Ухвала суду № 91766976, 23.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.09.2020

Справа № 937/6348/20

Провадження № 1-кп/937/1007/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

прокурора - Довгань М.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Рудь Д.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12020080140002007 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 187 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 02.09.2020 від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Савон А.С., за яким 31 липня 2020 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 28.09.2020, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, та ухвалою суду від 04 вересня 2020 року призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Учасники судового провадження вважають можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Прокурор Довгань М.А. заявила клопотання про продовження ОСОБА_1 обраного під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_1 31 липня 2020 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 28.09.2020.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У даному випадку строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. При цьому враховується особа обвинуваченого, який є таким, що має судимості, тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який відноситься до категорії тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцних соціальних зв`язків також не має, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може без перешкод залишити своє місце проживання, буде переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою уникнення покарання буде незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, за яким він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який на теперішній час немає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від суду; особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні; відсутність таких осіб, а також враховуючи, що сам ОСОБА_1 не працевлаштований та не має постійного доходу унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки підозрюваного не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого до 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на характер умисного тяжкого злочину із погрозою застосуванням насильства передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_1 керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

Вмотивованого клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 177, 314- 316, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України на 02.10.2020 на 10 год. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника.

Клопотання прокурора щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України продовжити до 21 листопада 2020 року включно.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Суддя: