Рішення № 91772521, 16.09.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/673/17

№2/680/6/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Наталюка Н.М.,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Рудика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про скасування рішення та державної реєстрації права власності, -

установив:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить скасувати рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради Хмельницької області від 16 березня 2017 року № 50 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,0302 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , а також в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 цієї земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, проведену в Державному реєстрі речових прав, виключивши з вказаного реєстру відповідний реєстраційний запис.

В обґрунтування позову вказала, що є власником квартири АДРЕСА_2 , що розташована поруч із квартирою відповідачки ОСОБА_2 .

Спірним рішенням Новоушицької селищної ради від 16 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , площею 0,0302 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та передано її безоплатно у власність останньої.

Вважає вказане рішення незаконним, адже на відведеній відповідачці земельній ділянці розташований підвід газопроводу та води до її квартири, висаджений виноград, квітники. Зазначила, що оскільки дана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного житлового будинку, тому відповідач не мала підстав для її приватизації.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження, та призначено підготовче судове засідання на 16 січня 2020 року.

16 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання позивачки про виклик свідків.

Відповідачка подала до суду відзив в якому позов не визнала, вказавши, що у позовній заяві не наведено, які саме порушення норм чинного законодавства допущено відповідачами при наданні їй земельної ділянки та які права позивачки порушені, твердження позивачки щодо необхідності погоджувати із нею межі земельної ділянки є безпідставними, оскільки вона не є ні власником, ні користувачем суміжної земельної ділянки. Окрім того зазначила, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 105,1 кв.м., земельна ділянка виділена їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що відповідає вимогам статей 116, 122 ЗК України. Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до даних правовідносин не застосовується, адже вона є власником житлового будинку, а не квартири в багатоквартирному житловому будинку. Окрім того сама позивачка у відповіді на відзив вказала, що є власником квартири, а у всьому приміщенні інших квартир, окрім її, немає.

Позивачка набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 16 вересня 2011 року. Однак у даному договорі немає згадки про земельну ділянку на якій розташоване майно, тому вона не набула право (власності чи користування) на земельну ділянку або її частину. Знаходження на спірній земельній ділянці винограду, квітників та інших допоміжних споруд, які належать позивачці, не підтверджено відповідними доказами, як і знаходження там газопроводу та води. Право прокладати на свою земельну ділянку водопроводу через чужу земельну ділянку врегульовано главою 16 ЗК України. Відтак з підстав наявності на спірній земельній ділянці водогону або газопроводу, які належать ОСОБА_1 , остання вправі звертатись до ОСОБА_2 з вимогою укласти договір сервітуту. Також вказала, що погодження меж є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованої на те, щоб уникнути технічних помилок.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що до неї відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна їй квартира. З кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що межа від літери «Б» до літери «В» належить ОСОБА_1 , на якій фактично розташована суміжна стіна між її приміщенням та приміщенням відповідачки ОСОБА_2 , тому твердження відповідачки про відсутність у неї прав на земельну ділянку є неспроможними, як і доводи щодо наявності позитивного висновку державної експертизи. З урахуванням того, що вона, ОСОБА_2 та інші співвласники решти частин нежитлового приміщення є співвласниками цілої будівлі, яка була продана по частинах, то правовий режим регулювання земельних відносин підпадає під дію норм статті 89 ЗК України.

При виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку експерт державної експертизи Романюк Г.М. у висновку (п.9) вказав, що прив`язка GPS-мережі, має бути здійснена не менше як до трьох пунктів Державної геодезичної мережі, а при проведенні зйомки використано лише один пункт ДГМ (Іванівка), що є порушенням чинних норм. При оформленні проектної документації були сфабриковані та підроблені документи, що підтверджується порушенням кримінальної справи, був відсутній генеральний план будівництва, не було проведено обстеження земельної ділянки представниками комунікаційних служб, протипожежної охорони та санітарно-епідемологічної служби, служб газопостачання щодо мереж газопроводу, міськводоканалу щодо каналізації, трубопроводів та водопроводів, силових кабелів та кабелів зв`язку. Окрім того в акті замість ОСОБА_1 свій підпис без законного на це права та дозволу поставив ОСОБА_4 , що підтверджується висновками почеркознавчих експертиз та доведено матеріалами кримінальної справи.

Позивачка у вступному слові позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Рудик В.М. у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що квартира в якій проживає позивачка знаходиться у нежитловому приміщенні. Крім позивачки існує ще три співвласники даного приміщення, в тому числі, відповідачка. На даний час лише позивачка, а точніше її мати, перевела нежитлове приміщення у житлове та використовує його як квартиру, відповідачка ж ОСОБА_2 здійснила реконструкцію нежитлового приміщення у житлове, тому дане приміщення не є багатоквартирним житловим будинком та відповідно відсутня прибудинкова територія. Вважає доводи позивачки щодо порушення її прав надуманими та незаконними. Так, криниця, про який вказала позивачка, знаходиться поза межами земельної ділянки відповідачки, тому перешкод у здійсненні водозабору та доступу до нього не існує. Крім того, існує реальна можливість зміни способу прокладення газопроводу, з підземного на повітряний, що у разі необхідності буде здійснено відповідачкою. Зазначила, що власником земельної ділянки під приміщенням, власниками частини якого є сторони, та поблизу нього є Новоушицька селищна рада Хмельницької області. Саме тому ОСОБА_1 не повинна була погоджувати акт погодження меж земельної ділянки. Висадка позивачкою квітів, винограду на земельній ділянці, яка була передана у власність відповідачці, жодним чином не порушує прав позивачки, оскільки здійснена без відповідної правової підстави та може бути переміщена із земельної ділянки відповідачки. Позивачка ж має безперешкодний доступ до свого житла, тому її право не є порушеним. Інші доводи зводяться до доводів, викладених у відзивах на позов.

Представник відповідача Новоушицької селищної ради направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просить справу розглянути на розсуд суду.

Суд, заслухавши позивачку, представників сторін, свідків, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, установив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Так, одноповерхове приміщення по АДРЕСА_1 згідно з біржовими угодами купівлі-продажу перебуває у спільній частковій власності громадян. На даний час житловим приміщенням (квартирою) володіє позивачка та відповідачка ОСОБА_2 (житловим будинком), інші два співвласники володіють нежитловими приміщеннями.

Зазначені обставини сторонами не оспорювались та підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивачка набула право власності на вказану квартиру на підставі договору дарування від 16 вересня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_6 подарувала доньці ОСОБА_1 квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м. Квартира складається з двох кімнат площами 15,5 та 11 кв.м., ванної площею 4,8 кв.м., коридору площею 10,1 кв.м., веранди площею 7 кв.м. (а.с.6).

Також суд установив, що відповідачка ОСОБА_2 з 11 грудня 2007 року є власником нежилого приміщення 5 ( складу) загальною площею 81 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.106,105).

16 листопада 2017 року відповідачка ОСОБА_2 повідомила Управління ДАБІ у Хмельницькій області про початок виконання будівельних робіт, зокрема, реконструкції частини нежитлової будівлі під житлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.115-117).

Даних щодо завершення реконструкції нежитлового приміщення у житлове матеріали справи не містять.

З дослідженого судом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 встановлено, що рішенням Новоушицької селищної ради Хмельницької області від 24 червня 2016 року №31 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,038 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель комунальної власності, які відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_3 .

Земельна ділянка розташована під частиною нежитлового приміщення належного відповідачці ОСОБА_2 (а.с.69,75).

Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 16 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , площею 0,0302 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 6823355100:03:002:0407).

17 липня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0302 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6823355100:03:002:0407 за ОСОБА_2 (а.с.107).

Нормативно-правове регулювання та мотиви суду.

Стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає, що багатоквартирним будинком є житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. Прибудинковою територією є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Належних доказів, що спірна земельна ділянка, передана у власність відповідачки ОСОБА_2 , є частиною прибудинкової території, позивачкою не надано та не здобуто судом у судовому засіданні.

Виходячи із наведеного, доводи представника відповідачки ОСОБА_2 про відсутність підстав для віднесення нерухомого майна, власниками частин яких є сторони, до багатоквартирного будинку, заслуговують на увагу та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5 .

Стаття 83 ЗК України передбачає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином суд установив, що власником спірної земельної ділянки була Новоушицька селищна рада Хмельницької області, тобто земельна ділянка перебувала у комунальній власності та не відноситься до прибудинкової території.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності передбачені статтею 116 ЗК України.

Так, відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125, 126 ЗК України).

Частиною першою статті 193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; г) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель (стаття196 ЗК України).

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Отже, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації на конкретну земельну ділянку, метою погодження меж земельної ділянки є уникнення подальших спорів між суміжними власниками та землекористувачами щодо меж земельних ділянок та технічних помилок.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання (п.3.14 Інструкції).

Згідно з актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання (без дати), який міститься у матеріалах проектної документації, наявні підписи представника Новоушицької ОТГ Мищака В.В. та суміжних землекористувачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Також міститься запис, що власниками (землекористувачами) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено (а.с.80).

Позивачка вказала, що право користування на земельну ділянку до неї перейшло при набутті у власність квартири за АДРЕСА_2 на підставі статті 377 ЦК України, відповідно з нею, як із користувачем суміжної земельної ділянки, не були погоджені межі при передачі у власність відповідачці ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а підпис зроблений навпроти її прізвища належить іншій особі - ОСОБА_4 .

Статтею 377 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Договір дарування від 16 вересня 2011 року, згідно з яким позивачка набула у власність квартиру за АДРЕСА_2 (а.с.6) не містить жодних посилань щодо належності дарувальнику ОСОБА_6 земельної ділянки на якій розташована зазначена вище квартира та перехід такої земельної ділянки позивачці. Інших доказів, які б свідчити про право користування чи право власності позивачки на таку земельну ділянку остання не надала.

Відповідно необхідності позивачкою погоджувати межі земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_2 не було, оскільки за позивачкою не зареєстровано ні право власності, ні право користування суміжною земельною ділянкою. Позивачка є лише власником нерухомого майна, яке межує (має спільну стіну) із нерухомим майном, яке належить відповідачці ОСОБА_2 .

Таким чином доводи позивачки в частині належності їй земельної ділянки суміжної із спірною земельною ділянкою суд вважає неспроможними.

Водночас в порушення вимог статті 81 ЦПК України твердження позивачки щодо підробки її підпису у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання та акті погодження межових знаків земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не підтверджені жодними доказами. Сам факт зареєстрованого кримінального провадження за її заявою щодо факту підробки її підписів у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не доводить обставини на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог. Інших належних та допустимих доказів, які в свідчили про підробку підписів позивачки у згаданих вище документах суду не надано.

В той же час суд зазначає, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року в справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18).

У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, указана норма визначає, що об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У силу статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Стаття 21 ЦК України визначає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, позивачка мала довести, що вона є землекористувачем або власником земельної ділянки і її право власності чи користування земельною ділянкою було порушене відповідачкою ОСОБА_2 саме видачею Новоушицькою селищною радою Хмельницької області спірного рішення. В той же час, покликаючись на порушення здійсненні при розробленні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, як то прив`язка лише до одного пункту Державної геодезичної мережі, наявність зауважень у висновку державної експертизи та ін., позивачка не вказала, як зазначені обставини вплинули на її законні права чи інтереси.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка не є частиною прибудинкової території та не належить до спільної власності власників багатоквартирного будинку, позивачка не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки чи суміжної земельної ділянки, доказів, що переданням у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки порушуються права ОСОБА_1 судом не здобуто, суд дійшов до висновку про відмову в позові.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачкою слід покласти на останню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 5, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259 263, 264, 265, суд-

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про скасування рішення та державної реєстрації права власності - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Відповідач: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження: смт.Нова Ушиця, вул. Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04407388.

Суддя О. І. Яцина