Рішення № 91777105, 24.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2665/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 37 Закону України Про державну службу";

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок розміру пенсії без обмеження максимального розміру з 25 жовтня 2019 року та виплачувати в подальшому пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розміру 70% суми заробітку, який зазначений в довідці апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2019 року з розміру заробітної плати 53884,05 грн., а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою сумою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_2 оскільки є його дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, однак отримував до дня смерті щомісячне грошове утримання, як суддя апеляційного суду Закарпатської області. Вказані обставини, зумовили ОСОБА_1 звернутися до відповідача про призначення та перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника з розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника, однак їй листом № 1311-1325/Л-02/8-0700/20 від 01 липня 2020 року було відмовлено в перерахунку пенсії по втраті годувальника у зв`язку з тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

27 вересня 2020 року позивач подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, за наявними в справі доказами та матеріалами.

07 вересня 2020 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що до спірних правовідносин слід застосувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивача до відповідача із заявою про проведення її на інший вид пенсії, а як відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", так і відповідно до Закону України "Про державну службу", на час звернення позивачки до пенсійного фонду не передбачена пенсія по втраті годувальника.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 жовтня 1981 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 , (а.с. 11).

20 березня 2019 року Апеляційним судом Закарпатської області видана ОСОБА_2 Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 помер, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2019 року, (а.с. 12).

25 вересня 2019 року, ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника (а.с. 20).

Згідно рішення № 921060811471 від 28 жовтня 2019 року позивачці призначено пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

02 червня 2020 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області, в якій просила здійснити вірний розрахунок вже призначеної пенсії по втраті годувальника взявши за основу розмір заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 , з якої станом на момент смерті здійснювалося нарахування розміру пенсії, а саме згідно довідки Апеляційного суду Закарпатської області, по якій розмір заробітної плати складав 53884,05 грн.

Листом від 01 липня 2020 року № 1311-1325/Л-02/8-0700/20 позивачці було відмовлено, вказано на те, що ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено встановлення довічного грошового утримання судді у відставці, зазначеним законом не передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника із розміру довічного грошового утримання судді у відставці. А тому пенсію у зв`язку із втратою годувальника призначено на нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також вказано, що ст. 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника із розміру довічного грошового утримання судді і відставці. Зазначено, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника обчислено відповідно до чинного законодавства з розрахунку 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої від страхового стажу і заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що розмір пенсії позивачки станом на квітень 2020 року становив 4928,79 грн. З 01 травня 2020 року розмір пенсії позивачки по втраті годувальника перерахований відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та становить 5465,64 грн.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону цього Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

За частиною третьою цієї статті, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Абзац 2 частини 3 цієї ж статті передбачає, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За визначенням абзацу 22 статті 1 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках визначених цим Законом.

Відповідно до статті 37 пункту 10 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року (далі по тексту - Закон №3723-XII ) передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника; з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

12 лютого 2015 року вступив в законну силу Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі по тексту - Закон № 192-VIII), розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.

Відповідно до ст. 141-142 цього Закону №192-VIII, суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.

Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника й Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" № 213 - VIII від 02.03.2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України "Про державну службу" на нову назву "Пенсійне забезпечення державних службовців".

Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" № 889 - VIII від 10.12.2015 року за винятком статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року.

Згідно з пунктом 10 та 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" №889 - VIII від 10.12.2015 року та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" державні службовці, які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених ст. 25 Закону України, "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року з наступними змінами.

Слід звернути увагу, що пункт 13 розділу 11 Закону України "Про державну службу" №889 -VIII від 10.12.2015 року передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону України "Про державну службу" №3723-ХП з наступними змінами, зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

З аналізу вищевикладених правових норм та обставин справи, судом критично оцінюються доводи відповідача, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" так і відповідно до Закону України "Про державну службу" на час звернення позивача до управління ПФУ не передбачалася пенсія по втраті годувальника.

Рішенням, Конституційного Суду України у справі №1-8/2016 року від 8 червня 2016 року за № 4-рп/2016 року (конституційне подання Верховного Суду України щодо конституційності положень ч.3, абзаци 1-2, 4, 6 ч. 5 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" визнані такими, що не відповідають Конституції.

Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2423 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213- VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911- VIII і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213, визнані неконституційними, і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Отже, відповідач, як орган, якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсій, при розгляді заяви про перехід на пенсію по втраті годувальника повинен був діяти відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 7 липня 2010 року, а також статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХII від 16.12.1993 року з наступними змінами.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку: Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, чоловік позивачки мав право на одержання пенсії державних службовців відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХII від 16.12.1993 року.

Відповідно до частин 13 та 14 статті 37 Закону № 3723-ХП у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

З огляду на спірні правовідносини правова визначеність полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення по Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889- VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на певні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, похідним є і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

З огляду на вищевикладене, дії відповідача суд не може розцінити як такі, що вчинені на підставі та у спосіб, що визначено Конституцією та законами України, отже є протиправними, а позов цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру з 25 жовтня 2019 року та виплачувати в подальшому пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 70% суми заробітку, який зазначений в довідці Апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2019 року з розміру заробітної плати 53884,05 грн., а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою сумою, то судом встановлено наступне.

Вказану вимогу суд розцінює як похідну вимогу від вимоги про визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області протиправною щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Як вже зазначалося судом, була встановлена бездіяльність відповідача, чим порушено право позивача, яке гарантоване Конституцією на пенсійне забезпечення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається із позовної заяви позивач просила суд здійснити перерахунок пенсії з 25 жовтня 2019 року, однак матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 із заявою до пенсійного фонду звернулася 25 вересня 2019 року, а тому суд виходячи за межі позовних вимог вважає, що для відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача - здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-12 від 16 грудня 1993 року - у розмірі 70 % щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону "Про держану службу", з моменту звернення, а саме з 25 вересня 2019 року, а тому така вимога підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги щодо виплати пенсії без обмеження, то суд вважає таку передчасною та безпідставною, так як відповідачем ще не прийнято рішення щодо перерахунку призначеної пенсії на виконання цього рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно виникнуть у майбутньому, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 04 серпня 2020 року № 4140410063 (а.с.10).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 420, 40 грн.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) з 25 вересня 2019 року та виплачувати в подальшому пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 лютого 1993 року № 3723-XII у розмірі 70% суми заробітку, який зазначений в довідці апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2019 року з розміру заробітної плати 53884,05 грн. та виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою сумою.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Гебеш