Вирок № 91759613, 24.09.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/214/18

Номер провадження 1-кп/623/15/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року зюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Герцова О.М.,

за участю секретаря Бобриш М.С., Рзаєва І.С.,

прокурора Козир М.В., Квітчатого К.В., Чумаченко Ю.С., Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисника Кузнєцова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016220320001573 від 17 вересня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНПП НОМЕР_1 уродженця міста Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого ФОП ОСОБА_3 водієм, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2016 року, близько о 00 годин 10 хвилин ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «LIAZ 110.421», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «МАЗ 9758», реєстраційний номер НОМЕР_3 , виїжджав з території АГЗС «Лілія», яка розташована поблизу вул. Л. Голікова в м. Ізюм Харківської області на автошлях Київ-Харків-Довжанський в напрямку м. Харків.

В процесі руху при виїзді на дорогу з прилеглої території АГЗС водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1 і 10.2 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.2 «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає», виїжджаючи на проїжджу частину з території АГЗС, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не дав дорогу автомобілю ВАЗ-2115, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , що рухався, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №958/17, в порушення вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України по даній проїжджій частині зі сторони м. Харків в напрямку м. Слов`янськ Донецької області, в результаті чого сталося зіткнення з даним автомобілем.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-2115 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді непрямого перелому ребер справа і зліва, розриву аорти на рівні 7-го грудного хребта, забитої рани лівого колінного суглоба, садна на обличчі і правої кисті, згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа №364-ІЗ.т/16 від 15.10.2016, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні. Між настанням смерті ОСОБА_4 та отриманими ним тілесними ушкодженнями під час ДТП мається прямий причинний зв`язок.

Порушення вимог п.п. 10.1 і 10.2 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , які відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №958/17 від 26.12.2017 з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобіля «LIAZ 110.421», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «МАЗ 9758», реєстраційний номер НОМЕР_3 виїжджаючи на проїжджу частину з території АГЗС, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не дав дорогу автомобілю ВАЗ-2115, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався по даній проїжджій частині, в результаті чого сталося зіткнення, що призвело до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило вищевказані наслідки.

05 квітня 2018 року в рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_2 , подано уточнений цивільний позов про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 88 157 гривень (вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят сім тисяч гривень), моральної шкоди в сумі 300 000 гривень (триста тисяч гривень), та витрати за правову допомогу в сумі 1500 гривень 00 копійок (одна тисяча п`ятсот гривень) 00 копійок.

До позову додано квитанції та накладні фактичних витрат на поховання сина та за проведену експертизу (акт огляду колісного транспортного засобу 015), довідку про сплату коштів за надання правової допомоги від 19 лютого 2018 року.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за частиною 2 статті 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, цивільний позов потерпілої задовольнити в частині доведеності, в решті відмовити, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Захисник Кузнєцов О.О. просив призначити його підзахисному покарання із застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Потерпіла ОСОБА_2 , підтримала думку прокурора.

Під час судового розгляду судом було допитано обвинуваченого, потерпілу, свідків, досліджено письмові докази.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 286 КК України, вину визнав частково та пояснив, що з грудня 2015 року він працював не офіційно водієм автомобілю ЛІАЗ з напівпричепом, перевозив лісоматеріали. 16 вересня 2016 року в лісгоспі в автомобіль та напівпричеп загрузили стойку, яку необхідно було відвезти в м. Куп`янськ Харківської області. Близько 23 години 50 хвилин обвинувачений прийшов на заправку «Лілія» в м. Ізюм Харківської області, там стояв автомобіль на якому він працює ЛІАЗ з напівпричепом, із заправки йому необхідно було виїхати та трасу Київ - Харків - Довжанський та повернути вліво. Під`їхавши до автотраси зупинився. З правого боку машин взагалі не було, зліва видно було світло від автомобіля, але дуже далеко. Почав їхати, вже фактично закінчив маневр, побачив, що з правого боку їде автомобіль на великій швидкості та одразу почув удар, обвинувачений зупинив свою машину, викликав швидку допомогу, пізніше на місце ДТП приїхала поліція. Бачив, як працівники швидкої допомоги витягали із легкового автомобіля водія, пасажира обвинувачений не бачив. Позовні вимоги обвинувачений визнав частково, а саме моральну шкоду у розмірі 50 тисяч гривень, матеріальну шкоду не визнав повністю.

Не дивлячись на часткове невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , у скоєнні правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України, його вина у скоєнні злочину при обставинах викладених в даному вироку, підтверджується дослідженими судом доказами.

Показаннями допитаної в судовому засідання потерпілої ОСОБА_2 пояснила, що 17 вересня 2016 року близько 1 години їй зателефонували та повідомили, що її син потрапив ДТП та перебуває у важкому стані в місцевій лікарні. Приїхавши в лікарню їй повідомили, що син помер. Син тривалий час керував транспортними засобами, працював водієм хлібної машини. В цей вечір, коли сталося ДТП, її син разом із цивільною дружиною їздили до знайомих відвозили консервацію. Позовні вимоги потерпіла підтримує в повному обсязі.

Показаннями допитаної в судовому засідання у якості свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що 16 вересня 2016 року вона разом із ОСОБА_4 поїхали до знайомих в район зупинки «Нефтяник» в м. Ізюм Харківської області. ОСОБА_4 в цей день алкогольні напої не вживав. Близько 24 години вони поверталися додому, в центр міста, їхали по автошляху Київ-Харків-Довжанський, вона сиділа в автомобілі під керуванням ОСОБА_4 , на пасажирському сидінні, на вулиці було темно вони їхали зі швидкістю 60-70 км/год., почула удар, більше нічого не пам`ятає. Після ДТП свідок втратила свідомість, прийшла до тями в лікарні.

Допитаний в судовому засіданні експерт - автотехнік ОСОБА_8 , підтвердив висновок судової автотехнічної експертизи №23083 від 11 листопада 2019 року та підтвердив, що швидкість автомобіля ВАЗ не суперечили Правилам дорожнього руху України.

Окрім допиту обвинуваченого, потерпілої, свідка, вина ОСОБА_1 , підтверджується письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 17 вересня 2016 року з фото таблицею та складена схема. Згідно з протоколом огляду місця події місцем ДТП є виїзд з примикаючої території на ділянку автодороги на полосі руху ВАЗ 2115. На момент огляду пошкоджень дорожнього покриття не виявлено, ділянка дороги частково освітлена ліхтарями АЗС «Лілія».

На час огляду виявлена деформація металевої конструкції з лівого борту причепа по середині.

- протоколом огляду трупа від 17 вересня 2016 року.

- висновком судово-медичної експертизи №364-Ізт/16 від 17.09.2016, згідно з яким у ОСОБА_4 виявлені непрямі переломи ребер справа і зліва, розрив аорти на рівні 7-го грудного хребта, забитої рани лівого колінного суглоба, садна на обличчі і правої кисті.

Всі тілесні ушкодження прижиттєвого характеру та виникли від дії тупих твердих предметів або від удару об такі зі значною силою, могли утворитися в умовах ДТП, яке мало місце 17 вересня 2016 року, тобто при зіткненні легкового автомобіля, в якому ОСОБА_4 знаходився в якості водія, та вантажного автомобіля.

Всі тілесні ушкодження виникли практично в один момент, при застосуванні до живих осіб, по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Смерть ОСОБА_4 настала від крововтрати як результат отриманих ушкоджень - травматичного розриву аорти через проміжок часу між травмою та настанням смерті обчислюється хвилинами. Між настанням смерті ОСОБА_4 та отриманими тілесними ушкодженнями є прямий причинний зв`язок. Під час судово-токсикологічної експертизи крові від трупа ОСОБА_4 етиловий спирт та інші спирти не виявлені.

- висновком судової автотехнічної експертизи №587/17 від 14.09.2017 згідно з яким до ДТП робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля ВАЗ 2115 р.н. НОМЕР_4 знаходилися в працездатному стані.

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №588/17 від 15.08.2017 в момент первинного контакту ВАЗ 2115 своєю передньою частиною був звернутий до задньої лівої частини напівпричепу МАЗ 9758, при цьому капот автомобіля ВАЗ 2115 контактував із верхньою задньою частиною лівого відбійника напівпричепу МАЗ 9758, при цьому кут між повздовжніми осями автомобіля ВАЗ 2115 та напівпричепу МАЗ 9758 у момент первинного контакту склав приблизно 140 градусів.

Місце зіткнення автомобіля ВАЗ 2115 з автомобілем Liaz 110/421 з напівпричепом МАЗ 9758 розташовувалося в районі осипу скла та кінцевого розташування транспортних засобів, що згідно із схемою до протоколу огляду місяця події розташоване на полосі руху автомобіля ВАЗ 2115.

- протоколами проведення слідчого експерименту від 06 жовтня 2017 року та від 17 листопада 2018 року за участю ОСОБА_1 та захисника Кузнєцова О.О., вході проведення яких обвинувачений на місці розказав і показав при яких обставинах відбулося ДТП. Під час проведення слідчого експерименту 17 листопада 2018 року обвинувачений ОСОБА_1 зауважив на те, що під час проведення слідчого експерименту 06 жовтня 2017 року освітлення на території АЗС було вимкнуто.

- висновком судової автотехнічної експертизи №958/17 від 26 грудня 2017 року згідно з яким у даній дорожній обстановці водій автомобіля Liaz 110/421 з напівпричепом МАЗ 9758 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1 в 10.2 Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля Liaz 110/421 з напівпричепом МАЗ 9758

ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1 в 10.2 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2115 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України.

В діях водія ВАЗ 2115 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

- висновком судової автотехнічної експертизи №23083 від 11 листопада 2019 року згідно з яким у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2115 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.

Дії водія ОСОБА_4 по вибору швидкісного режиму автомобіля ВАЗ 2115 при русі в темний час доби, не суперечили п.12.2 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, виходячи з умов, які задані в постанові питання, водій автомобіля ВАЗ 2115 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникнення даної ДТП, шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Liaz 110/421 з напівпричепом МАЗ 9758 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України.

В дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля Liaz 110/421 ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Liaz 110/421 з напівпричепом МАЗ 9758 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

- речовими доказами автомобілем «LIAZ 110.421», реєстраційний номер НОМЕР_2 вантажний сідловий тягач, синього кольору, 1988 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 з напівпричепом «МАЗ 9758», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_6 , та автомобілем ВАЗ-2115, реєстраційний номер НОМЕР_4 , сірого кольору, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_7 , легковий седан.

Клопотання захисника про визнання протоколу слідчого експерименту від 06 жовтня 2017 року та висновок судової автотехнічної експертизи №958/17 від 26 грудня 2017 року недопустимими доказом не підлягає задоволенню у зв`язку з безпідставністю аргументів захисника.

Так, під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 останній на місці показав і розказав яким чином сталося ДТП, останній підписуючи протокол будь-яких зауважень щодо ходу проведення слідчого експерименту не надав. Більш того, висновок судової автотехнічної експертизи №958/17 від 26.12.2017 не суперечить висновку судової автотехнічної експертизи №23083 від 11.11.2019, яка проведена під час судового розгляду на ухвали суду та протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого та його захисника.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 , не є особою з інвалідністю, працює «ФОП ОСОБА_3 » водієм, одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, перебуває на обліку в Ізюмському ОМВК проходив строкову військову службу, не судимий, характеризується за місцем проживання та за місцем роботи позитивно, на утриманні неповнолітніх та осіб похилого віку не має, про що свідчать: копія військового квитка, характеристика з місця проживання та з місця роботи, інформація на особу, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, при виявленому середньому ризику не становить небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесений до тяжких злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , - судом не встановлено.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений частково визнав свою провину, не судимий, відсутні обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання з застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Захисником обвинуваченого наголошено на тому, що матеріальну шкода має відшкодовуватись страховою компанією, в якій був застрахований автомобіль обвинуваченого, а не сам обвинувачений, проте така позиція не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки поліс страхування цивільно-правової відповідальності №АК/1060954 на автомобіль Liaz 110/421 НОМЕР_2 був укладений з ПАТ СК «Країна» діяв з 01.11.2016 року, в той час як ДТП трапилось 17.09.2016 року, тобто на час ДТП ОСОБА_1 і автомобіль Liaz 110/421 НОМЕР_2 не були застраховані.

Відповідно до частини 2 статті 1187, пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У ст. 2 ЗУ "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Позивачем повністю доведено витрати на поховання, зокрема мамою померлого було організовано поховання та понесено витрати на загальну суму 11487,00 грн., а саме:

- витрати на поховання, що накладною № 38 від 17 вересня 2016 року на суму 4000 грн.;

- поминальний обід, що підтверджується товарним чеком кафе-бар «Динамо» від 18 вересня 2016 року на суму 7 487 гривень.

В зв`язку з вищевикладеним цивільний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди позов підлягає задоволенню в розмірі 88 157 грн.,

При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи ступінь спричиненої позивачу шкоди, пов`язаної із смертю ОСОБА_4 , внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 , і завдані у зв`язку із цим моральні страждання його сину ОСОБА_9 , 2004 року народження, мати ОСОБА_2 , вважає, що вона як позивач зазнала моральної шкоди, яку суд визначає у розмірі 100 000гривень.

В стягненні матеріальної та моральної шкоди в солідарному порядку з ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 слід відмовити, оскільки суду не надано підтверджуючих документів, що на момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення він перебував в трудових відносинах з ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , та відповідальність за вчинення кримінального правопорушення повинна нести особа яка вчинила дане правопорушення, а не безпосередньо власник транспортного засобу

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз в сумі 8 799 гривень 43 копійки, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76 частиною 2 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 126, 370, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 3 (три) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 88 157 гривень, та витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень 00 копійок, а всього 89 657 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 8799 гривень 43 копійки (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року, на автомобіль ВАЗ 2115 сірого кольору, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_7 , легковий седан - В, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Речові докази - автомобіль «LIAZ 110.421», реєстраційний номер НОМЕР_2 вантажний сідловий тягач, синього кольору, 1988 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 з напівпричепом «МАЗ 9758», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_6 , який повернуто власнику - після набрання вироком законної сили вважати повернутим;

автомобіль ВАЗ-2115, реєстраційний номер НОМЕР_4 , сірого кольору, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_7 , легковий седан - який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового затриманих транспортних засобів Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, за адресою: Харківська область, м. Ізюм, провулок Георгіївський, 2 - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов