Рішення № 91762225, 24.09.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2128/20

Провадження № 2/127/308/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі Мироненко В.В.,

за участю представника позивача Щеколдіна М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «Еліт-Україна» адвокат Маковій В.Г. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено шляхом приєднання до публічної пропозиції (оферти) договір про довгострокові регулярні поставки від 10.07.2018 року № VN18РC150.

У пункті 1 заяви (акцепт) від 10.07.2018 року №VN18РC150 встановлено, що керуючись статтею 634 Цивільного кодексу України, шляхом подання цієї заяви «Покупець» Акцептує та повністю повно і безумовно приймає публічну пропозицію ТОВ «ЕЛІТ-Україна» про укладення договору про довгострокові регулярні поставки та приєднується до встановлених ТОВ «Еліт-Україна» умов договору про довгострокові регулярні поставки, розміщених на офіційній Інтернет-сторінці ТОВ «Еліт-Україна» за адресою: http://www.elit.ua/.

Пунктом 3 заяви (акцепт) від 10.07.2018 р. № УМ8РС150 передбачено, що підписанням заяви «покупець» беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору він ознайомився з його повним текстом, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, зобов`язується їх виконувати, а також безумовно стверджує, що не позбавляється будь-яких прав, які має звичайно, а договір не містить умов, які є для нього обтяжливими у будь-якому сенсі. Підписанням (направленням засобами електронного зв`язку) даної заяви (акцепту) про прийняття публічної пропозиції (оферти) товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-Україна» покупець свідчить про те, що товари, які придбаються останнім за договором придбаються ним не для особистих потреб (не для власного споживання).

В порядку та на умовах, передбачених договором в період з 20.12.2018 року по 05.01.2019 року постачальником за замовленнями покупця було здійснено поставку товару на загальну суму 39468,84 гри. згідно із доданими до позовної заяви видатковими накладними.

Строк оплати вартості товару за останньою із вищеперелічених накладних закінчився ще 05.01.2019 року, тобто станом на день звернення до суду із позовом відповідач прострочив виконання свого зобов`язання по оплаті отриманого ним товару на 376 календарних днів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 09.01.2020 року становить 38 179, 57 грн., з яких:

19 233, 96 грн. – сума основної заборгованості;

819,80 грн. – сума інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та п.10.3 договору;

1944, 34 грн. – сума 10% річних втрат відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та п.10.3 договору;

6 564, 49 грн. – сума пені за п.10.3 договору;

9616, 98 грн. – сума штрафу за прострочення оплати заборгованості згідно із п.10.4 договору.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 10.07.2018 року в сумі 38 179, 57 грн., а також понесені ним судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.1-4), не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Своїм правом на відзив не скористалася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Згідно із ч.1 ст.281 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідно до укладеного договору поставки №VN18РC150 від 10.07.2018 року, позивач на замовлення відповідача зобов`язався здійснювати поставку товарів, а відповідач зобов`язався приймати товар та оплачувати його вартість.

У пункті 1 заяви (акцепт) від 10.07.2018 року № VN18РC150 встановлено, що керуючись статтею 634 ЦПК, шляхом подання цієї заяви «покупець» акцептує та повністю повно і безумовно приймає публічну пропозицію ТОВ «Еліт-Україна» та укладення договору про дострокові регулярні поставки та приєднується до встановлених ТОВ «Еліт-Україна» умов договору про довгострокові регулярні поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційній Інтернет сторінці ТОВ «Еліт-Україна».

Пунктом 3 заяви (акцепт) від 10.07.2018 року № VN18РC150 передбачено, що підписанням заяви «покупець» беззастережно підтверджує, що на момент укладання договору він ознайомився з його повним текстом, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, зобов`язується їх виконувати, а також безумовно стверджує, що не позбавляється будь-яких прав, які має звичайно, а договір не містить умов, які є для нього обтяжливими у будь-якому сенсі. Підписанням (направленням засобами електродного зв`язку) даної заяви (акцепту) про прийняття публічної пропозиції (оферти) товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» покупець свідчить про те, що товари, які придбаються останнім за договором придбаються ним не для особистих потреб.

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов`язався протягом дії договору поставляти у власність відповідача товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту, та інше - далі за текстом «товар») окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язався приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах.

Згідно з п. 2.2 договору він діє протягом двох календарних років.

У відповідності до п. 5.1 договору покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного в накладній строку розрахунків.

У порядку та на умовах, передбачених договором в період з 29.11.2018 року по 31.12.2018 року ТОВ «Еліт-Україна» за замовленням ОСОБА_1 було здійснено поставку товару на загальну суму 57260,16 грн., згідно із наступними видатковими накладними:

-29.11.2018 року згідно із видатковою накладною №VN18F110318, граничний термін оплати до 20.12.2018 року, поставлено товарів на загальну суму 26 724, 24 грн. (а.с.27-28);

-03.12.2018 року згідно із видатковою накладною №VN18F111303, граничний термін оплати до 24.12.2018 року, поставлено товарів на загальну суму 4166, 58 грн. (а.с.29);

-31.12.2018 року згідно із видатковою накладною №VN18F119361, граничний термін оплати до 05.01.2019 року, поставлено товарів на загальну суму 4166, 58 грн. (а.с.30);

-31.12.2018 року згідно із видатковою накладною №VN18F119374, граничний термін оплати до 05.01.2019 року, поставлено товарів на загальну суму 4411,44 грн. (а.с.31).

Всього на виконання умов договору позивачем поставлено товарів на загальну суму 39 468, 84 грн., із яких 20 234, 88 грн. було оплачено відповідачем, однак утворився борг у сумі 19 233, 96 грн.

Позивач посилається, що строк оплати накладних закінчився ще 05.01.2019 року, тобто станом на 17.01.2020 року відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті отриманого ним товару на 376 календарних днів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ч.1-3 ст.524 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено в п. 10.3 договору, укладеного між сторонами, у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

А як передбачено п. 10.4 договору, у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов`язаний додатково сплатити на користь на вимогу постачальника штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару, у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 60 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості у розмірі 30 % від вартості неоплаченого товару, у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 90 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості у розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару.

Зі змісту вказаних положень договору випливає, що за несвоєчасну оплату товару, внаслідок якої у покупця виникає заборгованість перед постачальником, він повинен сплатити і пеню, і штраф.

Згідно з положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов`язань договором – свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у с. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15).

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Окрім цього, у постанові від 19.09.2018 року у справі № 664/2784/15-ц, провадження № 61-4835св18, Верховний Суд звернув увагу судів на те, що у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15 відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

У даному випадку з урахуванням суми основного боргу, умов нарахування пені та штрафу, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо сплати штрафу і одночасно відхилити вимоги щодо стягнення з відповідача пені, адже штрафні санкції у розмірі 50% від простроченої суми основного боргу є розумним та справедливим стягненням за порушення відповідачем умов договору, натомість стягнення і штрафу, і пені одночасно призведе до порушення вимог ст.61 Конституції України і покладе неспівмірний та несправедливий тягар на боржника, який повинен був би сплатити майже подвійну суму простроченого боргу (16 181, 47 грн. штрафних санкцій при 19 233, 96 грн. простроченого боргу).

А тому, суд погоджується зі стороною позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості на підставі п.10.4 договору, що відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 9616, 98 грн. (а.с.10).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути із відповідача також 10% річних компенсаційних витрат згідно із ч.2 ст.625 ЦК України та п.10.3 договору.

Водночас, зі змісту п.10.3 договору, наданого суду разом із позовною заявою (а.с.15), не вбачається встановлення буд-якого розміру річних, а лише погоджено між сторонами розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ та встановлено допустимість стягнення суми з заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 10% річних на підставі п.10.3 договору з огляду на відсутність вказівки на будь-який розмір річних у відповідному пункті договору.

Проте, позивач має право на отримання компенсації від боржника у виді 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язання.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3% : 365 днів х кількість днів прострочення.

Таким чином, 3% відповідно до заявлених позовних вимог за період з 06.01.2019 року по 09.01.2020 року (в межах заявлених позовних вимог) становить 583,34 грн. (сума основної заборгованості 19 233, 96 грн. х 3% : 365 днів х 360 днів прострочки та 19 233, 96 грн. х 3% : 365 днів х 9 днів прострочки) і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції з огляду на зміст ч.2 ст.625 ЦК України та п.10.3 договору знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду.

Однак суд не повністю погоджується із наданим позивачем розрахунком, оскільки при обчисленні індексу інфляції не було взято до уваги показники за грудень 2019 року та за січень 2020 року, у зв`язку із тим, що їх не було опубліковано на момент звернення до суду із позовом (а.с.6).

Відтак, сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, становить 819, 71 грн. (19 233, 96 грн. х 1,04261832 - 19 233, 96 грн.).

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором поставки у загальному розмірі 30 253 грн. 99 коп., що складається із 19 233, 96 грн. – сума основної заборгованості; 819,71 грн. – сума інфляційних втрат; 9616, 98 грн. – сума штрафу за прострочення оплати заборгованості згідно із п.10.4 договору; 583, 34 грн. – 3 % річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1664 грн. 78 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 23, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 141, 211, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» заборгованість за договором поставки від 10.07.2018 року №VN18РC150у загальному розмірі 30 253 грн. 99 коп. (тридцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 99 копійок), що складається із 19 233, 96 грн. – суми основної заборгованості; 819,71 грн. – інфляційних втрат; 9616, 98 грн. – штрафу; 583, 34 грн. – 3 % річних.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» судовий збір у розмірі 1664 грн. 78 коп. (тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 78 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна», код ЄДРПОУ 20454393, місцезнаходження: вул. Пирогівський шлях, 135, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 24.09.2020 року.

Суддя: