Рішення № 91777627, 24.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4699/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” в особі ВП “Шахта” “Межирічанська” до Червоноградської міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства “Львіввугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта” “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля”, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стельмах А.П. про арешт майна боржника від 01.04.2020, ВП №61685441.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є вугледобувним підприємством. 01.04.2020 року державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Стельмах А.П. винесено постанову про арешт майна боржника. Позивач вважає таку постанову протиправною, з огляду на наступне. На виконання статей 6 та 7 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” Кабінет Міністрів України затвердив перелік об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015-2017 роках (постанова від 12.05.2015 №271 “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках”). Відповідно до цього Переліку приватизації у 2015-2017 рр. підлягають, зокрема, відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля”, а саме “Шахта “Межирічанська”. Внесення у цей перелік надає ВП “Шахта “Межирічанська” статусу об`єкта приватизації на який розповсюджується положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства, заборонено. Крім того, згідно Положення про ВП “Шахта “Межирічанська”, остання не має статусу юридичної особи. Мораторій на примусову реалізацію майна передбачений ст. 1 Закону Україну “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” та ст. 13 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” розповсюджується під час примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби. Майно ДП “Львіввугілля” “Шахта “Межирічанська” перебуває в податковій заставі. Тому спірну постанову вважає протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою від 24.07.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 01.09.2020 призначено справу до розгляду в судове засідання на 10.09.2020 11:30 год.

10.09.2020 року судове засідання відкладено на 24.09.2020 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відповідач на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті спору та письмові докази, врахував пояснення представників сторін, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-596-25У від 05.03.2020 року.

Старшим держаним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стельмах А.П, при примусовому виконанні вищевказаної вимоги винесено постанову про арешт майна боржника від 01 квітня 2020 року (виконавче провадження ВП № 61685441).

Позивач вважаючи постанову відповідача про арешт майна боржника протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону №1404-VIII згідно до ч.1, ч.2 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Статтею 52 Закону № 1404-VIII визначені особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, за приписами частини 1 якої виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

За приписами частини 5 цієї статті у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 1 статті 3 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна” №2269-VIII визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Особливості приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період визначені Законом України від 12 квітня 2012 року №4650-VI “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” (далі – Закон України №4650-VI).

У відповідності до вимог статті 3 цього Закону приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України № 4650-VI особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до статті 13 цього Закону з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

За приписами частини 2 цієї статті на строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Аналіз наведених норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що для вугледобувних підприємств Законом України № 4650-VI визначено особливі умови приватизації, зокрема, шляхом встановлення відповідного мораторію під час виконавчого провадження.

Абзацом першим статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13 квітня 2017 року №2021 регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 квітня 2012 року №4650-VI “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств”.

ДП “Львіввугілля”, діє відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міненерго України №437 від 22.11.2019 року.

Згідно п.2.2.1. Статуту ДП “Львіввугілля” основним напрямком діяльності підприємства є добування та збагачення кам`яного вугілля.

Відокремлений підрозділ “Шахта “Межирічанська” Державного підприємства -“Львіввугілля” створено згідно з наказом ДП “Львіввугілля” від 12.02.2003 року №5 “Про створення відокремлених підрозділів ДП “Львіввугілля”. ВП “Шахта “Межирічанська” ДП “Львіввугілля” діє відповідно до “Положення про відокремлений підрозділ “Шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля”, затвердженого т.в.о. генеральним директором ДП “Львіввугілля” 27.12.2019 року та погодженого Міністерством енергетики та захисту довкілля 26.12.2019 року.

Згідно п.2.2.1 видом діяльності, який здійснює підрозділ є добування кам`яного вугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271 затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році. Подальшими змінами затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2017 роках.

До вказаного переліку включено відокремлені підрозділи позивача, які перебували у зазначеному переліку і станом на дату прийняття оспорюваного рішення, в тому числі код 26359901 - “Шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля”.

Таким чином, на позивача, як на державне вугледобувне підприємство розповсюджуються положення Закону № 2021.

Відтак, суд приходить до висновку, що виконавче провадження підлягало зупиненню, що однак, не було вчинено з боку державного виконавця. До аналогічного висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 27.05.2015 (справа №3-186гс14).

В свою чергу, відповідно до п.14 ч.1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств”. Приймаючи оскаржувану постанову у період, коли виконавче провадження підлягало зупиненню, державний виконавець діяв протиправно. Неприйняття постанови про зупинення виконавчого провадження не спростовує наведеного.

Підсумовуючи свої висновки, позовні вимоги Державного підприємства “Львіввугілля” в особі ВП “Шахта” “Межирічанська” про скасування постанови старшого державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 01.04.2020 у виконавчому провадженні №61685441 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи задоволення позовних вимог Державного підприємства “Львіввугілля” в особі ВП “Шахта” “Межирічанська”, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2102 гривні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 01.04.2020 ВП №61685441.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) (80100, Львівська область, місто Червоноград, вул. Мазепи,16, ЄДРПОУ 34992085) на користь Державного підприємства “Львіввугілля” в особі ВП “Шахта” “Межирічанська” (80100, Львівська область, місто Червоноград, вул. Львівська,68; ЄДРПОУ 26359901) 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.