Рішення № 91775381, 11.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020 Справа № 908/995/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судового засіданні Шульгіній А.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ”, 21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 5

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “НВО УКРЕНЕРГО”, 69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Байрачна, буд. 7

про стягнення 3 918 611,29 грн.

Учасники справи у судове засідання не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” (далі ТОВ “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ”) з позовною заявою за вих. від 06.04.20 № 06/04/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “НВО УКРЕНЕРГО” (надалі ТОВ “НВО УКРЕНЕРГО”) 3 918 611,29 грн. заборгованості за договором поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 з якої: 2 230 000,00 грн. – сума попередньої оплати, 1 661 350,00 грн. – сума штрафної санкції та 27 261,29 грн. – 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем господарського зобов`язання за договором поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 щодо здійснення своєчасної поставки ТОВ “НВО УКРЕНЕРГО” попередньо оплаченого покупцем товару на загальну суму 2 230 000,00 грн. З підстав порушення вказаного господарського зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 2 230 000,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1 661 350,00 грн. та 27 261,29 грн. 3 % річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.20, зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 21.04.20 судом прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” за вих. від 06.04.20 № 06/04/20, відкрито провадження у справі № 908/995/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.05.20.

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось, про що судом винесено відповідні ухвали від 19.05.20, від 16.06.20, від 15.07.20. Крім того, ухвалою від 19.05.20 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 11.08.20 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.20.

У судовому засіданні 13.08.20 та 07.09.20 судом оголошувалась перерва на 07.09.20 о 10 год. 30 хв. та на 11.09.20 о 14 год. 10 хв., про що судом винесено відповідні ухвали.

Згідно з розпискою від 07.09.20 представник позивача повідомлений про оголошення перерви у справі № 908/995/20 на 11.09.20 о 14 год. 10 хв.

У судове засідання 11.09.20 учасники по справі № 908/995/20 не з`явились.

Судом встановлено, що копії ухвал по цій справі (про відкриття провадження у справі, про відкладення розгляду справи, про закриття підготовчого провадження та оголошення перерви у судовому засіданні), які були надіслані за належною адресою (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань) ТОВ “НВО УКРЕНЕРГО” (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Байрачна, буд. 7) повернуті підприємством зв`язку із зазначенням: “організації не має ”.

Екземпляри ухвал суду у справі № 908/995/20 від 19.05.20, від 16.06.20, від 15.07.20, від 11.08.20 та від 13.08.20 також судом надіслано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), як засновнику та керівнику ТОВ “НВО УКРЕНЕРГО” згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Як свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомленнями про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 у відповідному поштовому відділенні копію ухвали по цій справі: від 19.05.20 отримано 30.05.20; від 11.08.20 та від 13.08.20 - отримано 01.09.20.

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача (у т.ч. засновника та керівника) про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/995/20 та про дату, час і місце розгляду цієї справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що учасники належним чином повідомлені про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20; постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із послідуючими змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами) та від 22 липня 2020 р. № 641...

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.19 між товариством з обмеженою відповідальністю “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “НВО УКРЕНЕРГО” (Покупець) укладено договір поставки № 5/26.02/19, за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору продукцію, іменовану надалі Товар. Номенклатура,кількість, ціна, строк та умови передачі Товару узгоджується сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна, кількість, асортимент Товару, що постачається зазначені в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.3. договору, оплата поставленого Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, з обов`язковим зазначенням у платіжному документі реквізитів цього Договору.

Відповідно до п. 2.4. договору, оплата за товар здійснюється за кожну партію товару в наступному порядку: 50% - попередня оплата, 50% - протягом 3-х банківських днів після письмового/повідомлення про готовність обладнання до відвантаження якщо інше не передбачено у Специфікації.

Пунктами 2.5. та 2.6. договору визначено, що умови поставки Товару та строк відвантаження Товару: згідно Специфікацій (Додаток).

Згідно з п. 2.7. договору, Постачальник сповіщає Покупця про готовність Товару до відвантаження факсимільним (модемного) зв`язку або шляхом направлення листа по електронній пошті.

За змістом пунктів 3.1.та 3.2. договору, доставка та передача Товару здійснюється згідно Специфікації.

Датою поставки Товару вважається дата передачі Товару представнику Покупця або перевізнику на складі Покупця згідно видаткової накладної (п.3.3. договору).

Згідно з п.8.1 договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 26.02.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Специфікаціями від 05.09.20 № 3 та № 4 до договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 сторони (пункти 1, 2, 5) погодили поставку партії товару: реактору дугогасного РЗДПОМ-1000/35 У1 з плавним регулюванням струму, в комплекті з РКМ-101 вартістю 1 115 000,00 грн. з ПДВ та реактору дугогасного РЗДПОМ-1000/35 У1 з плавним регулюванням струму вартістю 1 115 000,00 грн. з ПДВ на умовах: DDP, ПС 110/35/10 кВ «Калинівка», м. Калинівка, Вінницької області.

Пунктом 3 Специфікацій від 05.09.20 №№ 3, 4 визначено наступні умови оплати: 50% - передоплата, 50% - протягом 3-х банківських днів після письмового/повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Як свідчать матеріали цієї справи, ТОВ “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” на виконання умов договору від 26.02.19 № 5/26.02/19 згідно з рахунками №№ 170, 169 від 04.09.19 платіжними дорученням від 09.09.19 № 24038 та від 10.09.19 № 2418 перерахувало 557500,00 грн. та 557500,00 грн. відповідно.

Листами від 13.11.19 № б/н ТОВ “НВО УКРЕНЕРГО” повідомлено позивача про готовність продукції по рахункам від 04.09.19 № 169 та № 170 та зазначено, що очікується доплата для відвантаження продукції.

Згідно з випискою по рахунку ТОВ “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” за період з 01.02.19 по 07.04.20, позивачем на рахунок відповідача перераховано плату за товар по договору від 26.02.19 № 5/26.02/19 згідно з рахунками №№ 170, 169 від 04.09.19 у сумі 557500,00 грн. та у сумі 557500,00 грн. відповідно.

З огляду на нездійснення відповідачем постачання товарів згідно строків узгоджених сторонами Специфікаціями №3 та № 4 по договору від 26.02.19 № 5/26.02/19, позивачем 28.03.20 направлено на адресу ТОВ “НВО УКРЕНЕРГО” лист від 20.03.20 вих. № 20/3 (відповідні докази направлення листа містять у матеріалах справи) про повернення попередньої оплати по договору від 26.02.19 № 5/26.02/19 за Специфікаціями № 3 та № 4 у сумі 2 300 000,00 грн. та про сплату штрафних санкції на загальну суму 1 167 328,64 грн.

Враховуючи, що відповідач попередню оплату по договору від 26.02.19 № 5/26.02/19 за Специфікаціями № 3 та № 4 позивачу не повернув, штрафні санкції не сплатив, ТОВ “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” звернулось до суду із позовною заявою про стягнення суми попередньої оплати, штрафних санкцій та 3 % річних.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 та Специфікаціями №№ 3, 4 до нього.

Доказів визнання недійсним вказаного договору та Специфікацій №№ 3, 4 до нього суду не надано та учасниками справи не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з п. 4 Специфікацій від 05.09.20 №№ 3, 4 до договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19, термін виготовлення/поставки: після 50 % оплати протягом 60 календарних днів.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наявні у матеріалах цієї справи докази свідчать, що позивач сплатив відповідачу 50 % вартості товару по договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 платіжними дорученнями від 09.09.19 № 24038 на суму 557500,00 грн. та від 10.09.19 № 2418 на суму 557500,00 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи умови договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 та Специфікацій №№ 3, 4 до нього та положення ч.5 ст. 254 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав виконати своє зобов`язання щодо виготовлення/поставки товару попередньо оплаченого позивачем за платіжним дорученням від 09.09.19 № 24038 на суму 557500,00 грн. у строк по 08.11.19 включно, а за платіжним дорученням від 10.09.19 № 2418 на суму 557500,00 грн. по 11.11.19 включно.

Однак, як вказує позивач, відповідач свого обов`язку щодо поставки товару обумовленого Специфікаціями № 3 та № 4 до договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 своєчасно не виконав, товар позивачу не поставив.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що відповідач отримав від позивача попередню оплату товару за договором поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 у загальній сумі 2 230 000,00 грн., проте не виконав свого обов`язку щодо передачі покупцю товару у встановлений строк, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 2 230 000,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 230 000,00 грн. попередньої оплати судом визнається обґрунтованою, законною та такою що підлягає задоволенню.

З підстав порушення відповідачем строків поставки товару обумовлених Специфікаціями №№ 3 та 4 до договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 661 350,00 грн. штрафної санкції.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стст.610, 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом враховано, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції – забезпечення належного виконання зобов`язання.

Пунктом 5.3. договору поставки від 26.02.19 № 5/26.02/19 передбачено, що за прострочення поставки Товару Постачальник за вимогою Покупця сплатити останньому неустойку у розмірі 0,5% від вартості простроченої до постачання Товару, за кожен день прострочення поставки.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення поставки товару по договору у загальні сумі 2 230 000,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 1 661 350, 00 грн. штрафна санкції нарахованої за період з 10.11.19 по 06.04.19.

Як вже зазначалось вище судом, зобов`язання щодо поставку товару попередньо оплаченого позивачем за платіжним дорученням від 10.09.19 № 2418 відповідач мав виконати по 11.11.19 включно.

З огляду на викладене, судом визнається неправомірним нарахування штрафної санкції на загальну суму 2 230 000,00 грн. з 10.11.19, оскільки станом на 10.11.19 відповідачем прострочено поставку товару лише на суму 1 115 000 грн.

Встановлене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якого припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати покупцю.

Вбачається, що листом від 20.03.20 № 20/03 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату у сумі 2 230 000,00 грн. через неналежне виконання продавцем зобов`язання за договором від 26.02.19 № 5/26.02/19 щодо поставки (передання) товару покупцю.

Таким чином, з 20.03.20 зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару за договором від 26.02.19 № 5/26.02/19 у сумі 2 230 000,00 грн. слід вважати припиненим у зв`язку односторонньою відмовою від нього позивача. А тому, правові підстави для нарахування відповідачу штрафної санкції за прострочення поставки товару по договору на суму 2 230 000,00 грн. за період з 20.03.20 по 06.04.20 відсутні.

З урахуванням наведених обставин справи, здійснивши перерахунок штрафної санкції за порушенням господарського зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідної штрафної санкції, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача загальної суми штрафної санкції у розмірі 1 449 500,00 грн., з якої:

- 730 325,00 грн. штрафної санкції нарахованої за період з 10.11.19 по 19.03.20 (131 день) за прострочення поставки товару на суму 1 115 000,00 грн. попередньо оплаченого позивачем за платіжним дорученням від 09.09.19 № 24038;

- 719 175,00 грн. штрафної санкції нарахованої за період з 12.11.19 по 19.03.20 (129 днів) за прострочення поставки товару на суму 1 115 000,00 грн. попередньо за платіжним дорученням від 10.09.19 № 2418.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафної санкції судом визнаються необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 261,20 грн. 3 % річних, які нараховані за період з 01.11.19 по 06.04.20 за прострочення грошового зобов`язання у сумі 2 230 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення виконання боржником саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватись як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов`язанням, на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України, вимога позивача про стягнення з відповідача 27 261,29 грн. 3 % річних нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, на суму попередньої оплати товару, судома визнається безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.09.14 №3-90гс14 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.19 у справі № 922/1151/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 55 192,50 грн. судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “НВО УКРЕНЕРГО” (69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Байрачна, буд. 7, код ЄДРПОУ 41793267) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ” (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 5, код ЄДРПОУ 36830374, IBAN НОМЕР_1 відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК») – 2 230 000 (два мільйони двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 1 449 500 (один мільйон чотириста сорок дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. штрафної санкції та 55 192 (п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” та п. 4 Розділу Х «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 24.09.2020.

Суддя В.Л. Корсун