Рішення № 91760869, 18.09.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/240/20

2/703/680/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Кирилюк Н.А.,

з секретарем Сорокою О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/240/20

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лук`яненко

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакомунтеплоенерго» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 22 лютого 2019 року займав посаду майстра контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (КВП та А) в КП «Смілакомунтеплоенерго» .

Після запуску котелень головний інженер ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 стали безпідставно та у грубій формі звинувачувати його у незадовільній та аварійній роботі цих котелень.

09 січня 2020 року на ім`я директора він подав доповідну записку щодо налагоджувальних робіт котла № 2 котельні № 6.

10 січня 2020 року на засіданні планування робочого дня інженерно-технічних працівників директор ОСОБА_4 повідомив його, що він звільнений.

Цього ж дня ним була подана заява про видачу належним чином оформленої трудової книжки та виплати всіх належних йому сум при звільненні, а також заява про видачу копії наказу про звільнення, однак його вимоги виконані не були.

Оскільки звільнення з роботи було проведено з порушенням норм чинного законодавства, просив визнати це звільнення незаконним, поновити його на раніше займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду із розрахунку місячного окладу директора КП «Смілакомунтеплоенерго».

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та пояснив, що він добросовісно виконував покладені на нього обов`язки, не допускав порушень правил внутрішнього трудового розпорядку. Він регулярно писав доповідні записки на ім`я керівництва щодо проблемних питань під час роботи котелень та можливого покращення їх роботи. Вважає, що керівництво ставилось до нього необ`єктивно і їх дії були спрямовані на звільнення його з роботи. На час звернення до суду з позовом він не отримав ні наказ про звільненні, ні трудову книжку, а тому йому достовірно не було відомо про підстави звільнення. На той час він вважає, що його звільнено саме за неналежне виконання ним своїх трудових обов`язків.

Представник відповідача КП «Смілакомунтеплоенерго» позов не визнала та пояснила, що позивач дійсно з 22 лютого 2019 працював на підприємстві майстром з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Починаючи з 25 грудня 2019 року на котельні № 6 виникали неполадки в роботі котлів, для ліквідації яких біла задіяна служба КВП іА. 10 січня 2020 року в.о. головного інженера ОСОБА_5 на ім`я директора підприємства було подано доповідну записку про невиконання майстром ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, які полягали в неможливості усунення неполадок в роботі котельного обладнання. В цей же день ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу доповідної записки, однак надати пояснення позивач відмовився. З 11 січня 2020 року ОСОБА_1 на роботу не з`являвся, про що були складені відповідні акти. Підприємством приймалось ряд заходів щодо встановлення причин невиходу позивача на роботу, однак безуспішно. 20 січня 2020 року було прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за прогули без поважних причин з 10 січня 2020 року. Наведене звільнення є правомірним, а тому відсутні підстави для його поновлення на роботі. Крім того, зазначила, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних страждань, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.

Інший відповідач на розгляд справи не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Процесуальні дії у справі.

30 січня 2020 року винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно розглянуто клопотання позивача та витребувано в КП «Смілакомунтеплоенерго» оригінали або належним чином завірені копії штатного розкладу; наказів про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи; посадової інструкції майстра КВП та А; довідки про заробітну плату ОСОБА_1 ; колективного договору; правила внутрішнього трудового розпорядку. Також суд витребував у виконавчому комітету Смілянської міської ради оригінал або належним чином завірену копію контракту, укладеного з ОСОБА_4

13 лютого 2020 року надійшов відзив КП «Смілакомунтеплоенерго» на позовну заяву.

25 березня 2020 року позивачем заявлено клопотання про виклик свідків, яке в подальшому судом задоволено.

16 липня 2020 року суд повторно витребував у виконавчому комітету Смілянської міської ради оригінал або належним чином завірену копію контракту, укладеного з ОСОБА_4 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з наказом директора КП «Смілакомунтеплоенрго» № 20-к від 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду майстра з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики з 22 лютого 2019 року за основним місцем роботи з оплатою праці згідно штатного розпису.

Відповідно до розділу V та VІІ Правил внутрішнього розпорядку для працівників встановлюється наступний режим роботи: початок роботи - 08.00 год., перерва на відпочинок і харчування - з 13.00 год. до 13.48 год., закінчення роботи - 17.00 год., вихідні дні - субота та неділя. Працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за прогул (у тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Майстер КВПіА несе відповідальність за виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки та протипожежної безпеки (п. 4.1 посадової інструкції майстра КВПіА).

Як встановлено з пояснювальної записки інженера з АСКВ ОСОБА_6 , від 09 січня 2020 року, витягу з журналу реєстрації аварійно диспетчерської служби доповідної записки про несправності на котельні № 6 майстра АДС ОСОБА_7 від 10 січня 2020 року, пояснень ОСОБА_8 від 09 січня 2020 року та доповідної записки начальника котельні ОСОБА_9 від 09 січня 2020 року в період часу з 25 грудня 2019 року по 09 січня 2020 року на котельні № 6 було виявлено неполадки з котлом № 2, до ремонту яких був залучений в тому числі і ОСОБА_1 .

Згідно з доповідною запискою в.о. головного інженера ОСОБА_5 від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 доповів, що після налагодження котлів неполадки в автоматиці котлів не усунуті, оскільки потрібно проводити очистку котлів та в зв`язку з підозрою в несправності сервопривіда. Після залучення позаштатного працівника, недоліки в роботі котла № 2 були усунуті, при цьому ці недоліки не були пов`язані з зазначеними ОСОБА_1 обставинами. Наведені обставини також підтверджуються службовою запискою начальника газової служби Круподері В.Д. від 11 січня 2020 року.

О 14 годині 30 хвилин 10 січня 2020 року ОСОБА_1 було запрошено у відділ кадрів для дачі письмових пояснень з приводу невиконання своїх посадових обов`язків та невиконання поставлених завдань, однак надати такі пояснення позивач відмовився у присутності 5 свідків, що підтверджується актом від 10 січня 2020 року.

В судовому засіданні за клопотанням позивача було допитано як свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що під час робочої наради 10 січня 2020 року дійсно піднімалось питання щодо ремонту котла № 2 котельні № 6 і директор ОСОБА_4 сказав позивачу, що він звільнений.

Відповідно до актів від 11, 13, 14, 15, 16 та 17 січня 2020 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі в ці дні. Факт відсутності на роботі позивача 11 та 13 січня 2020 року підтверджується також пояснювальними записками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12

13 та 16 січня 2020 року роботодавцем було направлено листи за місцем проживання ОСОБА_1 з приводу надання пояснень його відсутності на роботі. Наведені листи позивач отримав, відповідно, 15 та 17 січня 2020 року.

Наказом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» № 02-к від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з майстра служби КВПіА з 10 січня 2020 року за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ. Підставою для винесення наказу зазначено службову записку в.о. головного інженера ОСОБА_5 від 20 січня 2020 року.

Аргументи відповідача та подані ним докази щодо проходження позивачем інструктажів та виявлення недостачі не стосуються предмету спору, а тому суд не надає їй оцінки.

Норми права, які застосовує суд.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема: правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. (статті 149 КЗпП України).

Прогулом без поважних причин вважається залишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору, або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9).

Згідно з частиною першою та другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позиція суду щодо вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Посилаючись на правомірність винесення наказу про звільнення, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 11 по 20 січня 2020 року. Однак, враховуючи, що його було звільнено з роботи з 10 січня 2020 року, у позивача не виникало обов`язку бути присутнім на роботі після дня звільнення.

Відповідачами не заперечувався факт присутності ОСОБА_1 на робочому місці 10 січня 2020 року. Наведене також підтверджується актом про відмову надати пояснення, з якого встановлено, що позивача було запрошено цього дня до відділу кадрів о 14 годині 30 хвилин для відібрання пояснень.

ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 10 січня 2020 року наказом від 20 січня 2020 року відповідно до службової записки ОСОБА_5 від 20 січня 2020 року, що також підтверджує зазначені судом обставини.

Суд зазначає, що звільнення у певну дату у минулому не може вважатися правомірним. Наказ роботодавця про припинення трудового договору повинен поширювати свою дію виключно на майбутнє. При цьому, роботодавець повинен дотриматись процедури, що передує звільненню, з метою недопущення порушень прав працівника.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи здійснено з порушенням норм чинного законодавства, відтак його належить поновити.

Враховуючи, що позивачем не доведено яким чином були порушені його права, свободи чи охоронювані законом інтереси відповідачем директором КП «Смілакомунтеплоенерго», суд вважає, що вимоги до цього відповідача є недоведеними та необґрунтованими.

Позиція суду щодо вимог про стягнення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Позивача було звільнено в січні 2020 року, а тому під час розрахунку середнього заробітку суд виходить з виплат за листопад і грудень 2019 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки КП «Смілакомунтеплоенерго» від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 у листопаді 2019 року була нарахована заробітна плата у розмірі 11195 грн. 00 коп., у грудні - 124040 грн. 95 коп.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8. Порядку).

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що середньоденна заробітна плата позивача становить: 23599,95/42=561 грн. 90 коп., де

23599,95 - це сукупний розмір отриманої позивачем заробітної плати за 2 місяці, що передують звільненню (11195+1240,95);

42 - сумарна кількість робочих днів за два місяці, що передують звільненню (21+21).

З 11 січня 2020(враховуючи, що 11.01.2020 року хоча і є суботою, однак робочим днем в зв`язку з перенесенням вихідних) року по 17 вересня 2020 року включно число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, становить 173 днів.

Таким чином, середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача становить 97208 грн. 70 коп. (173х561,90).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду, виходячи із розрахунку місячного окладу директора КП «Смілакомунтеплоенерго».

Згідно з контрактом з керівником комунального підприємства «Смілапкомунтеплоенерго» від 20 листопада 2019 року розмір посадового окладу становить 21322 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом враховується характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, вимушених внаслідок цього змін в житті позивача, ступінь вини відповідача, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і діями заподіювача.

Незаконне звільнення з роботи призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків ОСОБА_1 , його моральних страждань, переживань, необхідності у прикладенні додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер і тривалість порушень права працівника на оплату праці та одержання розрахунку при звільненні, приймаючи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача та матеріальний стан сторін по справі, з урахуванням вимог розумності та справедливості на підставі ст. 237-1 КЗпП України суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в сумі 2000 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд на стадії розгляду справи по суті встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 та 177 ЦПК України, а тому вирішив здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України.

Враховуючи заявлені вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь держави 1832 грн. 89 коп. судового збору, а з ОСОБА_1 - 193 грн. 22 коп. судового збору

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Смілянського комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (м. Сміла Черкаської області, вул. В.Чорновола, 72-А, ЄДРПОУ 33648312) та директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_4 (м. Сміла Черкаської області, вул. В.Чорновола, 72-А) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго».

Стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 97208 грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. моральної шкоди, а всього 99208 грн. 70 коп.

Стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь держави 1832 грн. 89 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 193 грн. 22 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2020 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк