Рішення № 91777499, 24.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3044/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2020 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Попаснянському районі), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.07.2020 щодо відмови позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не зарахуванні до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: періоду навчання з 01.09.1985 по 10.01.1989; періодів роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, та з 28.01.1992 по 05.09.1993; та періоду служби у лавах Радянської армії з 12.12.1989 по 13.12.1991; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.06.2020, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: періоду навчання в СПТУ № 74 з 01.09.1985 по 10.01.1989; періодів роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, та з 28.01.1992 по 05.09.1993; та періоду служби у лавах Радянської армії з 12.12.1989 по 13.12.1991.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно його трудової книжки, диплому, військового квитка, а також додатково згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період роботи на шахті «Карбоніт» та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , відповідно до норм законодавства, страховий стаж роботи ОСОБА_1 станом на 20.06.2020, коли йому виконалося 50 років, складає більше 30 років, з яких більше 15 років на підземних роботах з повним робочим днем під землею, тобто на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Тому позивач вважає, що з 20.06.2020 він набув права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.07.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах і надав усі необхідні документи.

Рішенням УПФУ в Попаснянському районі від 15.07.2020 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» посилаючись на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж роботи, а саме 10 років цього стажу.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідачем визнається його страховий стаж роботи тільки строком 24 роки 05 місяців 17 днів, з яких його пільговий стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визнаний тільки 07 років 06 місяців 12 днів, а саме тільки за період його роботи у ТОВ «Горшахтострой», ТОВ «Ремшахтастрой» та на ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».

Також у спірному рішенні вказано, що до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не зараховано періоди роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, та з 28.01.1992 по 05.09.1993, коли він працював на шахті «Первомайська» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, з посиланням на те, що нібито записи трудової книжки ОСОБА_1 не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах у ці періоди, та відповідно до п. 20 Порядку № 637 ОСОБА_1 повинен був надати додатково довідки, що уточнюють спеціальний трудовий стаж за ці періоди. Також вказано, що територіальне місце розташування шахти «Первомайська» знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасове не здійснюють свої повноваження, тому будь який акт (рішення, документ) виданий органами та або особами на цієї території є недійсним і не створює правових наслідків. Після повернення зазначеної території під контроль органів державної влади України буде можливим витребувати необхідні документи та перевірити факт роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах в ці періоди. Тому не зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989 - за відсутністю довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи, також не зараховано до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1985 по 10.01.1989 в СПТУ № 74 та періоду служби у лавах Радянської армії з 12.12.1989 по 13.12.1991. При цьому відносно незарахування ОСОБА_1 пільгового стажу періоду його навчання в СПТУ №74 та періоду служби у лавах Радянської армії у рішенні відповідач нічого не вказав.

Всього не було зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду строком 07 років 10 місяців 10 днів.

Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 є всі необхідні записи щодо спірних періодів роботи, а період навчання та проходження військової служби підтверджується дипломом НОМЕР_1 з місця навчання та військовим квитком ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.09.2020 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 41-43), в обґрунтування якого останній зазначив, що ОСОБА_1 06.07.2020 звернувся до УПФУ в Попаснянському районі з заявою про призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За розрахунком управління ОСОБА_1 на час звернення має страховий стаж роботи 24 роки 5 місяців 17 днів, в тому числі відпрацьований страховий стаж - 17 років 5 місяців 17 днів та стаж на пільгових умовах за Списком № 1 - 7 років 6 місяців 12 днів.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.01.1989 ОСОБА_1 , зокрема, працював на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля» з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею на ділянках ЕМО та ГКР.

Але записи трудової книжки не містять повної інформації про пільговий характер виконуваних ним робіт.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Документом, що підтверджує пільговий стаж є довідка, уточнююча пільговий характер роботи. Такі довідки є обов`язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

Час, відпрацьований в умовах, передбачених Списками, обліковується власником або уповноваженим ним органом. Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включено цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 не надав довідок уточнюючих пільговий характер роботи за періоди з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 на шахтах «Первомайська» ВП «Первомайськ вугілля», тому зазначені періоди не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи, оскільки територіальне місце розташування шахт знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тому через відсутність у ОСОБА_1 10 років пільгового стажу роботи УПФУ в Попаснянському районі 15.07.2020 прийнято рішення «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 ».

Також відповідач послався на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, оскільки вважає своє рішення цілком правомірним.

Щодо зобов`язання Управління зарахувати до пільгового стажу роботи спірних періодів роботи та призначити позивачу пенсію відповідач зазначив, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

Також відповідач послався на відсутність підстав для стягнення з нього судового збору.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 58).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 56).

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі учасники справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та довідки від 30.05.2018 № 0000546854 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 8-11).

Відповідно до записів трудової книжки позивача від 19.01.1989 НОМЕР_3 ОСОБА_1 в спірний період, зокрема, навчався, проходив службу та працював на таких посадах:

з 01.09.1985 по 10.01.1989 - навчання в СПТУ № 74 м. Первомайська;

з 19.01.1989 по 06.12.1989 - працював електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ЕМО на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля»;

з 12.12.1989 по 13.12.1991 - служба в лавах Радянської Армії;

з 28.01.1992 по 05.09.1993 - працював електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ГКР на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля» (арк. спр. 10-13).

06.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Попаснянському районі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 50).

15.07.2020 УПФУ в Попаснянському районі прийнято рішення б/н «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 » через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, а саме 10 років. В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що ОСОБА_1 на час звернення має страховий стаж роботи 24 роки 5 місяців 17 днів, в тому числі відпрацьований страховий стаж 17 років 5 місяців 17 днів та стаж на пільгових умовах за Списком № 1 - 7 років 6 місяців 12 днів. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.01.1989 ОСОБА_1 працював на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля» з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею на ділянках ЕМО та ГКР. Записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах на підприємствах де працював ОСОБА_1 . До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 не надав довідок, уточнюючих пільговий характер роботи за період роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 на шахтах «Первомайська» ВП «Первомайськ вугілля» та не є можливим зарахувати до пільгового стажу роботи, оскільки (територіальне місце розташування шахт знаходиться на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження) згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань (Закон України від 16.09.2014 №1680-VII «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»). Відповідно до статті 9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь - які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь - який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (арк. спр. 28-29).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача з 19.01.1989 по 06.12.1989 та з 28.01.1992 по 05.09.1993 на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля» електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на те, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та відсутні пільгові довідки.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та відсутні пільгові довідки, з огляду на таке.

По-перше, відповідачем ані в оскарженому рішенні, ані у відзиві на позов взагалі не зазначено, якої саме інформації про роботу на пільгових умовах не містять записи трудової книжки позивача.

По-друге, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 19.01.1989 по 06.12.1989 та з 28.01.1992 по 05.09.1993 ОСОБА_1 працював електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ЕМО та ГКР на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля».

Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки частиною другою статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці. В розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи в трудовій книжці позивача наявні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем надавалися відповідачу документи, видані установою, розташованою на непідконтрольній українській владі території, та які не прийняті відповідачем, зокрема: довідки від 31.03.2020 № 1152, № 1154, якими підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 працював на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля» електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, на іншу роботу не переводився, на роботу з неповним робочим днем не відволікався, в страйках участі не приймав, безоплатну відпустку не використовував (арк. спр. 21-22); довідка від 31.03.2020 № 1153 про заробітну плату позивача в спірний період; історична довідка від 31.03.2020 № 1157; витяг з наказу від 18.08.1995 № 222 «Про затвердження протоколу від 10.08.1995 про віднесення професій та посадових осіб, зайнятих на підземних роботах з особливо шкідливими умовами праці, та включення їх до Списку № 1» (арк. спр. 23-27).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача первинних документів (як зазначає відповідач в оскарженому рішенні), що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Що стосується посилань відповідача на законодавчо встановлену заборону для врахування довідок, виданих підприємствами, установами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках та копіях наказів, виданих установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

За таких обставин періоди роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Щодо незарахування відповідачем періоду проходження військової служби з 12.12.1989 по 13.12.1991 до пільгового стажу, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу позивача період проходження військової служби ОСОБА_1 з 12.12.1989 по 13.12.1991 зараховано до загального страхового стажу, проте не зараховано до пільгового (арк. спр. 45 зв.).

Відповідачем ані в спірному рішенні, ані у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтувань незарахування періоду проходження позивачем військової служби до пільгового стажу.

Згідно з військовим квитком НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 12.12.1989 по 13.12.1991 (арк. спр. 18).

Відомості про проходження військової служби у цей період містяться також у трудовій книжці позивача, запис № 3.

Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.

Так, статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з положеннями частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що на момент призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на ділянці ЕМО, та звільнений саме у зв`язку з призовом на військову службу, тому період з 12.12.1989 по 13.12.1991 відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Також судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу позивача період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 10.01.1989 в СПТУ № 74 м. Первомайська зараховано до загального страхового стажу, проте не зараховано до пільгового.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що згідно з дипломом від 10.01.1989 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.09.1985 вступив в середнє профтехучилище № 74 м. Первомайська та 10.01.1989 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрослюсар підземний; присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний ІІІ розряду (арк. спр. 19).

Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 також підтверджується факт проходження позивачем навчання у період з 01.09.1985 по 10.01.1989 та працевлаштування за набутою професією 19.01.1989, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.

Таким чином, при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем неправомірно було не зараховано до пільгового стажу період навчання у СПТУ № 74 м. Первомайська з 01.09.1985 по 10.01.1989.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1985 по 10.01.1989 в СПТУ № 74 м. Первомайська, періоду проходження строкової військової служби з 12.12.1989 по 13.12.1991, періодів роботи позивача з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на ділянці ЕМО та на ділянці ГКР на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля», та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За таких обставин суд вважає, що рішення від 15.07.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, яке слід скасувати.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.06.2020, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: періоду навчання в СПТУ № 74 з 01.09.1985 по 10.01.1989; періодів роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, та з 28.01.1992 по 05.09.1993; та періоду служби у лавах Радянської армії з 12.12.1989 по 13.12.1991, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в трудовій книжці позивача та інших документах, наданих позивачем разом із заявою від 06.07.2020, не обчислював пільговий стаж позивача, виходячи з таких відомостей, що є обов`язковою умовою відповідно до Закону № 1058.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 15.07.2020 б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права: визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Попаснянському районі від 15.07.2020 б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язати УПФУ в Попаснянському районі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 по 10.01.1989 в СПТУ № 74 м. Первомайська, період проходження строкової військової служби з 12.12.1989 по 13.12.1991, періоди роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на ділянці ЕМО та на ділянці ГКР на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з наведених вище підстав щодо неможливості перебирання судом дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 7).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792608, Луганська область, м. Попасна, вул. Шкільна, 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 15 липня 2020 року б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 по 10.01.1989 в СПТУ № 74 м. Первомайська, період проходження строкової військової служби з 12.12.1989 по 13.12.1991, періоди роботи з 19.01.1989 по 06.12.1989, з 28.01.1992 по 05.09.1993 електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на ділянці ЕМО та на ділянці ГКР на шахті «Первомайська» ВП «Первомайськвугілля», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун