Рішення № 91776785, 21.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Справа № 160/8836/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія ДТЗ” (надалі – позивач) до Дніпровської митниці Державної митної служби України (надалі – відповідач), в якій позивач просить су:

визнати протиправними та скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товару від 25.02.202 №UA110000/2020/000110/2, від 01.04.2020 № UA110000/2020/000160/2.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує у ТОВ «ПК «ДТЗ» додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які звернені до оскарження.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8836/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 19.08.2020 р. об 11:40 год.

У судове засідання 19.08.2020 р. відповідач не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Для повторного виклику сторін розгляд справи відкладено до 02.09.2020 р. об 11:45 год.

26.08.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідачем зазначено, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. В позовній заяві вказано, що згідно прийнятих змін в ч. 1ст.5З МКУ декларант не зобов`язаний подавати пакет документів відповідно до ч.2 ст.53 МКУ. Зазначає, що виключення з ч.1 ст.53 МКУ слова «одночасно» не позбавляє декларанта від подання документів на підтвердження митної вартості, а також від виконання покладених на нього обов`язків, передбачених ст..52 МКУ. Декларантом за ЕМД від 21.02.2020 №UА110150/2020/002832 було заявлено вартість 26195,50 USD (згідно фактури) + 2080,00 USD (транспортні витрати); за ЕМД від 31.03.2020 №UA10150/2020/005310: 2076,00 USD (згідно фактури) + 170,00 USD (транспортні витрати), однак документів на підтвердження проведення оплати, тобто закінчення фінансової операції, до митного органу не надавалось. В позовній заяві є посилання на те, що платіжні доручення не могли бути подані до митного оформлення, оскільки оплата товару на той момент не була здійсненна. Вже безпосередньо до позову позивачем надається платіжне доручення №164 від 09.06.2020 на суму 21822,11 USD. Відповідач звертає увагу суду, що товар було оформлено і випущено у вільний обіг згідно ст.55 МКУ під гарантійні зобов`язання. Термін дії таких зобов`язань за ЕМД №UА110150/2020/005385 закінчився 01.07.2020 р. Протягом даного часу декларант має право подавати додаткові документи, відомості, пояснення до митного органу. В даному випадку додаткових заяв і документів не надходило, також даний платіжний документ не подавався до митного органу. Також, відповідач вказує, що платіжний документ містить розбіжність в числових значеннях. Документ має посилання на контракт №NN7-1-2020 від 29.10.2019, специфікацію №1 від 15.11.2019 і специфікацію №2 від 05.12.2019, однак згідно поданих специфікацій до митного оформлення сума становить 26195,50 USD (за специфікацією №2), 2076,00 USD (за специфікацією №3), платіжне доручення видано на суму 21822,11 USD, тобто менше ніж загальна сума, що стосується даних поставок. Отже такий документ, на думку відповідача, не підтверджує оплату. Митний орган звертає увагу суду, що розмитнення товару відбувається на території України, а тому декларанту треба дотримуватись законодавчих норм на даній території, тому мав бути подана копія декларації країни відправлення як додатковий для уточнення інформації. При заявлені митної вартості декларантом до складової митної вартості було включено 2080,00 USD за ЕМД №UА110150/2020/002832 та 170,00 USD за ЕМД №UА110150/2020/005385, витрати на транспортування. Хоча на момент митного оформлення ця сума не була підтверджена, оскільки платіжних доручень на сплату таких послуг не подавалось декларантом, на момент дії терміну 80 днів для подання додаткових документів згідно ч.7 ст.55 МКУ, транспортні витрати були оплачені, як вбачається це з заявлених відомостей. Договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019 підпунктом 4.2. зазначає: «замовник сплачує рахунок на протязі 45 календарних днів з дати вивантаження контейнерів в порту». В позовній заяві вказано, що товар отримано 19.02.2020 відповідно до штампу митниці. Від дати отримання відраховуючи 45 к.д., виходить, що оплата витрат на транспортування відбувалась в кінці березня - на початку квітня. Термін дії ч.7 ст.55 МКУ закінчувався по одній поставці 26.05.2020, по другій - 01.07.2020. Виходячи з вказаного, то платіжні доручення були в наявності і мали змогу бути поданими до митного органу. Також підставою сумніву заявлених відомостей є те, що декларантом подано трек-лист переміщення контейнеру відповідно до якого оцінювана партія товару була перевантажена в порту з одного судна на інший. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, який до митного оформлення не подавався, а також про наявність додаткових витрат, які відповідно до ч.10 ст.58 МКУ мають бути включені до складової митної вартості. Між декларантом і митним органом були проведенні митні консультації, за час яких декларанта було повідомлено про надання додаткових документів. Інспектором зазначено зауваження в електронних повідомленнях а заявлених відомостей, а також перелік документів, які необхідно подати. Декларантом було надано відповідь про те, що інші документи надаватись не будуть, у зв`язку з чим просив здійснити митне оформлення за наданими ним документами. Виходячи з вищенаведеного, відповідач вказує, що при винесенні оскаржуваних рішень, дотримав усіх законодавчих вимог.

31.08.2020 р. засобами електронного зв`язку позивачем надіслано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої підтримує свою правову позицію та просить задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання 02.09.2020 р. сторони не прибули. Від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Для повторного виклики сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено до 10:30 год. 21.09.2020 р.

09.09.2020 р. до суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву, згідно яких відповідач наполягає на тому, що позивачем не було подано до митного оформлення усіх необхідних документів. З огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

У судове засідання 21.09.2020 р. сторони не прибули.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти даної заяви не заперечувала.

Враховуючи законодавчо визначені гарантії щодо розгляду справи належним судом у розумний строк, а також те, що суду надано достатньо часу для подання сторонами у справі доказів в обґрунтування та заперечення позову, вжито усі необхідні заходи щодо реалізації прав осіб на доступ до правосуддя і судовий захист, а також згоду сторін на розгляд справи у письмовому провадженні, а також з урахуванням введених постановою КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» карантинних заходів на території держави, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, тому можливо здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними в матеріалах справи доказами, право суду на яке передбачено ст.205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МКУ) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п`ятої ст.54 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню (частина друга ст.52 МКУ).

З урахуванням положень ст.52 МКУ, відомості про складові митної в повинні бути документально підтверджені.

Згідно з частиною п`ятою ст.54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має застосовувати різні форми контролю, передбачені МКУ.

Однією з форм контролю, відповідно до частини першої ст.336 МКУ є перевірка документів та відомостей, які надаються під час переміщення та через митний кордон України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу визначених у частині першій статті 58 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2019 р. ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (м. Дніпро) уклало з компанією YONGKANG NANTIAN INDUSTRY & TRADE CO., LTD зовнішньоекономічний контракт № NNТ-1- 2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Позивачем 21.02.2020 р. було задекларувано до митного поста “Дніпро-Правобережний” Дніпровської митниці ДМС товар - бури у кількості 3780 шт. на загальну суму 26195,50 дол.США, що надійшли в Україну в одному контейнері згідно зазначеного контракту на підставі специфікації №2 від 05.12.19 р, та комерційних та товаросупровідних документів - інвойсу №NT19H127506 від 12.12.19 р., коносаменту №МRFВ19121719 від 21.12.19 р.

Електронна митна декларація зареєстрована за № UA110150/2020/002832.

Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митницею були додатково витребувані у позивача наступні документи:

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка);

виписку з бухгалтерської документації;

прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправника;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 25.02.20 р. №01-25/02 декларант надав прайс-лист та комерційну пропозицію компанії-виробника, акт виконаних робіт з перевезення від 11.02.20 р. і пояснення про неможливість надання інших додаткових документів.

25.02.2020 р. митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UА110000/2020/000110/2 (надалі Рішення), яким була визначена митна вартість на товар за резервним методом – 2r.

У відповідності до ст. 52 МК України 26.02.2020 р. товар випущено у вільний обіг за МД № UА110150/2020/003077.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 95372,40 грн.

Також, 31.03.2020 р. ТОВ "ПК "ДТЗ" було задекларовано до митного поста “Дніпро-Правобережний” Дніпровської митниці товар - інструмент для мотобурів, а саме бури у кількості 240 шт. на загальну суму 2076,00 дол. США, що надійшли в Україну як частина товару в контейнері згідно зазначеного контракту на підставі специфікації №3 від 12.12.19 р. та комерційних та товаросупровідних документів - інвойсу № NT19Н127507-1 від 23.12.19 р., коносаментів №MRFB20010699А від 04.01.20 р., №598124113 від 05.01.2020 р.

Електронна митна декларація зареєстрована за № UА110150/2020/005310.

Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митницею були додатково витребувані у позивача наступні документи:

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 01.04.20 р. №02-01/04 декларант надав прейскурант та прайс-лист виробника поставленого товару від 25.11.19 , заявку на міжнародне морське перевезення №1/8-3 від 12.12.19, акт виконаних робіт від 06.03.20 р., а також пояснення про неможливість надання додаткових документів.

01.04.2020 р. прийнято Рішення про коригування митної вартості від 22.01.2020 р.№UА110000/2020/000160/2, яким була визначена митна вартість на товар за резервним методом – 2r.

У відповідності до ст. 52 МК України 02.04.2020 р. товар випущено у вільний обіг за МД №UА110150/2020/005385.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 6609,85 грн.

Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару на предмет їх відповідності закону суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 – 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними рішеннями, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірних ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності, що стали підставами для коригування митної вартості товару.

1. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару;

2. Неподання декларантом ТОВ "ПК "ДТЗ” експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових; перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні. Декларантом не надано копію декларації країни відправлення;

3. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). У разі здійснення оплати, митний орган просив надати банківські платіжні документи у відповідності до ч. 2 ст.53 МКУ;

4. Надані прайс-листи мають суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД конкретні умови поставки;

5. В наданих документах містяться суперечні відомості щодо вартості фрахту одного контейнеру та щодо включення додаткових витрат на надбавок до загальної вартості транспортування, що є складовими митної вартості у розумінні ч.10 ст.58 МКУ;

6. Рахунки про надання ТЕО складені до моменту фактичної поставки товару, що не дають можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг.

7. Банківські платіжні документи щодо здійснення оплати послуг транспортування декларантом не надавались.

Відносно вказаних вище обставин, що слугували підставами для коригування митної вартості товару оскаржуваними рішеннями, суд зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару від 25.02.2020 №UА110150/2020/000110/2/

Партія товару поставлялась на умовах FОВ – Ningbo (КНР) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010. Базис поставки FОВ Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне( оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FОВ (FОВ рrісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит, і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2,3 ст.53 Митного кодексу України :

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракті NN7-1-2020 від 29.10.2019 року ;

- специфікація №2 від 05.12.19 р. до контракту;

- інвойс №ОТ19Н127506 від 12.12.19 р.;

- пакувальний лист від 12.12.19;

- технічний опис (характеристики) товарів від 26.12.18;

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало:

- договір №1511-1/912/2018 від 15.11.18 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту);

- заявка на доставлення вантажу №1/7 від 06.12.18 р.

- коносамент №МКРВ819121719 від 21.12.19 р.;

- рахунок на оплату морського фрахту 2 контейнерів №L30354 від 11.02.19;

- акт виконаних робіт від 11.02.20 про перевезення вантажу за рахунком №L30354 від 11.02.19.

06.03.20 р. ТОВ “ПК «ДТЗ» платіжним дорученням №3 перерахувало компанії-перевізнику 11440 дол.США за перевезення вантажів за договором №1511-1/912/2018, у тому числі 2080 дол. США за перевезення вантажу в 2 контейнерах згідно рахунку №L30354 від 11.02.19 р. та акта виконаних робіт від 11.02.19 р.

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, ціна товару та загальна вартість, зазначена у додатку (специфікації) №2 від 05.12.19 р. до контракту підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) ОТ19Н127506 від 12.12.19 р., кількість товару, вага, загальна вартість товару - пакувальним листом.

Транспортні витрати також підтверджуються наданими документами: договором №1511-1/912/2018 від 15.11.18 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту), заявкою на доставлення вантажу №1/7 від 06.12.19 р., у якій сторонами узгоджена сума фрахту-2080 дол.США за 2 контейнера, коносаментом №МКРВ819121719 від 21.12.19 р., який підтверджує факт здійснення перевезення, рахунком на оплату морського фрахту 2 контейнерів №L30354 від 11.02.19, актом виконаних робіт від 11.02.19 про перевезення вантажу за рахунком № L30354 від 11.02.19, у якому зазначена загальна сума перевезення 2080 дол.США, платіжним дорученням №3 від 06.03.20 р.

Рішення про коригування митної вартості товару від 01.04.2020 №UA110000/2020/000160/2.

Партія товару поставлялась на умовах FОВ - Ningbo (КНР) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010. Базис поставки РОВ Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FОВ (FОВ рrіcе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних митних і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Для підтвердження вартості товару, які повинна бути сплачена продавцю, підприємство на день винесення Рішення надало митниці документи, передбачені частинами 2,3 ст.53 Митного кодексу України :

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт № NNТ-1-2020 від 29.10.2019 року;

- специфікація №3 від 12.12.19 р. до контракту;

- інвойс №NT19Н127507-1 від 23.12.19 р.;

- пакувальний лист від 23.12.19 р.;

- каталог (технічний опис) товарів від 31.03.20 р.

- прайс-лист та комерційну пропозицію виробника;

25.05.19 р. сторонами Контракту укладена додаткова угода №1 про зміну термінів сплати коштів за поставлений товар.

Таким чином, ціна товару та загальна вартість, зазначена у додатку (специфікації) №3 від 12.12.19 р. до контракту підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №NТ19Н127507-1 від 23.12.19 р., кількість товару, вага підтверджується пакувальним листом.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало:

- договір №1511-1/912/2019 від 15.10.19 перевезення вантажу морським транспортом

(фрахту); ;

- заявку на доставлення вантажу №1 /8-3 від 12.12.19 р.

- коносамент №598124113 від 05.01.20 р.;

- коносамент № MRFB20010699А від 04.01.20;

- рахунок-на оплату морського фрахту частини контейнера №L30613 від 06.03.20 ;

- акт виконаних робіт від 06.03.19 про перевезення вантажу за рахунком №L30613 від 06.03.19.

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

09.04.2019 р. ТОВ «ПК «ДТЗ» платіжним дорученням №6 перерахувало компанії-перевізнику 9450 дол.США за перевезення вантажів за договором №1511-1/912/2018, у тому числі 170 дол. США за перевезення частини вантажу в 1 контейнері згідно рахунку №L30613 від 06.03.19 р. та акту виконаних робіт від 06.03.19 р.

Таки чином, транспортні витрати підтверджуються наданими документами- договором №1510/912/2019 від 15.10.19 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) , заявкою на доставлення вантажу №1/8-3 від 12.12.18 р., у якій сторонами зазначені основні дані про умови морського перевезення та узгоджена сума фрахту відповідно до ваги товару в контейнері - 170 дол.США за частину 1-го контейнера, коносаментами №598124113, №MRFB20010699А від 04.01.20, який підтверджує факт здійснення перевезення, рахунком №L30613 на оплату морського фрахту частини контейнера, актом виконаних робіт від 06.03.19 про перевезення вантажу за рахунком №L30613, у якому зазначена загальна сума перевезення 170 дол.США, платіжним дорученням №6 від 09.04.20 р.

Щодо зауважень митниці про те, що надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару, суд зазначає, що згідно пункту 3.1. контракту поставки здійснюються на умовах FOB згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту.

Конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації (додатку) до цього Контракту.

Пунктом 3.1.1 сторони узгодили, що у разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ рrісе) означає, що контракта ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару 3 оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на пакування, маркування, доставлення в порт відвантаження завантаження на судно входять до ціни товару.

Верховний Суд, в постанові від 02.03.18р. по справі № 804/2997/17 вказав, що згідно базису поставки FОВ Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FОВ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Ціна FОВ складається зі: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витратів на транспортування в порт відправлення; фрахту судна, завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазин.

Термін FОВ Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими».

В постанові від 12.03.19 р. по справі №817/604/17 Верховний Суд також зазначив, що у свою чергу, поставка товару на умовах FОВ NINGBO (Китай) "Інкотермс – 2010 передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару на території країни продавця. Вказана обставина підтверджується листом виробника, згідно якого вартість транспортно-експедиційних послуг (доставка в порт завантаження та завантаження на судно) включена до ціни товару, вказаної у інвойсі, про що також свідчать надані калькуляції.

Враховуючи вказані положення, у розумінні Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Отже, витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Щодо тверджень митниці про неподання декларантом копії декларації країни відправлення су зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається /за його наявності на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2ст.53 МКУ містять розбіжності , які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом №NNТ-1-2020 (п.3.5,3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином підприємство , в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України ні КНР не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення .

Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141- IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, шо підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Згідно з частиною 3 ст.53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її є неможливим.

Верховний Суд в постанові від 19.03.19 р. №810/4116/17 висловив наступну правову позицію.

Так, неподання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару; оскільки така вартість повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Підприємством митниці надані документи (контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист), які не мають розбіжностей у числових значеннях і у своїй сукупності підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації суперечать положенням Митного кодексу.

Щодо тверджень митниці про ненадання декларантом банківських платіжних документів суд зазначає, що враховуючи умови оплати коштів за товар, передбачені Специфікацією №2, на день декларування товару термін оплати за товар не сплинув, оскільки фактично товар був отриманий 19.02.20 року про що свідчить дата штампу «під митним контролем» Дніпровської митниці на Коносаменті, рахунку-фактурі.

25.05.2020 р. сторони уклали додаткову угоду №1, якою узгоджені інші терміни оплати за товар.

Платіжним дорученням №164 від 09.06.20 р. постачальнику сплачено 21822,11 дол. США з яких 1199,31 дол. за Специфікацією №2 та за ЕМД №003077 від 26.02.20 р.

Зазначені суми підтверджуються заявою на купівлю валюти №182 від 09.06.20 р.

Щодо недоліків поданих декларантом прайс-листів суд зазначає, що пункт 2 частини 2 статті 52 МКУ передбачає обов`язок декларанта надати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Для митного оформлення митниці були надані документи: Специфікація №2 , рахунок- фактура №NТ19Н127506, пакувальний лист, які містять відомості щодо найменування товару, що поставляється, його кількості ціни за одиницю товару, загальна сума партії товару, ваги та кількості місць товару .

В доповнення до цих відомостей , на вимогу митниці додатково надано прайс-лист та комерційна пропозиція виробника від 25.11.2019, які підтверджують ціну одиниці товару, зазначену у наданих документах.

Зауваження щодо форми наданих прайс-листа та пропозиції ніяким чином не впливають на числові значення фактурної вартості товару, як складової митної вартості, визначеної і підтвердженої наданими документами.

Верховний Суд в постановах від 16.04.2019 р. №810/4440/16, від 07.08.2018 р. №804/14558/15 зазначає, що, законодавство не містить вимог, яким повинен відповідати зміст, форма прас - листа, зазначення в ньому певної інформації, зокрема і щодо країн на які такий прас - лист поширюється, крім того, прас - лист, як правило, не має суб`єктивної спрямованості, та містить інформацію, яка доводитись до відома всіх потенціальних споживачів в незалежності від приналежності до країн, регіонів тощо, а тому не зазначення в прайс - листі країни на яку поширюється цінова пропозиція не може бути достатньою підставою для неврахування вказаних у такому прайс - листі цін, особливо у тому разі, якщо така (ціна) відповідає цінам, підтвердженим іншими первинними документами.

Відтак, доводи відповідача щодо неналежності поданих прайс-листів суд оцінює критично, оскільки прайс не є документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості, відомості з нього можуть лише бути додатковими, надто у разі, коли між відомостями контракту, специфікації, рахунків, платіжних документів немає суперечностей чи ознак підробки.

Щодо посилань митного органу на суперечні відомості щодо вартості фрахту одного контейнеру та щодо включення додаткових витрат на надбавок до загальної вартості транспортування, суд зазначає, що 11.02.2020 р. перевізник за договором №1510/912/2019 від 15.10.19 р. складено інвойс №L30354 згідно якого вартість морського перевезення (фрахту) товарів- запчастин до мотобурів) у контейнерах № MSKU1776843, № MRKU2598066 склала 2080 дол.США (1040 дол. за 1 контейнер). До загальної вартості морського фрахту включені перевантаження контейнерів на інше судно в ході перевезення та надбавки БАФ, КАФ , які по своїй суті є коефіцієнтами коригування цін на паливо та курсу валют.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.4, 4.1. договору перевезення детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною договору.

Перевізник зобов`язаний надати Замовнику коносамент, інвойс на оплату фрахту та акт наданих послуг (виконаних робіт).

Загальна сума цього Договору складається з сум, що наведені в рахунках(інвойсах)та/або актах виконаних робіт, що виставлені перевізником замовнику.

Таким чином, загальна вартість морського перевезення контейнерів, зазначена у Заявці №1/7 підтверджується інвойсом, актом виконаних робіт та підтверджується платіжним дорученням №3 від 06.03.20 р.. Інформація, викладена в наданих документах дозволяє ідентифікувати їх з задекларованим товаром за номерами контейнерів, вагою товару, кількістю місць. Будь-які розбіжності в поданих документах суом не встановлені.

Враховуючи що заявка перевізнику направляється до моменту фактичної передачі партії вантажу Заявка та інвойс за датою складання не можуть кореспондуватись між собою.

Щодо тверджень відповідача про те, що рахунки про надання ТЕО складені до моменту фактичної поставки товару, що не дають можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг, суд зазначає наступне.

Контейнери, зазначені у коносаменті №МRFВ19121719, вивантажені у порту призначення ( порт Південний) 19.01.2020 року, що підтверджується інформацією зі сторінки сайту морської лінії.

Відмітка штампу Одеської митниці 16.02.2020 р. на коносаменті свідчить про вивезення контейнерів з порту Південний для доставлення в кінцевий пункт призначення, про що свідчить відомість вагонів і контейнерів та накладна №42403196.

З огляду на що такі зауваження митниці не є такими, що підтверджені належним чином.

Також суд вважає протиправними твердження митного органу про ненадання позивачем банківських платіжних документів щодо здійснення оплати послуг транспортування, оскільки на день декларування партії товару термін сплати інвойсу про транспортні витрати не сплинув.

Фактично оплата інвойсу була здійснена 06.03.2020 року платіжним дорученням № 3.

Щодо доводів митниці про вірогідність існування іншого морського коносаменту та різних морських транспортних засобів на яких здійснювалось перевезення товару та, як наслідок, наявність вантажно-розвантажувальних операцій по перевантаженню товару, що свідчить неврахування декларантом всіх витрат, слід зазначити , що відповідно до пункту 4.3. Договору №1510/912/2019 у разі перевантаження (перевалки) контейнера на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту) що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт.

Надані інвойс та акт виконаних робіт підтверджують факт включення перевантаження у загальну вартість транспортних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані підприємством документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, його ціну, транспортні витрати , а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у спірних рішеннях митним органом вказано: в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 8207199000 (товар №1 за ЕМД) «Інструменти з недорогоцінних металів, змінні для ручних знарядь: Бур для буріння ґрунту (для ручного мотобура)», країна виробництва та відправлення - Китай, імпортованого за угодою з виробником, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 28.08.2019 №UA500010/2019/23598 - 3,10 дол.США/кг. Митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та грунтується на відомостях митної вартості вищезазначеної ЕМД від 28.08.2019 №UА500010/2019/23598 на рівні 3,10 дол.США/кг.

Таким чином вбачається, що за основу коригування митної вартості було взято одну ЕМД - № UА500010/2019/23598 , оформлену 28.08.2019 року , тобто фактично за 6 місяців та більше від дат декларування товарів ТОВ «ПК «ДТЗ» (21.02.2020 р. та 31.03.2020 р. віповідно).

При цьому митниця зазначає лише номер, дату та митну вартість товару за зазначеною митною декларацією і не дає ніяких пояснень та обґрунтувань чому за основу була взята саме ця ЕМД, за яким методом визначення митної вартості оформлена ЕМД, не надані характеристики порівнювальної товарної партії.

Таких пояснень не було надано і під час розгляду справи.

Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб`єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.

Крім того, суд з аналогічних підстав не враховує доводи митного органу, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з оскаржуваного Рішення підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення морським транспортом.

З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, встановивши дійсні обставини справи у взаємозв`язку із системним аналізом положень чинного законодавства України, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат, з огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн. (платіжне доручення №153 від 31.01.2020 р.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити;

Визнати протиправними та скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товару від 25.02.202 №UA110000/2020/000110/2, від 01.04.2020 №UA110000/2020/000160/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Державної митної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова