Рішення № 91769596, 23.09.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 295/3650/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Безпалько В. В., розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, оскільки боржник у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив, що дійсно користувався кредитною картою, однак виниклу заборгованість він погасив. Також, поміж іншого, зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що він ознайомлювався з долученими до позовної заяви умовами та правилами надання банківських послуг. У зв`язку з наведеним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 78-84).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 4).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав свої вимоги (а.с. 107-113)

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони уклали договір № б/н від 08 лютого 2017 року (далі - Договір), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 1500 грн (а.с. 29, 31).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31 травня 2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 31475,79 грн, яка складається з такого: 19470,26 грн - заборгованість за кредитом; 8209,90 грн - відсотки за користування; 1820,59 грн - відсотки за прострочення виконання зобов`язання з повернення тіла кредиту за ст. 625 ЦК України; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1475,04 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 5-16).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов кредитування при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості (а.с. 32).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу або пені).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання є неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на наведене, враховуючи підтвердження відповідача того факту, що він користувався кредитною карткою, зважаючи на наявність його підпису на довідці про умови кредитування, який підтверджує ознайомлення останнього з відсотковою ставкою та передбаченою неустойкою у вигляді штрафу в разі порушення термінів платежів (а.с. 32), суд вважає доведеним невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим суд вважає за потрібне стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 29655,20 грн, яка складається з такого: 19470,26 грн - заборгованість за кредитом; 8209,90 грн - відсотки за користування; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1475,04 грн - штраф (процентна складова)

Стосовно стягнення процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для покладення на боржника відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідним є прострочення виконання останнім взятого на себе зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з реч. І ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, можливість нараховувати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором починається лише після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Матеріали справи не містять інформації ані про закінчення строку дії укладеного між сторонами кредитного договору, ані про вимоги позивача до відповідача повернути кредит достроково, що свідчить про недоведеність закінчення дії договору та прострочення відповідачем зобов`язання.

З огляду на наведене, суд вважає за потрібне відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач належними доказами не спростував погашення заборгованості за кредитним договором перед банком, відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнено судовий збір у розмірі 1980,08 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 527, 530, 610, 611, 615, 629, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 серпня 2010 року в розмірі 29655,20 грн, яка складається з такого: 19470,26 грн - заборгованість за кредитом; 8209,90 грн - відсотки за користування; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1475,04 грн - штраф (процентна складова)

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 1980,08 грн.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення відсотків за прострочення виконання зобов`язання з повернення тіла кредиту за ст. 625 ЦК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік