Ухвала суду № 91761457, 24.09.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1409/20

УХВАЛА

24 вересня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 21.11.2019 №406 та від 21.11.2019 №449; скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права – права власності за ОСОБА_2 на гараж площею 25,5 кв.м, розташованого в с. Агрономічне «Гаражний-6» масив гараж НОМЕР_1 , вчинений 09.10.2019 на підставі рішення державного реєстратора Козловського М.С., індексний номер №49093387; зобов`язати Агрономічну сільську раду розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30.11.2017 та прийняти рішення яким погодити межі земельної ділянки згідно із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, розробленої ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс».

Ухвалою суду від 11.06.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено частково. Накладено арешт на майно, а саме: гараж площею 25,5 кв.м, розташованого в с. Агрономічне «Гаражний-6» масив, гараж НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 07.07.2020 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.08.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

22.09.2020 позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом: заборони Агрономічній сільській раді приймати будь-які рішення на підставі заяв ОСОБА_2 , що стосуються земельної ділянки площею 0,0029 га розташованої в масиві «Гаражний-6» №152 с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано, що відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Агрономічної сільської ради з питання затвердження технічної документації (погодження акту встановлення меж) і згідно відповіді сільської ради від 17.09.2020 вказане питання передано на розгляд чергової сесії, яка відбудеться 24.09.2020. Отже, 24.09.2020 при позитивному вирішенні питання ОСОБА_2 сільською радою будуть погоджені межі, затверджена технічна документація та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 та оформлено нею правовстановлюючі документа на земельну ділянку. Окрім того, відповідач може укласти правочини щодо неї, тобто у разі задоволення позову невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду. Забезпечення позову дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (ч. 3 ст. 153 ЦПК України).

За змістом вказаних положень питання особистої участі заявника та надання ним пояснень з метою розгляду заяви про забезпечення позову, вирішується судом з урахуванням достатності наведених таким заявником аргументів на обгрунтування заяви та наданих доказів на підтвердження викладених аргументів.

Суд зазначає, що надана позивачем заява про забезпечення позову та документи на підтвердження викладеної позиції у заяві, достатні для вирішення питання про забезпечення позову без проведення судового засідання та виклику заявника для надання особистих пояснень.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 6, 7, 8 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до змісту пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як відповідно до закону підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобові`якання після перед`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналіз наведеного свідчить, що законодавством встановлено наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам свободам та інтересам позивач до ухвалення рішення у справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення позову можливе виключено за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову – це заходи процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруденння виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконання такого рішення.

Відтак ст. 149 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналіз норм матеріального права, зокрема Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», дає суду підстави дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування шляхом голосування на пленарних засіданнях ради.

Тобто, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Агрономічній сільскій раді як органу місцевого самоврядування приймати будь-які рішення щодо вищевказаної земельної ділянки, що входить до її безпосередніх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, позивачем не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази, що сільська рада має намір вчиняти будь які дії щодо земельної ділянки, які виходили б за межі її повноважень. Також позивачем не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку незастосування тих заходів забезпечення позову, яких він просить. Саме лише посилання в заяві на те, що Агрономічна сільська рада прийняла до порядку денного чергової сесії питання затвердження технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , яка також є відповідачем по даній справі, не є достатнім доказом унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Наданий суду лист Агрономічної сільської ради від 17.09.2020 містить лише інформацію про те, що у порядок денний чергової 60 сесії 7 скликання включено питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва індивідуального гаража масив «Гаражний-6», №152 с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області гр. ОСОБА_2 і не містить відомостей, що сесією ради буде вирішувати питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .. Тобто, позивачем суду не надано будь-яких доказів про те, що орган місцевого самоврядування має намір вчиняти дії з приводу вказаної земельної ділянки до вирішення даного спору по суті.

Відповідно, вбачається, що обґрунтування заяви про забезпечення позову є такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами в межах розгляду заяви про забезпечення позову і не встановлюють на даний час обставин, якими законодавець визначає можливість вжиття заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

В заяві не зазначено, у чиїй власності перебуває вказана земельна ділянка на даний час згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та чи мають інші особи зареєстроване право на її використання на даний час суду також доказів не надано.

За таких обставин суду не доведено доцільності застосування таких обмежень, крім цього, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, призведе до непропорційного обмеження судом повноважень селищної ради, наданих їй відповідно до закону, у вигляді необгрунтованого втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладені обставини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані в заяві про забезпечення позову, зважаючи на заявлені позовні вимоги немайнового характеру, не доведення обставин, які вказують на те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову в справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, ризик невиконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову позивачем не доведений, та вказаний захід забезпечення позову не є співмірним заявленим вимогам, при цьому полягає у втручанні в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування за відсутності доказів недобросовісної поведінки його як відповідача, тому правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153, 260, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана суддею 24.09.2020.

Суддя Л.П. Шевчук