Рішення № 91777212, 15.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року (о 12 год. 20 хв.)Справа № 280/4566/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Рощукіна С.В.,

представника відповідача Захарченка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Пологівський олійноекстракційний завод» (далі – ПрАТ «Пологівський ОЕЗ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі – Офіс ВПП ДПС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №0001255106.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві пояснює, що при виборі контрагента ТОВ «КАН ЮКА» та укладенні з ним 02.09.2019 договору поставки №1146/9 позивач керувався належною обачністю, зокрема перед здійсненням відповідних господарських операцій останній здійснив усі максимально можливі і залежні від нього дії та встановив, що ТОВ «КАН ЮКА» перебувало на обліку у контролюючих органів як платник податку, мало статус платника податку на додану вартість, не мало податкового боргу, було віднесене контролюючими органами за місцем обліку до стану «Основний платник» (код «0»), а також не мало відкритих відносно нього виконавчих проваджень. Таким чином, вважає, що при виборі контрагента позивач здійснив усі залежні від нього дії, направлені на вивчення статутних та реєстраційних документів ТОВ «КАН ЮКА», а також його перевірку в усіх загальнодоступних базах даних, тобто керувався належною обачністю. Зауважує, що у ході перевірки позивач надавав представникам відповідача для перевірки усі первинні документи за господарськими операціями з контрагентом, про що зазначено в Акті, в тому числі і первинні документи, якими були оформлені результати виконання Договору. Вказані документи беззаперечно підтверджують реальність господарських операцій, що були здійснені між позивачем та ТОВ «КАН ЮКА». Вказує, що придбання позивачем у контрагента товару (обладнання) здійснене з метою використання цього обладнання у господарській діяльності позивача (для фасування виробленої позивачем олії соняшникової), вказаний товар (обладнання) встановлений на виробничих потужностях позивача і успішно використовується у його господарській діяльності з метою отримання прибутку, а за таких умов господарська операція з придбання позивачем товару (обладнання) у ТОВ «КАН ЮКА» носить виключно діловий характер, має на меті отримання прибутку, не спрямована на створення формального документообігу і не має на меті отримання неправомірної вигоди. За таких обставин, на думку позивача, можливі порушення законодавства вказаним контрагентом жодним чином не повинні впливати на право позивача на формування податкового кредиту та позбавляти його такого права. Крім того, норми податкового законодавства не передбачають настання відповідальності для платників та/або негативних наслідків для нього, а також не впливають на право платника податків на віднесення сплачених сум ПДВ до складу свого податкового кредиту у випадку допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання порушень податкового законодавства. Стверджує, що можлива відсутність у контрагента ТОВ «КАН ЮКА» матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій. Натомість, побудова зазначених у Акті висновків відповідача виключно на підставі податкової інформації, що міститься в інформаційно-аналітичних базах і носить виключно інформативний характер, не є належним доказом нереальності господарських операцій, що здійснювались між ТОВ «КАН ЮКА» та його контрагентами. Враховуючи сукупність наведених обставин, вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №0001255106 є протиправним, таким, що суперечить законодавству та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 14.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 18 серпня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 06 серпня 2020 року року через канцелярію суду надав суду відзив (вх №35838), у якому вказує, що внаслідок проведеного аналізу податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших звітних документах, податкових накладних, а також відповідно інформації, що надається періодично органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та державної статистики, яка наявна в АІС «Податковий блок», АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», Єдиного реєстру податкових накладних, картки платника податків, системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що відбулось лише документальне оформлення господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «КАН ЮКА» у вересні, листопаді 2019 року товару загальною вартістю 862800,00 грн, у т.ч. ПДВ 143800,00 грн., оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ «Пологівський ОЕЗ». Стверджує, що оцінивши всі обставини та докази, перевіркою встановлено, що їх сукупність свідчить про одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Враховуючи вищевикладене, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

04 жовтня 2018 року підготовче засідання відкладене на 29 жовтня 2018 року.

Представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №3786188 від 18.08.2020), у якій додатково зауважує, що відзив відповідача на адміністративний позов позивача майже повністю відтворює зміст Акту, при цьому, відповідач жодним чином не коментує, не спростовує та не обґрунтовує свої заперечення щодо наведених позивачем у його адміністративному позові обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги та їх правові підстави. Враховуючи зазначене, позивач відхиляє всі заперечення відповідача та просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та судове засідання призначене на 15 вересня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» (код ЄДРПОУ 00384147) зареєстровано юридичною особою 31.07.1995 та 07.08.2004 відомості про підприємство внесені до Реєстру (Номер запису: 10921200000000003) .Видами діяльності позивача є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

У період з 28.05.2020 по 18.06.2020 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фахівцями Запорізького управління Офісу ВПП ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (рядок 19 – 2010168,00 грн., рядок 21 – 1039697,00 грн.) за березень 2020 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт № 31/28-10-51-06/00384147 від 19.06.2020.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4, п. 5 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на 143800,00 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2) за березень 2020 року на 143800,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході перевірки виявлено серед постачальників ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» суб`єкта господарювання, який здійснює операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), а саме :ТОВ «КАН ЮКА». Так, внаслідок проведеного аналізу податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших звітних документах, податкових накладних, а також відповідно інформації, що надається періодично органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та державної статистики, яка наявна в АІС «Податковий блок», АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», Єдиного реєстру податкових накладних, картки платника податків, системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що відбулось лише документальне оформлення господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «КАН ЮКА» у вересні, листопаді 2019 року товару загальною вартістю 862800,00 грн, у т.ч. ПДВ 143800,00 грн., оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ «Пологівський ОЕЗ». Перевіркою взаємовідносин ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» з ТОВ «КАН ЮКА» у вересні 2019 року, листопаді 2019 року не підтверджено постачання товару на загальну суму 862800, 00 грн., у т.ч. ПДВ 143800,00 грн. Таким чином, будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Надані до перевірки ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» документи не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою штучного руху товарів постачальником свідчить про безтоварність операцій, яка підлягала перевірці, що виключає правомірність її відображення у податковому обліку позивача.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення – рішення форми «В1» №0001255106, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією №9084174052 від 17.04.2020 за березень 2020 року в розмірі 143800,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 35950,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

За приписами частини першої 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та доходу первинними документами покладається на платника податків.

При цьому, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Втім, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 вересня 2019 року між ТОВ «КАН ЮКА» (Постачальник) та ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» (Покупець) укладено договір поставки № 1146/9, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця нижченаведене (іменоване надалі «Товар» з виконанням пуско-налагоджувальних робіт та навчання по роботі на обладнанні фахівців від покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах цього Договору. Перелік товару, що поставляється: Чотириголівочний автоматичний дозатор олії ваговий 3-10 кг; Укупор автоматичний для гвинтової кришки 48 мм із орієнтатором кришки; аплікатор для самоклеючої етикетки; Транспортер – 4,5 м для ПЕТ пляшок 3-10 л. Товар по технічним характеристикам повинен відповідати Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Товару за договором складає 1030000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 206000,00 грн., разом 1236000,00 грн. з ПДВ. Покупець зобов`язується зробити оплату за товар шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника (п. 1.1, 1.2, 3.1 Договору).

08 листопада 2019 року сторонами за Договором поставки підписана Додаткова угода №1, якою сторони домовились змінити п. 4.1 Договору, виклавши у наступній редакції: Постачальник зобов`язаний поставити всю кількість товару покупцеві до 30.11.2019 та виконати пуско-налагоджувальні роботи на території покупця протягом 3-х робочих днів, з моменту прибуття фахівця постачальника до місця проведення робіт.

На виконання умов вказаного Договору на підставі Специфікації №1 ТОВ «КАН ЮКА» поставлено на адресу позивача товар, що рахунком-фактурою №2 від 02.09.2019, видатковою накладною №1 від 19.11.2019, довіреністю від 19.11.2019 №1680 на отримання товару, актом №1 на суму 1236000,00 грн.

Як зазначено у Акті перевірки та не спростовується представниками сторін протягом розгляду справи, за фактом поставки товару на адресу позивача ТОВ «КАН ЮКА» були складені податкові накладні, які наведені в таблиці на с. 24-25 Акту. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» до податкового кредиту березня 2020 року. При цьому, згідно з даними деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України не встановлено перевищення суми податкового кредиту, задекларованого позивачем у березні 2020 року за вересень 2019 року, листопад 2019 року, над сумою податкового зобов`язання, задекларованого постачальником ТОВ «КАН ЮКА» у вересні 2019 року, листопаді 2019 року. Транспортування обладнання здійснювалось транспортною компанією ТОВ «Нова пошта» за експрес-накладною №10032112097 від 19.11.2019.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченим вище правочином.

При цьому, перевіркою підтверджене постачання в адресу ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» товару: аплікатор автоматичний для самоклеючої етикетки у кількості 1 шт., ціна 202600,00 грн., транспортер -4,5 м для ПЕТ пляшок 3-10 л у кількості 1 шт., ціна 108400,00 грн. в вересні 2019 року, листопаді 2019 року від посередника ТОВ КАН ЮКА» на суму ПДВ 62200,00 грн.

Щодо постачання товару Укупор автоматичний для гвинтової кришки 48 мм із орієнтатором кришки у кількості 1 шт. за ціною 226000,00 грн.; Чотириголівочний автоматичний дозатор олії ваговий 3-10 кг у кількості 1 шт. за ціною 493000,00 грн. відповідач дійшов висновку, що відбулось лише документальне оформлення господарських операцій з придбання.

Варто зауважити, що матеріали справи свідчать, що у жовтні 2019 року позивач додатково звертався з відповідним листом до ТОВ «КАН ЮКА», у якому просив надати позивачу інформацію та документи, що підтверджують наявність у постачальника умов для виконання Договору. В свою чергу, ТОВ «КАН ЮКА» листом від 31.10.2019 №3110/01 підтвердило наявність у нього таких умов.

У подальшому, позивач звертався до спірного постачальника листом №2699/04 від 30.12.2019 та листом від 08.01.2020 №06/04 із зауваженнями, які виникли в ході експлуатації обладнання та у відповідності до п. 7.2 Договору просив направити уповноваженого представника для встановлення причин виникнення дефектів товару та їх усунення. Як зазначив представник позивача у ході судового розгляду справи, ТОВ «КАН ЮКА» було виконані умови Договору постачання та направлено фахівця для усунення збоїв в роботі поставленого обладнання.

Суд вважає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону № 996-ХІV, придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «КАН ЮКА» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Загалом, як встановлено судом в ході розгляду справи, позиція податкового органу ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагента з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій ПрАТ «Пологівський ОЕЗ». Проте, відповідні витяги з інформаційних баз даних податковим органом на підтвердження своєї позиції до суду не надані, підстави внесення відповідної інформації до вказаних баз даних суду не відомі.

Крім того, можливі порушення податкового законодавства зі сторони постачальників контрагента, не можуть за встановлених у даній справі обставин й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства бути достатнім аргументом для позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

За таких обставин, при вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв`язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

В розумінні статті 16 Податкового кодексу України навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Натомість, позивач посилається на ту обставину, що перед здійсненням відповідних господарських операцій останній здійснив усі максимально можливі і залежні від нього дії та встановив, що ТОВ «КАН ЮКА» перебувало на обліку у контролюючих органів як платник податку, мало статус платника податку на додану вартість, не мало податкового боргу, було віднесене контролюючими органами за місцем обліку до стану «Основний платник» (код «0»), а також не мало відкритих відносно нього виконавчих проваджень. Таким чином, при виборі контрагента позивач здійснив усі залежні від нього дії, направлені на вивчення статутних та реєстраційних документів ТОВ «КАН ЮКА», а також його перевірку в усіх загальнодоступних базах даних, тобто керувався належною обачністю.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і відзиві обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Отже, висновок контролюючого органу про нездійснення позивачем спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Жодного доказу на обґрунтування викладених у Акті перевірки та відзиві тверджень відповідачем до матеріалів справи не додано.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що контролюючий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на надання документально оформлених господарських операцій від ТОВ «КАН ЮКА» без реального їх здійснення, у зв`язку із чим висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, а спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, буд. 36, код ЄДРПОУ 00384147) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Офісом великих платників податків ДПС № 0001255106 від 25.06.2020.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» суму судового збору у розмірі 2696,25 грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто шість гривен двадцять п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.09.2020.

Суддя І.В. Батрак