Ухвала суду № 91776827, 24.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 вересня 2020 року Справа №160/4960/19Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з визначенням середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії, враховуючи заробіток за травень 1988 року; - Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з визначенням середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії, враховуючи заробіток за травень 1988 року; - стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з визначенням середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії, враховуючи заробіток за травень 1988 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з визначенням середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії, враховуючи заробіток за травень 1988 року.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 03 вересня 2019 року.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року, а саме обмеження ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) суми пенсійних виплат у розмірі 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок) та зменшення розміру отримуваної останнім пенсії з 4500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень, нуль копійок) до 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень, нуль копійок);

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) місячний строк з часу отримання окремої ухвали про визнання вказаних дій протиправними для надання відповіді про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року шляхом здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи заробіток за травень 1988 року, без обмежень суми пенсійних виплат у розмірі 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок).

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) місячний строк з часу отримання окремої ухвали про визнання вказаних дій протиправними для надання відповіді про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) різниці між розміром зменшеної пенсії, яку останній отримував з початку неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року, та розміром пенсії з урахуванням всього його трудового (страхового) стажу та середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення протягом травня місяця 1988 року, обчисленого в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що брав участь у ліквідації наслідків аварії ЧАЕС з березня по травень 1988 року, через що його здоров`ю було нанесено шкоду та віднесено до 3 групи інвалідності з 50% ступенем втрати професійної працездатності. Так, Позивач брав безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в травні 1988 року, що підтверджується довідкою про заробітну плату, довідкою від 21 серпня 1992 року та табелем звітності робочого часу за травень 1988 року. Станом на сьогодні трудовий стаж позивача складає 44 роки 1 місяць 25 днів, про що свідчать трудові книжки від 03 вересня 1969 року та серії НОМЕР_3 . У зв`язку з цим за позивача сплачувалися відповідні страхові внески, про що зокрема свідчить довідка форми ОК-5 від 14 травня 2019 року. Внаслідок того, що позивачу виплачувалася пенсія у розмірі меншому від належного, 17 січня 2019 року останній звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. На згадану заяву 25 січня 2019 року листом Відповідача було надано відповідь вих. №91 1/с-07, якою позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за віком, враховуючи заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС у травні 1988 року, та вказало, що цей перерахунок начебто є невигідним. Вказані обставини вже підтверджені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року. Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за віком, з метою збільшення розміру отримуваної пенсії за віком до рівня, передбаченого за законодавством, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Так, Рішенням відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії за віком Позивачу з визначенням середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії, враховуючи заробіток за травень 1988 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано ОСОБА_1 повідомлення про виконання рішення суду №493/02-06/26 від 18 жовтня 2019 року, яким останньому фактично було повідомлено про зменшення розміру пенсії до 2000грн. 00 коп. Згідно з вищевказаним повідомленням якраз підставою для зменшення пенсії позивачу стало начебто виконання відповідачем рішення по справі №160/4960/19, яким нібито не встановлено окремого порядку обчислення пенсії позивачу. У зв`язку з цим позивач подав звернення до відповідача щодо належного обґрунтування зменшення розміру пенсії до 2000 грн. 00 коп. та неналежного виконання Рішення, на що отримав повідомлення про розгляд звернення від 18 березня 2020 року, яку фактично отримав тільки 09 липня 2020 року безпосередньо в приміщенні відповідача. Проте у вказаному повідомленні знову все обґрунтування зводиться лише до того, що розмір пенсії позивача зменшено внаслідок того, що Рішенням не встановлено окремий порядок обчислення пенсії останньому. При перерахунку було застосовано обмеження по першій складовій пенсії у розмірі 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок), використовуючи для розрахунку страхового стажу виключно період роботи на Чорнобильській атомній електростанції за травень 1988 з ігноруванням іншого трудового (страхового) стажу Позивача та положень чинного законодавства України, та зменшено пенсію останнього з 4500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень, нуль копійок) до 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень, нуль копійок). При цьому відповідачем було порушено цілий ряд положень чинного законодавства України, тим паче, що Рішенням не було встановлено жодних обмежень щодо розміру пенсії, яка підлягає перерахунку та наступній виплаті позивачу. Отже, дії відповідача щодо неналежного виконання Рішення, а саме обмеження суми пенсійних виплат у розмірі 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок) та зменшення розміру отримуваної Позивачем пенсії з 4500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень, нуль копійок) до 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень, нуль копійок) є протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують права позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Призначено розгляд заяви в порядку письмового провадження на 24 вересня 2020 року. Відповідачу встановлено строк до 23 вересня 2020 року (включно) для надання пояснень по суті заяви, а також доказів на їх обґрунтування.

Відповідач правом на надання пояснень по суті заяви, а також доказів на їх обґрунтування не скористався.

Дослідивши обставини щодо виконання рішення суду у цій справі та наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача у порядку визначеному ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 5 Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

В свою чергу, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Тобто для окремих категорій громадян пенсійне забезпечення встановлюється іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей умов праці, характеру виконуваної роботи, її складності і значущості, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод. Зокрема, необхідно зауважити, саме Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Частиною 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV.

Таким чином, при застосуванні цієї норми, інших обмежень не існує.

В свою чергу, положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із № 1788-ХІІ, а не для встановлення пільг та обмежень.

Натомість, право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами № 1788-ХІІ та №1058-ІV. Зазначеними законами на час набрання ними чинності, розмір пенсії відповідним категоріям громадян визначався у відсотках до заробітної плати і не фіксувався максимальний граничний розмір пенсії у грошовому еквіваленті.

Як зазначено в ч. 1 ст. 57 Закону № 796-ХІІ, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону №1058-ІV.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону №796-ХІІ, у разі обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058-ІV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону №796-ХІІ, якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Так, у цьому випадку середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії позивача визначається за відповідний календарний місяць, тобто травень 1988 року, з додаванням до заробітку на основній роботі.

Частина 2 ст. 27 Закону 1058-IV передбачає, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства (перша складова), а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до Закону 1058-IV (друга складова).

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Отже, зазначена правова норма надає особі, яка звертається за призначенням пенсії обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, зокрема ті, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або ж спеціальним Законом № 796-ХІІ.

Разом з тим, норми ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV не містять жодних формул розрахунку пенсій, вони лише визначають право особи обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені Законом № 1058-IV або спеціальним 796-ХІІ.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів, для громадян, які віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ.

Тобто при посиланні на ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV слід враховувати, що відповідній категорії, тобто учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії не обмежені жодним законом.

При цьому порядок перерахунку пенсій Законом №796-ХІІ не встановлений. Водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Як вже було зазначено, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 28 Закону №1058-IV встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону №796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах по справах № 565/1270/17 від 17 квітня 2018 року, № 565/798/17 від 03 липня 2018 року, № 708/818/17 від 05 вересня 2018 року та № 750/5199/17 від 13 лютого 2019 року.

Крім того, відповідно до п. 4 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058- IV, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Суд зазначає, що в будь-якому разі зменшувати розмір пенсії позивачу було заборонено виходячи з вищевказаної норми, яку, таким чином, відповідач порушив.

В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція (254к/96-ВР) та закони України виокремлюють певні категорії громадян^ України, що потребують додаткових гарантій соціального-захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (v008р710-99), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (v005р710-02), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (v007р710-04), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (v020р710-04).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Закон № 1058- IV регулює питання щодо права громадян отримання пенсійних виплат і соціальних послуг не може змінювати умови і порядок виплат пенсій за спеціальними законами, до яких належить і Закон № 796-ХІІ.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням всього свого страхового стажу, та середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення за травень 1988 року, враховуючи положення ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону № 796-ХІІ, ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV без жодних обмежень отримуваної суми пенсії.

Так, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу з визначенням середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії, враховуючи заробіток за травень 1988 року. Вказане рішення в апеляційному порядку не було оскаржено та набрало законної сили 03 вересня 2019 року.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач своїми протиправними діями фактично відмовив Позивачу в перерахунку пенсії на підставі ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону №796-ХІІ відповідно до розрахунку середньомісячного заробітку та збільшення пенсії згідно з ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ, враховуючи положення ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV, із суми заробітної плати за працю на території радіоактивного забруднення протягом травня 1988 року, починаючи з 17 січня 2019 року, тобто з дня подання позивачем заяви про відповідний перерахунок пенсії, обмеживши право останнього на належний розмір пенсії.

Згідно з ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 68 Конституції України зобов`язує кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КАС України, передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції сформулював правову позицію, згідно якої право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. theUnitedKingdom № 44277/98).

При цьому, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Концепція «майна» в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Таким чином, за Конвенцією майном визнається й право грошової вимоги до держави про виплату коштів соціального забезпечення.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Протоколу № 1, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Протоколу № 1, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Протоколу № 1, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Так, право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. У рішенні ЄСПЛ від 16.12.1974 по справі «Міллер проти Австрії» Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право позивача на перерахунок пенсії за рішенням по справі № 160/4960/19 відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмежень суми пенсійних виплат у 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок) як складова частина права на соціальний захист є його конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

У п. 70-71 Рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України» (Заява №29979/04), зокрема, зазначено, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

До того ж, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v. Home Office зазначив, що «захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки».

ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Onerysldsz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України по справі № 1-5/2017 від 20 грудня 2017 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Відповідно до положень ст. ст. 6,13 Конвенції встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом та на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При вирішенні, справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що предмет і мета Конвенції як інституту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (рішення у справі «Ковач проти України», «Мельников проти України», «Швидко проти України»).

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Також, ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, що реалізуючи Конвенцію, кожна держава- учасниця цієї Конвенції має право встановлювати процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження. Разом з тим Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним.

Так, у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року ЄСПЛ зазначив, що надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права. Адже форма, відповідно до вимог поваги до прав людини та принципу сприяння, не має підміняти зміст, зокрема, в ситуації, коли під час прийому документа його можна привести у відповідність до формальних вимог Закону.

Таким чином, ефективного механізму захисту прав позивача шляхом виконання Рішення не відбулося.

При цьому, судом встановлено, що при виконанні рішення суду права позивача було порушено, оскільки при здійсненому перерахунку останній отримує пенсію у меншому розмірі ніж коли звертався з заявою про перерахунок пенсії 17 січня 2019 року, а саме в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13721-13726/С-03/8-0400/20 від 22.07.2020 року про перерахунок пенсії позивачу відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечить рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, оскільки вчинивши зазначені дії по проведенню перерахунку пенсії позивача із застосуванням зазначеного механізму за наявності рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, відповідач проявив неповагу до суду, штучно вчинив певні дії та прийняв рішення з метою не виконувати рішення суду, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду слід задовольнити.

Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до частини 5 статті 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області місячний строк з часу отримання окремої ухвали про визнання вказаних дій протиправними для надання відповіді про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року шляхом здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи заробіток за травень 1988 року, без обмежень суми пенсійних виплат у розмірі 168 грн. 00 коп., а також встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області місячний строк з часу отримання окремої ухвали про визнання вказаних дій протиправними для надання відповіді про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між розміром зменшеної пенсії, яку останній отримував з початку неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року, та розміром пенсії з урахуванням всього його трудового (страхового) стажу та середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення протягом травня місяця 1988 року, обчисленого в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись статтями 248, 254, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року, а саме обмеження ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) суми пенсійних виплат у розмірі 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок) та зменшення розміру отримуваної останнім пенсії з 4500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень, нуль копійок) до 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень, нуль копійок).

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) місячний строк з часу отримання окремої ухвали про визнання вказаних дій протиправними для надання відповіді про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року шляхом здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи заробіток за травень 1988 року, без обмежень суми пенсійних виплат у розмірі 168 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім гривень, нуль копійок).

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) місячний строк з часу отримання окремої ухвали про визнання вказаних дій протиправними для надання відповіді про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) різниці між розміром зменшеної пенсії, яку останній отримував з початку неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4960/19 від 31 липня 2019 року, та розміром пенсії з урахуванням всього його трудового (страхового) стажу та середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення протягом травня місяця 1988 року, обчисленого в порядку ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 56, ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.09.2020 р.

Суддя О.М. Неклеса