Рішення № 91762586, 14.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17123/18

Провадження № 2/752/2769/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашенння заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

20.08.2018 року представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашенння заборгованості за кредитним договором та просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/4038/82/42734 від 11.08.2006 року у сумі 69443,26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає суму в розмірі 1817834,55 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 67,90 кв.м, жилою площею 40,80 кв.м, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Науково-дослідним інститутом «Квант» 27.07.1994 року, згідно із розпорядженням (наказом) від 27.07.1994 року № 417-П, зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації 10.08.1994 року і записана у реєстрову книгу за № 3134, - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу не нижчою за 1265000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.08.2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/4038/82/42734, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 81000,00 доларів США строк до 11.08.2016 року, а позивачальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 12,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені цим кредитним договором. 27.05.2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, згідно умов якої строк кредиту збільшився на 82 календарних місяці, в зв`язку з чим дата остаточного погашення кредиту сторонами була визначена - 11.06.2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 11.08.2006 року між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2527 та 27.05.2011 року були внесені зміни до нього. Відповідно до умов іпотечного договору, його предметом є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 67,90 кв.м, жилою площею 40,80 кв.м, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Науково-дослідним інститутом «Квант» 27.07.1994 року, згідно із розпорядженням (наказом) від 27.07.1994 року № 417-П, зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації 10.08.1994 року і записана у реєстрову книгу за № 3134. Відповідно до висновку про вартість майна від 23.04.2018 року, середня ринкова вартість іпотечного майна складає суму в розмірі 1265000,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.06.2014 року у справі № 752/14474/13-ц, з ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/4038/82/42734 від 11.08.2006 року в розмірі 48113,31 доларів США, що еквівалентно 384569,00 грн. Однак, позичальник зазначене рішення суду та умови укладеного кредитного договору не виконує, а тому станом на 25.04.2018 року має заборгованість в сумі 69443,26 грн., що еквівалентно сумі в розмірі 1817834,55 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 42599,79 доларів США, що еквівалентно 1115145,95 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом в сумі 14941,20 доларів США, що еквівалентно сумі в розмірі 391119,74 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 26843,47 доларів США, що еквівалентно суму в розмірі 702688,60 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками в сумі 26703,41 доларів США, що еквівалентно сумі в розмірі 699022,21 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем основного зобов`язання, позивач звернувся до суду за захистмо своїх прав з даним позовом та просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.08.2018 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2019 року, у справі закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року, позов було задоволено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.08.2019 року, заяви відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про поновлення строків та перегляд заочного рішення у справі № 752/17123/18, були задоволені. Поновлено відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року у справі № 752/17123/18. Скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року у справі № 752/17123/18 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року, провадження у цивільній справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 було закрито, а розгляд справи щодо інших відповідачів продовжено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві. Одночасно просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Судом про розгляд справи повідомлялась належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/4038/82/42734, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 81000,00 доларів США строк до 11.08.2016 року, а позивачальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 12,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені цим кредитним договором (а.с. 21-25).

27.05.2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, згідно умов якої строк кредиту збільшився на 82 календарних місяці, в зв`язку з чим дата остаточного погашення кредиту сторонами була визначена - 11.06.2023 року (а.с.26-34).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 11.08.2006 року між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2527 та 27.05.2011 року були внесені зміни до нього. Відповідно до умов іпотечного договору, його предметом є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 67,90 кв.м, жилою площею 40,80 кв.м, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Науково-дослідним інститутом «Квант» 27.07.1994 року, згідно із розпорядженням (наказом) від 27.07.1994 року № 417-П, зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації 10.08.1994 року і записана у реєстрову книгу за № 3134 (а.с.35-40, 41-42, 43-44, 45, 46-54).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.06.2014 року у справі № 752/14474/13-ц, з ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/4038/82/42734 від 11.08.2006 року в розмірі 48113,31 доларів США, що еквівалентно 384569,00 грн. (а.с.55-58).

03.05.2018 року та 18.05.2018 року відповідачам банком були направлені вимоги про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а.с.59, 60, 61-63, 64-68).

Відповідно до висновку про вартість майна від 23.04.2018 року, середня ринкова вартість іпотечного майна складає суму в розмірі 1265000,00 грн. (а.с.85-114).

Судом встановлено те, що позичальник зазначене рішення суду та умови укладеного кредитного договору не виконав, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

Правовідносини, що склалися між сторонами є договірними і врегульовані кредитним договором, договором іпотеки, а також ст. ст. 572-593, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, та Законом України «Про іпотеку».

В ході розгляду справи встановлено, що кредитний договір та договір іпотеки є чинними на час розгляду даної справи, та у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530, 1049 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

Згідно зі ст. 589 ЦПК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, діючим законодавством передбачено, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом позасудового застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». При цьому, вибір способу реалізації предмета іпотеки належить позивачу.

Звертаючись до суду з позовом, банк також просив визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною не нижчою ніж визначена у звіті про вартість майна, що в даному випалку сатноить суму в розмірі 1265000,00 грн..

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом встановлено неналежне виконання кредитних зобов`язань, які забезпечені іпотечним майном, а тому, на думку суду, вимоги банку є обґрунтованими та порушене право позивача підлягає захисту.

Разом з тим, стороною відповідача в ході розгляду справи було заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Так, згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися в суд з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З матеріалів справи, вбачається, що поданий в серпні 2018 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, пред`явлений після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, оскільки, перебіг строку позовної давності, на думку суду, розпочався з дня ухвалення Голосіївським районним судом м. Києва рішенням від 16.06.2014 року про стягнення заборгованості в примусовому порядку, а відтак саме із вказаної дати позивач мав можливість реалізувати свої права шляхом звернення до суду із даним позовом, однак, здійснив це лише в 2018 році, що значно перевищує встановлений законом строк позовної давності.

Відомостей про зупинення чи переривання такого строку суду не надано і, виходячи із наданих сторонами доказів, у судовому засіданні не здобуто.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача заявлено про застосування до позовних вимог строку позовної давності і такий строк на час звернення позивача до суду із даним позовом закінчився, та сторона позивача не клопотала про поновлення таких строків, а тому суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з підстав пропуску позовної давності для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, ст.ст. 261, 509, 526, 530, 610- 612, 1054 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашенння заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції Київського апеляційного суду, або через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.П. Чередніченко