізаційних споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , а саме у висновку комісії зазначено, що розглянувши заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , комісія вважає, що обстежена земельна ділянка придатна під будівництво місцевих каналізаційних споруд. Замовнику виготовити та погодити у встановленому законом порядку проектну документацію на будівництво даних споруд даний акт був затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації від 07.02.2009 № 44 (аркуш справи 38).

Жодних документів, які б підтверджували законність розміщення септиків та вигрібних ям (технічна документація, дозвіл, тощо) комісією представлено не було.

Крім того, у акті обстеження від 15.01.2020 комісія зазначає, що в ОСОБА_2 в проекті на будівництво магазину передбачено будівництва септика, однак у відповіді Шумської міської ради від 18.06.2020 зазначено, що проект будівництва магазину ОСОБА_2 в міській раді відсутній.

Також, суд звертає увагу, що комісія наголосила, що в проекті будівництва магазину передбачено септик, однак не зазначено місце розміщення такого септику, що свідчить про те, що комісією не достатньо було проведено обстеження.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що жодних відповідних документів на розміщення септиків та вигрібних ям треті особи не мають, також жодних належних доказів того, що вказані об`єкти належать третім особам та такі розміщені у законний спосіб, відповідачем не представлено.

Суд звертає увагу, що на даний час, між позивачем та третіми особами відсутній спір про право цивільне, тому дана підстава для відмови є необґрунтованою.

Крім того, Земельним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови у затвердженні технічної документації як земельна ділянка в такій конфігурації не відповідає фактичному використанню та порушуватиме права третіх осіб щодо обмеження доступу до їх домоволодінь.

Щодо підстави відмови про відсутність погодження меж і суміжними землекористувача, що не відповідає вимогам статті 198 ЗК України, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 55 Закону № 858-IV установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що дана підстава не може слугувати належною підставою для відмови відповідача у затвердженні технічної документації.

Крім того, системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що посилання відповідача на одну з підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою, а саме відсутність погодження меж з суміжними землекористувачами є передчасною, оскільки як визначено вказаною інструкцією встановлення меж земельної ділянки здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою.

Однак, розроблена технічна документація на даному етапі не була затвердження, а отже посилання відповідача на таку підставу відмови є незаконною.

До аналогічного висновку дійшов у справі в подібних правовідносинах Верховний Суд в складі Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року справі № 806/5280/15.

Крім того, суд зазначає, що відповідач при прийнятті рішення про відмову в безоплатній передачі у власність земельної ділянки позивачу враховував акт обстеження земельної ділянки від 15.01.2020.

Як випливає із матеріалів справи, рішенням Шумської міської ради від 28.03.2018 №1737 було утворено комісію з розгляду земельних спорів та затверджено її склад, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (аркуш справи 62-63).

Проте, обстеження земельної ділянки, яка відображена в акті від 15.01.2020 значаться такі особи, а саме: ОСОБА_18 , ОСОБА_13 ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 ..

Отже, суд звертає увагу, що до складу комісії, яка відображена в акті входить особа, яка не була затверджена - ОСОБА_19 , тобто не мала жодних законних підстав здійснювати таке обстеження та надавати рекомендації в акті, а отже, суд приходить до висновку, що така комісія, яка склала акт є по суті нелегітимною.

Оскільки, в основу оскаржуваного рішення Шумської міської ради від 03.03.2020 було вказано як підставу для відмови ОСОБА_1 висновки відображені в акті обстеження від 15.01.2020, суд не бере його до уваги, оскільки він не є належним доказом, враховуючи, що комісія є нелегітимною.

Крім того, як випливає із листа від 18.06.2020 №02-13/626 на запит представника позивача, відповідач підтвердив той факт, що альтернативного варіанту доступу до будинковолодінь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 комсією не досліджувалося, проект будівництва магазину ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 відсутній.

Отже, суд вважає, що рішення Шумської міської ради №3712 від 03.03.2020 прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Шумської міської ради №3712 від 03.03.2020 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути подану ним заяву від 22.10.2019 року про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 та від 28.11.2019 у справі № 803/1067/17.

Враховуючи, що в основу оспорюваного рішення було взято акт обстеження земельної ділянки, який проведений не легітимним складом комісії та те, що відповідачем не достатньо з`ясовано всі обставини для прийняття рішення щодо поданої заяви позивача від 22.10.2019, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву від 22.10.2019 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

А відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.10.2019 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради сьомого скликання п`ятдесят восьмої сесії першого пленарного засідання №3712 від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 г, яка розташована в АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Шумську міську раду повторно розглянути подану ним заяву від 22.10.2019 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з Шумської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_3 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Шумська міська рада місцезнаходження/місце проживаннявул. Українська, 59,м. Шумськ,Тернопільська область,47100 ЄДРПОУ/РНОКПП 04396259;

Головуючий суддя Осташ А.В.