Ухвала суду № 91757678, 24.09.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/159/19

Провадження № 1-в/409/53/20

У Х В А Л А

іменем України

24 вересня 2020 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: О.В.Скорикової

за участю прокурора: Є.Ю.Зінченка

представника органу пробації: В.Д.Застави

засудженого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине подання провідного інспектора Білокуракинського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Луганській області про вирішення питання щодо скасування звільнення від відбуття покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старобільськ Луганської області, громадянина України, одруженого, освіта середньо-спеціальна, не працюючого, маючого на утриманні малолітнього сина, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 22.03.2019 року Білокуракинським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком два роки. До засудженого застосована п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, -

В с т а н о в и в :

23.07.2020 року до Білокуракинського районного суду Луганської області надійшло подання провідного інспектора Білокуракинського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Луганській області про вирішення питання щодо скасування звільнення від відбуття покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання щодо ОСОБА_2 , так як останній, будучи засудженим 22.03.2019 року Білокуракинським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком два роки, 22.11.2019 року, 13.12.2019 року та 30.12.2019 року виїжджав за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та 15.06.2020 року не прибув на реєстрацію до Білокуракинського РС філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області без поважної причини, не хворів, до лікарні за медичною допомогою не звертався, в цей день, в першій половині дня, проходив з сином медичний огляд в лікарні, а про необхідність реєстрації в Білокуракинському РС з питань пробації, забув.

В судовому засіданні представник Білокуракинського районного сектору з питань пробації Застава В.Д. подання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні подання провідного інспектора Білокуракинського РС філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області підтримав та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_2 просив суд не змінювати йому міру покарання. Повідомив, що ще до ухвалення вироку в нього арештували автомобіль в Росії. Йому в телефонному режимі повідомляли, коли необхідно з`явитися та штрафний майданчик, оскільки відносно автомобіля проводилися експертизи і йому необхідно було надати експертам доступ до автомобіля. А 30.12.2019 року автомобіль йому повернули. Про необхідність виїхати за межі України він орган пробації не повідомляв, оскільки на це у нього часу не було, так як про необхідність виїзду йому повідомляли за 1,5-2 години. Про заборону виїзду за межі України він знав та розумів, що допускає порушення відбування покарання. Щодо неявки на реєстрацію, повідомив, що 15.06.2020 року він зранку проходив медичний огляд в лікарні своєму синові, а потім забув, що необхідно з`явитися на реєстрацію. При цьому інспектор органу пробації йому дзвонила та нагадувала про це, однак він після лікарні уїхав по своїх справах. На роботу не влаштувався, оскільки в нього маленький син, якого необхідно було відвозити в садочок та забирати з нього, цього року син пішов в перший клас, його необхідно не тільки відвозити в школу та забирати зі школи, а й ще відводити на секцію футболу. Його дружина працює офіційно і не має часу займатися сином. В центрі зайнятості йому не змогли запропонувати роботу, яка б його влаштовувала графіком роботи та заробітною платою, оскільки тимчасовими заробітками він заробляє більше, ніж працював би офіційно. Також в нього в селі живе бабуся, яка прикута до ліжка. Він доглядає бабусю, хоча з нею проживають ще чоловік та син. Мати засудженого кожен день їздить до бабусі на велосипеді, проте іноді вона пробиває колесо і дзвонить йому, щоб він їй допоміг дістатися до бабусі. Завірив, що жодних порушень він більше не допустить.

В судовому засіданні, яке було призначене на 03.08.2020 року, ОСОБА_2 заявляв клопотання про надання йому часу на укладення угоди з адвокатом. Дане клопотання було задоволено та по справі оголошено перерву на 24.09.2020 року. 24.09.2020 року засуджений в судовому засіданні пояснив, що він уклав угоду з адвокатом Заїкою В.К., проте його адвокат з`явитися не зміг. При цьому будь-якого підтвердження суду не надав. До суду не надходило ніяких заяв, договорів, ордеру чи доручення про надання правової допомоги ні від засудженого ОСОБА_2 , ні від адвоката Заїки В.К.. Таким чином, суд вважає, що засуджений не скористався своїм правом на надання йому правової допомоги і вважав можливим розглянути справу за наявною явкою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового провадження, думку прокурора, суд приходить до висновку про задоволення подання з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.03.2020 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком два роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

29.05.2019 року засудженого було ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання з випробуванням та встановлено день реєстрації – третій понеділок кожного місяця.

Однак, ОСОБА_2 22.11.2019 року, 13.12.2019 року та 30.12.2019 року виїжджав за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, тим самим ухилився від виконання покладеного на цього судом обов`язку.

17.02.2020 року ОСОБА_2 був викликаний до Білокуракинського РС філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області, з засудженим проведена профілактична бесіда, йому оголошене попередження про те, шо в разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов`язків або вчинення правопорушень, що призвели до адміністративних стягнень і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації може надіслати матеріали на скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання.

Однак і після проведеної профілактичної бесіди, оголошеного попередження ОСОБА_2 15.06.2020 року не прибув на реєстрацію до Білокуракинського РС філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області без поважної причини, не хворів, до лікарні за медичною допомогою не звертався, в цей день в першій половині дня проходив з сином медичний огляд в лікарні, а про необхідність реєстрації в Білокуракинському РС з питань пробації забув.

16.06.2020 року ОСОБА_2 прибув до Білокуракинського РС з питань пробації, з ним проведена профілактична бесіда, в ході якої він пояснив, що 15.06.2020 року він не виконав покладений на нього судом обов`язок, не прибув на реєстрацію до Білокуракинського РС філії ДУ « Центр пробації» в Луганській області, так як в першій половині дня, а саме 15.06.2020 року, проходив з сином медичний огляд в лікарні, а про необхідність реєстрації в Білокуракинському РС з питань пробації забув.

29.05.2019 року був складений план індивідуальної роботи з засудженим ОСОБА_2 .. Криміногенною потребою за результатами оцінки ризиків ОСОБА_2 є матеріальне становище. Засудженому при проведенні профілактичних бесід пропонувалось працевлаштуватись, ознайомлювався з вакансіями, з метою працевлаштування двічі видавалося направлення до Центру зайнятості населення, однак роботи, яка б влаштовувала його, не знайшов.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується добре, скарг і заяв на його поведінку не надходило, алкогольними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує.

Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за перевіркою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його не бажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (два і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Суд вважає, що ОСОБА_2 свідомо порушував умови відбування покарання, про що свідчить його неодноразовий виїзд за межі України без дозволу органу пробації. Суд не приймає до уваги пояснення засудженого про необхідність виїзду за кордон, та зауважує на тому, що виїзд за межі України можливий за погодженням з уповноваженим органом з питань пробації, однак, знаючи про це, ОСОБА_3 жодного разу до органу пробації з цього питання не звернувся і не намагався звертатися. Посилання засудженого на те, що в нього не вистачало часу для звернення в орган пробації за отриманням дозволу, не заслуговують на увагу, оскільки, будь-який виклик працівників державних та правоохоронних органів відбувається завчасно, і не може бути здійснений за 1,5-2 години до проведення слідчої дії, з урахуванням того, що особа знаходиться в іншій країні. І посилання засудженого на виклик через електронну пошту серед ночі суд вважає таким, що надуманий засудженим з метою ухилення від відповідальності. Також свідомим порушенням умов відбування покарання є неявка на реєстрацію до органу пробації 15.06.2020. Суд зауважує на тому, що для реєстрації не встановлена певна година дня, коли засудженому необхідно було з`явитися до органу пробації. Протягом дня він мав змогу з`явитися на реєстрацію. Проте, ОСОБА_2 свої особисті справи поставив пріоритетом, не з`явившись на реєстрацію навіть після нагадування йому про це інспектором органу пробації в телефонному режимі. Щодо посилання на хвору бабусю, засуджений не тільки не довів суду, що він є основним піклувальником про неї, а й навпаки, спростував це, пояснивши, що його мати кожен день їздить до бабусі, яка сумісно проживає зі своїм сином, а також в цьому ж селі проживає ще один внук бабусі, брат засудженого, який територіально наближений до бабусі та має можливість піклуватися про неї. Таким чином, суд також це до уваги не приймає. Окрім того, суд звертає увагу на небажання засудженого працевлаштовуватися. Посилання на необхідність відвозити дитину в школу та на футбольну секцію і забирати його з них не заслуговують уваги, оскільки це не є перешкодою для роботи та отримання заробітку. При цьому матеріальне становище засудженого органом пробації визначено криміногенною потребою за результатами оцінки ризиків ОСОБА_2 ..

Разом перелічені фактори свідчать про те, що засуджений ОСОБА_2 не бажає стати на шлях виправлення, свідомо допускаючи вагомі неодноразові порушення умов відбування покарання та виконання покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення подання провідного інспектора Білокуракинського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Луганській області.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, ч. 2 ст. 78 КК України, ст. 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Подання провідного інспектора Білокуракинського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Луганській області Застави В.Д. про вирішення питання щодо скасування звільнення від відбуття покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_2 для відбуття призначеного покарання в місця позбавлення волі задовольнити.

Згідно вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 березня 2019 року направити ОСОБА_2 для відбування покарання в місця позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відлік відбуття строку покарання починати з моменту затримання ОСОБА_2 ..

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко