Ухвала суду № 91757563, 24.09.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2016/20

провадження №: 1-кс/398/628/20

УХВАЛА

"24" вересня 2020 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., з участю секретаря судового засідання Борозни Л.М., захисника Харути В.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії заяву захисника ОСОБА_2 про відвід судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Нероди Людмили Миколаївни у справі №398/2016/20 (провадження №1-кп/398/379/20) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України

встановив:

26 червня 2020 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла справа №398/2016/20 (провадження №1-кп/398/379/20) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2020 року зазначена справа розподілена судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Нероді Л.М.

08 липня 2020 року суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Нерода Л.М. подала заяву про самовідвід з тих підстав, що захисником обвинуваченого ОСОБА_1 є адвокат Харута Вікторія Анатоліївна, яка працювала на посаді керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, та з тих часів в них склалися неприязні стосунки.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 17 липня 2020 року у задоволенні зави судді Нероди Л.М. про самовідвід відмовлено.

18 вересня 2020 року захисник Харута В.А. подала заяву про відвід судді Нероди Л.М. у зв`язку з тим, що суддя неодноразово, зокрема і в заяві про самовідвід від 8 липня 2020 року вказала на неприязні відносини із ОСОБА_2 . Такі твердження судді викликають у захисника сумніви у її неупередженості та безсторонності.

У судовому засіданні захисник Харута В.А. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали заяву про відвід із зазначених у ній підстав.

Інші учасники процесу та суддя Нерода Л.М. у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Дослідивши заяву захисника Харути Л.М. про відвід та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про її задоволення з таких підстав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 21 червня 1981 р. "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У рішення від 1 жовтня 1982 р. у справі "Piersac vs Belgium" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Таким чином, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" (рішення від 29 квітня 1989 р.) зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (рішення від 8 листопада 2005 р.) суд зазначив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (п. 26 рішення 26 жовтня 1984 р. у справі "Де Куббер проти Бельгії").

Важливим питанням є саме довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (п.45 рішення 28 жовтня 1998 р. у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Перевіривши доводи заяви захисника Харути В.А. суд вважає, що висловлені в заві судді Нероди Л.М. твердження про наявність неприязних відносин між суддею ОСОБА_3 та захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Харутою В.А. жодним чином не підтверджені та не вмотивовані. При цьому, суддя у заяві про самовідвід взагалі не зазначає, що наявність неприязних відносин впливає на її неупередженість при розгляді справи.

Водночас, такі твердження судді є достатньою підставою для висловлених захисником і обвинуваченим сумнівів у безстронноості та неупередженості судді. Такі твердження судді є проявом відсутності сформульованого у практиці ЄСПЛ суб`єктивного критерію безсторонності судді. Сумніви захисника і обвинуваченого у безсторонності судді Нероди Л.М. за таких собтавин слід визнати обгрунтованими та достатніми для відводу судді.

Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, суд

постановив:

Задовольнити заяву захисника Харути Вікторії Анатоліївни про відвід судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Нероди Людмили Миколаївни у справі №398/2016/20 (провадження №1-кп/398/379/20) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України

Справу передати до канцелярії суду для здійснення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Орловський В.В.