Рішення № 91759605, 24.09.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1833/20

Номер провадження 2/623/612/2020

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2020 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Костенко В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Кабанової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/71833/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Золота нива 1» про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання та збитків внаслідок неповернення орендованої землі, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

1. Зміст позовних вимог.

1.1. 26 травня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд з урахування уточнених позовних вимог (а.с. 144-147):

1. Стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Золота нива 1»:

- заборгованість з виплати орендної плати в сумі 5329,67 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 967,18 грн;

- 3% річних в розмірі 235,14 грн;

- пеню в розмірі 286,08 грн;

- суму збитків в наслідок неповернення орендованої землі після припинення договору оренди землі від 31.003.2010 року в 2019 році в сумі 2912,07 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 299,94 грн.

2. Зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6322883500:01:000:0215, після припинення договору оренди землі від 31.03.2010 року по акту прийомки - передачі.

В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 3,8881 га, в тому числі рілля 3,8881га, кадастровий номер 6322883500:01:000:0215, що розташована на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району. Вказану земельну ділянку позивач згідно договору оренди від 31.03.2010 року в черговий раз передав в оренду ПП «Золота нива 1» строком на п`ять років. При цьому, позивач також, на вимогу орендаря, підписав довіреність щодо здійснення ним реєстраційних дій, пов`язаних з вказаним договором оренди землі. Орендар провів державну реєстрацію договору оренди землі від 31.03.2010 року 22 травня 2014 року. Відповідно до п.11 вказаного договору оренди відповідач зобов`язався сплачувати позивачу в повному обсязі, не пізніше 01 грудня поточного року орендну плату в грошовій формі. Відповідач щорічно самостійно розраховує у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та сплачує позивачу в розмірі 3% орендну плату.

Починаючи з 01.01.2012 року грошова оцінка ріллі сільськогосподарських угідь визначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 року з врахуванням коефіцієнта 1,756. Відповідач вимоги законодавства України (Постанова № 1185) щодо забезпечення в Україні мінімального розміру орендної плати за земельну ділянку (пай) вже виконував і в 2012 - 2014 роках при визначенні та виплаті орендної плати застосовував коефіцієнт 1,756.

Державна реєстрація договору оренди землі від 31.03.2010 року здійснювалась Відповідачем і проведена 22 травня 2014 року строком на 5 (п`ять) років. Таким чином договір оренди землі від 31.03.2010 року б/н припинив свою дію 22 травня 2019 р.

Пунктом 20 Договору від 31,03.2010 р. передбачений обов`язок Орендаря повернути земельну ділянку Орендодавцеві після припинення договору оренди.

Проте, передбачені пунктом 20 Договору від 31.03.2010 р. зобов`язання - повернути земельну ділянку, Відповідач не виконав.

Повідомляючи Відповідача про відмову від пролонгації Договору оренди, позивач листами від 02.10.2018 р. і 13.06.2019 р. просив повернути земельну ділянку по акту прийомки-передачі. На звернення Відповідач не повідомляв про строк повернення земельної ділянки.

Внаслідок неповернення в 2019 році земельної ділянки позивач не мав можливості земельну ділянку сільськогосподарського призначення засіяти зерновими. Відповідач позбавив можливості зібрати в 2019 р. врожай зернових і мати значно більший дохід ніж очікувана сума орендної плати за рік.

На дату подання цього позову Відповідачем земельна ділянка не повернута, а тому позивачем нараховані збитки в зв`язку з неповерненням земельної ділянки після припинення договору оренди за період з 22.05.2019р до кінця року в розмірі неотриманої орендної плати в сумі 2912,07 грн.

В зв`язку з не виплатою грошового зобов`язання позивачем нараховані інфляційні (матеріальні) втрати Орендодавця від знецінення грошових коштів в результаті інфляційних процесів, відсотки річних та пеня на суму основного боргу та інфляційні втрати на збитки.

Також зазначає, що з огляду на умови пунктів 11,14 та 31 договору оренди землі щодо обов`язку Відповідача «вносити орендну плату» позивач відкрив картковий рахунок в банку «Приватбанк» і повідомляв про це Відповідача, зокрема, листом від 14 листопада 2013 р. і про зміну номеру карткового рахунку листом від 07 квітня 2018 р., однак відповідач не сплачував орендну плату в тому числі і на картковий рахунок позивача.

2. Правові позиції сторін судового процесу.

2.1. 27 липня 2020 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 79-92).

В обґрунтування вказує, що ОСОБА_1 , починаючи з 2018р., припинив отримувати від Приватного підприємства «Золота нива 1» орендну плату, а саме не з`являвся до Приватного підприємства «Золота нива 1» за отриманням готівкою орендної плати за 2018-2019 роки та не вимагав її виплати.

У зв`язку з цим Приватне підприємство «Золота нива 1» запрошувало через письмові оголошення у газеті «ОБРІЇ ІЗЮМЩИНИ» № 49 від 06.12.2018р. та газеті «Всемъ» №49 (9671 від 06.12.2018р. орендодавців, які не отримали орендну плату за договорами оренди землі за 2018 рік, у тому числі ОСОБА_1 , з`явитися до бухгалтерії Приватного підприємства «Золота нива 1» за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1Б. для отримання вказаної орендної плати. Такі дії відповідача свідчать про намагання виплатити позивачу вчасно орендну плату за 2018-2019 роки.

Доказів звернення позивача до відповідача за його місцезнаходженням за отриманням орендної плати за 2018р., 2019р., в 2018-2019 роках до суду не надано.

Окрім цього, 19.10.2018р. відповідач за допомогою засобів поштового зв`язку звертався до позивача з листом яким Приватне підприємство «Золота нива 1» пропонувало ОСОБА_1 з`явитися у робочі дні з понеділка по п`ятницю до офісу Приватного підприємства «Золота нива 1» за адресою: Харківська обл., м. Харків, Салтівське шосе, 67А для отримання орендної плати за 2015-2018 роки за договором оренди землі від 31.03.2010р.

Позивач по даній справі в порядку ст.83 Цивільного процесуального кодексу України не зазначив та не надав доказів, що підтверджують створення відповідачем перешкод в отриманні за його місцезнаходженням ( АДРЕСА_1 ) орендної плати за 2018-2019 роки за договором оренди землі від 31.03.2010р., а також не надав доказів, що підтверджують факт відмови відповідачем у 2018-2019 роках у виплаті готівкою вказаної орендної плати під час його звернення за місцезнаходженням відповідача.

Умовами договору не передбачено збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку без укладення додаткової угоди сторонами, у встановленому договором оренди порядку позивач не ініціював питання щодо перегляду розміру орендної плати, орендна плата згідно із вимогами ст.23 Закону України «Про оренду землі» за згодою сторін не переглядалась, а отже, немає підстав для застосування додаткового коефіцієнта 1,756, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №1185 від 31.10.2011р., для збільшення нормативної оцінки землі при обчисленні орендної плати, оскільки його застосування до нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є обов`язковим, а тому він може бути застосований при обчисленні орендної плати за договором лише при внесенні змін до договору оренди.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2011р. №1185 набрала чинності з 01.01.2012р., а договір оренди підписаний між Приватним підприємством «Золота нива 1» і ОСОБА_1 31.03.2010р.

Таким чином, розмір орендної плати за 2018-2019 роки за договором оренди землі від 31.03.2010р., за отриманням якої не з`являється позивач за місцезнаходженням відповідача складає 3035,12 грн.

Договором оренди землі від 31.03.2010р. не передбачений механізм внесення орендної плати орендарем, що не дає достатніх підстав вважати, що відповідачем навмисно допущена несвоєчасна виплата орендної плати.

Договір містить неконкретизовані положення щодо строків виплати орендної плати.

Окрім цього, 31.03.2010р. під час підписання Договору позивачем у розділі «Реквізити сторін» не зазначено банківських реквізитів для перерахування орендної плати у безготівкову порядку.

Отже, за вказаних обставин вважати, що відповідач навмисно порушив умови договору і завдав значної шкоди позивачу по справі, немає достатніх підстав.

Позивач у позовній заяві від 22.05.2020р. визнає факт припинення договору оренди землі від 31.03.2010р. 22.05.2019р., дана обставина не заперечується відповідачем.

Відповідно до наказу ПП Золота нива 1» №37-ПП від 14.05.2018р. «Про припинення оброблення земельної ділянки сільськогосподарського призначення» наказано у зв`язку із закінченням 22.05.2019р. строку дії договору оренди договору землі від 31.03.2010р. земельну ділянку кадастровий номер 6322883500:01:000:0215, загальною площею 3,8881 га, що розташована на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 згідно проекту організації земельних часток (паїв) на землях колективної власності АПП «Світанок» Ізюмського району Харківської області технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , після припинення збирання врожаю 2018 року не обробляти, контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Окрім цього, факт припинення оброблення та фактичного повернення відповідачем належної позивачу земельної ділянки визнається ОСОБА_1 у його листі щодо повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору від 31.03.2010р.. що був доданий до позовної заяви, у якому ним зазначено, що земельну ділянку не зорано як у листопаді 2018р. так і у 2019р.

Будь-яких дій, які свідчать про фактичне використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки після закінчення 22.05.2019р. строку оренди за договором оренди землі від 31.03.2010р. Приватне підприємство «Золота нива 1» не виконувало.

Враховуючи положення ч.3 ст. 157 Земельного кодексу України, пункти 2,3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ 19.04.1993р. за №284, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, відсутності елементів цивільного правопорушення як шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини в заподіянні шкоди, позовна вимога позивача щодо стягнення збитків внаслідок неповернення орендованої землі після припинення договору в 2019 році є необґрунтованою та безпідставною.

Умовами договору оренди землі, укладеного 31.03.2010р. не встановлено обов`язку ПП «Золота нива 1» повертати позивачу земельну ділянку з оренди за актом приймання- передачі в зораному стані.

Відповідач вважає, що зобов`язання Приватне підприємство «Золота нива 1» видати акт прийому-передачі земельної ділянки є неналежним способом захисту позивачем свого права, оскільки призводить до порушення вільного волевиявлення особи.

Оскільки відсутні підстави вважати невиконання обов`язку відповідачем щодо сплати орендної плати, позивач відмовляється від прийняття належного виконання зобов`язання, запропонованого відповідачем, до вчинення якого відповідач не може виконати свого обов`язку, то вимоги щодо сплати ним інфляційних втрат, відсотків річних та пені на вимогах закону та умовах Договору не ґрунтуються.

Також, відповідач зазначає що позивачем не надано доказів, що транспортні, поштові витрати та витрати на відрядження пов`язані з розглядом цієї справи, а також не надано до суду доказів щодо їх понесення, не доведено розумності та необхідності понесення витрат на послуги адвоката у даній справі.

2.2. 20 серпня 2020 року позивач надав на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач в відзиві позовну заяву жодним чином не довів належне виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати позивачу за 2018-2019 року, вжиття будь - яких заходів щодо повернення позивачу земельної ділянки, у зв`язку з чим доводи відповідача не можуть бути розглянути судом як належні та вагомі, що ґрунтуються на належних доказах чи юридичних фактах, а тим більше на нормах чинного законодавства України (а.с.125-132).

2.3. В запереченнях, наданих 02 вересня 2020 року, відповідач вказує на те, що після збирання ПП «Золота нива 1» 12.08.2018 року врожаю пшениці на підставі наказу директора відповідача № 37-ПП від 14.05.2018 р., мотивованого закінченням 22.05.2019 р. строку дії договору оренди землі від 31.03.2010 р., земельною ділянкою відповідач не користується, не утримує її та не вчиняє позивачу будь - яких перешкод у користуванні нею. Відповідач вказує, що фактично земельна ділянка повернута позивачу 13.08.2018 року. Підписання актів приймання - передачі при поверненні земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі ні ЗУ «Про оренду землі», ні самим договором не передбачено, тому не можна зобов`язати відповідача виконати неіснуючий обов`язок та за його невиконання стягнути з відповідача збитки, також позивачем не надано суду доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в у зв`язку з неотримання доходів з земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі. Оскільки, починаючи з 2015 року, позивач не з`являвся до відповідача за отримання орендної плати, а договором не передбачено чіткого механізму внесення орендної плати, відповідач вважає, що відсутні підстави вважати, що ним навмисно допущена несвоєчасна виплата орендної плати позивачу. Також розмір основного боргу, зазначений позивачем, розрахований невірно, оскільки обов`язок щодо застосування коефіцієнту 1,756 договором оренди землі від 31.03.2010 року не передбачений, крім того договір було укладено до набрання чинності 01.01.2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 року, якою було запроваджено цей коефіцієнт. Крім того в матеріалах справи відсутній детальний (помісячний) обґрунтований розрахунок інфляційних втрат ( а.с.161-167).

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі Державного акта серії ЯА № 643686 від 01.07.2008 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,8881 га, кадастровий № 6322883500:01:000:0215, яка розташована на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області (а.с.93)

31.03.2010 року між позивачем та Приватним підприємством «Золота Нива 1» (ПП «Золота Нива 1» - відповідач) було укладено договір оренди (а.с. 13-14), відповідно до якого Орендодавець надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Іванчуківської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка - кадастровий номер - 6322883500:01:000:0215, загальною площею 3,8881 га, у тому числі : -3,8881 га, із земель приватної власності, яка розташована на території Іванчуківської сільської ради, контур № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_2 згідно проекту організації території земельних часток (паїв) на землях колективної ААП «Світанок» Ізюмського району Харківської області технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю. Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.1,2,8 договору оренди землі від 31.03.2020 року).

Пунктами 9, 10, 11 договору оренди сторони передбачили, що орендна плата за землю переглядається щорічно в залежності від коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, вноситься не пізніше 01.12 поточного року, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, індексу.

Пунктом 43 встановлено, що договор оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

31.03.2010р. земельну ділянку передано відповідачу згідно акту приймання - передачі земельної ділянки (а.с.15).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 31.03.2010 року проведена 22 травня 2014 року (с.18-19)

Згідно листа від 12 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату орендної плати за 2018 рік та попередні 2015,2016,2017 роки та повідомити про щорічні суми нарахувань орендної плати. Також в цьому листі позивач вказує на те, що відповідачу відомий номер його карткового рахунку в банку « Приватбанк» та його поштова адреса, яка є незмінною та зазначена в договорі оренди землі від 31.03.2020 р. (а.с.22)

Листом від 13.06.2019р. позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути земельну ділянку (а.с. 23).

Згідно наказу ПП «Золота нива 1» №37-ПП від 14.05.2018р. «Про припинення оброблення земельної ділянки сільськогосподарського призначення» наказано у зв`язку із закінченням 22.05.2019р. строку дії договору оренди договору землі від 31.03.2010р. земельну ділянку кадастровий номер 6322883500:01:000:0215, загальною площею 3,8881 га, що розташована на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 згідно проекту організації земельних часток (паїв) на землях колективної власності АПП «Світанок» Ізюмського району Харківської області технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , після припинення збирання врожаю 2018 року не обробляти(а.с.107).

Листом за вих. №2 від 08.01.2019р. відповідач повідомив позивача про наступне. Договором оренди землі від 31.03.2010 року , укладеним між позивачем та ПП « Золота нива 1» , не передбачений механізм внесення орендної плати, вказаний договір містить неконкретизовані положення щодо строків виплати орендної плати, під час підписання вказаного договору позивачем у розділі договору «Реквізити сторін» не зазначено банківських реквізитів для перерахування орендної плати у безготівкову порядку. У зв`язку з цим, просимо Вас з`явитися до ПП « Золота нива 1» за адресою: 64333 Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне , вул. Харківська,1 Б для отримання орендної плати за 2015-2018 роки за договором оренди землі від 31.03.2010 р. або з`явитися у робочі дні з понеділка по п`ятницю до офісу ПП «Золота нива 1» за адресою: м Харків, Салтівське шосе, 67 А, для отримання орендної плати за 2015-2018 року за вказаним договором.(а.с. 142)

4. Нормативне регулювання правовідносин та їх аналіз судом.

4.1 Позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за 2018-2019 року, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції тільки тоді, коли договором не зазначено інші умови.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 11 договору оренди землі від 31.03.2010 року сторони визначили, що орендна плата вноситься у строки не пізніше 01.12 поточного року.

Відповідно до п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплавляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що орендну плату за вказаним договором за 2018-2019 роки позивачеві не сплачено.

Згідно п.9 Договору оренди землі від 31.03.2010 р. орендна плата становить 3,0% від грошової оцінки земельної ділянки і складає 565,94 грн., коефіцієнт індексації в 2010 році - становить 3,2, з урахуванням коефіцієнта індексації орендна плата в 2010 році складає 1811,01 грн. Орендна плата за землю переглядається щорічно в залежності від коефіцієнту індексації грошової оцінки землі. Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13 договору оренди землі від 31.03.2010 р.)

Під час апеляційного оскарження рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.11.2019р. по справі №643/8220/18 в постанові Харківського апеляційного суду від 06.03.2020р. з`ясовувалось питання щодо застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель у розмірі 1,756, за наслідком чого апеляційну скаргу ПП «Золота Нива 1» залишено без задоволення (а.с.29-31).

Згідно з пунктом 18 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, у редакції Методики, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів.

Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики (пункт 19-1 Методики, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 19-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», зі змінами та доповненнями (далі - Методика), передбачено, що нормативна грошова оцінка гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, застосовується із коефіцієнтом 1,756.

Отже, коефіцієнт 1,756 із 01 січня 2012 року застосовується до показників нормативної грошової оцінки ріллі, тобто для розрахунку значення нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. по справі № 468/1865/15-ц.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Частиною першою статті 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса.

Твердження заявника про те, що у позовній заяві не зазначено та/або не додано до неї жодного доказу на підтвердження звернення позивача до відповідача щодо отримання орендної плати або відмови щодо її отримання, є безпідставними, оскільки договір не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися за отриманням орендної плати.

Посилання відповідача на те, що ним було здійснено оголошення в засобах масової інформації 06.12.2018р. стосовно можливості отримання орендної плати (а.с. 101-102), то суд зазначає, що, по - перше, це стосується орендної плати лише за 2018 рік, а позивач має право на отримання орендної плати за 2019 рік, по - друге, подача оголошень не передбачена укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки, по - третє, у договорі та доданих до позовної заяви документах вказується, що місцем проживання позивача є місто Харків, а тому оголошення в Ізюмських засобах масової інформації є недоцільним.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 251,90 грн.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за договором оренди землі від 31.03.2010 року в розмірі 5329,67 грн.; інфляційні втрати в розмірі 251,90 грн.; три відсотки річних в розмірі 234,38 грн.; пеню в розмірі 285,16 грн., а всього 6101,11 грн.

4.2. Позовна вимога щодо стягнення збитків в наслідок неповернення орендованої земельної ділянки.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з частинами 1,3 статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. ґ) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2014 року судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а тому саме ним визначається розмір збитків власникам землі та землекористувачам.

Згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19 квітня 1993 року з наступними змінами, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, в тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно з п.2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Отже, суд аналізуючи зазначені вище норми матеріального права приходить до висновку, що у випадку не укладення договору оренди (не продовження його дії на новий строк), суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст.157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-2588цс15.

В якості належних та допустимих доказів упущеної вигоди надаються докази, які свідчать про реальні наміри власника обробити свою ділянку - проведення закупівлі посівного матеріалу, укладення договорів на обробіток ділянки для висадження закупного посівного матеріалу або наявність у власника техніки для самостійного обробітку своєї земельної ділянки та інші аналогічні дії власника, які свідчать про підготовку до самостійного використання ділянки. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а реально були б ним отримані в разі використання земельної ділянки. Позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 р. у справі №923/2075/15, від 09.12.2014 р. у справі №5023/4983/12).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивачем при зверненні в суд з позовом не було надано доказів про намір власного використання землі під певні сільськогосподарські культури, зокрема під посів озимої пшениці, соняшника та кукурудзи, по якій зроблено розрахунок збитків. Не надано доказів і на закупівлю посівного матеріалу, які можуть бути підтверджені лише письмовими доказами, договорами на обробіток земельної ділянки (орання, посіву та збирання посівного матеріалу), а також на внесення добрив та інших робіт, які необхідні для вирощування сільськогосподарських культур. Серед доказів, наданих до суду, відсутній акт відповідної комісії про встановлення розміру збитків, які зазнав позивач, оскільки законодавець відніс функцію визначення збитку заподіяного власникам землі до місцевих органів виконавчої влади у складі спеціально створених комісій.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи.

Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази, що надаються сторонами до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків за їх недоведеністю.

4.3. Позовна вимога стосовно повернення земельної ділянки позивачу.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно статтей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідченим нотаріально. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Згідно частин 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на теперішній час ПП « Золота нива 1» право на переважне поновлення дії договору не використано, після припинення договору оренди, у порушення вимог договору та статті 34 Закону України "Про оренду землі" орендодавцеві не повернуто земельну ділянку за актом прийому-передачі.

Таким чином, строк дії договору закінчився 22 травня 2019 року, в установленому законом порядку його дія не продовжувалася, але земельна ділянка всупереч вимогам самого договору та норм законодавства за актом прийому-передачі не повернута власнику.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (стаття 34 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, договір є припиненим з підстав, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі" даний договір не є поновленим за згодою сторін чи за рішенням суду, а є припиненим в силу імперативної акти закону (імперативної норми), у зв`язку з закінченням строку його дії.

Згідно статтей 759, 765 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно статті 17, 19 Закону України "Про оренду землі" передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 20 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Таким чином нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набуває чинності у разі прийняття відповідного рішення органом влади чи місцевого самоврядування, укладення відповідного договору, передачі земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на землю.

Наведеними нормами та умовами договору також безумовно визначено, що у разі припинення дії договору за згодою сторін чи на підставі судового рішення, земельна ділянка підлягає поверненню орендодавцю. У разі неповернення об`єкта оренди наявні правові підстави для стягнення з орендаря неустойки та завданих збитків. Законодавчо не передбачено жодних виключень, які б звільняли орендаря від обов`язку повернути об`єкт оренди.

При цьому, взаємне припинення прав та обов`язків сторін виникає не з моменту розірвання договору оренди землі, а з моменту повернення майна, що перебувало в оренді.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення договору оренди земельна ділянка не повернута.

Вказана земельна ділянка є вільною від будь-яких тимчасових чи капітальних будівель, споруд та огорожі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,8881 га. кадастровий № 6322883500:01:000:0215, яка розташована на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області

31 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ПП « Золота нива 1» укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на п`ять років, який був зареєстрований у відділі реєстрації прав на нерухоме майно Ізюмського міськрайонного управління юстиції в Харківській області.

Строк дії договорів оренди закінчився 22 травня 2019 року.

13 червня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу орендаря заяву, в якій повідомив про відсутність намірів продовжувати орендні відносини, запропонував призначити в трьохденний строк дату та час приймання-передачі землі та порядок узгодження інших питань з зазначенням способу зв`язку ( а.с.23).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі повідомив орендаря про відсутність у нього наміру продовжувати орендні відносини на новий строк та про бажання обробляти землю самостійно, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавець письмово повідомив орендаря про відмову в поновленні договорів оренди.

Суд враховує, що ані в договорі, ані в чинних нормативно - правових актах не визначено форму документа, який би засвідчував передачу земельної ділянки, а тому зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку саме на підставі акту прийому - передачі є необґрунтованими.

При цьому сторони вільні у своєму праві визначити самостійно форму документа (додаткова угода, акт прийому - передачі, спільна заява, тощо), яким засвідчать повернення земельної ділянки її власнику.

Отже, позовні вимоги в частині повернення позивачеві земельної ділянки кадастровий номер 6322883500:01:000:0215 після припинення договору оренди підлягають задоволенню частково.

5. Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За вимогами статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Позивачем у позові заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді: судовий збір 840,00 грн., адвокатський гонорар щодо складання заяв, клопотань, заперечень, скарг (500 грн./стор.) - 5000,00 грн., участь у суді першої інстанції (6000,00 грн. плюс 1600,00 грн. за другий та наступний день) - 9200 грн., гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (5 %) - 450,00 грн., крім того транспортні витрати, витрати на відрядження і поштові витрати. Всього орієнтовно 16350,00 грн.

У позові також зазначено, що повний комплект доказів сум витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, буде наданий до винесення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем не надано доказів, на підтвердження витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також вказані транспортні, поштові витрати та витрати на відрядження пов`язані з розглядом цієї справи, а також не надано до суду доказів щодо їх понесення.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору у зв`язку з другою групою інвалідності, то з відповідача має бути стягнено судовий збір на користь держави пропорційно задоволених позовних вимог за майнову та немайнову вимоги.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Золота нива 1» про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання та збитків внаслідок неповернення орендованої землі, повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Золота нива 1» (код ЄДРПОУ 33897138) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму основного боргу за договором оренди землі від 31.03.2010 року в розмірі 5329,67 грн.; інфляційні втрати в розмірі 251,90 грн.; три відсотки річних в розмірі 234,38 грн.; пеню в розмірі 285,16 грн., а всього 6101,11 грн.

Зобов`язати Приватне підприємство «Золота нива 1» (код ЄДРПОУ 33897138) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) земельну ділянку кадастровий номер 6322883500:01:000:0215, після припинення договору оренди землі від 31.03.2010 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Золота нива 1» на користь держави судовий збір у розмірі 1593,37 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк

Повний текст рішення складено 24 вересня 2020 року.