Рішення № 91758217, 08.04.2020, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/707/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Колотієвського О.О.,

при секретарі – Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В позовній заяві зазначено, що 26 червня 1982 року між сторонами уклаладений шлюб, який зареєструваний у відділі реєстрації актів цивільного стану Світловодського міського управління юстиції Кіровоградської області.

В подальшому під час шлюбу, 20.04.1992 року позивач та ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу придбалижитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 1454 грн. у дирекції радгоспу ім. Батутіна, в якому на той час працював ОСОБА_2 .

Житловий будинок розташований на земельній ділянці, норма якої не встановлена: „А,а" - будинок глинобитний обкладений плиткою, житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею - 45,5 кв.м., і такі будівлі та споруди: навіс «ан» дерев`яний , сарай «Б» глиновальковій , погріб «В» , вбиральня «Г» дерево, літній душ «Д» металевий , навіс «Е» деревяний , навіс «Ж» дерево, гараж «З» металевий, колодязь «к», скважина «кі», водогін «к2», огорожа № 1-4 дерев`яна , металева сітка.

Кошти за житловий будинок сторони сплачували готівкою , зокрема, 653 крб. покупець вніс в касу радгоспу та по перерахунку через Ощадбанк 801 крб.

З часом, відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршились та в 2004 році офіційно розірвали шлюб, але угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу строни не досягли.

В подальшому, ОСОБА_1 запропонувала відповідачу добровільно поділити спільне майно, виділивши їй 1/2 частину житлового будинку із господарськими спорудами та прибудовами спільно придбаного житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак відповідач відмовився.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:

-визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку „А,а" житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею - 45,5 кв.м., і такі будівлі та споруди: навіс «ан» дерев`яний, сарай «Б» глиновальковій, погріб «В», вбиральня «Г» дерево, літній душ «Д» металевий, навіс «Е» дерев`яний, навіс «Ж» дерево, гараж «З» металевий, колодязь «к», скважина «к1», водогін «к2», огорожа № 1-4 дерев`яна, металева сітка, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору.

27грудня 2019 року, на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій пояснив, що дійсно перебував в шлюбі з ОСОБА_1 з 26 червня 1982 року по 14.06.2004 року. Під час шлюбу - 20.04,1992 року, сторони по договору купівлі - продажу придбали житловий будинок за 1454 грн. (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ). Житловий будинок розташований на земельній ділянці, норма якої не встановлена: „А,а" - будинок глинобитний обкладений плиткою, житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею - 45,5 кв.м., і такі будівлі та споруди: навіс «ан» дерев`яний , сарай «Б» глиновальковий , погріб «В» , вбиральня «Г» дерево, літній душ «Д» металевий , навіс «Е» деревяний , навіс «Ж» дерево , гараж «З» металевий , колодязь «к» , скважина «кі», водогін «к2», огорожа № 1-4 деревяна, металева сітка.

Відповідач зазначив, що кошти за житловий будинок сплачувалися готівкою, а саме ним власноруч із сімейних коштів внесено в касу радгоспу 653 крб. та по перерахунку через Ощадбанк 801 крб. Угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу сторони на той час не досягли. Не заперечує з приводу того, що вищевказаний житловий будинок був придбаний за спільні кошти з ОСОБА_1 та належить їм порівну.

В судове засідання призначене на 08 квітня 2020 року сторони не з`явилися. Позивач просила суд, розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Відповідач не заперечував проти позовних вимог позивача та визнав позов. Просив суд, справу розглядати за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 26 червня 1982 року між сторонами укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданого Світловодським міським відділом РАЦСУ Кіровоградської області за актовим записом № 224.

20.04.1992 року позивач та ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу придбалижитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 1454 грн. у дирекції радгоспу ім. Ватутіна, в якому на той час працював ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі – продажу житлового будинку посвідченого секретарем Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Біловою Н.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці, норма якої не встановлена: „А,а" - будинок глинобитний обкладений плиткою, житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею - 45,5 кв.м., і такі будівлі та споруди: навіс «ан» дерев`яний , сарай «Б» глиновальковій , погріб «В», вбиральня «Г» дерево, літній душ «Д» металевий, навіс «Е» деревяний, навіс «Ж» дерево, гараж «З» металевий, колодязь «к», скважина «кі», водогін «к2», огорожа № 1-4 дерев`яна, металева сітка.

Кошти за житловий будинок сторони сплачували готівкою, зокрема, 653 крб. покупець вніс в касу радгоспу та по перерахунку через Ощадбанк 801 крб., що підтверджується копією квитанції від 18.03.1992 року.

14.06.2004 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 67. Угоди про поділ спільного майна, при розірванні шлюбу сторони не досягли.

В подальшому, ОСОБА_1 запропонувала відповідачу добровільно поділити спільне майно, виділивши їй 1/2 частину житлового будинку із господарськими спорудами та прибудовами спільно придбаного житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак відповідач відмовився.

27 грудня 2019 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій пояснив, що дійсно перебував в шлюбі з ОСОБА_1 з 26 червня 1982 року по 14.06.2004 року. Під час шлюбу - 20.04,1992 року, сторони по договору купівлі - продажу придбали житловий будинок за 1454 грн. (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ). Житловий будинок розташований на земельній ділянці, норма якої не встановлена: „А,а" - будинок глинобитний обкладений плиткою, житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею - 45,5 кв.м., і такі будівлі та споруди: навіс «ан» дерев`яний , сарай «Б» глиновальковій , погріб «В» , вбиральня «Г» дерево, літній душ «Д» металевий , навіс «Е» деревяний , навіс «Ж» дерево , гараж «З» металевий , колодязь «к» , скважина «кі», водогін «к2», огорожа № 1-4 деревяна, металева сітка.

Відповідач зазначив, що кошти за житловий будинок сплачувалися готівкою, а саме ним власноруч із сімейних коштів внесено в касу радгоспу 653 крб. та по перерахунку через Ощадбанк 801 крб. Угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу сторони на той час не досягли.

З заяви вбачається, що на теперішній час ОСОБА_2 не заперечує з приводу того, що вищевказаний житловий будинок був придбаний за спільні кошти з ОСОБА_1 та належить їм порівну. Не заперечував проти позовних вимог позивача та визнав позов. Просив суд, справу розглядати за його відсутності.

Статтею 5 ЦК України визначено, що Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони придбалижитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 по договору купівлі – продажу – 20.04.1992 року.

Так, відповідно до статті 16 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року N 697-XII, (який був чинний на час вчинення правочину, а саме укладення договору купівлі – продажу) - майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Стаття 17 Закону України «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, від 20 червня 1969 року № 2006-VII визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.( ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України).

Відповідно до закріпленої Конституцією України ( 888-09) рівності прав жінки і чоловіка в Україні вони мають у сімейних відносинах рівні особисті і майнові права. (стаття 3 Кодексу про шлюб та сім`ю України).

Стаття 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, судом встановлено, що вищевказаний будинок це спільна сумісна власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх частки є рівними , а тому позовна вимога ОСОБА_1 визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Водночас, відповідно до стаття 142 ЦПК України, разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, у відзиві на позовну заяву від 25.10.2019 року.

Згідно вищевикладеного ,суд прийшов до висновку, що позивачу ОСОБА_1 належить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 384,20 грн.

Водночас, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 384,20.

Керуючись ст.ст. 76, 82, 133, 141, 142, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, ст.ст. 5, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України, від 20 червня 1969 року № 2006-VII, 16, 17 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року N 697-XII, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку „А,а" житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею - 45,5 кв.м., і такі будівлі та споруди: навіс «ан» дерев`яний, сарай «Б» глиновальковій, погріб «В», вбиральня «Г» дерево, літній душ «Д» металевий, навіс «Е» дерев`яний, навіс «Ж» дерево, гараж «З» металевий, колодязь «к», скважина «к1», водогін «к2», огорожа № 1-4 дерев`яна, металева сітка, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 384,40 грн.

Зобов`язати Управління державної казначейської служби України в Кременчуцькому районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 384,40 грн. Сплачені кошти за такими реквізитами: платіжне доручення № 41040960 від 08 травня 2019 року; платник: ОСОБА_3 , код платника НОМЕР_1 , Банк платника АБ «Укргазбанк», отримувач Кременчуцьке УК/Кременчуцький район/ 22030101; код отримувача 37965887; банк отримувача: Казначейство України; код банку отримувача 899998; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір від ОСОБА_1 ; Кременчуцький районний суд Полтвської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський