Рішення № 91777573, 23.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5642/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Сидор Н.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління МВС у Львівській області, про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій позивач просить суд:

- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), оформлені постановою від 24 червня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 57439004 протиправними;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 57439004 протиправними;

- зобов`язати державного виконавця виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року по справі № 813/4129/17 у повному обсязі, стягнувши з Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 доплату в сумі 18 832,50 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані протиправністю винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 57439004, оскільки вважає, що одноразова грошова допомога виплачена йому частково, замість належної до виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 252600 грн йому виплачено 233767,50 грн, що свідчить про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі, а відтак оскаржувана постанова прийнята відповідачем передчасно.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву 31.08.2020 вх. номер 42823, в якому пояснив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. А відтак, законних підстав для задоволення позовних вимог не має.

Від третьої особи пояснень щодо позову на адресу суду не надходило.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 23.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління МВС у Львівській області; витребувано у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) матеріали виконавчого провадження ВП № 57439004.

Ухвалою суду від 12.08.2020 замінено первісного відповідача у справі - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) на належного відповідача - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття виконавчого провадження у справі.

При цьому судом враховано, що Постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020) визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення та пояснень третьої особи на відзив, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з набранням чинності Законом № 540-IX процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема строк розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак 17.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним законом з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України.

Зокрема, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд враховує, що протягом вказаного 20-денного строку від учасників справи не надходили заяви (клопотання) про продовження строку для подання заяв по суті на підставі положень Закону № 731-IX.

Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які процесуальні перешкоди для ухвалення рішення у цій справі.

Враховуючи перебування головуючої судді у щорічній основній відпустці (з 13.08.2020 по 11.09.2020) та тимчасову непрацездатність (з 14.09.2020 по 16.09.2020), суд розглядає справу у перші робочі дні головуючої судді після виходу із відпустки та лікарняного.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 у справі № 813/4129/17 позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю, а саме.

«Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 оформленої листом №15/2-к-397 від 28.07.2017 року.

Зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області повторно надіслати МВС України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України призначити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для проведення виплати.

Зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850».

Означене рішення суду набрало законної сили.

На виконання рішення суду 08.10.2018 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/4129/17 в частині зобов`язання Головного управління МВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850».

За вказаним виконавчим листом, 19.10.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57439004.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Р.І. від 24.06.2020 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 813/4129/17, виданого Львівським окружним адміністративним судом 08.10.2018.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевича Р.І., на думку позивача, були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 у межах виконавчого провадження № 57439004, оскільки рішення суду виконано не в повному обсязі, а відтак оскаржувана постанова прийнята відповідачем передчасно.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду за захистом, на його переконання, порушеного права.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішенням протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

За наведених норм державний виконавець зобов`язаний здійснювати примусове виконання судових рішень відповідно до встановленого цим рішенням способу та порядку, для виконання покладених на нього обов`язків виконавець проводить перевірку виконання рішень. Рішення про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що рішенням на підставі якого видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № 57439004 зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850».

Як вбачається із оскаржуваного рішення, підставами до закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», були висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 23.11.2018, платіжне доручення № 26 від 30.01.2019, повідомлення Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 26.02.2020 № 79/31/01-2020 та ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17.

Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17, яка набрала законної сили, встановлено, що відповідачем повністю виконано рішення суду від 18.04.2018 у справі № 813/4129/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Підстави для проведення доплати позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 18832,50 грн відсутні.

До такого висновку суд в ухвалі від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17, дійшов, беручи до уваги Порядок № 850. Зокрема, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17 встановлено також наступне.

«Пунктом 4 Порядку №850 встановлено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вперше інвалідність позивачу встановлена 09.12.2011 року.

Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у 2012 року в розмірі 18832,50 грн. (а.с.16) відповідно до п.1.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМ України від 12.05.2007 року №707 у зв`язку з подією, що сталася у період проходження служби.

Однак, актами форми Н-1 та Н-5 від 05.12.2016 року з врахуванням проведеної повторної перевірки встановлено, що такий нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, що також відображено у постанові №83 від 20.12.2016 року (а.с.23-31).

Відтак, за результатами повторного огляду позивача було змінено причину інвалідності в період понад два роки від первинного огляду. На підставі зміни причин інвалідності у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачена сума.

Як встановлено судом з матеріалів справи, згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення суду, ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога в сумі 252 600,00 грн. Розмір одноразової грошової допомоги до виплати, з врахуванням раніше виплаченої суми - 18 832,50 грн., становить - 233 767,50 грн.

Факт проведення виплати допомоги в сумі 18 832,50 грн. підтверджується видатковим касовим ордером № 119 від 15.02.2012 року. Отримання коштів позивачем підтверджується його власним підписом на видатковому касовому ордері.»

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Покликання позивача на те, що до виплати йому належить розмір одноразової грошової допомоги в сумі 252600 грн без врахування раніше виплаченої йому суми - 18 832,50 грн. спростовується ухвалою Львівського оружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17 та вказані обставини не потребують доказуванню при розгляді цієї справи в силу норм ч. 4 ст. 78 КАС України.

Щодо покликання позивача на правову позицію Верховного Суду висвітлену у постановах від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та від 28.03.2019 у справі № 296/10138/16-а, то суд зазначає, що така не спростовує змісту спірних правовідносин, що виникли у цій справі.

За наведених обставин, суд не знаходить протиправності дій відповідача при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 року ВП № 57439004 та відповідно підстав до скасування такої.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-78, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», підп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління МВС у Львівській області, про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, ЄДРПОУ 34949240).

Третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247).

Суддя Сидор Н.Т