Рішення № 91768091, 16.09.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2020 рокуСправа №451/1318/18 Провадження № 2/451/102/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.,

з участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 , відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1318/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

13 вересня 2018 року ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

В позовній заяві зазначає, що сусіди позбавили його можливості користуватись своєю власністю, оскільки, протягом тривалого часу біля його паркану вони розмістили пісок, щебінь, плити, цеглу, камінь, колеса від машин і тракторів, побите скло, а по боках цього всього стояли різні бляхи, а зверху це все прикривав різний мотлох. Зокрема, забруднена вода стікала на його земельну ділянку, а на зауваження звільнити земельну ділянку з-під будівельних матеріалів та надати йому доступ до плоту завершувались постійним приниженням. Через неможливість повноцінно користуватись своєю власністю, більш того знищенням та руйнуванням його власності та неможливістю відновити свої права власності викликало в нього тривогу не тільки за своє майно, але і за здоров`я і безпеку, оскільки його звернення припинити порушувати його права завершувались погрозами в його сторону, а бездіяльність органів влади призводила до триваючого порушення його прав. Враховуючи інвалідність, відсутність захисту та підтримки з боку органів влади, як інваліда, завдавала йому особливих страждань, більших, ніж це буде в особи без інвалідності, оскільки він відчував свою безпомічність захистити себе, свою сім`ю і майно. Враховуючи таке, оцінив свої моральні страждання у розмірі 50000 грн (а.с.3-5).

06.03.2019 року відповідач подала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві зазначає що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання ОСОБА_3 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, вони як сторони у справі проживають по сусідству, через дорогу один від одного. Станом на 2017-2018 роки між ними існував конфлікт щодо розміщення майна (належного їй на праві власності) на землях загального користування села Вузлове, Радехівського району, Львівської області. Нажаль, тимчасове розміщення такого майна на цій земельній ділянці було вимушеною мірою поведінки, що пов`язана з відсутністю достатньої кількості місця на території її господарства (загальна площа якого становить - 0,0836 га). Вбачаючи у таких її діях порушення своїх прав на користування землею загального користування, Позивач неодноразово звертався у відповідні органи з метою їх захисту. Як наслідок, її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 (триста сорок) гривень та проведено роз`яснювальні роботи щодо необхідності додержання державних стандартів, норм та правил у сфері благоустрою населених пунктів. Одразу ж після цього все майно розміщене на території земель загального користування мною нею забрано, а відтак конфлікт вичерпав себе. Отже, усвідомлюючи, що таке розміщення її майна є порушенням прав співмешканців їхнього села, нею понесено встановлену законом відповідальність та вчинено дїї з метою усунення такого порушення прав (а.с.39-42).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Звертав увагу суду на те, що він є інвалідом ІІІ групи та йому була завдана моральна шкода, оскільки відповідачка зберігала біля його огорожі речі (бетонні плити, побутовий камінь, щебінь, цеглу, побите скло), які мали неестетичний вигляд на відстані 50 сантиметрів від його огорожі. У зв`язку з цим, що відповідач їх не забирала, він змушений був ходити до сільської ради, неодноразово викликати поліцію. В даний час вона речі забрала, але вона порушувала його право на користування земельною ділянкою біля огорожі, оскільки могла їх поскладати біля свого паркану. Крім цього, сини відповідача мили фури біля його паркану та стоки попадали на його земельну ділянку. Він є власником будинку та землекористувачем земельної ділянки на якій він розташований, державний акт у нього не виготовлений. Сільська рада до відповідача із позовом не зверталася.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив постановити рішення про їх задоволення. Наголошував суду, що відповідач поскладала будівельні матеріали біля огорожі позивача, перешкоджала йому користуватися власністю. Частина відходів, що складалися біля огорожі потрапляли на територію земельної ділянки позивача, особливо коли падали дощі. Позивач не мав доступу до огорожі. За вказані порушення відповідач була притягнута до адміністративної відповідальності. Відповідач дуже часто біля земельної ділянки позивача мила автомобілі, стоки з яких попадало на ділянку позивача. У позивача відсутній державний акт на земельну ділянку та договір оренди, проте земельна ділянка перебуває у правомірному користуванні позивача, так як ним сплачуються податки.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні, оскільки будівельні матеріали були поскладані її чоловіком на відстані 1 метра від паркану. Коли у сина поламався автомобіль і він не зміг його забрати, тоді й почалися усі сварки за будівельні матеріали. Її викликали до сільської ради та зобов`язали забрати будівельні матеріали. Чоловік був у відрядженні, тому вона сама не змогла їх забрати, а він приїхав аж у грудні 2018 року. Була притягнута за це до адміністративної відповідальності у виді штрафу. В даний час її син орендує гараж та машину ставить біля подвір`я лише коли приїжджає додому. Будівельні матеріали частково забрали у листопаді 2017 року, все решту у грудні 2018 року, жодних стоків на земельну ділянку позивача не попадали, а його будинок знаходиться на відстані 4-5 метрів від дороги. Нею як і позивачем прибиралася прибудинкова територія. Позивачем не подано суду жодних документів про погіршення стану його здоров`я у зв`язку з цими обставинами.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_1 , відповідача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд встановив, що ОСОБА_4 , діючи в інтересах свого брата, ОСОБА_2 , протягом 2017-2018 років, зверталася у відповідні державні органи з вимогами щодо зобов`язання ОСОБА_3 прибрати будматеріали, які знаходилися біля плоту її брата (6-21).

Внаслідок звернень, рішенням адміністративної комісії Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 19 вересня 2017 року на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу - 340 гривень (а.с.43).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст.1167 ЦК України).

На підставі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2ст. 23 ЦК України).

За правилами ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.

Тобто, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і завданою шкодою та наявність вини заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» від 6.09.2005 року наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи, що позивач не довів обставин, на які він посилається у позовній заяві, судом встановлено відсутність підстав, які би вказували на спричинення моральних страждань позивачу, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини відповідачів в її заподіянні, суду не надано будь-яких доказів на підтвердження факту спричинення позивачу відповідачем шкоди, а також те, що відповідач прибрала будівельні матеріали, суд повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, робить висновки про відмову в задоволені позову.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, враховуючи відстрочення сплати судового збору позивачу до ухвалення рішення у даній справі, суд вважає за необхідне із позивача стягнути судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 279,315 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), зареєстрований в АДРЕСА_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2020 року.