Вирок № 91766539, 24.09.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/2089/20

1-кп/311/249/2020

24.09.20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

за участю секретаря судового засідання Листопад В.І.

прокурора Петренка В.О

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Матросова Є.О.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Василівка Запорізької області, громадянина України, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовано.

В С Т А Н О В И В :

04 травня 2019 року, приблизно о 10-00 годині, знаходячись в місті Василівка Запорізької області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Москвич 2141», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Харків-Сімферополь, в напрямку міста Запоріжжя, на перехресті вказаної автодороги та вулиці Богдана Хмельницького, почав виконувати поворот ліворуч на вулицю Богдана Хмельницького, пересікаючи зустрічну смугу для руху транспортних засобів.

В цей же час, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ІЖ 21251», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по автодорозі «Харків- Сімферополь» по смузі руху в напрямку від міста Запоріжжя до міста Мелітополь, в зустрічному напрямку водію ОСОБА_1 , зі швидкістю руху керованого ним транспортного засобу не менше 55,2 км/год., перевозячи на передньому пасажирському сидінні автомобіля ОСОБА_2 .

В момент виконання повороту ліворуч, водій ОСОБА_1 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення автомобіля марки «ІЖ 21251», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , з автомобілем марки «Москвич 2141», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

В результаті дорожньо-транспортної події потерпіла ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми грудної клітки: закритих переломів 4,5,6 ребер ліворуч з синцем в ділянці переломів, ділянками забоїв лівої легені, які кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров`я; травми правої нижньої кінцівки у вигляді закритого перелому міжвиросткового підвищення правої великогомілкової кістки з садном в ділянці правого колінного суглоба, яка кваліфікується, як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров`я; рани в ділянці лівого колінного суглоба, яка кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров ’я.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.10.1., 16.13. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, згідно з якими: 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; 16.13. «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій не рейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, гцо рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч».

Таким чином, допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.п.10.1., 16.13. ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши суду, що дійсно, 04 травня 2019 року, приблизно о 10-00 годині, знаходячись в місті Василівка Запорізької області, він, керуючи автомобілем марки «Москвич 2141», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Харків-Сімферополь, в напрямку міста Запоріжжя, на перехресті вказаної автодороги та вулиці Богдана Хмельницького, почав виконувати поворот ліворуч на вулицю Богдана Хмельницького, пересікаючи зустрічну смугу для руху транспортних засобів, але в момент виконання повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення з іншим автомобілем. У вчиненому щиросердно розкаявся та просив суд його суворо не карати, а також визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Допитана потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 04 травня 2019 року вона знаходилась на передньому пасажирському сидінні автомобіля, який потрапив у ДТП, під керуванням водія ОСОБА_5 , який керував автомобілем марки «ІЖ 21251», та рухався по автодорозі «Харків-Сімферополь» по смузі руху в напрямку від міста Запоріжжя до міста Мелітополь. В результаті дорожньо-транспортної вона отримала тілесні ушкодження. Просила задовольнити цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Питання про призначення покарання пов`язувала з вирішенням питання про відшкодування обвинуваченим завданих збитків.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений вину визнав повністю, щиросердно розкаявся у вчиненому, що суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання, сприяв встановленню істини в ході досудового розслідування та судового розгляду.

З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, частково відшкодував завдані збитки, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі та звільнити його від відбування покарання з іспитовим терміном відповідно до вимог ст.. 75 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи, що редакція частини 1 статті 286 КК України на момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення (04 травня 2019 року) передбачала можливість не застосовувати при призначені покарання таке додаткове стягнення як позбавлення права керувати транспортними засобами, а на момент розгляду справи, у зв`язку зі змінами в законодавстві, норму про можливість незастосування такого виду покарання, було виключено, суд вважає, що відбулося посилення кримінальної відповідальності, а тому при вирішенні вказаного питання вважає необхідним, з урахуванням положень ст.. 5 КК України, застосувати положення ч.1 ст. 286 КК України в редакції, чинній на час вчинення правопорушення.

Враховуючи, що раніше до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 не притягувався, має водійський стаж, суд вважає необхідним не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи долю цивільного позову суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 10 00 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст.. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що потерпілою не надано належних доказів на підтвердження зазначених нею в позовній заяві обставин, зокрема, завдавання матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням, суд вважає необхідним в задоволенні цивільного позову в цій частині відмовити.

Одночасно, при вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу страждань, які понесла потерпіла внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися в душевних стражданнях потерпілої, яких вона зазнала у зв`язку із вчиненням щодо неї кримінального правопорушення, її морально-психологічних переживаннях, пов`язаних з позбавленням можливості вести нормальне повноцінне існування, а також змінами в її нормальному ритмі життя.

В зв`язку з цим, виходячи з глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань потерпілої, з врахуванням принципів розумності та справедливості, а також часткового відшкодування обвинуваченим моральної шкоди в сумі 1 000 грн., суд вважає необхідним позовні вимоги потерпілої задовольнити частково та стягнути на її користь з ОСОБА_1 9 000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.. 100 КПК України.

Судові витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи з «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №9-365 від 15 травня 2020 року в розмірі 1 961,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 1-го (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосовуючи ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1-го (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності зі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на її користь 9 000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи з «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №9-365 від 15 травня 2020 року в розмірі 1 961,00 грн. (одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № UA498999980000031112115008009, код банку - 899998, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку – Казначейство України (ЕАП).

Речові докази: автомобіль «Москвич 2141», д/н НОМЕР_3 , який переданий ОСОБА_1 , залишити в його розпорядженні; зв`язку ключів запалення від автомобіля, флеш накопичувач, автомобіль «Іж 21251», д/н НОМЕР_2 , який переданий ОСОБА_5 , залишити в його розпорядженні.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко